Справа № 397/225/25
н/п : 2/397/106/26
Іменем України
16.02.2026 селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Максимовича І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Рум'янцевої О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Калинопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області як Орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,
Позивач, на підставі ст. 150, 164, 165 СК України, звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за місцем реєстрації та фактичного проживання батька ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
В обгрунтування позову позивач вказав, що в період з 07.08.2007 по 19.10.2020 він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі.
За рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі №698/224/20, яке набрало законної сили 19.10.2020, шлюб між ними розірвано.
В період спільного проживання у них з відповідачкою народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після припинення шлюбних відносин з відповідачкою, остання переїхала на постійне місце проживання до селища Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області, а згодом йому стало відомо про те, що вона зареєструвала шлюб з іншим чоловіком, у зв?язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.03.2021 у справі №698/595/20, яке набрало законної сили 23.04.2021, місце проживання малолітнього ОСОБА_3 було визначено разом з батьком ОСОБА_1 .
З часу припинення шлюбних відносин з відповідачкою й по сьогоднішній день їх спільний син залишається проживати разом з ним і перебувати на його повному утриманні та вихованні.
Він самостійно, без участі матері, опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров?ям. Ним створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини; дитина забезпечена належним одягом, взуттям, засобами гігієни, регулярним харчуванням.
Відповідачка з вказаного часу не проживає зі своїм неповнолітнім сином, не приймає участі у його вихованні, жодного з покладених законом на батьків обов?язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини, що говорить про її особисте ставлення до сина.
Разом з тим, відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами та станом здоров?я, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу та не створює умов для отримання ним освіти.
При цьому, з часу припинення з відповідачкою відносин й по сьогоднішній день він не чинив жодних перешкод для спілкування матері з дитиною.
Зважаючи на те, що відповідачка фактично самоусунулася від своїх прав та виконання обов?язків щодо їх спільної неповнолітньої дитини, свідомо ними знехтувала, вважає за доцільне позбавити її батьківських прав.
З його сторони, як батька, для сина створені всі умови для забезпечення його належного проживання, навчання та цікавого дозвілля, тобто для розвитку дитини він прикладає всі зусилля та можливості.
В терепішній час син є студентом Черкаського державного технологічного університету, навчання здійснюється на платній основі.
Витрати, пов?язані з навчанням сина повністю покладені на нього.
Відповідачка не надає будь-якої фінансової допомоги для навчання сина. За період 2021-2024 нею не сплачено аліментів на утримання сина та розмір заборгованості по аліментах станом на 01.08.2024 становить 115565,60 грн.
Зверненню до суду з даним позовом, передувало його звернення до органу опіки та піклування - виконавчого комітету Калинопільської селищної ради із заявою про надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
За наслідком розгляду даної заяви, виконавчий комітет, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, вивчивши зібрані документи, вважає за доцільне позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Максимовича І.В. від 06.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання (а.с.40-41).
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 13.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 74-75).
Позивач та його представник у судове засідання не з?явилися, позивач подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в справі матеріалами; позовні вимоги підтримав повністю (а.с. 173).
Відповідачка надала до суду заяви, в яких просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги позивача не визнала в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні, оскільки їх син ОСОБА_3 на даний час досяг повноліття та закрити справу (а.с. 181, 183). Крім того, у судовому засіданні 27.01.2026 вказала, що намагалася повернути сина, у зв'язку з чим у судовому порядку визначалося місце проживання дитини. Під час розгляду справи судом дитина висловила бажання залишитися з батьком. Відповідач вчиняв домашнє насилля відносно неї, про що надала відповідні документи та відеозапис. Вона телефонувала до школи та цікавилася життям сина.
Представник третьої особи у судове засідання не з?явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування Калинопільської селищної ради за наявними в справі матеріалами (а.с. 55, 56).
Дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом, зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 07.08.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Катеринопільського районного управління юстиції Черкаської області та свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26.08.2020, виданого повторно Катеринопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_2 (а.с.11, 182).
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі №698/224/20 (провадження 2/698/190/20), яке набрало законної сили 19.10.2020, задоволено повністю позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу; шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 07.08.2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Катеринопільського районного управління юстиції Черкаської області, про що складено актовий запис від 07.08.2007 року №31 - розірвано; після розірвання шлюбу залишено позивачу прізвище « ОСОБА_4 » (а.с. 10).
