79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" лютого 2026 р. Справа №909/504/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Стронська А.І.
за участю представників учасників процесу:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Парфан Т.Д.
від третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуштеплоенерго" від 02.12.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/3544/25 від 02.12.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2025 (повний текст рішення складено - 21.11.2025, суддя Михайлишин В. В.)
у справі № 909/504/25
за позовом Калуської міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуштеплоенерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області"
про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Калуської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуштеплоенерго" (далі - ТОВ "Калуштеплоенерго", відповідач) про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Медична, 6, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, та повернути його за актом приймання-передачі майна позивачу.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем вимоги позивача про повернення у термін до 16.09.2024 майна, наданого ТОВ "Калуштеплоенерго" в оренду на підставі договору оренди індивідуально визначеного майна від 01.04.2014, у зв'язку з закінченням строку дії такого договору та відмовою орендодавця у його продовженні.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" (далі -третя особа).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2025 у справі №909/504/25 позов задоволено. Зобов'язано ТОВ «Калуштеплоенерго“ звільнити частину нежитлового приміщення котельні площею 60,0 кв. м, розміщеного за адресою: вул. Медична, 6, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, та повернути його за актом приймання-передачі майна Калуській міській раді. Стягнуто з ТОВ «Калуштеплоенерго“ на користь Калуської міської ради 3 028,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що строк дії договору оренди індивідуально визначеного майна від 01.04.2014 двічі автоматично продовжувався ( до 01.02.2020 та до 01.01.2023) на підставі пункту 9.6. договору та ч. 4 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII у зв'язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
В подальшому до процедури продовження договорів оренди (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) підлягають застосуванню положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ, який не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди, як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинення юридично значимих дій, а саме звернутись із заявою про продовження договору не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди та надати необхідні документи.
Оскільки відповідач ( орендар) не дотримався передбаченого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди від 01.04.2014 на той самий строк і на тих самих умовах (не подав у встановлені строки, тобто до 01.10.2022, відповідної заяви про продовження договору), суд дійшов висновку про припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку його дії 02.01.2023, а відтак наявність у відповідача обов'язку звільнити ( повернути позивачу за актом приймання- передачі) орендоване майно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
ТОВ «Калуштеплоенерго“ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2025 у справі №909/504/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Калуської міської ради.
Вимоги апелянта обгрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, відповідач зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що у зв'язку з відсутністю заперечень сторін строк дії договору оренди від 01.04.2014 продовжився до 01.01.2023, однак помилково не застосував до спірних правовідносин п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634
«Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного
стану», з врахуванням якого дія такого договору оренди продовжена на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Оскільки воєнний стан в Україні не припинено та не скасовано, апелянт зазначає, що ТОВ «Калуштеплоенерго» правомірно користується майном на підставі
договору оренди індивідуально визначеного майна від 01.04.2014 та підстави для задоволення позову у цій справі відсутні.
Відповідач та третя особа відзивів чи письмових пояснень на апеляційну скаргу не подали, участі уповноважених представників в судових засіданнях не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025 справу №909/504/25 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В., Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Калуштеплоенерго" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2025 у справі №909/504/25 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 20.01.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 за клопотанням представника апелянта розгляд справи відкладено на 17.02.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі до 24.02.2026.
У судовому засіданні 24.02.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом.
01.04.2014 між Калуською районною радою (далі - Орендодавець) та ТОВ "Калуштеплоенерго" (далі - Орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину приміщення котельні (далі - Майно), площею 60, 0 кв. м., розмішене за адресою: м. Калуш, вул. Медична, 6, що перебуває у спільній власності територіальних громад селища, сіл Калуського району в особі Калуської районної ради, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 78 542 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою надання комунальних та побутових послуг.
Відповідно до п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Майна.
Пунктами 2.4., 2.5. Договору визначено, що у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем Власнику. Орендар повертає Майно Власнику (Балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Власнику (Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору.
Відповідно до пунктів 3.1. - 3.3. Договору Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої районною радою, і становить за перший місяць оренди 240, 00 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Пунктом 4.7. Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або підприємству, вказаному Орендодавцем, орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.
Відповідно до п. 6.1. Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.
Орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим Майном на умовах цього Договору (п. 6.2. Договору).
Згідно з п. 9.1. Договору такий укладено строком на 35 місяців, що діє з 01.04.2014 до 01.03.2017 включно.
Умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п. 9.2. Договору).
