Справа № 296/14539/25
1-кс/296/6189/25
Іменем України
24 грудня 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглядаючи скаргу адвоката ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого,-
До Корольовського районного суду м. Житомира 18.12.2025р. надійшла скарга ОСОБА_3 в якій просить:
- визнати бездіяльність старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 та старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023060000000065 від 01.11.2023, щодо неповернення тимчасового вилученого майна, невиконання ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 01.10.2025 року по справі 296/10862/25, ухвалу Житомирського апеляційного суду від 04.11.2025 по справі 296/10862/25, ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20.11.2025 року по справі 296/13086/25, та недотримання вимог передбачених пунктом 2 частини 1 статті 169, ч. 3 статті 169, ч. 3 статті 173 КПК України;
- зобов'язати ухвалою Суду слідчих СУ ГУНП в Житомирській області, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023060000000065 від 01.11.2023 року та прокурорів Житомирської обласної прокуратури, які відповідно до ч. 2 статті 36 КПК України здійснюють процесуальне керівництво досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42023060000000065 від 01.11.2023 року негайно повернути мобільний телефон марки «IPhone» належний ОСОБА_3 , який був вилучений протоколом обшуку 24.09.2025 року у кримінальному провадженню за №42023060000000065 від 01.11.2023;
- зобов'язати слідчих СУ ГУНП в Житомирській області, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023060000000065 від 01.11.2023 року, та прокурорів Житомирської обласної прокуратури, які відповідно до ч. 2 статті 36 КПК України здійснюють процесуальне керівництво досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42023060000000065 від 01.11.2023 року, виконати вимоги передбачені ч. 3 статті 169 КПК України, а саме, негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 вказав, що ухвалою від 01.10.2025 року Корольовського районного суду м. Житомира по справі 296/10862/25 було відмовлено у задоволенні клопотанні слідчого в частині накладення арешту, зокрема, на мобільний телефон марки «IPhone» адвоката ОСОБА_3 .
У подальшому, 20.11.2025 року слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира у справі 296/13086/25 виніс ухвалу, якою скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого задовольнив. Зобов'язав слідчих, уповноважених здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023060000000065 від 01.11.2023, негайно повернути мобільний телефон марки «IPhone» належний ОСОБА_3 , який було вилучено 24.09.2025 під час обшуку у кримінальному провадженні за №42023060000000065 від 01.11.2023.
Однак по день подання скарги в порядку ст. 303 КПК України уповноважені особи СУ ГУНП в Житомирській області, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за № №42023060000000065, відомості про яке внесенно до Єдиного реєстру досудового розслідування 01.11.2023 року, майно на яке не накладено арешт не повернули. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_3 просить вимоги скарги задовольнити.
В судовове засідання ОСОБА_3 не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду скарги.
Від слідчого ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_8 24.12.2025р. надійшли заяви про розгляд скарги без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При цьому, у пунктах 1-11 частини першої статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Зазначені у ч.1 ст.303 КПК України положення щодо можливості оскарження конкретних дій, бездіяльності слідчого, прокурора не дають жодних підстав для різного (неоднозначного) їх тлумачення.
Наведений у даній статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що може бути предметом оскарження, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 березня 2019 року у справі за №807/1456/17, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Отже вирішення вимог скарги на предмет визнання бездіяльності слідчого протиправною та зобов'язання слідчого негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення, не входить до повноважень слідчого судді але може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України, а відтак у задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ухвалою суду слідчих СУ ГУНП в Житомирській області, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023060000000065 від 01.11.2023 року та прокурорів Житомирської обласної прокуратури, негайно повернути мобільний телефон марки «IPhone» належний ОСОБА_3 , який був вилучений протоколом обшуку 24.09.2025 року у кримінальному провадженню за №42023060000000065 від 01.11.2023р., слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі №2-591/11 вказала, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктів 1, 2 частини 2 статті 44 Цивільного процесуального кодексу України, пунктів 1,2 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
За змістом частини 3 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, частини 3 статті 44 Цивільного процесуального кодексу України, частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Зі змісту скарги вбачається, що у справі № 296/13086/25 зобов'язано слідчих, уповноважених здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023060000000065 від 01.11.2023, негайно повернути мобільний телефон марки «IPhone» належний ОСОБА_3 , який було вилучено 24.09.2025 під час обшуку у кримінальному провадженні за №42023060000000065 від 01.11.2023.
Нормами Кримінального процесуального кодексу України не передбачено можливості повторного розгляду скарги до слідчого судді у разі незгоди ініціатора скарги зі змістом постановленої щодо його скарги ухвали слідчого судді. Повторний розгляд скарги фактично означатиме перегляд рішення слідчого судді стосовно скарги іншим слідчим суддею, а це суперечить нормам чинного Кримінального процесуального кодексу України, а також нормам Конституції України та нормам Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими переглядати рішення суду може лише суд вищої інстанції і в тих випадках, які передбачені законом.
Враховуючи те, що скаржник ОСОБА_3 повторно подав до суду скаргу про повернення тимчасово вилученого майно, яка розглянута у справі №296/13086/25, ухвала у якій набрала законної сили, з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні такої.
Керуючись статтями 9, 303, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1