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.03.2021 у справі №698/595/20 (провадження 2/698/8/21), яке набрало законної сили 23.04.2021, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12-20).
З вказаного рішення суду від 18.03.2021 вбачається, що оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням, досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність законних підстав для їх задоволення, оскільки судом встановлено, що малолітня дитина не бажає зміни місця навчання та розриву усталених соціальних зв'язків; батько дитини постійно піклується про малолітнього сина, бере участь у духовному та фізичному розвиткові останнього; на час розгляду справи дитина надає більшої прихильності батькові, який має упоряджене жиле приміщення та створив умови для належного виховання та розвитку дитини. Також судом встановлено, що батько сприяє спілкуванню малолітньої дитини як з матір'ю, так і з родичами по материнській лінії. Крім того, з пояснень малолітньої дитини судом встановлено, що під час проживання у новій родині матері, останній зазнав емоційного дискомфорту при спілкуванні з іншим членом родини. Отже, незважаючи на принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, яким передбачено, що малолітня дитина може бути розлучена з матір'ю лише за виняткових обставин, суд при прийнятті рішення керується пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11. 1989 року, яким передбачено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а зібрані у справі докази з урахуванням думки дитини та висновку органу опіки та піклування вказують на те, що проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 найкраще забезпечить інтереси дитини. Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 , крім вищенаведених обставин, суд врахував, що останньою не надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт реєстрації її місця проживання за адресою проживання нової родини та факт наявності у неї самостійного доходу.
Відповідно до довідки про склад зареєстрованих (задекларованих) у житловому приміщенні (будинку) осіб від 27.11.2024 №768/03-01, виданої відділом реєстрації та муніципальних послуг Калинопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: уповноважений власник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внучка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 22).
Відповідно до довідки-характеристики від 10.12.2024 №346/02-65, виданої виконавчим комітетом Калинопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, ОСОБА_1 не є депутатом Калинопільської селищної ради. Компрометуючі матеріали на гр. ОСОБА_1 у виконавчому комітеті Калинопільської селищної ради відсутні (а.с. 30).
Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 06.02.2025, проведено обстеження умов проживання сім?ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання задовільні. Будинок умебльований, опалюється природним газом. В наявності побутові приладдя, техніка. Є власна свердловина та присадибна ділянка. За адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Для виховання та розвитку дитини створені умови: є власна кімната, умебльована; забезпечена необхідними речами, одягом, взуттям та інше. Стосунки у сім?ї дружні, люблячі. Між сином та батьком взаєморозуміння та повага. Членами комісії встановлено, що батько ОСОБА_1 належним чином виконує батьківські обов?язки; в житті дитини ОСОБА_3 участі матері ОСОБА_2 не має (а.с.21).
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , випускника 2024 року Катеринопільського ліцею №2 Звенигородського району Черкаської області, ОСОБА_9 навчався в ліцеї з першого класу. Зарекомендував себе як дисциплінований та відповідальний учень. Мав задовільну пам?ять, дуже швидко запам?ятовував навчальний матеріал. Характеризувався достатнім поточним самоконтролем за власною діяльністю, що призводило до постійного нарощування свого навчального потенціалу. Учень надавав перевагу предметам гуманітарного циклу. Характеризувався організованістю, пунктуальністю, дотриманням правил. Безпосередній. Завжди простий, скромний, добрий. Має власну думку. Рівний у ставленні до інших. Стабільний у своїх інтересах. Організований, уміє працювати самостійно.
До виконання громадських доручень ставився дбайливо. Має гарне почуття гумору, товариський. Розсудливий, не піддається чужому впливу, врівноважений та милосердний. Зі старшими завжди чемний. Виявляв логічне, образне та творче мислення. Має добрий загальний розвиток. Дотримувався норм поведінки у колективі. Правила поведінки свідомо виконував. Доручену справу доводив до кінця. Батько приділяв належну увагу для виховання та навчання сина. Постійно підтримував зв?язок із навчальним закладом. Мама з моменту розлучення не брала участі у вихованні та навчанні сина. За останні півтора року навчання ОСОБА_3 в ліцеї не виходила на зв?язок із класним керівником, батьківські збори не відвідувала. Не схильний до протиправної поведінки (а.с.23).