Відповідно до п. 9.3. Договору зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 9.6. Договору).
За пунктом 9.7. Договору реорганізація Орендодавця чи Орендаря або перехід права власності на орендоване Майно третім особам не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого Майна Орендарем.
Пунктом 9.8. Договору встановлено, що чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна Орендарем; загибелі орендованого Майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства Орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України (п. 9.9. Договору).
Рішенням від 13.02.2020 № 2977 "Про реєстрацію права власності на майновий комплекс за адресою: м. Калуш, вул. Медична, 6" з метою забезпечення права Калуської міської об'єднаної територіальної громади в отриманні якісних послуг в галузі охорони здоров'я, для налагодження роботи КНП "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад", враховуючи рішення Калуської районної ради від 13.02.2020 № 400-34 "Про реєстрацію права власності на майновий комплекс за адресою м. Калуш, вул. Медична, 6" та відповідно до статті 368 Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Калуська міська рада вирішила, зокрема: вважати майновий комплекс на вул. Медична, 6 в м. Калуші загальною площею 32 465, 4 кв. м. спільною сумісною власністю Калуської міської об'єднаної територіальної громади в особі Калуської міської ради та громад Калуського району в особі Калуської районної ради. Доручити міському голові спільно з головою районної ради вчинити дії щодо реєстрації речового права на майновий комплекс на вул. Медична, 6 у відповідності до п. 1 цього рішення згідно з вимогами чинного законодавства. Після реєстрації права власності у відповідності до цього рішення передати майновий комплекс (вул. Медична, 6) в оперативне управління комунальному неприбутковому підприємству "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад".
Рішенням від 23.04.2021 № 75-5 "Про вихід із складу засновників комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" Калуська районна рада вирішила, зокрема: вийти зі складу засновників Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" (код ЄДРПОУ - 33578224, адреса: вул. Медична, 6, м. Калуш).
Рішенням від 27.05.2021 № 499 Калуська міська рада вирішила, зокрема:
- прийняти права засновника Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" (ідентифікаційний код - 33578224, за адресою: вул. Медична, 6, м. Калуш, Івано-Франківська обл.) та змінити склад засновників Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області";
- прийняти безоплатно із спільної власності територіальних громад Калуського району у комунальну власність Калуської міської територіальної громади в особі Калуської міської ради належну Калуській районній раді на праві спільної сумісної власності частку майнового комплексу, за адресою: вул. Медична, 6, м. Калуш, Івано-Франківська обл., реєстраційний номер: 20349916 та частку земельної ділянки, кадастровий номер: 2610400000:35:001:0003, реєстраційний номер: 2201050126104;
- прийняти безоплатно із спільної власності територіальних громад Калуського району у комунальну власність Калуської міської територіальної громади в особі Калуської міської ради частку Калуської районної ради в статутному капіталі Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" та усе рухоме майно, а також інше майно, що закріплене за підприємством і належить Калуській районній раді;
- змінити найменування Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" на Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області";
- начальнику управління комунальної власності провести реєстрацію права комунальної власності на майновий комплекс та все майно Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області".
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Калуська міська рада є власником майнового комплексу загальною площею 13 186, 8 м. кв., який знаходиться за адресою: вул. Медична 6, м. Калуш, Івано-Франківської області.
27.12.2023 ТОВ "Калуштеплоенерго" звернулося до Калуської міської ради з листом, яким просило продовжити строк оренди приміщення котельні площею 60 м2 за адресою: м. Калуш, вул. Медична, 6.
06.08.2024 ТОВ "Калуштеплоенерго" звернулось до Калуської міської ради з заявою, якою відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомило про намір орендувати майно комунальної власності, де змонтовано його технологічне обладнання для опалення Калуської ЦРЛ та проханням включити його до Переліку другого типу.
Як зазначає позивач, відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Управління комунальної власності Калуської міської ради звернулась з листом до особи, в якої вказане майно перебуває в користуванні - КНП "Калуська ЦРЛ", з проханням розглянути та надати рішення щодо заяви ТОВ "Калуштеплоенерго" про намір орендувати майно комунальної власності, балансоутримувачем якого є КНП "Калуська ЦРЛ".
КНП "Калуська ЦРЛ" листом від 13.08.2024 вих. № 1774 повідомила Калуську міську раду про своє рішення - відмовити ТОВ "Калуштеплоенерго" у задоволенні заяви щодо оренди майна комунальної власності, покликаючись на намір використання орендованого приміщення для провадження господарської діяльності медичного закладу.
