25.02.2026 м. Дніпро Справа № 904/28/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), суддів Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 у справі №904/28/26 про відмову у задоволенні заяви про передачу справи на розгляд до іншого суду
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТРАФОРА ДНІПРО»
до фізичної особи - підприємця Юрченко Григорія Анатолійовича (відповідач-1), фізичної особи - підприємця Хрипта Володимира Івановича (відповідач-2)
третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цифротех»
про стягнення 202 630 євро
05.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтрафора Дніпро» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, згідно якого просить стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця Юрченко Григорія Анатолійовича та фізичної особи - підприємця Хрипта Володимира Івановича суми збитків у розмірі 202 630 євро у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, що буде діяти на день фактичного виконання судового рішення (день здійснення платежу).
Як вказує апелянт 16.01.2026 до проведення підготовчого засідання ним подано заяву про визначення (зміну) територіальної підсудності, в якій просив справу № 904/28/26 передати до Господарського суду Закарпатської області.
За результатами розгляду заяви 10.02.2026 в судовому засіданні суд усно, не виходячи до нарадчої кімнати відмовив у задоволенні заяви про передачу справи на розгляд до іншого суду. Ухвала окремим документом не оформлялася. Не погодившись з вказаною ухвалою апелянт просить її скасувати та направити справу за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), судді Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, перевіривши відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно із ч. 1 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у ст. 255 ГПК, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц констатувала, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал суду першої інстанції окремо від остаточного рішення суду встановлені з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал суду першої інстанції взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України (аналогічно за змістом статті 255 ГПК України), є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України (аналогічно за змістом пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Такі правові висновки щодо застосування процесуальних норм враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Аналогічний підхід прослідковується у практиці Європейського суду з прав людини, і відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивачем оскаржується ухвала про відмову у передачі справи за підсудністю.
Як зазначено вище, статтею 255 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у передачі справи за підсудністю. Частиною третьою статті 255 ГПК України встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у передачі справи за підсудністю, не входить до переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведеному у статті 255 ГПК України, та не перешкоджає подальшому провадженню у справі № 904/28/26.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду, і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до частин 7, 8 статті 260 ГПК України про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, копія якої надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 у справі № 904/28/26 про відмову у задоволенні заяви про передачу справи на розгляд до іншого суду, на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 255, 260, 286-291 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича (відповідача-2) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 у справі № 904/28/26 про відмову у задоволенні заяви про передачу справи на розгляд до іншого суду- повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Матеріали апеляційної скарги надіслати до Господарського суду Дніпропетровської області (разом з цією ухвалою) для приєднання до справи № 904/28/26.
Головуючий суддя Кошля А.О.
Суддя Кучеренко О.І.
Суддя Стефанів Т.В.