25 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3950/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 з 01.03.2023; у розмірі 1,0796 з 01.03.2024; у розмірі 1,115 з 01.03.2025;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у зарахуванні до стажу періодів роботи на території росії з 28.12.2015 р. по 28.12.2016 р. та з 04.04.2017р. по 04.04.2019 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV Ввід 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 6829,30 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до стажу періодів роботи на території росії з 28.12.2015 р. по 28.12.2016 р. та з 04.04.2017 р. по 04.04.2019 р.
Позов обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні розміру пенсії позивача на час її призначення пенсійним органом було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки. Після призначення пенсії позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок (індексацію) пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної пати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески. Проте відповідач відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку пенсії, посилаючись на правильність обчисленої пенсії. Позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на отримання пенсії у належному розмірі.
Крім того, вказано, що пенсійним органом не було зараховано до страхового стажу позивача період її роботи на території російської федерації, з 28 грудня 2015 року по 28 грудня 2016 року та з 04 квітня 2017 року по 04 квітня 2019 року. При цьому підставою незарахування пенсійним органом зазначених періодів до страхового стажу позивача слугувало те, що на осіб, які працювали на території російської федерації, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні (перерахунку) пенсії стажу та заробітку, набутого в російській федерації. З указаним позивач також не погоджується, оскільки, на її думку, припинення російською федерацією з 01 січня 2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав не стосується періоду перебування її на території в російській федерації до 01 січня 2023 року. Тобто у період з 28 грудня 2015 року по 28 грудня 2016 року та з 04 квітня 2017 року по 04 квітня 2019 року Угода була чинною і гарантувала особам, які працювали на території російської федерації, право на зарахування такого періоду роботу до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії. Наведене у сукупності, на думку позивача, свідчить про порушення пенсійним органом її права на пенсійне забезпечення у належному розмірі у зв'язку із протиправним незарахуванням зазначених вище періодів до її страхового стажу.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; встановлено строк для подання відзиву; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копію пенсійної справи позивача.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про правильність розрахунку розміру пенсії позивача та відсутність порушень з боку пенсійного органу його прав. Зазначено, що підстав для перерахунку пенсії немає, а позивач отримує пенсію, розраховану у відповідності до тих вимог законодавства, що діяли на час вчинення відповідних дій. Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 28 грудня 2015 року по 28 грудня 2016 року та з 04 квітня 2017 року по 04 квітня 2019 року відповідач вказав, що 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР лише по 31 грудня 1991 року. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачу призначено у 2022 році пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 16 травня 2025 року позивач зверталась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн.
Листом від 29 травня 2025 року №2542-2475/Б-17/8-2400/25 року відповідач повідомив про відсутність доцільності у застосуванні для обчислення розміру пенсії позивача «збільшеного» показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, оскільки розмір пенсійної виплати не підвищився, натомість до пенсії було встановлено щомісячну доплату. Вказано, що розмір пенсії обчислено у відповідності до норм чинного законодавства.
Також позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок пенсії і 17 червня 2025 року.
Листом від 27 червня 2025 року №2926-2900/Б-17/8-2400/25 відповідач повідомив позивача про те, що відповідні роз'яснення з порушених нею питань надані листом Головного управління від 29 травня 2025 року №2542-2475/Б-17/8-2400/25.
21 липня 2025 року позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок її пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи у російській федерації.
За результатами розгляду звернення позивача від 21 липня 2025 року щодо перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи у російській федерації відповідач листом від 04 серпня 2025 року №3472-3399/Б-17/8-2400/25 повідомив заявика про відсутність підстав для зарахування таких періодів роботи, оскільки для реалізації права на призначення пенсії у позивача було достатньо страхового стажу, набутого на території України, і при цьому вказано, що з 19 червня 2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Відтак, пенсії громадянами, які працювали, зокрема, на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.
За таких обставин позивач звернулась до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як вбачається зі змісту позову та встановлених у даній справі обставин, звернення позивача до суду з цим позовом обумовлене його незгодою із діями відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо відмови в перерахунку пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, та із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи позивача у російській федерації з 28 грудня 2015 року по 28 грудня 2016 року та з 04 квітня 2017 року по 04 квітня 2019 року.
Водночас відмова пенсійного органу у перерахунку пенсії позивача оформлена листами від 29 травня 2025 року №2542-2475/Б-17/8-2400/25, від 27 червня 2025 року №2926-2900/Б-17/8-2400/25 та 04 серпня 2025 року №3472-3399/Б-17/8-2400/25.
У зв'язку з цим варто зазначити наступне.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Законуд визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзаци четвертий, п'ятий частини першої статті 40 Закону №1058-IV).
Відповідно частини першої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Абзацами 2-3 частини першої статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за 1566/11846 (далі - Порядок №22-1 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Так, згідно абзацу першого пункту 1.1 Розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
В абзаці другому пункту 1.1 Розділу І Порядку №22-1 зазначено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.
Відповідно до абзацу 7 пункту 1.8 Розділу І Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням, продовженням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, припиненням виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Судом встановлено і визнається сторонами, що позивачем було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заяви про перерахунок пенсії від 16 травня 2025 року і 17 червня 2025 року (про перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн) та від 21 липня 2025 року (про перерахунок її пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи у російській федерації).
Розділ IV Порядку №22-1 регулює порядок приймання, оформлення та розгляд документів.
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 4.1 Розділу IV Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 Розділу IV Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Абзацами 2-3 пункту 4.3 Розділу IV Порядку №22-1 унормовано, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з пунктом 4.7 Розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що такими передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті органами Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви про призначення (переведення, перерахунку) пенсії: про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Тобто, наведене свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення/перерахунок пенсії пенсійний орган зобов'язаний діяти згідно вказаного Порядку №22-1, зокрема, розглянути подану заяву та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було розглянуто у відповідності до вимог Порядку №22-1 подані позивачем заяви про перерахунок пенсії. Фактично, пенсійним органом не приймалося мотивоване рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії позивача, що свідчить про недотримання встановленого законодавством порядку вирішення питання про перерахунок пенсії.
Отже, суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах діяв не у спосіб, встановлений законодавством.
Аналогічної позиції у подібних відносинах щодо неналежного розгляду заяви особи про перерахунок пенсії без ухвалення пенсійним органом відповідного рішення у відповідності до Порядку №22-1 також дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 16 вересня 2024 року (справа №600/1720/24-а), від 19 листопада 2024 року (справа №600/2137/24-а), від 27 березня 2025 року (справа №600/2170/24-а), від 18 серпня 2025 року (справа №600/44/25-а) та ін.
Поряд з цим суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії. На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі №541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20 та від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020.
Крім того, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.
Отже, з усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об'єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.
У постанові від 22 липня 2025 року по справі №580/710/24-а Верховний Суд вказав, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком №22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.
Суд зауважує, що листи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29 травня 2025 року №2542-2475/Б-17/8-2400/25, від 27 червня 2025 року №2926-2900/Б-17/8-2400/25 та від 04 серпня 2025 року №3472-3399/Б-17/8-2400/25 не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, адже не є актами правозастосування. Зазначені листи носять лише інформаційний характер, оскільки не породжують виникнення, зміну або припинення прав, обов'язків позивача. Як вбачається зі змісту та суті таких листів, вони містять інформацію про те, яким чином та підставі яких норм законодавства позивачу було визначено розмір пенсії та страховий стаж, який було враховано при визначенні призначеної до виплати суми пенсії.
Зазначене виключає можливість визнання судом протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови позивачу в перерахунку її пенсії.
Водночас, враховуючи неналежний розгляд відповідачем заяв позивача про перерахунок пенсії від 16 травня 2025 року, від 17 червня 2025 року та від 21 липня 2025 року, тобто відповідач діяв не у спосіб, встановлений законодавством, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду зазначених заяв із зобов'язанням повторно їх розглянути у відповідності до Порядку №22-1.
У зв'язку з цим суд зазначає, що позовні вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити позивачу перерахунок пенсії наразі є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заявлених вимог. При цьому доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, викладені у відзиві, є безпідставними та такими, що не свідчать про законність його дій у спірних відносинах.
Відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 605,60 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 16 травня 2025 року, від 17 червня 2025 року та від 21 липня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 16 травня 2025 року, від 17 червня 2025 року та від 21 липня 2025 року та додані до них документи і прийняти рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за 1566/11846.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 605 грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року.
Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя О.П. Лелюк