ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 лютого 2026 року Справа № 906/1221/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
представники сторін в судове засідання 18.02.2026 не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К"
на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 20.11.2025, повне рішення складено 25.11.2025
у справі № 906/1221/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аком Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К"
про стягнення 1 276 625,78 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аком Груп" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" про стягнення 1 276 625,78 грн, з яких: 790 319,62 грн - заборгованість за поставлений товар, 334 141,62 грн - пеня та 152 164,54 грн - інфляційні втрати.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 20.11.2025 у справі № 906/1221/25 позов задоволив частково.
Присудив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аком Груп": - 790 319,62 грн заборгованості; - 152 164,54 грн інфляційних; - 141 041,43 грн пені; - 16 252,88 грн судового збору.
У стягненні 193 100,19 грн пені відмовив.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "Аком Груп" відмовити повністю та здійснити новий розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:
- суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 482 738,02 грн, що підтверджується видатковими накладними № 25 від 14.03.2024 на суму 489 000,76 грн, № 26 від 18.03.2024 на суму 488108,26 грн, № 52 від 03.05.2024 на суму 505 629,00 грн, а також актами прийому-передачі товару згідно договору поставки № 11/01 від 11.01.2024 та залізничними накладними;
- відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 692 407,40 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів на банківський рахунок позивача, заборгувавши позивачу 790 330,62 грн (1 482 738,02 грн - 692 407,40 грн). При цьому позивачем зараховано в рахунок оплати заборгованості за поставлений товар за договором № 11/01 від 11.01.2024 кошти у сумі 24 025,40 грн із платежу, здійсненого відповідачем 26.04.2024 на суму 150 000,00 грн, а решта коштів із цього платежу у розмірі 125 974,60 грн були зараховані як оплата за поставлений товар за іншим договором поставки № 18/02 від 18.02.2022, що був укладений між сторонами та за яким у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем;
- між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за 2 квартал 2025 року, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становила 800 319,62 грн. Однак, після підписання вказаного акту відповідач 11.07.2025 сплатив 10 000,00 грн, тому на час звернення до суду та на час розгляду справи заборгованість за поставлений товар, за даними позивача, становить 790 319,62 грн;
- позивачем не надані суду податкові накладні, які б підтверджували факт передачі чи оплати товару;
- судом першої інстанції не враховано, що в Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації і запровадженням воєнного стану по всій території України Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
За наведених обставин скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, при ухваленні рішення суд порушив вимоги процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.12.2025, для розгляду справи № 906/1221/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Павлюк І.Ю., Тимошенко О.М.
Листом № 906/1221/25/6564/25 від 16.12.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
22.12.2025 до суду надійшли матеріали справи № 906/1221/25.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Павлюк І.Ю. у період з 22.12.2025 по 02.01.2026 включно здійснено його заміну у судовій справі № 906/1221/25, протокол від 24.12.2025, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Коломис В.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі № 906/1221/25 - залишено без руху.
Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду докази сплати 22 979,26 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
08.01.2026 (вх.№ 211/26) до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 1234298608195 від 02.01.2026 про сплату 16 252,88 грн судового збору.
Натомість ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 скаржнику запропоновано подати до суду: докази сплати 22 979,26 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Одночасно мотивувальна частина вказаної ухвали містить розрахунок точної суму судового збору, яку необхідно сплатити.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі № 906/1221/25 - до 19 січня 2026 року включно.
Запропоновано апелянту Товариству з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" до 19 січня 2026 року включно усунути встановлені ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 у справі № 906/1221/25 про залишення апеляційної скарги без руху недоліки та подати до суду: докази доплати 6 726,38 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
21.01.2026 (вх.№ 578/26) до суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додано платіжну інструкцію № 78894734 від 20.01.2026 про сплату 6 726,38 грн судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі № 906/1221/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "18" лютого 2026 р. о 12:00 год. /а.с. 177/.
Ухвалою суду від 16.02.2026 задоволено заяву (вх. № 737/26) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аком Груп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /а.с. 184/.
18.02.2026 (вх. № 1434/26) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аком Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі № 906/1221/25 залишити без змін /а.с. 185-186/.
18.02.2026 (вх. № 1430/26) від представника ТОВ "Аком Груп" надійшла заява, в якій просить судове засідання 18.02.2026 проводити за його відсутності /а.с. 190/.
В судове засідання 18.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" не забезпечило участі повноважного представника, про час та дату судового засідання сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалою суду від 21.01.2026 явка представників сторін в судове засідання 18.02.2026 обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає перегляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
11.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аком Груп" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 11/01, відповідно до п.1.1 якого на умовах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, вугілля непоіменоване в алфавіті, - вугільна фракція дрібнодисперсна (шлам вуглевмісний, вуглевміщуючі відходи), іменовану надалі товар, в асортименті, за цінами, у кількості і в строки, зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною.
За умовами п. 2.1, 2.2 договору, ціна товару визначена в національній валюті України та вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, є його невід'ємною частиною. Загальна сума договору складає сукупність сум вартості товару в національній валюті України за всіма специфікаціями, які додаються до цього договору.
Згідно з п. 3.2 договору, поставка товару здійснюється партіями після попередньої оплати протягом 10 днів після надходження коштів на поточний рахунок постачальника, або на умовах погоджених сторонами у специфікаціях та/або у видаткових накладних. При отриманні покупцем фактичної кількості товару згідно видаткової накладної, поставка вважається здійсненою у повному обсязі.
Пунктом 3.3 договору визначено, що відвантаження товару проводиться залізничним транспортом на умовах CPT (в редакції Інкотермс 2010), ст. Житомир Південно-західної з/д, код станції 345606, вантажоодержувач ТОВ "Вугілля спец пром", ЄДРПОУ 39912334, код по з/д 1550, або вантажоодержувач ФОП Гмирук Сергій Васильович, ЄДРПОУ 2541313730, код по з/д 1551, для ТОВ "Термокерамік-К".
За умовами п. 3.4, 3.5, 3.6 договору товар поставляється залізничним транспортом узгодженими сторонами партіями. Постачання товару здійснюється постачальником протягом 10 робочих днів з дати отримання передоплати, передбаченої п. 5.2.1. Сторони можуть погодити інші умови постачання у специфікаціях (додатках) до цього договору. У такому випадку переважними будуть умови, зазначені сторонами у специфікаціях (додатках) до цього договору.
Датою поставки кожної товарної партії вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (залізничній накладній) (п. 3.7 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору, розрахунки покупця з постачальником за поставлений товар проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті України в наступному порядку:
5.2.1 100 % передплати вартості узгодженої партії товару - протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення рахунку постачальником;
5.2.2 остаточний розрахунок за поставлений товар - протягом 7 (семи) робочих днів з дати відправки комплекту документів покупцю згідно з п. 3.7 цього договору.
Порядок розрахунків за товар може уточнюватися в специфікаціях на окремі партії товару. У цьому випадку кінцевими є умови, визначені сторонами в додатках (специфікаціях) до договору (п. 5.3 договору).
У специфікаціях на поставку товару (додаток № 1 та додаток № 2 до договору) сторони погодили показники товару, що поставляється, терміни та умови поставки /а.с. 64 на звороті - 65/.
На виконання умов вказаного вище договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 482 738,02 грн, що підтверджується видатковими накладними № 25 від 14.03.2024 на суму 489 000,76 грн, № 26 від 18.03.2024 на суму 488 108,26 грн, № 52 від 03.05.2024 на суму 505 629,00 грн, а також актами прийому-передачі товару за договором поставки № 11/01 від 11.01.2024 та залізничними накладними /а.с.67-73/.
У свою чергу відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 692 407,40 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів на банківський рахунок позивача, заборгувавши позивачу 790 330,62 грн (1 482 738,02 грн - 692 407,40 грн) /а.с.74-82/.
При цьому позивачем зараховано в рахунок оплати заборгованості за поставлений товар за договором № 11/01 від 11.01.2024 кошти у розмірі 24 025,40 грн із платежу, здійсненого відповідачем 26.04.2024 на суму 150 000,00 грн, а решта коштів із цього платежу у розмірі 125 974,60 грн були зараховані як оплата за поставлений товар за іншим договором поставки № 18/02 від 18.02.2022, що був укладений між сторонами та за яким у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за 2 квартал 2025 року, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становила 800 319,62 грн /а.с. 83/.
Після підписання вказаного акту відповідач 11.07.2025 сплатив 10 000,00 грн, у зв'язку з чим заборгованість за поставлений товар, за даними позивача, становить 790 319,62 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 6 від 29.07.2025, у якій вимагав негайно сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 790 319,62 грн /а.с. 90/.
Однак вищезазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
За наведених обставин позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" про стягнення 790 319,62 грн заборгованості за поставлений товар, 334 141,62 грн пені та 152 164,54 грн - інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 790 319,62 грн заборгованості за поставлений товар є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат в розмірі 152 164,54 грн за період з березня 2024 року по червень 2025 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони здійснені відповідно до умов договору і приписів чинного законодавства та є арифметично правильними.