Відповідно до психологічної характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , випускника 2024 року Катеринопільського ліцею №2 Звенигородського району Черкаської області, ОСОБА_9 навчався в ліцеї з першого класу. Під час навчання зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, уважний, працелюбний, комунікабельний, спокійний, доброзичливий учень. Денис відкритий до спілкування як із однолітками, так і з дорослими, легко підтримує бесіду, зацікавлений у співрозмовнику, ввічливий і тактовний з людьми старшого віку. Має багато друзів серед однокласників, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями ліцею. У спілкуванні з дорослими і однокласниками поводиться чемно, завжди толерантний, ввічливий, комунікабельний, активний. У колективі виділяється самостійністю, проявляє якості лідера. Денис вихований, допитливий, уважний, творчий, працездатний, володіє предметно-практичними діями, швидко переключається із одного виду діяльності на інший. Будь-який вид роботи виконує якісно. Має гарну пам?ять, творчу уяву, логічне мислення, достатній словниковий запас. Може змістовно і чітко висловити власну думку. Уміє аналізувати та систематизувати отриману інформацію, узагальнювати, робити власні висновки. Характеризується організованістю, пунктуальністю, дотриманням правил поведінки в освітньому закладі. Завжди товариський, щирий, веселий, чемний. Він із задоволенням ходив до ліцею, з повагою ставився до вчителів, толерантно відносився до всіх членів учнівського колективу (а.с.24).
09.08.2024 між Черкаським державним технологічним університетом в особі ректора Григора О.О., вступником ОСОБА_3 та/або законним представником ОСОБА_1 укладено договір №724/24-б про навчання у закладі вищої освіти, за яким заклад взяв на себе зобов?язання, зокрема, здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою «Автомобільний транспорт» за спеціальністю 274 Автомобільний транспорт для здобуття ступеня вищої освіти Бакалавр; фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб (а.с. 25).
22.08.2024 між Черкаським державним технологічним університетом в особі ректора ОСОБА_11 (Заклад) та ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір №556 про надання освітніх послуг для ОСОБА_3 (Одержувач) за формою навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028 за освітнім ступенем «Бакалавр», факультет ФЕТАМ за спеціальністю 274 Автомобільний транспорт. Предметом договору є фінансові зобов?язання Замовника щодо оплати освітньої послуги, що надається Одержувачу Закладом. Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 116000,00 грн. Вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: 2024-2025 навчальний рік 29000 грн., 2025-2026 навчальний рік 29000 грн., 2026-2027 навчальний рік 29000 грн., 2027-2028 навчальний рік 29000 грн. Замовник вносить плату щосеместрово, не пізніше ніж до 01 вересня та 01 лютого кожного року (а.с. 26).
Відповідно до висновку про стан здоров?я, фізичний та розумовий розвиток дитини, виданого 29.08.2024 Комунальним некомерційним підприємством «Катеринопільська багатопрофільна лікарня», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є здоровий та медичних протипоказів не виявлено (а.с. 28).
Відповідно до висновку про стан здоров?я заявника, виданого 29.08.2024 Комунальним некомерційним підприємством «Катеринопільська багатопрофільна лікарня», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , медичних протипоказів не має (а.с. 29).
Згідно довідки директора Комунального закладу «Катеринопільський навчально-виховний комплекс №2 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Катеринопільської районної ради Черкаської області від 02.10.2020 №38, мати ОСОБА_2 привезла особову справу учня 8-го класу ОСОБА_3 і особисто віддала в даний комунальний заклад 02.10.2020 (а.с. 127, 128, 129).
05.10.2020 ОСОБА_2 зверталася зі скаргою до голови Катеринопільської РДА Черкаської області щодо скасування висновку органу опіки та піклування Катеринопільської РДА від 28.08.2020 за №282/01-42, щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з батьком так як він винесений з порушенням вимог Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов?язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ від 24.09.2008 року №866 (а.с. 134-136).
05.10.2020 ОСОБА_2 звернулася до Катеринопільського ВП Звенигородського управління Національної поліції в Черкаській області з заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України (а.с. 139-141).
