Справа № 750/15408/25
Провадження № 2/750/616/26
24 лютого 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Сіра П.А., Суконнова В.М.,
за участю представника позивача - адвоката Кутукова С.О.
представника відповідача - адвоката Михніцького Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кутукова С.О. до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Кутукова Сергія Олександровича звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - відповідач) про захист прав споживачів.
Свої позовні вимоги сторона позивача обґрунтувала тим, що позивач є клієнтом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (колишня назва Акціонерне товариство «Альфа-Банк») та споживачем банківських послуг. Позивачем з банком 29 липня 2018 року та 07 серпня 2018 року укладено кредитні договори, які на даний час закрито. Також укладено кредитний договір від 12 вересня 2023 року № 500793164, заборгованість за яким становить 44046 грн 19 коп. Сторона позивача не погоджується з таким розміром заборгованості.
Так, за період з 07 серпня 2018 року по 12 жовтня 2023 року банком здійснювалося списання з рахунку позивача плати за користування послугою СМС-інформування, розрахунково-касове обслуговування, страхові платежі тощо за кредитним договором від 07 серпня 2018 року № 630985025 на загальну суму 64909 грн 05 коп. Позивач стверджує, що переліку супутніх послуг, за які з нього стягувалася плата за користування послугою СМС-інформування, розрахунково-касове обслуговування, страхові платежі з Банком не узгоджував та додатково, частіше ніж раз в місяць, не замовляв і не отримував. Ці кошти беіпідставно стягувалися з позичальника за умовами договору, які є нікчемними в силу Закону «Про захист прав споживачів». При цьому, як вбачається з виписки по рахунку, грошові кошти, які вносив ОСОБА_1 на погашення кредиту були зараховані, у тому числі і на погашення оплати за перелічені послуги.
Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором у сумі 64909 грн 05 коп. був нарахований незаконно та безпідставно, відповідно і отримання кредиту на погашення саме такого розміру заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2023 року № 500793164 є порушенням прав позивача, як споживача банківських (фінансових) послуг.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати йому розмір заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2023 року № 500793164 та зарахувати безпідставно стягнуті з нього грошові кошти у розмірі 58897,07 грн на погашення заборгованості по тілу кредиту та процентах за користування кредитом.
Ухвалою суду від 12.11.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Михніцький Г.Ю. надав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що згідно з ч. 12 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).
Сторона відповідача також зауважує, що в Оферті, в Акцепті та у Додатку № 1 до Кредитного договору, які свідомо підписував позивач, передбачена щомісячна комісія, а тому вона має сплачуватися у визначеному договором розмірі.
Також від представника банку разом з відзивом надійшло клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у разі задоволення позовних вимог.
У строк для надання відповіді на відзив від представника позивача надійшло письмове пояснення, у якому звернуто увагу суду, що представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що позивачем було ініційовано отримання споживчого кредиту на особисті цілі ще 10 грудня 2021 року на умовах, викладених в Оферті від 12 вересня 2023 року.
Також представник позивача зауважує, що представником відповідача не зазначено та не надано жодних доказів, що позивачу надавалися будь-які послуги, як вказує представник відповідача, погоджені ним в Оферті, Акцепті та у Додатку № 1 до Кредитного договору», за які встановлено нарахування комісії, чи надання певної інформації щодо кредиту, зокрема, частіше ніж один раз на місяць. Крім того, додатком до відзиву під № 4 зазначено «Звіт - таблиця про направлення СМС», натомість згідно вкладень до відзиву на позовну заяву такий додаток відсутній.
Відповідачем не були виконані вимоги ухвали суду від 12 листопада 2025 року щодо витребуваної інформації та документації по суті спору, зокрема, не надано доказів на підтвердження надання позичальнику ОСОБА_1 будь-яких послуг, за які з нього стягувалися плата: за користування послугою СМС-інформування, за розрахунково-касове обслуговування основної карти, комісія за обслуговування основної карти та щомісячна комісія за страховий пакет від фінансових ризиків. Тому сторона позивача просить суд про застосування наслідків не вчинення процесуальних дій стороною відповідача.
Також, представник позивача заперечив щодо клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Вказує, що ним було складено позовну заяву, яка, крім фактичних обставин та правових обґрунтувань, містить розрахунки за тривалий період, що робить її достатньо складною. Крім того, дана позовна заява є нетиповою та нешаблонною, у зв'язку із чим адвокатом було витрачено значний час для її підготовки та складання. Визначений у позовній заяві розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн є меншим за рекомендовані розміри мінімальних ставок гонорару адвоката, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16 травня 2025 року №142.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Кутуков С.О. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того, звернув увагу суду, що заперечуючи проти розрахунку позивача сторона відповідача не надала контрозрахунку. Здійснення нарахувань по кредиту, які не передбачені законодавством свідчить про жорстку агресивну поведінку банку по відношенню до споживача, який є слабшою стороною у кредитних правовідносинах. Також звернув увагу суду на незрозумілий алгоритм зарахування коштів у розмірі 64 909,05 грн за меморіальним ордером від 12.09.2023, де і платником і отримувачем коштів є позивач.
Представник відповідача адвокат Михніцький Г.Ю. проти задоволення позову заперечив, надав пояснення, аналогічні змісту відзиву на позов. Крім того, вказав, що нарахування усіх платежів по кредитному договору здійснено у відповідності до вимог Закону України «Про споживче кредитування» та до пропозиції самого позивача, з якою банк погодився, надавши кредитні кошти. Натомість сторона позивача, звертаючись із позовом мала надати докази, що не отримувала від банку послуги, оплачені у вигляді комісії, чого не зробила.
Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
12 вересня 2023 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання кредиту №500793164 (далі - Договір).
Договір укладено шляхом підписання позивачем електронним підписом ОФЕРТИ на укладення угоди про надання споживчого кредиту, яка надіслана до банку за допомогою застосунку на смартфоні (а.с. 11-12).
Банк цього ж дня, 12 вересня 2023 року, прийняв та погодив ОФЕРТУ, що підтверджується долученим до матеріалів справи АКЦЕПТОМ пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500793164 (а.с. 13-14).
Метою Договору у п. 3 (ОФЕРТИ та АКЦЕПТА) було визначено здійснення погашення заборгованості позивача (перекредитування) за попереднім кредитним договором з АТ «Альфа-Банк», а саме від 07 серпня 2018 року № 630985025 у розмірі 64909, 05 грн (а.с. 43).
Згідно з розділом І Договору (умови ОФЕРТИ та АКЦЕПТУ співпадають) кредитний договір містить такі істотні умови .
Сума кредиту - 64 909,05 грн. Процентна ставка 0,01%. Тип ставки - фіксована і не може бути змінена Банком в односторонньому порядку і може бути змінена лише шляхом укладення додаткового договору до Угоди. Проценти нараховуються Банком на суму кредиту, що не повернуто і сплачуються позичальником щомісяця у порядку та на умовах визначених Угодою. Строк кредитування - 120 місяців. Дата повернення кредиту - 12 вересня 2033 року.
Пунктом 1 розділу І Договору визначено, що під час користування кредитом Банк надає позичальнику послуги з розрахунково - касового обслуговування на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме: за надання кредиту у розмірі 0,00 % від суми кредиту (п.п. «а» п. 1). Комісія за обслуговування (управління) кредиту за період з 1 по 12 місяць користування ним - 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ; за період з 13 по 120 місяць користування кредитом - 2,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ (п.п. «б» п.1). Комісійна винагорода, що вказана в підпункті «б» п.1, сплачується позичальником щомісячно за кожний місяць користування кредитом відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Угоди і його невід'ємною частиною.
Згідно з договором, сторонами погоджено, що Банк буде надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких встановлено комісійну винагороду.
Підпунктом «б» пункту 1 Договору визначено, що комісія підлягає сплаті позичальником в день видачі кредиту.
За обслуговування (управління) Кредиту щомісячно:
- за період з 1 по 12 місяць користування кредитом - 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ;
- за період з 13 по 120 місяць користування кредитом - 2,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ. Комісійна винагорода, що вказана в підпункті «б» п. 1, сплачується Позичальником щомісячно за кожний місяць користування Кредитом відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Угоди і є його невід'ємною частиною. Зазначена в цьому підпункті комісійна винагорода нараховується Банком, починаючи з дня надання Кредиту по дату повернення Кредиту, що вказана в п. 2. Угоди. Позичальник зобов'язується сплатити комісійну винагороду, що вказана в цьому підпункті, за останній місяць користування Кредитом не пізніше дати остаточного повернення Кредиту за Угодою.
Комісія за розрахунково-касове обслуговування включає в себе наступне.
Комісія за надання кредиту - є платою Позичальника Банку за розгляд його заявки на отримання кредиту, аналіз його платоспроможності, операційне супроводження кредиту на етапі його надання, надання можливості користуватись системою дистанційного обслуговування і т.д.
Комісія за обслуговування (управління) кредитом - є платою Позичальника Банку за:
1. Надання послуг з розрахунку суми чергового платежу за угодою у випадку дострокового часткового повернення кредиту та/або суми повного дострокового повернення заборгованості за Угодою, що надаються:
а. з використанням телефонного зв'язку, в Контакт - центрі, через IVR - menu;
б. шляхом оброблення запитів, що направлені банку позичальником із використанням системи та надання відповідей на відповідні запити позичальника, тощо;
2. Операційне супроводження кредиту, що полягає у обліку, зберіганні і актуалізації інформації, документів позичальника, його кредитної справи;
3. Здійснення інформування про неналежне виконання зобов'язань з повернення кредиту;
4. Надання інформації (виписок) по рахунках з використанням SMS/або PUSH-повідомлень щодо суми платежу за Угодою про надання споживчого кредиту, тощо;
5. Надання довідок щодо стану заборгованості або про закриття кредиту за допомогою системи в електронному вигляді, шляхом направлення відповідних повідомлень на адресу електронної пошти позичальника вказану при формуванні довідки;
6. Інформування позичальника щодо діючих пропозицій, тарифів, змін у Банку, тощо шляхом SMS інформування або PUSH-повідомлень на мобільний телефон позичальника та/або за допомогою месенджерів (Viber, Telegram, Messenger або будь-який інший).
Тарифи є невід'ємною частиною Договору та розміщені на сайті Банку: https://sensebank.com.ua. Протягом строку дії угоди тарифи, в т.ч. комісійна винагорода за кредитом, винагорода за платіжні послуги, а також допоміжні до платіжних послуг, що не визначені у цій угоді, а також за супровідними послугами банку та/або третіх осіб, що надаються під час укладення угоди, можуть бути змінені в порядку, передбаченому Договором та відповідним договором між позичальником та такими третіми особами та/або банком.
Графіком платежів та розрахунком сукупної вартості та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супроводжуючих послуг, визначено чисту суму кредиту - 64 909,05 грн, періодичність та розмір сплати коштів у його погашення, у тому числі процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, реальна процентна ставка - 34,44 % та сукупна вартість кредиту - 205 138,21 грн (а.с. 15).
Також до матеріалів справи долучено копію сторонами Паспорту споживчого кредиту від 12.09.2023, завіреного печаткою відповідача та підписом уповноваженої особи банку, який не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор чи інших доказів його підписання позивачем (а.с. 46).
Факт видачі кредитних коштів у розмірі 64 909,05 грн підтверджуються меморіальним ордером № 2008883793 від 12.09.2023 (а.с. 53). Платником та одержувачем коштів згідно з ордером є ОСОБА_1 , банк платника - АТ СЕНС БАНК, призначення платежу надання кредиту за кредитним договором № 500793164.
Отже за змістом інформації у меморіальному ордері кошти у розмірі 64 909,05 грн були перераховані з одного банківського рахунку, відкритому відповідачем на ім'я позивача на інший банківський рахунок позивача у цьому ж банку.
Також судом встановлено, що 07.08.2018 ОСОБА_1 підписав АНКЕТУ-ЗАЯВУ про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених у Публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на вебсторінці Банку https://ca.alfabank.ua або у разі подальшої зміни - за іншою адресою, що буде вказана в договорі (а.с. 43).
Рух коштів по відкритому у банку кредитному картковому рахунку позивача НОМЕР_1 за період з 07.08.2018 по 12.10.2023 підтверджується випискою по особовому рахунку позивача, без зазначення реквізитів кредитного договору (а.с. 20-25). Номер розрахункового рахунку у виписці співпадає з номером рахунку, указаному у п. 3 Договору № 500793164 від 12.09.2023, на який мало бути здійснено повернення коштів по кредитному договору № 630985025 від 07.08.2018.
Відповідно до розрахунку сторони позивача, наведеному у позовній заяві, заборгованість позивача за кредитним договором від 12 вересня 2023 року № 500793164 становить 44 046,19 грн та складається відповідно до умов договору з: простроченої суми кредиту - 3 112,67 грн; суми кредиту - 22 755,98 грн; прострочених відсотків - 02,83 грн; поточних відсотків - 00,19; простроченої комісії - 16 876,34 грн та поточної комісії - 1 298,18 грн.
Згідно з розрахунком сторони відповідача станом на 10 грудня 2025 року заборгованість по кредитному договору становить 44 868,57 грн, з яких: 25 868,65 грн - поточна заборгованість за кредитом, 3,22 грн - проценти та 18 996,70 грн - комісія (а.с. 55,57).
Також, згідно з розрахунком сторони позивача у позовній заяві за період з 07.08.2018 по 12.10.2023 банком здійснювалася списання плати за користування послугою СМС-інформування, за розрахунково-касове обслуговування, страхові платежі тощо на загальну суму 40 722,55 грн. Так, списання плати за користування послугою СМС - інформування за цей період становило 525 грн; за розрахунково-касове обслуговування - 30785,15 грн; сплата комісії за обслуговування основної карти - 8785,05 грн; щомісячна комісія за страховий пакет від фінансових ризиків - 627,35 грн.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить до наступних висновків.
Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Істотними умовами договору про споживчий кредит є загальний розмір кредиту, мета його використання, відсоткова ставка, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності), загальна вартість кредиту та відповідальність за невиконання зобов'язань (ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із виписки по рахунку позивача з кредитної карки Wordl Debit Mastercard (а.с. 20-25 зворот), а також з наведеного у позовній заяві розрахунку щодо списаних банком сум комісії за розрахунково-касове обслуговування, який строною відповідача не спростований, таке списання здійснювалося за період з 07.08.2018 по 12.10.2023.
Отже основний період списання коштів, за виключенням одного місяця (з 12.09.2023 по 12.10.2023) припадає на строк дії Договору від 07.08.2018, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» згідно із Анкетою-Заявою про акцепт публічної пропозиції на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк», тобто на умовах, викладених у Публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на вебсторінці Банку: www.alfabank.ua/
Суд зазначає, що у Анкеті-Заяві, яка власноручно підписана позивачем, відсутні будь-які істотні умови притаманні кредитному договору, зокрема щодо порядку нарахування та сплати загальних витрат споживача за споживчим кредитом.
Стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів, що такі витрати передбачалися у Публічній пропозиції та додатках до договору на вебсторінці Банку www.alfabank.ua на дату укладення договору 07.08.2018, що позивач ознайомлювався та погоджувався із такими умовами, а тому відсутні підстави стверджувати, що сторонами узгоджено істотні умови договору в частині нарахування та сплати комісій.
Отже правових підстав для нарахування та списання комісій за розрахунково-касове обслуговування кредиту по кредитному договору від 07.08.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» у період його дії судом не встановлено.
Стосовно договору Договору №500793164 від 12.09.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).
За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.
Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.
Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Суд звертає увагу, що законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін у 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування». До цього часу судова практика у питанні можливості встановлення кредитором комісії в кредитному договорі захищала боржника як слабку сторону в кредитних правовідносинах. Однак з прийняттям в 2017 році Закону України «Про споживче кредитування» змінилася і судова практика.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати покладені на споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць (висновок Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць є нікчемною.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, у тому числі, що плата за надання інформації про стан кредиту стягуватиметься лише за інформацію, яку споживач вимагатиме частіше одного разу на місяць, то положення пункту 1 розділу 1 та Додатку № 1 до кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця вносити плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Крім того, в підпункті (б) п. 1 угоди про надання кредиту №500793164 передбачено, що комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки в Банку сплачується згідно діючих тарифів банку, що свідчить про те, що вказані послуги оплачуються окремо.
Подібні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20, від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23, а також у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 450/126/20.
Визначивши у Договорі №500793164 від 12.09.2023, зміст якого розроблявся самим банком загальні складові комісії за обслуговування кредитної заборгованості, позивач лише формально усунув одну з підстав для визначення нікчемності договору, які наведені у вищезазначених постановах Верховного суду, тобто відсутність у договорі переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Водночас, ні у самому договорі №500793164 від 12.09.2023 ні у додатку №1 до Угоди про надання кредиту не конкретизовано за які саме з перелічених у договорі послуг нараховується щомісячна плата, вартість послуг, порядок та періодичність їх надання та чим підтверджуватися факт їх надання та отримання, тобто умови договору в частині комісійних виплат не виписані однозначно та зрозуміло для споживача.
Ураховуючи, що у правовідносинах споживчого кредитування позичальник завжди є слабшою стороною, а тому всі умови договору, які виписані неоднозначно та можуть тлумачитися по різному, мають тлумачитися на його користь, не вважає погодженими зі споживачем, як слабшою стороною договору, умови кредиту в частині нарахування комісії.
Суд також враховує, що відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідачем не були повною мірою виконані вимоги ухвали суду від 12 листопада 2025 року щодо витребуваної інформації та документації по суті спору, зокрема, не надано доказів на підтвердження надання позичальнику ОСОБА_1 будь-яких послуг, за які з нього стягувалася плата: за користування послугою СМС-інформування, за розрахунково-касове обслуговування основної карти, комісія за обслуговування основної карти та щомісячна комісія за страховий пакет від фінансових ризиків.
Обставину ненадання стороною відповідача вищевказаних доказів, суд розцінює як підтвердження доводів сторони позивача, що такі послуги позивачу банком взагалі не надавалися.
Стосовно обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідках. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (п. 98 постанови ВП ВС від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року в справі № 168/349/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21.
Суд також звертає увагу, що Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), в якій суд дійшов висновку про те, що за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов'язання, в тому числі і обов'язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню.
Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення та вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 задоволення вимоги боржника зобов'язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.
Отже у цій справі підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину - договору від 12 вересня 2023 року № 500793164.
Оскільки при вирішенні спору про визнання правочину недійсним, встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, щодо нікчемності правочину, тому вказуючи про нікчемність правочину, одночасно підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені у статті 216 ЦК України, а тому суд вважає вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором належним способом захисту своїх прав як споживача банківських послуг.
Суд вважає обгрунтованою вимогу позивача зобов'язати відповідача перерахувати розмір заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2023 року № 500793164 та зарахувати безпідставно стягнуті з нього грошові кошти на погашення заборгованості по тілу кредиту та процентах за користування кредитом.
З огляду на відсутність доказів узгодження істотних умов сторонами Договору від 07.08.2018, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» згідно із Анкетою-Заявою про акцепт публічної пропозиції на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк», а також зважаючи на встановлені у справі обставини щодо нікчемності умов договору від 12 вересня 2023 року № 500793164, який за своєю правовою природою є договором перекредитування, в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги шляхом зобов'язання АТ «СЕНС БАНК» здійснити перерахунок заборгованості позивача за кредитним договором та зарахувати платежі за розрахунково-касове обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу за цим договором.
Стосовно розміру зарахування, суд враховує наступне.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитом, наданого відповідачем, за період з позивач станом на 10.12.2025, позивач здійснив погашення по тілу кредиту на виконання умов договору на суму 39040,40 грн. При цьому, до суми погашення тіла тіла кредиту включено нарахування за комісіями та відсотками. Крім того, відповідачем нараховано до сплати позивачу заборгованість по кредиту у розмірі 25 868,65 грн, до якої також включено комісію у розмірі - 18996,70 грн, яку не погашено.
Враховуючи той факт, що Банком здійснювалося списання плати за користування послугою SMS-інформування, розрахунково-касове обслуговування, страхові платежі, тощо на загальну суму 40 722,55 грн (525 грн + 30785 грн 15 коп. + 8785 грн 05 коп. + 627 грн 35 коп.) на підставі умов кредитного договору, які не містили погоджених умов про списання цих коштів, а також кредитного договору, який є нікчемними в силу Закону, суд доходить висновку про часткове задоволення позову про захист прав споживачів, а саме в частині зобов'язання АТ «СЕНС БАНК» здійснити перерахунок заборгованості за Кредитним договором шляхом зарахування коштів, які були неправомірно нараховані за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 40 722,55 грн на погашення заборгованості по тілу кредиту та процентах за користування кредитом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на Відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат сторона позмивача надала суду насутпні докази: копію договору про надання правничої допомоги та послуг адвоката від 26.09.2025, пунктом 5.3 якого передбачено фіксовану суму гонорару - 10 000 грн за кожну судову інстанцію (а.с. 28), копію ордера на надання правничої допомоги (а.с. 30), квитанцію про прийняту плату за надані послуги від 04.11.2025 на суму 5 000 грн (а.с. 29).
Отже стороною позивача належним чином підтверджено витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, які документально підтверджені у розмірі 5 000 грн, на переконання суду, є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, а тому клопотання сторони відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу таким, що не підлягає задоволенню.
Разом з тим, оскільки, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості по кредиту шляхом зарахування коштів за користування послугами розрахунково-касового обллуговування на погашення по тілу кредиту на відсоткам у розмірі 58897,07 грн, а судом вбачається піжстави для здійснення такого зарахування у розмірі 40722,55 грн, пропорційно задоволенню документально підтверджених судових витрат (69,14%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 3 457 грн.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 203, 216, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 8, 9, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 15, 28, 42, 43, 46-49, 53, 58, 60, 62, 76- 83, 84, 95, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів задовольнити частково.
Зобов'язати Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» здійснити перерахунок заборгованості за Кредитним договором від 12 вересня 2023 року № 500793164, укладеним між Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 , шляхом зарахування коштів, які були нараховані та списані в якості комісій за обслуговування (управління) кредитом на загальну суму 40 722 (сорок тисяч сімсот двадцять дві тисячі) гривень 55 копійок на погашення заборгованості по тілу кредиту та процентах за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 457 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк»: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714.
Суддя