про повернення позовної заяви
25 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/927/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2014 року по 09 квітня 2016 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця).
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2014 року по 09 квітня 2016 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
3. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016 роки щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця).
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
5. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні з військової служби за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки виплаченої на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №260/2739/20.
6. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації при звільненні з військової служби за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки виплаченої на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №260/2739/20 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
7. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць військової служби виплаченої на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 09.04.2016 №85.
8. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільненні з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць військової служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Відповідно до вимог ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 стаття 171 КАС України).
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам КАС України, суд зазначає про таке.
Частиною 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захисту.
Необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду є пред'явлення адміністративного позову шляхом подання позовної заяви із дотриманням вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, насамперед його ст.ст.122, 160-161.
Недотримання встановленого цим Кодексом порядку звернення до адміністративного суду, залежно від обставин може тягнути за собою залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно із ч.1 ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Отже, об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
Під підставами позову слід розуміти певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. У випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Зі змісту позову слідує, що позивач звертає позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 із приводу:
- невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2014 року по 09.04.2016 року;
- щодо неврахування при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016 роки щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення;
- щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової компенсації при звільненні з військової служби за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки;
- щодо неврахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889при обрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби в розмірі.
Суд дійшов висновку, що означені позовні вимоги не пов'язані між собою підставою їх виникнення та доказами, не є похідними одна від одної. При цьому, заявлені вимоги не є основними або похідними відносно попередньої.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що наведене вище порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов'язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин.
Така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п.35 рішення у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12.03.2009 (Заява №20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі «Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22.10.1996; і у справі «Толстой Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, серія A, №316-B, сс.80-81, пп.62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28.05.1985).
У п.31 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» від 30.05.2013 (Заява №49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п.57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене ст.169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.
Таким чином, позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Суд зазначає, що за своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Таким чином, суддя дійшла висновку, що у позовній заяві порушено правила об'єднання позовних вимог.
Відповідно до п.6 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Я. М. Калинич