Справа №335/507/26
Номер провадження 2-з/337/4/2026
26 лютого 2026 рокум. Запоріжжя
Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Салтан Л.Г. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних,
16.01.2026 року до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних.
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.
19 січня 2026? року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних направлено на розгляд за підсудністю до Хортицького районного суду міста Запоріжжя.
25.02.2026 до Хортицького районного суду м.Запоріжжя надійшли матеріали заяви для розгляду за підсудністю.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, ч.1 ст.152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Таким чином, заяву про забезпечення позову відповідно до положень ч.1 ст.152 ЦПК України має подаватись з дотримання правил підсудності встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Як вбачається з наданої відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання щодо направлення справи за підсудністю суддею Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя не були перевірені відомості щодо наявності у відповідачки, яка має реєстрацію на тимчасово окупованій території засвідченого місця проживання як внутрішньо переміщеної особи
Однак, відповідно до відповіді з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу № 2385818 від 25.02.2026, встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у Святошинське РУПСЗН м.Київ, та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Положеннями статті 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги;
Порядок здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів встановлюється Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265.
Згідно з п. 4 цього Порядку, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Особа, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) якої знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
Відомості про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), що знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами таких територій.
Внесення до реєстру територіальної громади відомостей про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, здійснюється на підставі: документа, що підтверджує право на проживання в житлі, що знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, або інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про таке житло; або відомостей про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), внесених до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України; або відомостей про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), внесених до відомчої інформаційної системи ДМС.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо вказаних осіб та саме він підлягає застосуванню.
При вирішенні питання щодо підсудності справи необхідно враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 визначено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» мають пріоритет над положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини перша, друга статті 4 Закону.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання / перебування таких осіб, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання / перебування цих осіб у зв'язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання / перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.
У вже згаданій постанові від 29 липня 2019 року у справі №4 09/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
При вирішенні питання про прийняття позову було встановлено, що справа не підсудна Хортицькому районному суду м.Запоріжжя в зв'язку із чим ухвалою суду від 26.02.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було передано за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.
За таких обставин, розгляд заяви про забезпечення позову Хортицьким районним судом м. Запоріжжя призведе до порушення правила підсудності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, цілком нівелює інститут підсудності та поставить під сумнів саму сутність судового розгляду, оскільки питання про забезпечення позову не може бути вирішено судом, який не є судом, встановленим законом.
Розгляд заяви про забезпечення позову, яка була подана одночасно з пред'явленням позову, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України здійснюється виключно судом, за правилами підсудності, встановленими ЦПК для відповідного позову, що є правовою підставою для застосування порядку, встановленого ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Також суддя бере до уваги, що згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 р., Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Оскільки відповідачка перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у Святошинське РУПСЗН м.Київ, та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , а також з огляду на те, що договори позики грошових коштів, які є предметом даного спору, було укладено у місті Києві, укладаючи договори сторони домовилася, що повернення грошових коштів та відсотків повинне проходити в готівковій формі у м.Києві, тобто погодили місце виконання договорів у м.Києві, тому суд, враховуючи насамперед імперативні норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» вважає, що справа не підсудна Хортицькому районному суду м. Запоріжжя.
З огляду на вищевикладене, суддя вважає за необхідне направити заяву за зареєстрованим місцем проживання відповідачки як внутрішньо переміщеної особи за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.
Керуючись ст. 31, п. 2 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя,-
Матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних - направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Святошинського районного суду міста Києва.
Копію ухвали направити позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня складення, а особами, що були відсутні в судовому засіданні в той же строк з дня вручення ухвали суду з правом на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: Л.Г. Салтан