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12020250180000191 від 08.10.2020 та повідомленням про початок досудового розслідування від 08.10.2020 вих. №3389/59/03-20 підтверджується, що 08.10.2020 за заявою ОСОБА_2 внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією за ст. 126-1 КК України, а саме, що 07.10.2020 до Катеринопільського відділення поліції надійшла заява ОСОБА_2 про те, що 03.04.2020 близько 23 год. чоловік ОСОБА_1 прийшов додому на АДРЕСА_3 у нетверезому стані та безпідставно вчинив сварку, під час якої висловлювався брутальними словами, кидався у бійку, вигонив з будинку, на зауваження не реагував, внаслідок чого, ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вимушена була піти з дому до своїх батьків, залишивши у будинку всі свої речі, через неможливість надалі терпіти знущання ОСОБА_1 . У зв?язку з чим, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України (а.с. 130, 131).
Постановою про закриття кримінального провадження від 04.02.2021, складеною старшим слідчим СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області капітаном поліції Савранською М.В., кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020250180000191 від 08.10.2020, закрито у зв?язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України; копію відповідних матеріалів направити начальнику Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП (а.с.137-138).
З вказаної постанови про закриття кримінального провадження від 04.02.2021 вбачається, що в ході досудового розслідування в якості потерпілої допитана ОСОБА_2 , яка пояснила, що проживає в АДРЕСА_1 . До 03.04.2020 вона проживала разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та колишнім чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_3 . Взагалі з ОСОБА_1 від 11.05.2003 року вона проживала у цивільному шлюбі. Його рідні та близькі були проти їхніх відносин. За час спільного проживання у них народилася спільна дитина - син ОСОБА_3 , тому 07.08.2007 року вони офіційно одружилися з ОСОБА_1 . На протязі спільного життя були незначні сварки, а вже під час її вагітності та у подальшому протягом усього життя його відношення до неї змінювалося у гіршу сторону. Так, зазвичай сварки, скандали та бійки відбувалися на фоні вживання ОСОБА_1 спиртних напоїв. Перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння він вчиняв по відношенню до неї домашнє насильство, що виражалося у наступному: психологічне насильство - словесні образи, нецензурна лайка, приниження, погрози фізичною розправою, залякування, контроль у пересуванні; фізичне насильство - ляпаси, стусани, штовхання, шарпання за волосся, нанесення побоїв, кидання в неї різноманітними предметами; економічне насильство - позбавлення особистих і спільних документів та можливості користуватися ними (документи на будинок, тощо), не давав коштів на її лікування. З приводу побиття вона раніше не зверталася до правоохоронних органів та й взагалі раніше заяв відносно ОСОБА_1 не подавала і за її зверненнями його не притягували а ні до адміністративної, а ні до кримінальної відповідальності. Лише одного разу, у жовтні 2019 року, коли після побиття ОСОБА_1 в неї боліло в області грудної клітки, то вона оглядалась у лікарні в АДРЕСА_3 та робила рентген (медичний працівник ОСОБА_12 ), на той час ніяких проблем, окрім синця на грудній клітці у неї виявлено не було. Взагалі свідків вказаних подій жодного разу не було, усе бачив виключно син ОСОБА_3 . Наслідки побиття ОСОБА_1 бачили також мати ОСОБА_13 та три колеги по роботі, а саме ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Зокрема вони бачили синці на тілі, при цьому, ОСОБА_13 навіть зробила фотознімок лівої руки з великим синцем на ній в області плеча та плечової кістки. На усі її прохання, вмовляння та зауваження не вчиняти відносно неї насильницьких дій, ОСОБА_1 не реагував або починав робити ще гірше. Додала, що їй неодноразово доводилось, за час спільного проживання, покидати місце свого проживання у нічний час та йти з дитиною на ночівлю до своїх батьків. Додому поверталася лише тому, що ОСОБА_1 кілька днів підряд вимолював пробачення, обіцяв що більше не буде вчиняти по відношенню до неї ніяких протиправних діянь, і тому вона пробачала та поверталася додому. ОСОБА_1 вів себе нормально лише деякий час після того, але потім усе починалося знову, він там само ображав її словесно, застосовував насильство та виганяв з дому. Один з таких випадків їх син зафіксував зробивши аудіозапис на мобільний телефон, коли в один із чергових разів після насильства над нею, що мало місце десь 20.10.2019, їм із сином довелося піти з дому до її батьків. Запис вів син ОСОБА_3 на свій мобільний телефон та згодом дав їй його послухати; у зв?язку з чим, на її думку, таке відношення чоловіка на очах у сина, мало негативний вплив і на психологічний стан ОСОБА_3 . Через таке відношення ОСОБА_3 вдома з ними був щоденно після завершення навчального процесу, а на вихідні, святкові дні та на канікули він залишався на проживання у своєї бабусі ОСОБА_13 . Додала, що раніше не зверталася до правоохоронних органів з даного приводу через те, що ОСОБА_1 залякував її. Також додала, що ОСОБА_1 був працівником МВС України (працював у державній службі охорони) та на даний час являється пенсіонером МВС України з 2010 року. Останнього разу, ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 23 години, ОСОБА_1 прийшов додому у стані алкогольного сп?яніння та безпідставно вчинив сварку, під час якої кидався у бійку та виражався на її адресу нецензурною лексикою, кричав, на її зауваження не реагував та вигонив її з дому. ОСОБА_2 вимушена була знову ж таки піти до батьків, залишивши у будинку усі свої речі. В результаті, так як їх спільне проживання стало вкрай нестерпним, тому вона по суті «втекла» від нього та переїхала на постійне проживання до своїх батьків, і звернулася до суду з відповідною заявою про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання спільного сина. Потім вона з сином переїхала на проживання до АДРЕСА_1 Кіровоградської області. 04.07.2020 вони приїхали в гості до бабусі, де ОСОБА_3 залишився на деякий час включно до ІНФОРМАЦІЯ_7 (день його народження), коли вона приїхала привітати його з днем народження та забрати вже додому. При цьому, за час перебування в смт. Катеринопіль син ОСОБА_3 постійно спілкувався з батьком ОСОБА_1 , вона цього не забороняла, адже вважає, що дане спілкування є необхідним. Проте, коли приїхала 23.07.2020 та мала намір їхати з сином додому в АДРЕСА_1, він повідомив, що тато його відправив в м. Київ і він їхати в АДРЕСА_1 не буде, і взагалі хоче залишитися в АДРЕСА_3 ходити в школу, жити з батьком. ОСОБА_2 запитала чому він так говорить, на що син ОСОБА_3 відповів, що батько на даний час припинив вживати спиртні напої і все гаразд. Після чого, син ОСОБА_3 дотепер мешкає із колишнім чоловіком ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 . На даний час у судовому порядку не визначено місце проживання дитини після розлучення батьків, тому вона чекає рішення суду, після якого буде зрозуміло з ким на проживання залишиться їх син.
Із долученого запису чути, що дійсно чоловік кричить на жінку, виражається на її адресу нецензурною лексикою, тобто вчиняє по суті домашнє насильство.
Згідно даних долученого витягу з бази ІПНП «Армор», яка використовується в діяльності поліції встановлено, що раніше ОСОБА_1 , за вчинення домашнього насильства, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався та з даного приводу звернення до поліції на нього не надходили.
Враховуючи викладене та те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, зокрема відсутня суб?єктивна сторона його вчинення, яка характеризується прямим умислом та його систематичністю, при цьому в його діях, вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, кримінальне провадження закрито.
18.12.2020 ОСОБА_2 зверталася з заявою до прокурора Звенигородської місцевої прокуратури щодо постановлення рішення про відібрання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від його батька ОСОБА_1 до остаточного рішення суду про визначення місця проживання дитини, в якій вказала, що 08.10.2020 заступником начальника СВ Катеринопільського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області Савранською М.В. розпочато досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12020250180000191, за її заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 КК України. Проте, до даного часу жодних слідчих дій не проводиться. На протязі спільного проживання ОСОБА_1 постійно в стані алкогольного сп?яніння вчиняв домашнє насильство, а саме: діяння психологічного, фізичного, економічного насильства, що виражалося у наступному: психологічне насильство - словесні образи, нецензурна лайка, приниження, погрози фізичної розправи, залякування, контроль у пересуванні; фізичне насильство - ляпаси, стусани, штовхання, шарпання за волосся, нанесення побоїв, кидання в неї різноманітних предметів; економічне насильство - позбавлення особистих і спільних документів та можливості користуватися ними (документи на будинок, тощо), не давав коштів на її лікування. На її неодноразові зауваження, прохання не робити цього не реагував або починав вчиняти насильницькі діяння. Усі ці діяння постійно відбувалися в присутності малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона неодноразово з сином залишала будинок вночі і йшла до своїх батьків. Через кілька днів заради збереження сім?