вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2026 р. Справа№ 910/8444/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 10.02.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства "Краківське"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 11.04.2024 (повний текст складено 22.04.2024)
у справі №910/8444/23 (суддя Ю.О. Підченко)
за позовом Фермерського господарства "Краківське"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ"
про визнання протиправним та скасування наказу,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року Фермерське господарство "Краківське" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», про визнання протиправним та скасування в повному обсязі наказу Міністерства юстиції України від №1849/5 від 15.05.2023 "Про задоволення скарги".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Наказ №1849/5 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а Висновок Колегії від 10.05.2023 зроблений внаслідок неповного та невірного з'ясування обставин справи та неправильного тлумачення норм права.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/8444/23 у задоволенні позову Фермерського господарства "Краківське" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доводи позивача щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства від 15.05.2023 №1849/5 "Про задоволення скарги" не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та повністю спростовані відповідачем та третьою особою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Краківське" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від №1849/5 від 15.05.2023 "Про задоволення скарги".
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції не було враховано доводів позивача про те, що ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ" не дотримано строків звернення зі скаргою, Міністерством юстиції України було порушено порядок розгляду скарги ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ", відповідач не повідомив заінтересованих осіб про дату, час та місце розгляду скарги та не направив позивачеві копії скарги разом із доданими до неї документами, оголошення про розгляд скарги містило не повну інформацію, щодо реєстраційних дій, які є предметом розгляду скарги.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
У відзиві на апеляційну скаргу Фермерського господарства «Краківське», ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ" просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/8444/23 - без змін, наголошуючи на тому, що оскаржуваний Наказ Міністерства юстиції України від №1849/5 від 15.05.2023 "Про задоволення скарги" прийнятий у суворій відповідності до норм чинного законодавства та у межах наданих відповідачу повноважень, а оголошення про розгляд скарги ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» відповідачем було вчасно розміщено та вчинено всі інші необхідні дії відповідно до положень Порядку № 1128 без порушень.
Додатково третя особа, з посиланням, зокрема, на постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №757/34482/19-ц, 03.03.2021 у справі №707/477/20, 31.08.2022 у справі №592/4422/20 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №826/9341/17, від 19.06.2019 у справі №802/385/18-а звернула увагу на те, що даний спір стосується цивільних прав позивача на право оренди земельними ділянками, які, на його думку, порушені відповідачем. Позивач не пред'явив позовних вимог до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», клопотання про залучення його до участі у справі як співвідповідача не заявляв. У зв'язку з цим позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх пред'явлення до неналежного відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» (скаржник) 13.04.2023 звернулося до Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції України зі скаргою, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.04.2023 за №СК-1491-23.
Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції зроблено Висновок від 10.05.2023 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» від 13.04.2023 № 242, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.04.2023 за №СК-1491-23.
Колегія, виходила, зокрема з такого:
- державні реєстратори Недведська О.А. та Котляров О.І. прийняли оскаржувані рішення за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, порушивши статті 10, 18, 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі також - Закон», а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі документів, поданих для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством, оскільки угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі підписані особою, яка відповідно до статуту мала обмеження щодо таких повноважень;
- оскаржувані рішення прийняті державним реєстратором Недведською О.А., щодо проведення державної реєстрації права оренди на земельні ділянки за ФГ «КРАКІВСЬКЕ», підлягають скасування як похідні від прийнятих з порушенням оскаржуваних рішень.
На підставі вказаного Висновку, 15.05.2023 Міністерством юстиції України винесено наказ № 1849/5 "Про задоволення скарги" відповідно до якого вирішено:
1) Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» від 13.04.2023 № 242 задовольнити.
2) Скасувати рішення від 10.08.2022 №№ 64443027, 64442497, 64442778, 64442156, від 12.08.2022 №№ 64478561, 64478076, 64478303, 64477706, від 12.11.2022 №№ 65448640, 65448747, від 12.12.2022 №№ 65752967, 65738864, 65752989, 65752956, 65752977, від 15.12.2022 №№ 65787570, 65787436 від 16.12.2022 №№ 65814881, 65814803, 65814915, 65814949, від 21.12.2022 №№ 65865122, 65865494, від 22.12.2022 №№ 65869667, 65869674, 65869631, від 24.12.2022 №№ 65909154, 65909170, 65909160, 65909144, 65909177, від 17.01.2023 № 66109020, від 06.03.2023 № 66673418, від 14.03.2023 № 66767547, прийняті державним реєстратором Садівської сільської ради Сумського району Сумської області Недведською Олесею Алєйзівною.