Разом з тим, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, позивач не врахував приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки у п. 6.1 договору не визначено її нарахування за весь період прострочення.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції провів перерахунок заявленої до стягнення пені та встановив, що правомірним буде нарахування пені у розмірі 141 041,43 грн. У стягненні 193 100,19 грн пені суд відмовив у зв'язку із безпідставністю її нарахування.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Згідно з ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, між 11.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аком Груп" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 11/01 від 11.01.2024, відповідно до п.1.1 якого на умовах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, вугілля непоіменоване в алфавіті, - вугільна фракція дрібнодисперсна (шлам вуглевмісний, вуглевміщуючі відходи), іменовану надалі товар, в асортименті, за цінами, у кількості і в строки, зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно з п. 3.2 договору, поставка товару здійснюється партіями після попередньої оплати протягом 10 днів після надходження коштів на поточний рахунок постачальника, або на умовах погоджених сторонами у специфікаціях та/або у видаткових накладних. При отриманні покупцем фактичної кількості товару згідно видаткової накладної, поставка вважається здійсненою у повному обсязі.
Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
З наданих до справи документів вбачається, що поставки товару здійснювалися позивачем без дотримання вимог п. 3.2 договору, тобто відсутності 100 % передоплати вартості товару, внаслідок чого у відповідача, згідно з ст. 538 ЦК України, виник обов'язок сплатити вартість поставленого за договором товару після його отримання від позивача (за фактом отримання товару) по кожній такій поставці (накладній), згідно з приписів ст. 692 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем отриманого товару на загальну суму 790 330,62 грн.
Разом з тим позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 790 319,62 грн, яка є меншою за її фактичний розмір - 790 330,62 грн, тобто фактична заборгованість відповідача перевищує суму, зазначену у позові.
Оскільки судом встановлено, що реальний розмір заборгованості є більшим, ніж заявлено у позові, задоволенню підлягає лише та частина боргу, яка була предметом позову, адже суд обмежений сумою, визначеною самим позивачем.
Враховуючи, що відповідач не здійснив остаточний розрахунок з позивачем за отриманий товар на заявлену до стягнення суму у розмірі 790 319,62 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати заборгованості, позивач заявив до стягнення 334 141,62 грн пені за період з 19.03.2024 по 31.08.2025 та 152 164,54 грн інфляційних за період з березня 2024 року по червень 2025 року.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.1 договору, у разі несвоєчасної оплати партії товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Проаналізувавши розрахунок позивача, суд встановив, що позивач правомірно визначив початок нарахування пені з урахуванням визначених ним у цьому розрахунку дат щодо початку її нарахування після кожної здійсненої оплати товару.
Разом з тим позивач не врахував приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним буде нарахування пені в розмірі 141 041,43 грн, в зв'язку з чим у стягненні 193 100,19 грн пені слід відмовити у зв'язку із безпідставністю нарахування.
Щодо вимог про стягнення 152 164,54 грн інфляційних втрат за період з березня 2024 року по червень 2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 790 319,62 грн заборгованості, 141 041,43 грн пені, 152 164,54 грн інфляційних втрат та відмови у стягненні 193 100,19 грн пені.
Колегія суддів зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі фактично не оспорює суму заборгованості, пені та інфляційних втрат та не заперечує висновок суду першої інстанції про порушення ним строків оплати за отриманий товар.
Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не звільняє відповідача від відповідальності оскільки, такий лист не є правочином чи іншим юридичним фактом, який звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання.
Крім того, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Згідно п.7.1 договору поставки № 11/01 від 11.01.2024 сторони звільняються від відповідальності за порушення умов договору при виникненні обставин непереборної сили що перешкоджають повному або частковому виконанню цього договору, у випадках, якщо ці обставини неможливо було передбачити і/або запобігти, а саме: пожежі, стихійні лиха, ембарго, блокади, оголошені чи фактичні війни, військові дії будь-якого характеру, релігійні хвилювання, вступ в силу нормативних актів органів влади і управління.
Отже, для звільнення сторони від відповідальності за порушення умов договору обставини непереборної сили мають перешкоджати повному або частковому виконанню цього договору і не могли бути передбачені при укладенні договору.
Однак, відповідач покликаючись в апеляційній скарзі на введення в Україні воєнного стану не наводить жодного обгрунтування, як воєнний стан в Україні перешкодив йому виконати грошове зобов'язання за договором.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку підстави для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору відсутні.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі № 906/1221/25 відсутні.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки в судове засідання 18.02.2026 сторони явку повноважних представників не забезпечили, тому датою ухвалення постанови у справі № 906/1221/25 є дата складення повного тексту цієї постанови.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокерамік-К" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2025 у справі № 906/1221/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 906/1221/25 повернути до Господарському суду Житомирської області.
Повну постанову складено "25" лютого 2026 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.