ї та його умовлянь, що більше такого не буде, поверталася додому, проте його обіцянок вистачало не надовго і все починалося спочатку. Все це і стало причиною фактичного розірвання шлюбних відносин та звернення до суду про розірвання шлюбу, а на підтвердження вищевикладених фактів щодо домашнього насильства, був наданий DVD диск, де відображений аудіозапис, зроблений їх сином власним телефоном під час фізичного насильства його батьком відносно неї в нього на очах, як до суду при розгляді справи про розлучення так і до заяви в службу у справах дітей Катеринопільської РДА від 03.09.2020, проте в обох випадках він не взятий до уваги, а просто проігнорований. Постійні сварки, вчинення фізичного насильства (побиття), нелюдське відношення до неї та їх спільного сина, негативно впливали на його психологічний стан. Останні два роки син ОСОБА_9 , практично проживав у її батьків, так як в зв?язку з постійними сварками та бійками дома знаходиться було не можливо. Після задоволення позову про стягнення аліментів ОСОБА_1 обманним шляхом залишив сина проживати в нього, пообіцявши йому придбати мопед. ОСОБА_1 здійснив відносно сина ОСОБА_3 психологічне насильство, заставляючи його вплинути на неї та забрати заяву про притягнення до кримінальної відповідальності. Внаслідок чого син став посилати їй повідомлення на вайбер, де погрожує вчинити самогубство шляхом самоповішання у березі на гиляці, якщо вона не припинить кримінальне провадження стосовно батька. А пізніше зателефонував та став погрожувати вчиненням самогубства словесно, щоб вона забрала заяву на батька і залишила його в спокої. Вважала, що дитина не може проживати з батьком, який здійснює домашнє насильство стосовно матері дитини в її присутності, та здійснює психологічний тиск на дитину. А так як на даний час дитина проживає в ОСОБА_1 , вважала, що вона має бути відібрана у батька без позбавлення його батьківських прав (а.с. 132-133).
Відповідно до довідки за результатами перевірки матеріалів ЄО №2787 від 24.03.2021, складеної 27.03.2021 інспектором СРПП СПД №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Б. Цірик та погодженої начальником СПД №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області О. Нікітченко, 24.03.2021 року Звенигородським районним відділом поліції ГУНП в Черкаській області зареєстровано звернення ОСОБА_2 , яке адресоване до народного депутата України ОСОБА_19 про те, що вона не згідна з тим як розглядається її заява в суді про розірвання шлюбу, про проведення досудового розгляду по кримінальному провадженні і про погрози колишнього чоловіка. Дане звернення зареєстроване в ЖЄО Звенигородського РВП №2787. В ході розгляду матеріалів опитаний ОСОБА_1 показав, що в 2007 році він одружився з ОСОБА_2 . Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , але у зв?язку з погіршенням відносин вони розлучилися. З липня 2020 року син ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_1 . Це був вибір дитини, який підтвердив своє бажання в суді в присутності свідків та психолога. На даний час відбувся суд і згідно рішення син проживає у ОСОБА_1 . Дитину він доглядає, забезпечує, виховує. Проте мати участі у вихованні дитини не приймає, не телефонує, не забезпечує. Своїй колишній дружині ОСОБА_1 не погрожує, а спілкується лише через захисника та суд. Згідно постанови про закриття, на підставі ст. 110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, по кримінальному провадженні №12020250180000191 від 18.10.2020 ОСОБА_2 була визнана потерпілою та допитана у провадженні. В допиті вказує на дії з боку ОСОБА_1 психологічного та фізичного характеру, що кваліфікуються ст. 173-2 КУпАП, тому слідчим було виділено матеріали для притягнення останнього за вчинення домашнього насильства за Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно рішення Катеринопільського районного суду №698/126/21 від 24.02.2021 відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол ГП №018055 за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, проте судом провадження було закрите на підставі ст. 38, 247, 283, 284 КУпАП у зв?язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Колишнє подружжя не проживають разом. Приймаючи до уваги те, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки кримінального та присутні ознаки адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності, розгляд матеріалів ЄО №2787 від 24.03.2021, рахувати закінченим (а.с.142).
Про вищевказані наслідки розгляду звернення ОСОБА_2 повідомлено Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (а.с. 143-144).
З свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 , виданого 01.12.2020 Олександрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) встановлено, що 01.12.2020 зареєстровано шлюб між ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після державної реєстрації шлюбу прізвища чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 (а.с. 154).
Відповідно до розрахунку від 14.08.2024 №30.09-23/154, складеного державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 має заборгованість станом на 01.08.2024 (за період лютий 2021-липень 2024) у розмірі 115565,60 грн. (а.с. 27).
Згідно довідки Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 17.10.2025 №2347 та Витягу з реєстру територіальної громади №2025/015277582 від 17.10.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.12.2021 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та до складу її сім?ї входить: чоловік ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та дочка чоловіка - ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 145, 151).
Відповідно до довідок поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Олександрівської лікарні» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 20.10.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває та за медичною допомогою не зверталася та пройшла ФГ - обстеження (146, 147, 148).
Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 20.10.2025, виданої Олександрівською амбулаторією загальної практики-сімейної медицини Комунальне некомерційне підприємство «Олександрівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 є здоровою, на «Д» обліку у лікаря-терапевта не знаходиться; за останні 3 роки за медичною допомогою не зверталася (а.с. 149).
З аудіозапису, наданого відповідачкою, вбачається, що чоловік на ім?я ОСОБА_1 ображає нецензурними словами дружину та наносить їй удари та словесно погрожує вбивством. Подія відбувається в присутності дитини, яка просить батька припинити вчиняти сварку, не битися. Дружина просить чоловіка заспокоїтися. Дитина плаче, просить не битися (а.с. 152).
Відповідно ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу (далі СК) України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв?язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданого 13.02.2025 за №115/02-48 Калинопільською селищною радою Звенигородського району Черкаської області, Орган опіки та піклування Калинопільської селищної ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 31-32).
З даного висновку встановлено, що з 2020 року по даний час дитина проживає разом з батьком та останній самостійно виховував, матеріально забезпечував сина, піклувався про всебічний розвиток, переймався майбутнім, займався підготовкою до вступу в вищий навчальний заклад. ОСОБА_1 пенсіонер, отримує пенсію за вислугу років. ОСОБА_24 дитиною не цікавилася, не приїздила за місцем проживання, не брала участі у вихованні та не спілкувалася. З моменту призначення аліментів (07.06.2021) у розмірі частки від всіх видів доходів ніякої іншої допомоги мати дитині не надавала і не надає. З 01.08.2024 ОСОБА_3 навчається в Черкаському державному технологічному університеті на денній формі навчання факультету електронних технологій, транспорту та машинобудування за спеціальністю 274 «Автомобільний транспорт» (за рахунок коштів фізичних осіб). 06.02.2025 представниками селищної ради обстежено умови проживання ОСОБА_1 , де для ОСОБА_3 є окрема кімната, облаштована всіма необхідними меблями. Він забезпечений одягом відповідно до сезону, продуктами харчування. 29.01.2025 службою у справах дітей селищної ради поштовим відправленням рекомендованим листом надіслано запрошення ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дитини 11.02.2025, на якому розглядалася заява ОСОБА_1 про надання висновку органу опіки та піклування селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . 11.02.2025 ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дитини не з?явилася з невідомих причин. Члени комісії вирішили, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні сина, не піклується про його здоров?я, фізичний, духовний та моральний розвиток, ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків щодо виховання дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов?язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» №3 від 30 березня 2007 року зазначено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні матір'ю, батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що вона, він ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Тобто, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо. Ця міра застосовується судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з?ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 17.06.2021 у справі №466/9380/17, провадження №61-2175св20) зазначив наступне.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Проживання дитини впродовж тривалого часу в новій сім'ї, створеній її батьком чи матір'ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 06.10.2021 у справі №320/5094/19, провадження №61-7357св21) зазначив, що тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійних розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 у справі №180/1954/19, від 13.11.2020 у справі №760/6835/18, від 09.11.2020 у справі 753/9433/17, від 02.11.2020 у справі №552/2947/19 та у постанові від 24.04.2019 у справі №300/908/17.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2024 у справі № 553/449/20 зазначено: «[…] - очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на те, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов'язків відносно сина, не приймає участі у його вихованні, не цікавиться його розвитком та здоров'ям, допустила заборгованість по сплаті аліментів.
Відповідачка заперечувала позов щодо позбавлення батьківських прав. На підтвердження своїх заперечень подала до суду докази з приводу її звернень щодо вчинення домашнього насильства відносно неї позивачем, створення нестерпної ситуації у сім'ї, що перешкоджало її подальшому збереженню.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до ч.1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем, всупереч приписів ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підставі яких можна дійти до беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_2 ухиляється від участі у вихованні дитини.
Та обставина, що відповідачка мала заборгованість зі сплати аліментів не є достатньою підставою для застосування такої крайньої міри, як позбавлення батьківський прав. Крім того суд враховує, що докази того, що відповідачка ухилялася від сплати аліментів відсутні.
Також, після розлучення, позивачка намагалася проживати разом з дитиною, однак дитина виявила бажання проживати з батьком, що підтверджується рішенням суду про визначення місця проживання дитини з батьком.
Проте, та обставина, що вихованням та розвитком дитини займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо та умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Суд враховує, що під час спільного проживання позивача та відповідачки разом з дитиною у сім'ї виникали сварки, які відбувалися в присутності дитини, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачка зверталася до органів поліції, прокуратури, районної державної адміністрації, уповноваженого Верховної ради України з прав людини з приводу, зокрема й відібрання дитини у батька, вчинення відносно неї домашнього насилля.
А тому, відсутність тісного зв'язку між дитиною та відповідачкою, суд розцінює як наслідок негативних відносин між матір'ю та батьком дитини, що унеможливлює реалізацію відповідачкою своїх батьківських прав.
Суд зазначає, що кожен з батьків має рівні права та обов'язки щодо дитини. Відповідачка, як мати дитини, повинна приймати участь у вихованні дитини та створювати для неї необхідні умови її фізичного, духовного та морального розвитку.
Непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19).
Більш того, суд наголошує, що батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу.
Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.
Суд вважає, що відповідачка дотримувалася прав та інтересів сина, діяла виходячи виключно із інтересів дитини, сприяла підтримці психоемоційної стабільності дитини та не вчиняла жодних дій, які б могли порушити права сина чи позивача, дискредитувати батька в очах сина.
Стосовно тієї обставини, що відповідач не має контакту з навчальним закладом, у якому здобуває освіту її син, то це не є достатнім для позбавлення її батьківських прав, адже дитина не позбавлена можливості здобуття освіти, навпаки, як вбачається зі справи, успішно її здобуває.
Щодо висновку органу опіки та підклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, суд зазначає, що даний висновок не є обов'язковим для суду та підлягає оцінці разом з іншими доказами.
При цьому суд враховує, що вказаний висновок прийнятий на засіданні комісії за відсутності відповідачки та докази про її належне запрошення на засідання комісії, встановлення обставин її неявки, у висновку не відображені.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, матеріали справи не містять, як і доказів того, що відповідачка притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство по відношенню до неї.
Таким чином, доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, позивач не надав.
Крім того, судом встановлено, що на час розгляду справи судом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг повноліття.
У постанові від 29.01.2024 у справі №185/9339/21 (провадження №61-8918сво23) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду прийшов до наступних висновків.
Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття.
При досягненні повноліття особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком/матір'ю та сином/дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв'язок як батьків та дитини. Це відповідно означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов'язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них - навіть після смерті одного з них. Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов'язки відносно неї, які ґрунтуються на факті їх кровного кровному спорідненні. Із повноліттям дитини «з'являються» права батьків на утримання і піклування з боку повнолітніх сина/дочки та виникають відповідні кореспондуючі їм обов'язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями за законом своєї дитини.
Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином/дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та матір, які належно виконували свої обов'язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина/дочки, а також на спадкування за законом. Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов'язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування, в майбутньому.
У разі подання позову про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини суд не може відмовити у такому позові з тієї підстави, що під час розгляду цивільної справи і вирішення спору по суті дитина досягла повноліття.
Незважаючи на досягнення дитиною повноліття, суд має встановити обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених статтею 164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити відповідне судове рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, беручи до уваги характер поведінки як позивача так і відповідачки, встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_3 є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати, слід віднести за його рахунок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Калинопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області як Орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 25.02.2026.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 )
Представник позивача: адвокат Колісник Сергій Миколайович (місце знаходження: АДРЕСА_5 , ордер СА №1113137 від 17.02.2025)
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
Третя особа: виконавчий комітет Калинопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області як Орган опіки та піклування (місцезнаходження: 20501, Черкаська область, Звенигородський район, селище Калинопіль, вул. Соборна,12, код ЄДРПОУ - 45043196)
Суддя: І.В. Максимович