Листом від 28.08.2024 № 4707/02-35/14 Калуська міська рада повідомила ТОВ "Калуштеплоенерго" про відмову у задоволенні його заяви та про обов'язок Орендаря у термін до 16.09.2024 звільнити займане ним приміщення від котельного обладнання.
У відповідь на означений лист відповідач звернувся до Калуського міського голови з листом від 31.10.2024 за вих. № 55, в якому зазначив про правомірність користування орендованим майном, переданим йому відповідно до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 01.04.2014, а також повідомив про протиправне обмеження доступу орендаря до орендованого майна.
Оскільки Орендар не повернув приміщення, Калуська міська рада звернулася до суду з позовом у цій справі про зобов'язання ТОВ "Калуштеплоенерго" звільнити орендоване майно та повернути його Калуській міській раді.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 621 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Частиною 1 статті 763 ЦК України унормовано, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
На час укладення Договору діяли положення Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон №2269-XII), відповідно до ч. 2 ст. 26 якого однією з підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено.
Водночас, відповідно до ст. 17 Закону № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За змістом п.п. 9.1., 9.6. Договору такий укладено строком на 35 місяців - з 01.04.2014 до 01.03.2017 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
З врахуванням наведених вище положень Закону № 2269-XII та умов Договору, зважаючи на відсутність заяв сторін про зміну умов Договору або його припинення, що не заперечується та не спростовується жодною із сторін, Договір було продовжено на 35 місяців - до 01.02.2020 включно.
Водночас, 03.10.2019 прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ ( далі - Закон № 157-ІХ), частиною 1 ст.18 якого передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У частині другій статті 18 Закону № 157-ІХ визначено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Відповідно до частини третьої цієї ж статті договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Отже, Закон № 157-ІХ не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди, як "мовчазна згода", натомість, покладає на орендаря обов'язок вчинити юридично значимі дії, а саме звернутись із заявою про продовження договору не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Водночас, у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ передбачено, що вказаний Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому, Закон № 2269-XII втрачає чинність з дня введення в дію Закону № 157-ІХ.
Закон № 157-ІХ опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з урахуванням частини 1 статті 5 Цивільного кодексу України з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
В той же час, відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-ІХ, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом №2269-ХІІ, може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом № 157-ІХ.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у низці постанов, зокрема, у постановах від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21 та від 12.08.2025 у справі №906/878/24.
Оскільки строк дії Договору (після його продовження) закінчувався 01.02.2020, тобто до 01.07.2020, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних орендних правовідносин (продовження Договору після 01.02.2020) підлягали застосуванню положення Закону № 2269-ХІІ.
З врахуванням наведених вище положень Закону № 2269-XII та умов Договору, зважаючи на відсутність заяв сторін про зміну умов Договору або його припинення, що не заперечується та не спростовується жодною із сторін, Договір було продовжено на 35 місяців - до 01.01.2023 включно.
Надалі, за висновком суду першої інстанції, Договір не було продовжено та такий припинив свою дію з 02.01.2023, оскільки орендар в порушення визначеної Законом № 157-ІХ процедури не звернувся до орендодавця з відповідною заявою не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії Договору.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діє на даний момент.
У зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні Законом України від 01.04.2022 № 2181-IX "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( далі - Закон № 2181-IX) внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який доповнено пунктом 61, за змістом якого під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання Закону № 2181-IX Кабінетом Міністрів України 27.05.2022 прийнято постанову № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" ( далі - Постанова КМУ №634), яка набрала законної сили 01.06.2022.
Відповідно до пункту 5 Постанова КМУ №634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Так, відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об'єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.
Пунктом 16 Постанови КМУ № 634 орендодавцям державного та комунального майна постановлено забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24.02.2022.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.10.2024 у справі № 920/910/23, за змістом визначених Постановою КМУ № 634 положень автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов:
- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;
- відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За встановленими вище обставинами цієї справи, закінчення строку Договору припало на час дії воєнного стану в Україні - 01.01.2023 і за 30 календарних днів до цієї дати балансоутримувач не повідомив орендодавця та орендаря про непродовження Договору з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що не заперечується та не спростовується позивачем та третьою особою.
При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги наявні в матеріалах справи листи балансоутримувача від 13.08.2024 та орендаря від 28.08.2024 про відмову відповідачу у продовженні орендних відносин, оскільки такі надіслані поза межами встановленого Постановою КМУ № 634 строку.
Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції у цій справі про припинення Договору оренди у зв'язку з закінченням строку його дії 02.01.2023, а відтак наявність у відповідача обов'язку звільнити ( повернути позивачу за актом приймання- передачі) орендоване майно, оскільки на підставі Постанови КМУ №634 Договір продовжує діяти у період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Відтак, позовні вимоги Калуської міської ради про зобов'язання відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення та повернути його за актом приймання-передачі позивачу є необґрунтованою та безпідставно задоволена судом першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи, 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Калуштеплоенерго" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2025 у цій справі скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.277 ГПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрату справі.
Відповідно до ч.14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Відтак, витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції покладається на позивача.
Окрім того, у апеляційній скарзі ТОВ "Калуштеплоенерго" заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 56 000 грн та у суді апеляційної інстанції в розмірі 36 000 грн.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
За змістом п. 1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Судом встановлено, що у поданому під час розгляду справи судом першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу складає 56 000 грн, а документальне підтвердження таких судових витрат буде подане не пізніше 5 днів після ухвалення рішення судом.
У визначений ч.8 ст. 129 ГПК України строк відповідачем не подано таких доказів з огляду на ухвалення судом першої інстанції рішення на користь позивача. Натомість, відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2025 у цій справі, до якої додав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, зокрема:
- ордер серії АТ № 1105344 від 01.12.2025 про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Калуштеплоенерго" в Західному апеляційному господарському суді на підставі договору від 12.05.2025 адвокатом Парфан Т.Д.;
- договір про надання правової допомоги від 12.05.2025, укладений між адвокатом Парфан Т.Д. та ТОВ "Калуштеплоенерго" ( далі - Договір);
- додаткову угоду №1 від 12.05.2025 до Договору, відповідно до п.п.1, 2 якої: адвокат представляє інтереси клієнта у спорі з Калуською міською радою, який розглядається Господарським судом Івано-Франківської області ( справа №909/504/25); гонорар адвоката складає 56 000 грн;
- акт наданих послуг №4 та детальний опис наданих послуг за Договором та додатковою угодою до нього №1 на суму 56 000 грн, відповідно до яких адвокатом були надані наступні послуги: вивчення матеріалів спору щодо чинності договору від 01.04.2014; підготовка відзиву на позовну заяву Калуської міської ради; участь у судових засіданнях в Господарському суді Івано-Франківської області;
- додаткову угоду №2 від 25.11.2025 до Договору, відповідно до п.п.1, 2 якої: адвокат представляє інтереси клієнта у спорі з Калуською міською радою на стадії апеляційного розгляду Західним апеляційним господарським судом справи №909/504/25; гонорар адвоката складає 36 000 грн;
- акт наданих послуг №5 та детальний опис наданих послуг за Договором та додатковою угодою до нього №2 на суму 36 000 грн, відповідно до яких адвокатом були надані наступні послуги: підготовка апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області; представництво клієнта в Західному апеляційному господарському суді;
- платіжні інструкції №3827 від 27.0.2025 на суму 56 000 грн та №3987 від 26.11.2025 на суму 36 000 грн, як докази оплати відповідачем наданих адвокатом послуг.
Факт надання адвокатом Парфак Т.Д. у межах цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій зазначених в актах послуг підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України частиною 5 вказаної статті суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, не подано суду жодних заперечень щодо таких судових витрат, хоча позивач обізнаний про розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції ( в матеріалах справи наявні належні докази скерування позивачу як ухвал Західного апеляційного господарського суду, так і апеляційної скарги відповідача), а судом не встановлено наявності обставин, визначених частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України.
Беручи до уваги наведені вище правові норми та відсутність клопотання позивача про зменшення заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, надавши оцінку поданим апелянтом доказам на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв обґрунтованості, справедливості та розумності таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правову допомогу у суді першої інстанції в розмірі 56 000 грн та в суді апеляційної інстанції розмірі 36 000грн.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуштеплоенерго" від 02.12.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/3544/25 від 02.12.2025) задоволити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2025 у справі №909/504/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Калуської міської ради (вул. Івана Франка, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301; ідентифікаційний код 33578261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуштеплоенерго" (вул. Каракая, буд. 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 38609189) 3 633,60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 56 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 36 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
4. На виконання постанови Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
6. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 26.02.2026
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.
текст