26 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/3316/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., розглянувши в порядку спрощеного (без повідомлення учасників справи) провадження матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. №2798 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3316/25
за позовом Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі:
1.Адміністрації Державної прикордонної служби України, м.Київ,
2.Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе", м.Харків,
про стягнення коштів 356 383,86 грн,
Волинська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 , до Приватного акціонерного товариства «Завод Фрунзе» про стягнення на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 штрафних санкцій за порушення термінів виконання зобов'язань за Договором на закупівлю товарів за державні кошти № 122-25 від 21.03.2025, у сумі 356 383 (триста п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят три) грн 86 (вісімдесят шість) коп, з яких пеня - 147 784,56 грн та штраф - 208 599,30 грн.
Позов обґрунтовано несвоєчасною поставкою відповідачем товару за договором на закупівлю товарів за державні кошти № 122-25 від 21.03.2025, у зв'язку чим останньому за порушення строків поставки товару на підставі п.7.2 договору нарахована пеня та штраф.
Господарський суд Харківської області рішенням (суддя Жельне С.Ч.) від 19.11.2025 (повне рішення складено 27.11.2025) позов задовольнив частково; стягнув з Приватного акціонерного товариства «Завод Фрунзе» на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 пеню 73 892 грн 28 коп. та штраф 104 299 грн 65 коп.; в решті позовних вимог відмовив; стягнув з Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД ФРУНЗЕ» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону судовий збір у розмірі 4 276 грн 60 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено неможливість вчасного виконання відповідачем обов'язку поставки товару за договором, у зв'язку з форс-мажорними обставинами та розрахунок штрафу та пені за прострочення несвоєчасно поставленого товару понад 30 днів є обґрунтованим, відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства.
При цьому, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50% на підставі ст.233 ГК України, ст.551 ГК України, з наступних підстав: на час подання позовної заяви відповідачем товар за договором було поставлено у повному об'ємі; 24.04.2025 було пошкоджено та знищено виробничі та складські будівлі ПАТ «Завод Фрунзе» в результаті масованого обстрілу ракетами невстановленого типу Слобідського району м.Харкова; відсутні докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання збитків позивачу в результаті порушення відповідачем умов договору.
Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, просить змінити рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 року у справі №922/3316/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги заявник посилається на те, що:
- факт невчасного виконання стороною договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, що є підставою для застосування штрафних санкцій;
- твердження відповідача свідчать про суперечності у позиції, оскільки він визнає необхідність сплатити штрафні санкції однак не згодний з їх сумою;
- відповідач не може бути звільнений від відповідальності, оскільки всупереч визначеному договором порядку невчасно поставив товар, що підтверджується ним у відзиві та не представив військовій частині НОМЕР_1 у визначені строки документи, які б підтверджували виникнення форс-мажорних обставин, відповідно до положень п.8.2 та п.8.3 договору;
- зменшення неустойки є безпідставним, оскільки позивачу були завдані збитки у потенційному розмірі, так як вчасна поставка товару це вчасне облаштування різного роду конструкцій з метою збереження життя та здоров'я військовослужбовців, що є запорукою перемоги у бою з ворогом та позивачі не мають на меті досягти необгрунтованого збагачення;
- суд першої інстанції в умовах встановлення факту відсутності доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, однак прийняв рішення про зменшення штрафних санкцій, що на думку заявника, вказує на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
15.01.2026 від Приватного акціонерного товариства «Завод Фрунзе» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (в порядку ст.263 ГПК України), в якому він просить апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 по справі №922/3316/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/3316/25 від 19.11.2025 залишити в силі та без змін.
Обґрунтовуючи поданий відзив відповідач зазначає, що суд першої інстанції всебічно та об'єктивно надав правову оцінку тим обставинам, що заявлена сума штрафних санкцій складає 12% відсотків від загальної суми договору, що призводить до невиправданих додаткових прибутків позивача та на час подання позовної заяви відповідачем товар за договором було поставлено позивачу в повному об'ємі, належної якості та відповідно до заявлених характеристик, жодних претензій з цього приводу зі сторони позивача заявлено не було. Крім того, позивачем не доведено наявність збитків, які він зазнав через прострочення поставки товару, на адресу позивача не надходило претензій та повідомлень що несвоєчасна поставка призвела до обтяжливих наслідків, збитків чи застосування до нього штрафних санкцій збоку третіх осіб.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційної скарги визначено склад колегії суддів: Демідова П.В. - головуючий суддя, Крестьянінов О.О. - суддя, Мартюхіна Н.О. - суддя.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.12.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишив без руху та на виконання вимог вказаної ухвали заявником усунуто недоліки апеляційної скарги.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.12.2025 витребував у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3316/25, які надійшли до суду апеляційної інстанції 05.01.2026.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.01.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. №2798 Х); визначив справу розглядати без повідомлення учасників справи; встановив учасникам справи строк до 26.01.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.
Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів учасників провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з довідками, сформованими в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» копія ухвали суду від 12.01.2026 доставлена до електронних кабінетів учасників провадження у справі 12.01.2026 о 18:12 та 18:13, у зв'язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 13.01.2026.
Отже, учасники провадження у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч.3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційною інстанцією враховано, що судом першої інстанції встановлено наступне.
21.03.2025 між військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (надалі-Замовник) та Приватним акціонерним товариством «ЗАВОД ФРУНЗЕ» (надалі-Постачальник, Відповідач) укладено договір на закупівлю товарів за державні кошти № 122-25.
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується у 2025 році поставити Замовникові Сітку металеву з фіксованим вузлом (далі Товар) (код згідно з ЦК 021:2015 443/0000-6: вироби з дроту), зазначені в Специфікації (Додаток 1), а Замовник прийняти і оплатити такі Товари.
Згідно п.1.2 Договору найменування та кількість (номенклатура, асортимент), одиниця виміру, ціна за одиницю Товару визначено в Специфікації, що є додатком № 1 до Договору (Додаток 1).
Загальна сума Договору згідно п. 3.1. становить 2 979 990 грн, у тому числі ПДВ в розмірі 496 665 грн.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється до 25.05.2025 року включно, за заявкою замовника.
Відповідно до підп.2 п.7.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості Товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
Згідно п.10.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь якому разі до повного виконання зобов'язань Сторонами.
Як свідчать матеріали справи постачальник за вказаним договором поставив Замовнику обумовлений сторонами товар у повному обсязі, проте з простроченням терміну поставки, а саме: за видатковою накладною № 154437 товар поставлено 27.06.2025 (термін прострочення - 33 дні); за видатковою накладною № 155016 товар поставлено 04.07.2025 (термін прострочення - 40 днів); за видатковою накладною № 155401 товар поставлено 10.07.2025 (термін прострочення - 46 днів); за видатковою накладною № 155983 товар поставлено 17.07.2025 (термін прострочення - 53 дні); за видатковою накладною № 156282 товар поставлено 22.07.2025 (термін прострочення - 58 днів); за видатковою накладною № 157006 товар поставлено 30.07.2025 (термін прострочення - 66 днів).
Прокурор у позовній заяві зазначає, що відповідач поставку товару виконав з порушенням термінів, які були визначені у Договорі, що і стало підставою для нарахування та стягнення у відповідності до п.7.2 Договору пені 147 784,56 грн та штрафу 208 599,30 грн. за порушення строків поставки товару.
Відповідач у своїх запереченнях, як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання посилається на те, що вказане прострочення відбулось не з його вини, а внаслідок форс-мажорних обставин у зв'язку із збройною агресією рф проти України внаслідок чого було пошкоджено та знищено виробничі та складські будівлі ПАТ «Завод Фунзе».
Зі змісту доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що сторонами не оспорюється представництво прокуратурою інтересів держави в особі позивачів та сам факт поставки товару з порушенням термінів поставки товару. Позивач-2 фактично оскаржує рішення суду першої інстанції в частині зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50% у сумі 178 191,93грн, з яких 73 8952,28грн - пеня та 104 299,65грн - штраф. В решті судове рішення не оскаржується учасниками справи.
З урахуванням викладеного, рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3316/25 переглядається судом апеляційної інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам в частині, яка оскаржується, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частинною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами договору, за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості Товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
З розрахунку суми штрафних санкцій, викладеного в позовній заяві, вбачається, що за прострочення термінів поставки товару загальна сума штрафних санкцій складає 356 383,86грн, з яких пеня - 147 784,56грн та штраф 208 599,30грн, а саме: за видатковою накладною №154437 від 27.06.2025 - 30 693,89грн (9 833,96грн - пеня, 20 859,93грн - штраф); за видатковою накладною №155016 від 04.07.2025 - 37 822,95грн (13 753,80грн - пеня, 24 069,15грн); за видатковою накладною №155401 від 10.07.2025 - 79 772,04грн (31 633,74грн - пеня, 48 138,30грн - штраф); за видатковою накладною №155983 від 17.07.2025 - 95 863,98грн (41 307,24грн - пеня, 54 556,74грн - штраф); за видатковою накладною №156282 від 22.07.2025 - 99 760,89грн (45 204,15грн - пеня, 54 556,74грн - штраф); №157006 від 30.07.2025 - 12 470,11грн (6 051,67грн - пеня, 6 418,44грн).
Відповідач у поданому відзиві в ході розгляду справи судом першої інстанції, зокрема, клопотав про зменшення штрафних санкцій на 90%, оскільки товар за договором поставлено у повному обсязі, позивачу не заподіяно будь-яких збитків внаслідок несвоєчасної поставки та розмір штрафних санкцій складає 12% від загальної суми договору.
Суд першої інстанції, з підстав, викладених вище дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення штрафних санкцій на 50%.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України (чинного в період виникнення спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 03.12.2024 у справі № 904/872/24.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 ГПК України.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Зі змісту договору, укладеного між сторонами вбачається, що поставка обумовленого товару мала бути здійснена до 25.05.2025 року та фактично була здійснена в повному обсязі 30.07.2025, тобто з простроченням у 66 днів.
З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2025 на території Слобідського району м.Харкова, внаслідок масованого ворожого обстрілу військовими рф, встановлені, зокрема пошкодження ПАТ «Завод Фрунзе» за адресою: Харкіська обл., м.Харків, Слобідський район, вул.Георгія Тарасенко, 126. Так, внаслідок прямого влучання, пошкоджено крівлю виробничого цеху та приведені в непригодність дві виробничі лінії, зазнали пошкоджень складські та адміністративні приміщення, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12025221150000540 від 24.04.2025.
Відповідно до акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 09.06.2025 при обстеженні комісією нежитлової будівлі «Ю-4», загальною площею 29738,2 м2, за адресою: вулиця Георгія Тарасенка, 126, власником якої є ПАТ «Завод Фрунзе», встановлено наявні значні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, технічний стан незадовільний.
Згідно з витягом Міністерства розвитку громад та територій України з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 05.08.2025, відомості про нежитлову будівлю «Ю-4», за адресою: вулиця Георгія Тарасенка, 126, яка належить ПАТ «Завод Фрунзе» внесені до реєстру 05.08.2025, із зазначенням категорії пошкоджень ІІ (наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій (категорій відповідальності А та Б) ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об'єкта або його окремих конструкцій, підсилення об'єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, пошкодження 41-80%); статус відновлення - роботи не розпочаті.
Як свідчать матеріали справи відповідач листом № 021-2371 від 24.05.2025 року звертався до військової частини з проханням відтермінувати строк постачання товару через чергову ракетну атаку по місту Харків, наслідками якої було пряме влучання ракетами в виробничу базу відповідача, надавав з цього приводу витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вказане свідчить, що затримка поставки товару зумовлена об'єктивними чинниками, при цьому товар поставлений в повному обсязі з незначним терміном прострочення, тобто зобов'язання з поставки товару виконані відповідачем у повному обсязі до подачі позову.
В цьому зв'язку судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що ракетний обстріл промислових потужностей відповідача, який має фізичні наслідки у вигляді руйнувань та, безумовно, емоційні наслідки для працівників відповідача, є об'єктивною обставиною, яка має істотне значення та впливає на рішення про зменшення розміру неустойки. Колегія погоджується що зазначене може бути самостійною підставою для зменшення неустойки за ініціативою суду у зв'язку з об'єктивною оцінкою обставин, які мають істотне значення.
До того ж, матеріали справи не містять доказів завдання позивачам збитків внаслідок невчасної поставки товару збоку відповідача.
Заявник в апеляційній скарзі наголошує, що збитки викладені не в натуральному розмірі, а в потенційному, ними можна вважати людські життя, які позивача-2 міг і може попередити.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Виходячи із зазначеного, людські життя не є збитками в розумінні ч.2 ст.22 ЦК України.
Потенційні збитки у вигляді людських життів - це незворотні втрати населення через війни, катастрофи, хвороби чи інші лиха, які оцінюються з точки зору їхнього впливу на економіку та суспільство (втрата працездатного населення, зменшення людського капіталу).
В умовах воєнного стану збереження життя та здоров'я військовослужбовців безумовно є важливою та невід'ємною частиною передумови для перемоги над ворогом. Проте, суд зауважує, що обставини завдання збитків у будь-якій формі мають ґрунтуватись на доведенні причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та наслідками у вигляді збитків, тобто має бути доведено що саме непоставка товару заявником вчасно стала причиною завданих або потенційних збитків, при цьому будь-яких доказів на підтвердження викладеного ані матеріали справи, ані матеріали апеляційної скарги не містять.
Докази в підтвердження погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності внаслідок порушення умов договору відповідачем скаржником також не надано.
Колегія суддів враховує, що метою неустойки є сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Враховуючи той факт, що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання, незначний термін прострочення та здійснення поставки всього обсягу товару в повному обсязі до подання позову у справі, в умовах пошкодження та знищення виробничих та складських будівель відповідача в період виробництва та поставки товару, та відсутність доказів понесених збитків позивача, нарахований позивачем розмір штрафних санкцій не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язання, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо можливості зменшення штрафних санкцій на 50%, що забезпечує справедливий баланс інтересів сторін в умовах військової агресії.
Господарський суд під час розгляду даної справи врахував індивідуальний характер цих правовідносин, причини та обставини незначного прострочення поставки товару і така оцінка відповідає змісту висновків щодо застосування ст. 551 ЦК України.
Отже, викладені у рішенні суду першої інстанції, висновки відповідають встановленим обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині відсутні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3316/25 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. №2798 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3316/25 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3316/25 - залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 26.02.2026.
Головуючий суддя П.В. Демідова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна