24 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/27739/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в адміністративній справі №160/27739/24 (головуючий суддя першої інстанції Сластьон А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
17 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду у Волонській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047050019983 від 22.11.2022 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050019983 від 07.08.2024 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 трудовий стаж згідно до записів трудової книжки від 13.08.1979 серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 03.03.1993 до 31.12.2003, 2009 рік та з 01.07.2010 до 24.05.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2022 про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду в цій справі та призначити пенсію за віком з дати первісного звернення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047050019983 від 22.11.2022 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050019983 від 07.08.2024 щодо відмови у призначенні пенсії позивачу.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу позивача трудовий стаж згідно з записами трудової книжки від 13.08.1979 серії НОМЕР_2 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 19.12.2000 до 31.12.2003.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 15.11.2022 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню пенсійного віку звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначенні пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047050019983 від 22.11.2022 у призначенні пенсії позивачці було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
При повторному зверненні позивача за призначенням пенсії рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050019983 від 07.08.2024 у призначенні пенсії ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано, зокрема, періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 13.08.1979 серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивача дописана іншим чорнилом.
З матеріалів справи вбачається, що 03.03.1993 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серії В01 №267733, та здійснювала підприємницьку діяльність до 24.05.2019.
Проте, пенсійним органом до страхового стажу позивачки зараховано лише періоди з 01.01.2004 до 31.12.2008 та з 01.01.2010 до 30.06.2010, інші періоди здійснення підприємницької діяльності з 03.03.1993 до 31.12.2003, 2009 рік та з 01.07.2010 до 24.05.2019 до страхового стажу не зараховані. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Не погодившись з відмовою відповідачів у призначенні пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Щодо незарахованих відповідачами періодів трудової діяльності, зазначених у трудовій книжці позивача.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який для періоду звернення з з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії
Судом встановлено, що долучена до матеріалів справи трудова книжки серії НОМЕР_2 належить позивачці ОСОБА_1 , а також те, що записи про роботу позивачки у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати.
Посилання відповідачів в оскаржуваних рішеннях на те, що дата народження позивача у трудовій книжці дописана іншим чорнилом не заслуговують на увагу, оскільки є надмірним формалізмом, яке в свою чергу порушує законне на те право позивача на належне пенсійне забезпечення. Інших доказів того, що записи про роботу позивачки є неправильними або непідтвердженими, відповідачами суду не надано.
Суд виходить з того, що трудова книжка та записи зроблені в ній є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії.
Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу через зроблений іншим чорнилом напис на титульному аркуші, за відсутності належних доказів, які підтверджують те, що особа у цей час не працювала або за неї не сплачувались страхові внески, є протиправним. Крім того, у трудовій книжці позивачки містяться номери наказів на підставі яких остання була прийнята на роботу та звільнена.
Водночас, частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідачі не вчиняли, тим самим не дотримались вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів, що має наслідком визнання протиправними оскаржуваних рішень та їх скасування.
Щодо незарахування до страхового стажу періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності з 03.03.1993 до 31.12.2003; з 01.01.2009 до 31.12.2009; з 01.07.2010 до 24.05.2019.
Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV встановлено, що cтрахувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону;
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною 1 статті 20 Закону № 1058-IV cтрахові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регламентовано приписами статті 21 Закону № 1058-IV.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина 1 статті 21 Закону № 1058-IV).
У відповідності до приписів частина 5 статті 21 Закону № 1058-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
За правилами частини 1 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
На підставі аналізу наведених правових норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за таких умов:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Також, аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 25.06.2024 №36692-24950/Р-01/8-0400/24 до страхового стажу відповідача було зараховані періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2004 до 30.06.2010 та період з 01.07.2010 до 31.12.2013.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 03.03.1993 до 31.12.2003, суд вказує, що позивачем за даний період не було надано жодних доказів окрім реєстраційних документів, на веденння підприємницької діяльності, зокрема не було надано спеціальний торговий патент, патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідку про сплату страхових внесків, або підтвердження застосування спрощеної системи оподаткування (з 01.01.1998 до 01.01.2000). Також суд зазначає, що у період з 10.05.1995 до 18.12.2000 позивач перебувала на загальній системі оподаткування відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2024 №42555/6/04-36-24-16-11.
Отже, період з 03.03.1993 до 18.12.2000 року не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Однак, відповідно до вищевказаного листа податкової служби, відповідач здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту у період з 19.12.2000 до 29.02.2004.
При цьому, з листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2024 №42555/6/04-36-24-16-11 вбачається, що не є можливим надати інформацію щодо сплачених ОСОБА_1 сум по технологічному коду єдиного внеску 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» за період з 10.05.1995 до 30.09.2013.
Так, відповідно до Закону України від 04.07.2013 №406-VІІ та Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ, органами ДПС України здійснюється адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування починаючи з 01.10.2013.
Надати інформацію щодо сум сплачених позивачем податків під час отримання доходів від здійснення підприємницької діяльності податковий орган також не зміг надати, оскільки термін зберігання типових документів (акти, довідки, відомості, платіжні реєстри, довіреності, листи) про надходження податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети та державні цільові фонди та особових рахунків платників податків і зборів становить 5 років.
Суд керується визначеним Законом України «Про адміністративну процедуру» принципом презумпції правомірності дій та вимог особи, вважаючи доведеними обставини сплати позивачем страхових внесків в період з 19.12.2000 до 29.02.2004.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про адміністративну процедуру» дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи.
Отже, період з 19.12.2000 до 31.12.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 01.01.2009 до 31.12.2009 та з 01.07.2010 до 24.05.2019, то суд звертає увагу на таке.
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року необхідним є дотримання 2 (двох) умов: провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування (1) та (2) сплата страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
З листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2024 №42555/6/04-36-24-16-11 вбачається, що позивачка здійснювала діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту (фіксованого податку) виключно в період з 01.01.2009 до 31.12.2009, з 01.07.2010 до 31.12.2011. Також, в період з 01.01.2012 до 31.03.2015 ОСОБА_1 здійснювала діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування як платник єдиного податку.
Натомість, з наявної в матеріалах справи довідки ОК-5 вбачається, що позивачка не сплачувала страхових внесків в період з 01.01.2009 до 31.12.2009 та з 01.07.2010 до 24.05.2019.
В листі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2024 №42555/6/04-36-24-16-11 підтверджено, що згідно з даних інформаційної системи органів ДПС України ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) по технологічному коду єдиного внеску 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб- підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» за період з 01.10.2013 до 24.05.2019 обліковується сплата на загальну суму 6502,76 грн. виключно за 2013 рік.
За період з 2015 року по 2019 рік сплата відсутня.
Отже, вимога позивача про зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 01.01.2009 до 31.12.2009 та з 01.07.2010 до 24.05.2019 не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в адміністративній справі №160/27739/24 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в адміністративній справі №160/27739/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко