Справа № 761/52057/25
Провадження № 2-а/761/346/2026
25 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до позовних вимог в редакції позову від 16.12.2025 року позивач просив суд: поновити ОСОБА_1 строк на подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, прийняти позов до розгляду; скасувати постанову серії ЕНА № 6191822 від 20.11.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що поліцейським першого взводу четвертої роти УПП батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області рядовим поліції Хамбір Вадимом Юрійовичем відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА N?6191822 від 20.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст.126 КУпАП відповідно до якої, ОСОБА_1 , 20 листопада 2025 року о 17 годині 31 хвилин по дорозі МОЗ Київ - Харків 126 км «керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов?язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1.г ПДР - відсутність водія поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних Т3». З зазначеною постановою не згоден та вважає її незаконною. Вказував, що 20 листопада 2025 року, керуючи автомобілем марки BMW, д/н НОМЕР_1 приблизно о 17 год. 30 хв., я був зупинений патрульною поліцією в районі 126 км автомобільної дороги М-03 Київ - Харків. Після зупинки автомобіля до нього підійшов Поліцейський першого взводу четвертої роти УПП батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області рядовий поліції Хамбір Вадим Юрійович, але причину зупинки автомобіля не повідомив, та одразу пред?явив вимогу пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Запитав поліс авто страхування, якого у нього на той час не було, оскільки я є не власником автомобіля марки BMW, д/н НОМЕР_2 . Але при цьому підтвердив, що жодного порушення Правил дорожнього руху з мого боку не було, а отже причина зупинки відсутня. Переконавшись у відсутності полісу авто страхування, співробітник поліції повідомив, що позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУПАП з винесенням відповідної постанови. Після чого співробітником патрульної поліції роздрукував на портативному пристрої стрічку з тексом постанови, але права при цьому не роз?яснив та копію постанови не надав. Винесення оскаржуваної постанови здійснювалось без підготовки до розгляду справи, без своєчасного, всебічного, повного і об?єктивного з?ясування обставин справи; мені належним чином не було роз?яснено процесуальні права, розгляд справи відбувався формально, не був безперервним та комплексним, а головне - не були дослідженні докази, що свідчить про винесення постанови з порушенням вимог ч.1 ст. 126 КУПАП. Позивач зазначав, що непред'явлення при перевірці полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за відсутності факту порушення водієм Правил дорожнього руху не є підставою для складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП. Так, на дату складання оскаржуваної постанови був наявний та діючий поліс цивільно-правової відповідальності № 225943880 від 29.11.2024 року, оформлений на страхувальника - власника транспортного засобу з державним номером НОМЕР_3 - ОСОБА_2 . При цьому, патрульний мав можливість здійснити пошук полісу на офіційному сайті МТСБУ.
Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 року вищевказана справа надійшла в провадження судді Романишеної І.П.
Ухвалою суду від 24.12.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
29.12.2025 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків разом з уточненою редакцією позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.01.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
30.01.2026 року до суду надійшов відзив на позов. Згідно змісту відзиву оскаржувану постанову винесено працівником іншого територіального органу поліції, який не проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області у тому числі його підрозділах. А саме, постанова серії ЕНА N 6191822 від 20 листопада 2025 року, винесена поліцейським першого взводу четвертої роти УПП Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Хамбіром Вадимом Юрійовичем. Оскільки посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову перебуває у трудових відносинах, саме з Департаментом патрульної поліції, відповідно оскаржувана постанова, згідно ч. 2 ст. 222 КУпАП, винесена від імені Департаменту патрульної поліції. Отже, саме Департамент патрульної поліції є належним відповідачем у даній справі. Відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються» затвердженого постановою КМУ від 16.09.2015 N 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції. В свою чергу, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права та відповідно має власні рахунки, баланси та бюджетні асигнування (код ЄДРОПУ 40108646; вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048). Відповідно, Головне управління Національної поліції у Київській області не може та не повинно відповідати за позовом при оскаржені постанови про адміністративне правопорушення винесеної працівником іншого територіального органу поліції. Відтак, належним відповідачем у даній справі має бути саме Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ - 40108646). Тобто, у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинен нести інший орган, а не той, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні. Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Наведене свідчить, що за результатом розгляду справи наявні безумовні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог до ГУНП в Київській області з мотивів неналежного відповідача, у зв'язку з чим, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, дослідивши долучений до відзиву відеозапис, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою серії ЕНА N?6191822 від 20.11.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425, 00 грн.
Згідно вказаної постанови, складеної поліцейським 1 взводу 4 роти Управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області рядовим поліції Хамбір В.Ю., ОСОБА_1 , 20 листопада 2025 року о 17 годині 31 хвилин по дорозі М 03 Київ - Харків 126 км «керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов?язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1.г ПДР - відсутність водія поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних Т3».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за № 724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.
Водночас, позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції у даній справі є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає поліцейський 1 взводу 4 роти Управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області рядовим поліції Хамбір В.Ю., а не Головне управління Національної поліції у Київській області.
Однак, клопотання про залучення Департаменту патрульної поліції, як суб'єкта владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, позивачем не подавались, клопотання позивача про заміну неналежного відповідача також до суду подано не було.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - Головного управління Національної поліції у Київській області.
Належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого інспектором винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Тобто, у даному випадку за правилами ст. 48 КАС України суд може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги допустити заміну первісного відповідача належним або залучити як другого відповідача.
Поряд з цим, за вимогами закону за відсутності відповідного клопотання позивача, суд позбавлений можливості залучити в якості належного відповідача Департамент патрульної поліції.
Суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву, який був надісланий на адресу позивача, вказував про те, що позовні вимоги у даному випадку пред'явлені до неналежного відповідача, проте позивач дані обставини до уваги не прийняв та відповідного клопотання до суду не подав.
Так, за приписами ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Із наведеної вимоги закону слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно за клопотанням позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.
Принагідно зауважити, що в ухвалі суду про залишення позову без руху, судом повідомлялись позивачу нормативно-правові акти, що регулюють питання належності відповідачів у даній категорії справ. Проте, позивач визначив відповідача на власний розсуд, визначивши відповідно і підсудність справи за Шевченківським районним судом міста Києва, в той час як, ні позивач не проживає на території Шевченківського району, ні місцезнаходження відповідача не зареєстроване у цьому районі.
Варто вказати на те, що інші доводи позивача не підлягають оцінці судом у цьому провадженні, оскільки, позов пред'явлений до неналежного відповідача, а тому і законність їх дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що адміністративний позов було заявлено до неналежного відповідача, позивачем в ході розгляду справи не було заявлено про заміну відповідача на належного та/або залучення в якості співвідповідача належного відповідача у даному спорі, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на їх пред'явлення до неналежного відповідача.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися із даною позовною вимогою до відповідного суду до належного відповідача та подати клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
Головне управління Національної поліції в Київській області, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПО 40108616.
Повний текст рішення складено 25.02.2026.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА