вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"26" лютого 2026 р. Справа № 920/1377/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 (повне судове рішення складено 04.11.2025) (суддя Резніченко О.Ю.)
у справі № 920/1377/25 Господарського суду Сумської області
за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
до ОСОБА_1
про стягнення 69 355,95 грн
Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ", позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором "Кредит всеБІЗНЕС" № 723873839378 від 02.12.2024 станом на 16.09.2025 включно в розмірі 69 355,95 грн, з яких: 59 400,00 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 39 600,00 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 19 800,00 грн, та 9 955,95 грн простроченої заборгованості за комісією.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі № 920/1377/25 позов АТ "ПУМБ" задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" 59 400,00 грн заборгованості за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 39 600,00 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 19 800,00 грн; 9 955,95 грн простроченої заборгованості за комісією, 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі № 920/1377/25 в повному обсязі та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 (колегія суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі № 920/1377/25; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у довготривалій відпустці з 04.02.2026 по 16.02.2026 та з 17.02.2026 по 18.03.2026, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 920/1377/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі № 920/1377/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Під час вивчення матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у даній справі - ОСОБА_1 , перебуває у складі Збройних Сил України, на підтвердження чого до апеляційної скарги додано копії: контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 26.03.2025, укладеного ОСОБА_1 з Міністерством оборони України в особі командира військової частини строком на три роки, військового квитка ОСОБА_1 , витягу з наказу командира військової частини від 26.03.2025 про зарахування солдата ОСОБА_1 з 26.03.2025 до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, довідки військової частини від 01.04.2025, виданої ОСОБА_1 про те, що він перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині з 26.03.2025.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що він зайнятий захистом територіальної цілісності та суверенітету нашої держави як військовослужбовець Збройних Сил України у складі військової частини, яка залучена до виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України. Відповідно, протягом розгляду справи судом першої інстанції він був позбавлений можливості реалізовувати процесуальні права в межах розгляду даної справи, в тому числі ознайомитися з матеріалами справи, брати участь у судових засіданнях тощо. Наведене, як зазначає скаржник, свідчить про те, що суд мав зупинити провадження у даній справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що за нинішньої редакції п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в суду існує імперативний обов'язок, а не диспозитивне право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань під час воєнного стану. З огляду на те, що воєнний стан запроваджено на всій території України, враховуючи те, що відповідач перебуває на військовій службі, і це підтверджено належними доказами, вбачається наявність підстав для зупинення провадження у справі.
У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
У господарському процесі підстави зупинення провадження у справі регламентовані статтями 227 та 228 ГПК України.
Стаття 227 ГПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі, на відміну від статті 228 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та у пункті 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22, зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України), мають для суду визначальний характер. Формулювання "суд зобов'язаний" не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Щодо тлумачення терміну "переведені на воєнний стан" Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов'язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.
Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін "переведення на воєнний стан", натомість оперує поняттям "переведення на організацію і штати воєнного часу". Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини "на воєнний стан". Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури Збройних Cил України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України) не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан" для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України) суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.
За висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22, є зрозумілим, що мета законодавця у формулюванні конструкції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України) була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов'язок, пов'язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців.
За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України) в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України), яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що в постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу також на те, що обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України) не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України) є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
За таких обставин, прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що про своє волевиявлення проти зупинення провадження та прагнення продовжувати розгляд справи військовослужбовець - сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі, адресованих суду.
Проте в будь-якому разі така його воля до продовження судового розгляду має правове значення винятково для суду певної судової інстанції, в якій було здійснене це волевиявлення.
У контексті наведеного суд апеляційної інстанції враховує, що в даній справі в апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що воєнний стан запроваджено на всій території України, відповідач перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, і це підтверджено належними доказами, з огляду на що він вбачає наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Наведене підтверджує бажання (наміри) ОСОБА_1 як військовослужбовця вирішити питання про зупинення провадження у справі, а не про здійснення розгляду справи по суті без його участі.
Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги підтверджений доданими до апеляційної скарги доказами факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_1 щодо продовження розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі № 920/1377/25 задля забезпечення дотримання, зокрема, основних засад (принципів) господарського судочинства, як-от верховенства права, елементом якого є право на доступ до суду, в межах якого скаржник матиме можливість брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За змістом пункту 2 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
За таких обставин, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає зупиненню до припинення перебування його у складі Збройних Сил України.
Вищенаведені висновки відповідають викладеній у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм, зокрема пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України.
Керуючись ст. 227, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі № 920/1377/25 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
2. Зобов'язати ОСОБА_1 повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження у даній справі.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков