про повернення заяви без розгляду
24 лютого 2026 року Справа № 580/1727/26
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, особа, яка може отримати статус відповідача у справі: відділ державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуальних актів, а саме:
- постанов ВП №12169503 від 13.02.2026 року про: арешт коштів боржника; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю (та пристроями для відстрілу патронів несмертельної дії), про розшук майна боржника та оголошення в розшук транспортного засобу TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- постанови ВП №12169503 від 16.02.2026 про арешт майна боржника;
- постанови ВП №12169503 від 28.01.2026 про звернення стягнення на доходи та накладення штрафу, виконавчого збору і витрат виконавчого провадження;
- зобов'язати державного виконавця утриматися від вчинення дій щодо примусового списання коштів та звернення стягнення на доходи заявника до вирішення спору по суті.
Заявник зазначає, що не погоджується з правомірністю винесених постанов та має намір звернутись до суду із відповідним адміністративним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Так, ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
З аналізу наведених положень Закону вбачається, що сторони, інші учасники виконавчого провадження та особи незалежно від їх статусу у виконавчому провадженні, мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів ДВС та виконавця щодо виконання судового рішення виключно до суду, який видав виконавчий документ.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів не належать справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих місцевими загальними судами.
Оскільки виконавчий документ - виконавчий лист №2-382, видано 18.02.2009 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області, за результатами розгляду спору в порядку цивільного судочинства, то в даному випадку законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця, тому такий спір належить до юрисдикції суду, який розглядає спори в порядку цивільного судочинства, в тому числі у разі стягнення аліментів.
За змістом положень ст. 447-1 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Отже, судом встановлено, що позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Аналіз наведених приписів свідчить про те, що звернення із заявою про забезпечення позову до його подачі можливе у випадку наявності намірів особи у подальшому ініціювати публічно-правовий спір в суді.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Оскільки спір, який має намір ініціювати позивач не віднесено до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, тому вжиття заходів забезпечення такого позову в порядку адміністративного судочинства свідчитиме про порушення правил підсудності.
Відповідно до ч. 7 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 152 КАС України, а тому повинна бути повернута заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 150, 152, 154, 248, 256, 293-295 КАС України, суддя
Заяву про забезпечення позову - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяВалентин ГАРАЩЕНКО