3) Скасувати рішення від 10.04.2023 №№ 67145340, 67145538, 67145601, 67145647, 67144720, від 11.04.2023 №№ 67149782, 67149375, 67149542, 67149453, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Кириківської селищної ради Сумської області Котляровим Олексієм Ігоровичем.
4) Тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Садівської сільської ради Сумського району Сумської області Недведській Олесі Алєйзівні, державному реєстратору Виконавчого комітету Кириківської селищної ради Сумської області Котлярову Олексію Ігоровичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.
5) Виконання пункту 2, 3 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
6) Виконання пункту 4 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Підставою для звернення з даним позовом до суду Фермерським господарством «Краківське» визначено, що спірний Наказ №1849/5 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а Висновок від 10.05.2023 зроблений внаслідок неповного та невірного з'ясування обставин справи та неправильного тлумачення норм права.
Позивач також наголошує, що відповідач порушив процедуру розгляду скарги ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ", не повідомив заінтересованих осіб про дату, час та місце розгляду скарги та не направив позивачеві копії скарги разом із доданими до неї документами, оголошення про розгляд скарги містило не повну інформацію, щодо реєстраційних дій, які є предметом розгляду скарги. А відтак, позивач був фактично позбавлений можливості дізнатись про дату, час та місце розгляду скарги, а також бути присутнім під час розгляду скарги та надавати відповідні письмові пояснення.
Також, позивач вважає, що Міністерством юстиції не виконано обов'язків щодо дослідження питання про дотримання вимог Закону щодо строків на подання скарги скаржником.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1,2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру (пункт 1 частини першої статті 2 Закону; тут і далі, якщо не вказано інше, - у редакції, чинній на момент ухвалення Наказу).
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону).
Разом із цим Закон, крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист.
Відповідно до статті 6 Закону, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Статтею 7 Закону визначено, що Міністерство юстиції України здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав врегульовано приписами статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:
1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
2) на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Наказом Міністерства юстиції України №71/5 від 09.01.2020 з питань державної реєстрації передано на розгляд регіональної Колегії, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.01.2020 за № 24/34307, затверджено Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі також - Положення).
Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що Колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін'юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - скарги). Колегії створюються Мін'юстом чи відповідним територіальним органом шляхом затвердження їх складу відповідно до цього Положення.
Мін'юстом створюються центральна Колегія та регіональні Колегії. Центральна Колегія Мін'юсту розглядає усі скарги, розгляд яких належить до компетенції Мін'юсту, крім тих, що за дорученням Міністра юстиції України або заступника Міністра юстиції України Мін'юсту.
За результатом розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.
Рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку).
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №910/8444/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №211/2047/21.
Ухвала суду мотивована тим, що спір у даній справі виник у правовідносинах, які є подібними з правовідносинами у справі №910/2546/22, судове рішення у якій на даний час передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що є підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Великої палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №211/2047/21 справу №211/2047/21 повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України, тобто якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, - справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
В означеній ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання щодо відмови у задоволенні позову про скасування наказу МЮУ, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення відповідачем лише МЮУ, вже є на вирішенні Великої Палати Верховного Суду, а тому не потребує його повторного прийняття.
Так, у справі №211/2047/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову від 08.10.2025, у якій дійшов, зокрема, таких висновків:
«Відповідно до частин першої, дев'ятої, десятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі №361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі №542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №300/808/19 (провадження №61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі №363/2300/20 (провадження №61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі №753/8710/21 (провадження №61-6090св23)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі №947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в адміністративній справі №826/9341/17 (провадження № 11-318апп19) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії зазначено, що «публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1 з наказом Мін'юсту від 15 березня 2017 року № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 справі №910/2546/22 з питання щодо складу сторін спору дійшла до таких висновків:
« 9.26. Беручи до уваги, що у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови.
9.27. Натомість Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки».
Велика Палата Верховного Суду вказала, що не вбачає підстав відступати від висновків КЦС ВС викладених у постановах від 09.02.2022 у справі №757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі №707/477/20, від 31.08.2022 у справі №592/4422/20, від 31.05.2022 у справі №727/842/20, від 19.10.2022 у справі №369/757/20, від 07.12.2022 у справі №607/10025/20, від 10.05.2023 у справі №640/9468/20, від 14.06.2023 у справі №815/1446/18 та від 05.07.2023 у справі №757/53069/21-ц, у яких ідеться про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення відповідачем лише Мін'юсту, та власних висновків, викладених у постанові від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, про те, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі, а також для вирішення виключної правової проблеми, яка полягає в існуванні різних підходів до визначення як складу учасників, так і способів захисту у цій категорії спорів, оскільки вважає їх правильними з мотивів, викладених у попередніх розділах цієї постанови.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла також наступних висновків:
« 9.56. У попередніх розділах цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива», спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ «Агро-Лан», право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.
9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юст під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.
9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 (підпункт 8.9)].
9.60. Позивачі правом залучити ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі №907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (пункт 153)].
9.62. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав.»
Як вбачається з матеріалів даної справи, ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» є орендарем земельних ділянок на підставі договорів оренди, укладених між ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та власниками земельних ділянок, які були належним чином зареєстровані відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення прав оренди.
Підставою для подання ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» скарги до Міністерства юстиції України стало те, що при здійсненні інвентаризації земельних ділянок на початку квітня 2023 року, що перебувають в оренді Товариства, у період з 06.04.2023 по 12.04.2023 третьою особою було встановлено відсутність ряду записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право оренди за ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ».
Як вказує третя особа, за її запитом було отримано Інформацію з Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.04.2023, 07.04.2023, 11.04.2023, 13.04.2023, з якої вбачається, що речові права ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (права оренди) були виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за рішенням державного реєстратора Садівської сільської ради Сумського району Сумської області Недведської Олесі Алєйзівни та державного реєстратора Виконавчого комітету Кириківської селищної ради Сумської області Котлярова Олексія Ігоровича.
З даної інформації ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» дізналося, по-перше, про ту обставину, що по всім земельним ділянкам зареєстровано право оренди за Позивачем, а по-друге, що право оренди ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» припинено на підставі договору (угоди) щодо розірвання договорів оренди землі (видавник - сторони договору).
Оскільки ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» не укладало жодних додаткових угод про добровільне (дострокове) припинення договорів оренди земельних ділянок, то було вимушене звернутися до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора.
У подальшому Колегією було винесено оскаржуваний Наказ №1849/5.
Тобто, з викладеного вбачається, що спір у справі №910/8444/23 виник щодо прав позивача на оренду земельних ділянок, тобто права цивільного, а сторонами цього спору є позивач, який посилається на безпідставне скасування Наказом належних йому прав оренди земельних ділянок, а також ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що оскаржуваними рішеннями державних реєстраторів порушене його право на користування (оренду) спірними земельними ділянками, а також вказує на незаконність підстав переходу до позивача права оренди таких земельних ділянок.
Відтак, враховуючи правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідачем у цій справі має бути також ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», яке оспорює право оренди позивача - Фермерського господарства Краківське», а не сам лише Мін'юст, з яким у позивача немає спору про речові права.
Отже позивачем визначений не повний склад відповідачів у даній справі, а у суду відсутні підстави для залучення співвідповідачів.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Позивач правом залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ" співвідповідачем відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Як вказав Верховний Суд, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку щодо відмови у задоволенні позову з викладених підстав.
З урахуванням вказаних колегією суддів мотивів відмови в задоволенні позову суд апеляційної інстанції не надає оцінки іншим доводам, викладеним у позовній заяві.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, однак з мотивів, викладених у даній постанові.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/8444/23, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Краківське" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/8444/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/8444/23 залишити без змін.
Матеріали справи №910/8444/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченими статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 25.02.2026.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко