Справа №641/2812/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/248/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
24 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Слобідського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року,-
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , 1982 року народження, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 квітня 2026 року, та визначено розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, а саме - особисте зобов'язання.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наголошує, що стороною обвинувачення не доведено, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну поведінку підозрюваного.
Вказує, що підозрюваний свою вину визнає повністю, виявляє щире каяття у вчинених ним діяннях, а також виявляє бажання продовжувати військову службу.
Зазначає, що ОСОБА_7 має постійне місце мешкання у м. Харкові, раніше не судимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Позиції учасників апеляційного провадження
Захисник та прокурор, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Підозрюваний, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надав.
Тому апеляційний розгляд проведено за їх відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, за яке може бути призначено покарання у виді штрафа від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або пробаційним наглядом на строк до 5 років, або обмеженням волі на той самий строк; та тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, на що обґрунтовано послався слідчий суддя у своєму рішенні.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин провадження, а саме того, що ОСОБА_7 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, та нез'явленні на службу без поважних причин, тривалістю понад 3 доби, вчиненому в умовах воєнного стану, - на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та у відверненні негативного впливу на обороноздатності держави в умовах воєнного стану.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання захисника на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вказаного кримінального правопорушення, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Зокрема, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний, враховуючи суворість можливого покарання, може вдатись до таких дій.
Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні збоку підозрюваного ОСОБА_7 колегія суддів вважає обґрунтованим, з огляду на те, що підозрюваний, знаходячись на волі, може впливати на свідків з метою примусу їх до дачі показань, що зменшували б ступінь його винуватості.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний, будучи військовослужбовцем, протягом тривалого часу не вживав заходів для повернення до військової частини. Крім того, встановлено щодо підозрюваного ОСОБА_7 на розгляді Харківського районного суду Харківської області перебуває клопотання прокурора щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62025170020004168 від 25 березня 2025 року за ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, з огляду на обставини справи, колегія суддів вважає встановленим ризик вчинення ОСОБА_7 інших кримінальних правопорушень, оскільки все це свідчить про можливість продовження підозрюваним своєї злочинної діяльності, в тому числі, пов'язаної з ухиленням від виконання службових обов'язків, а також про небажання останнього проходження військову службу.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, в даному кримінальному провадженні.
Посилання захисника про те, що підозрюваний має постійне місце мешкання у м. Харкові, раніше не судимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даному випадку це не може достатньо свідчити про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Окрім того, як було вірно зазначено слідчим суддею, за приписами ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Щодо доводів захисника в апеляційній скарзі про реалізацію бажання підозрюваного продовжувати військову службу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.616 КПК України, у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів, не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Слобідського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: