25 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/15273/25
категорія 111040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової службової служби у Житомирській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
- рішення від 26.05.2025 року № 0109942407 (за несвоєчасне подання звіту по ЄСВ, штрафні санкції) - 170,00 грн.;
- рішення від 26.05.2025 року № 0109932407 (за несвоєчасне подання звіту по ЄСВ, штрафні санкції) - 170,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 року № 0109912407 (не проведено через РРО, штрафні санкції) - 358080,82 грн.;
- рішення від 26.05.2025 року № 0109942407 (за несвоєчасне подання звіту по ЄСВ, штрафні санкції) - 170,00 грн.;
- вимога від 26.05.2025 року № Ф-0109862407 (ЄСВ заборгованість) - 199211,73 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 року № 0109852407 (ЄП, штрафні санкції) - 340,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 року № 0109832407 (ПДВ) - 332,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 року № 0109832407 (ПДВ, штрафні санкції) - 209833,00 грн.;
- податкове повідомлення - рішення від 26.05.2025 року № 0109802407 (В3, заборгованість) - 13582,61 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 року № 0109802407 (В3, штрафні санкції) - 3395,66 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 року № 0109772407 (за ненадання книги обліку доходів та витрат та іншої інформації, штрафні санкції) - 1020,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 року № 0109732407 (ПДФО, заборгованість) - 162991,37 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 року № 0109732407 (ПДФО, штрафні санкції) - 40747,85 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 року № 0109712407 (несвоєчасно подано - "Повідомлення про об'єкти оподаткування" (форма № 20-ОПП), штрафні санкції) - 340,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 року № 0109682407 (не повідомлено ДПІ про доходи громадян, штрафні санкції) - 1020,00 грн.
В обґрунтування позову підприємець зазначає, що наказом податкового органу від 12.02.2025 року було передбачено проведення планової виїзної перевірки терміном 10 робочих днів з 17.03.2025 року за місцезнаходженням платника (позивача у справі) - АДРЕСА_1 . Однак, фактично перевірка проводилась у приміщенні податкового органу та за її результатами складено акт від 04.04.2025 року, у якому зафіксовано порушення, що стали підставою для складення оскаржених податкових повідомлень-рішень. Заперечення позивача від 12.05.2025 року на акт податковим органом було відхилено та, крім того, необґрунтовано внесено виправлення помилки щодо місця проведення перевірки шляхом зазначення місцем її проведення адреси платника податків.
Таким чином, як стверджує позивач, планова виїзна перевірка відповідачем не проводилась, а податкові повідомлення-рішення складені за наслідками перевірки, проведеної з порушенням податкового законодавства, та ґрунтуються на акті, який не може бути допустимим доказом, оскільки податковий орган не дотримався вимог наказу і діяв поза межами своїх повноважень.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження у справі з призначенням підготовчого засідання на 25.06.2025 року, яке за клопотанням представника відповідача було перенесено на 06.08.2025 року.
Від відповідача надійшов відзив, в якому він заперечує проти позовних вимог. Аргументи відповідача у відзиві ідентичні за змістом до акту перевірки, на підставі якого було прийнято спірні податкові повідомлення - рішення.
Також на спростування доводів позовної заяви зазначено, що ФОП ОСОБА_1 , ознайомившись під підпис, 17.03.2025 року допустила посадових осіб ГУ ДПС у Житомирській області до проведення перевірки, запланованої згідно наказу від 12.02.2025 року № 335-п, а тому, оскільки допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.
Відповідач у відзиві наполягає на тому, що перевірка у період з 17.03.2025 по 28.03.2025 року проводилася за адресою знаходження платника - АДРЕСА_2 , на підтвердження чого долучив до відзиву лист позивача від 28.03.2025 року.
Згідно протокольної ухвали від 06.08.2025 року підготовче засідання було закінчено, розгляд справи по суті призначено на 27.08.2025 року.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі з метою витребування додаткових доказів, необхідних для повного та всебічного з'ясування обставин спору, а саме від ПрАТ "Київстар" - щодо локаційної реєстрації базовими станціями абонентів за телефонними номерами, належними перевіряючим від ГУ ДПС у Житомирській області, у період з 17.03.2025 по 28.03.2025 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 26.11.2025 року, суд заслухав показання перевіряючих як свідків під присягою, а також доводи учасників справи, які за своїм змістом узгоджувалися з раніше викладеними правовими позиціями сторін, після чого ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи пояснення та заяви по суті, документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до відомостей з ЄДР ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 17.09.2015 року, номер запису: 22980000000002944, основний вид діяльності за КВЕД 95.29 - ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку.
Крім того, ЄДР містить відомості про проведення 02.10.2017 реєстраційної дії щодо ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якої основним видом її діяльності визначено КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
12.02.2025 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області було видано наказ № 335-п про проведення документальної планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.03.2025 року тривалістю 10 робочих днів за період діяльності підприємця з 01.01.2018 по 31.12.2023 року з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства; за період діяльності з 17.09.2015 по 31.12.2023 року - з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2025 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області складено направлення на планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 тривалістю 10 робочих днів з 17.03.2025 року.
У направленні зазначено про вручення ФОП ОСОБА_1 копії наказу від 12.02.2025 року.
04.04.2025 року відповідачем складено акт № 7239/06-30-24-07/ НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 року; правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 17.09.2015 по 18.01.2017 та з 02.10.2017 по 31.12.2013".
В розділі І вказаного акта зазначено, що перевірка проведена в приміщенні ГУ ДПС у Житомирській області за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Тютюнника, буд. 7.
В розділі ІІ вказано, що перевірку проведено з 17.03.2025 по 28.03.2025 року з відома ФОП ОСОБА_1 .
Актом встановлено, зокрема, порушення:
- пп. "а" п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), Порядку ведення "Типової форми "Книги обліку і витрат, яку ведіть фізичні особи - підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Порядок №261), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 року № 261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.2021 за № 865/36487 - в ході перевірки встановлено ненадання Типової форми книги обліку доходів та витрат за період з 01.07.2022 по 31.12.2023 ФОП ОСОБА_1 ;
- пп.16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, п. 177.2 ст. 177, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177, п. 177.10 ст. 177 ПК України, підпункту 1 п. 3 розділу ІV Інструкції, Порядок № 261, ФОП ОСОБА_1 в річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2022 -2023 роки (додатку Ф2 до них) заниження суми одержаного доходу на загальну суму 497901,81 грн., завищену суму документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності на загальну сум 407605,81 грн., в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 905507,62 грн., що призвело до заниження в періоді з 01.07.2022 по 31.12.2023 року податку на доходи з фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 162991,37 грн., в тому числі за 2022 рік в сумі 71601,52 грн., за 2023 рік - в сумі 91389,86 грн.;
- пп. 16.1.3 п. 16 ст. 16, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 296.2 ст. 296 ПК України - несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку за І півріччя 2022 року (граничний термін подання - 09.08.2022, фактично подано 22.08.2022 року);
- пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, абз. 15 пп. 3.1, пп. 3.3, пп. 3.6 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 - неповідомлення державної податкової інспекції за встановленою формою відомостей про доходи громадян, невідображення в поданих до Радомишльської ДПІ податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 4-ДФ (1-ДФ) за І-ІV квартали 2018-2023 років, відомостей про доходи, які виплачувалися фізичним особам - підприємцям під ознакою доходу "157" як доходи, виплачені самозайнятим особам;
- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, п. 11 розділу ІІ наказу Міністерства доходів України від 14.04.2015 № 434 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та фактично неподання/несвоєчасне подання за 2017 рік (ліквідаційного) (граничний термін подання - 17.02.2017, фактично подано 02.03.2017);
- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ - встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 в періоді з 17.09.2015 по 30.09.2015 та з 01.07.2022 по 31.12.2023 суми єдиного внеску на загальну суму 199211,73 грн., в тому числі в 2022 році - в сумі 87512,96 грн., в 2023 році - в сумі 111698,77 грн. ;
- п. 181.1 ст. 181; п. 183.1, п. 183.2, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183; пп. "а" п. 202.1 ст. 202; п. 185.1 ст. 185; п. 187.1 ст. 187; п. 188.1 ст. 188; п. 201.1, п. 201.7 та 201.10 ст. 201 ПК України - нереєстрація у встановленому порядку ФОП ОСОБА_1 з 12.07.2022 по 31.12.2023 платником податку на додану вартість при перевищенні нею загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, нарахованої (сплаченої) йому протягом останніх 12 календарних місяців 1000000 гривень (без урахування ПДВ), в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, за період з 12.07.2022 по 31.12.2023 на загальну суму ПДВ - 839322 грн.;
- пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162; пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163; пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164; пп 1.1 та пп 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - в періоді з 01.07.2022 по 31.12.2023 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 905507,62 грн., що призвело до заниження в даному періоді військового збору на загальну суму 13582,61 грн., в тому числі за 2022 рік - в сумі 5966,79 грн., в 2023 році - в сумі 7615,82 грн.;
- пп. 1.6 та пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ; ст. 168; пп. "е" п. 176.1 ст. 176 ПК України -несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору, який підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені ст. 168 ПКУ, за період з 01.07.2022 по 31.01.2023, згідно визначених зобов'язань по податкових деклараціях про майновий стан та доходи від 30.04.2024 в сумі 1243,45 грн. (граничний строк сплати 10.05.2024, фактично сплачено 30.06.2024);
- пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16; ст. 63 ПК України; п. 8.4 розділу VІІІ наказу Міністерства Фінансів України "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 № 1562/20300 - в період з 01.01.2018 по 30.06.2022 ФОП ОСОБА_1 не подано (граничний термін подання 14.01.2018) та несвоєчасно подано "Повідомлення про об'єкти оподаткування" форми № 20-ОПП з відображенням у ньому об'єктів нерухомого майна, що використовувалися в господарській діяльності ФОП в період з 01.07.2022 по 31.12.2023 (фактично подано 16.06.2022, граничний термін подання - 26.04.2022);
- п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 - в періоді з 01.07.2022 по 31.12.2023 непроведення розрахункових операцій на загальну суму 310 813,96 грн. через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та/або з застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- пп. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222 ПК України - порушення строків сплати акцизного податку;
- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16; п. 44.1 ст. 44; абз. "а" п. 176.1 ст. 176; п. 177.10 ст. 177; п. 295.1 ст. 295 ПК України - ненадання до перевірки "Типової форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведіть фізичні особи - підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність; інформацію про кредиторську/дебіторську заборгованість в розрізі контрагентів - постачальників та контрагентів- покупців станом на 01.01.2018, на 01.01.2019, на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.07.2022, на 01.01.2023, інформацію про залишки товарно-матеріальних цінностей в кількісному та вартісному вигляді в розрізі номенклатури товарів (сировини, напівфабрикатів, готової продукції, побічної продукції та відходів) станом на 01.01.2018, на 0112019, 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.07.2022, на 01.01.2023, на 31.12.2023; видаткові накладні на придбання ТМЦ, рахунки, товарно-транспортні накладні, акти приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) , банківські виписки, квитанції, розрахункові квитанції, фіскальні чеки надано не в повному обсязі, про що було складено Акт надання документів не в повному обсязі від 28.03.2025 № 209/06-30-24-07/ НОМЕР_1 .
Підпис Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на акті відсутній. Разом з тим, його отримання позивачем не спростовується, оскільки, як свідчать матеріали справи, акт був надісланий позивачу поштовим зв'язком 04.04.2025 року, а згідно з трекінгом поштового відправлення отриманий підприємцем 29.04.2025 року.
Не погодившись з актом перевірки, ФОП ОСОБА_1 подала на нього заперечення від 12.05.2025 року, в яких зазначено, що згідно повідомлення ГУ ДПС у Житомирській області від 12.02.2025 року № 58/06-30-24-05, наказу від 12.02.2025 року № 335-п та запиту від 17.03.2025 року № 8403/6/06-30-24-07 "Про надання інформації та документального підтвердження" перевірка мала бути виїзною, натомість в акті вказано, що перевірку проведено в приміщенні податкового органу, у зв'язку з чим, на думку підприємця, перевірка проведена з порушенням вимог законодавства, що, відповідно, свідчить і про неправомірність складеного за її результатами акта.
Розглянувши подані заперечення, ГУ ДПС у Житомирській області листом № 15251/6/06-30-24-07 від 22.05.2025 року повідомило позивача про те, що розгляд заперечень, про який її було повідомлено листом від 13.05.2025 року, проведено без участі підприємця.
Також зазначено, що аргументи заперечень не спростовують висновків контролюючого органу, викладених в акті документальної планової виїзної перевірки від 04.04.2025 року.
Одночасно податковий орган звернув увагу, що в абзаці 4 на сторінці 2 акту документальної планової виїзної перевірки від 04.04.2025 року № 7239/06-30-24-07/ НОМЕР_1 допущено технічну помилку в частині зазначення місця проведення перевірки за адресою місцезнаходження ГУ ДПС у Житомирській області та викладено місце проведення перевірки у редакції, за якою перевірка проведена у приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_2 ".
За результатами перевірки згідно акту від 04.04.2025 року № 7239/06-30-24-07/ НОМЕР_1 відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення - рішення № 0109942407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170 грн.;
- податкове повідомлення - рішення № 0109932407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми "С" № 0109912707 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій та пені в розмірі 358080,82 грн.;
- податкове повідомлення - рішення № 0109902407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2239,75 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми "ПС" № 0109852407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 340 грн.;
- податкове повідомлення - рішення № 0109832407 від 26.05.2025, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 1049165,00 грн. (в тому числі за платежем - ПДВ (839332 грн.) та штрафні санкції (209833 грн.));
- податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0109802407 від 26.05.2025 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 16978,27 грн. (в тому числі за платежем - військовий збір (13582,61 грн.) та штрафні санкції (3395,66 грн.));
- податкове повідомлення - рішення форми "ПС" № 0109772407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1020 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0109732407 від 26.05.2025 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 203739,22 грн. (в тому числі за платежем - ПДФО (162991,37 грн.) та штрафні санкції (40747,85 грн.));
- податкове повідомлення - рішення форми "ПС" № 0109712407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 340 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми "ПС" № 0109682407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1020 грн.
Також складено вимогу про сплату недоїмки № Ф - 0109862407 від 26.05.2025 року на суму 199211,73 грн.
Позивач, вважаючи порушеним порядок проведення податкової перевірки, звернулася до суду з цим позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підставою позову у цій справі є недотримання відповідачем процедури проведення податкової перевірки, що мало наслідком складення акта з недостовірною інформацією, з приводу чого суд зазначає таке.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.
Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.
Крім того, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленій складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 Податкового кодексу України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Отже, якщо однією з підстав позову щодо оскарження податкових повідомлень-рішень є порушення процедури проведення перевірки, за результатами якої вони були прийняті, то такі доводи підлягають першочерговій оцінці при судовому розгляді справи.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Відтак, якщо судами буде встановлено порушення процедури проведення перевірки, це буде достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
В подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Верховний Суд в постанові від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21 вже зазначав, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об'єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.
Оцінюючи доводи позивача щодо недотримання відповідачем процедури проведення перевірки, за результатами якої складено акт та в подальшому винесено спірні податкові повідомлення-рішення, суд, з огляду на відповідну судову практику Верховного Суду та чинне на момент виникнення правовідносин правове регулювання, звертає увагу на таке.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.
За змістом положень абзаців 1 і 2 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Тобто, пункт 77.4 статті 77 ПК України містить два альтернативні шляхи повідомлення про початок перевірки, а саме: 1) за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки; 2) за 10 календарних днів до дня проведення за значеної перевірки надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Кожен з даних з способів повідомлення є окремим способом повідомлення.
Істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим.
З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.
Варто зауважити, що у матеріалах справи відсутні належні докази вручення позивачу повідомлення від 12.02.2025 року № 58/06-30-24-05, на яке посилається акт перевірки від 04.04.2025 року. Наявне лише направлення № 1157 від 17.03.2025 про вручення ФОП ОСОБА_1 наказу №335-п від 12.02.2025 року під розписку 17.03.2025 року, тобто, у перший день перевірки, що підтверджено, зокрема, поясненням представника відповідача в суді.
Наведена обставина дає підстави для висновку про те, що вимога щодо своєчасного повідомлення позивача про перевірку не була належним чином виконана.
Суд звертає увагу на те, що завчасне (до початку перевірки) повідомлення платника податків про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Крім того, позивач стверджує, що податкова перевірка за визначеним у наказі № 335-п від 12.02.2025 року місцем не проводилась, з приводу чого суд зазначає таке.
Як зазначалося вище, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Верховний Суд у постановах від 13.02.2024 у справі № 140/3135/19, від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19 наголосив, що «…виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В Податковому кодексу України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку…».
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.09.2023 у справі № 440/1961/19, «…неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичного проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку».
У постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 440/1961/19 Верховний Суд, досліджуючи питання правомірності проведення виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців у приміщені податкової інспекції та аналізуючи судову практику Верховного Суду з цього приводу, сформулював висновок про те, що сам факт проведення документальної виїзної перевірки фізичної особи-підприємця у приміщенні контролюючого органу не є беззаперечною підставою вважати перевірку протиправною і такою, що тягне за собою скасування прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу. При цьому Верховний Суд зауважив, що у подібних до цієї справи правовідносинах перевірці підлягають обставини, які зумовили проведення призначених документальних виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців та/або фізичних осіб - платників податків у приміщенні контролюючого органу. Якщо зміна місця проведення перевірки відбулася безпідставно, без згоди на це платника податків та без забезпечення йому права на участь у проведенні такої перевірки, то така може бути визнана протиправною.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.02.2025 № 335-п було призначено документальну планову виїзну перевірку за адресою: АДРЕСА_1 . Ця адреса відповідає адресі реєстрації платника податку.
З Акта перевірки від 04.04.2025 року вбачається, що «Перевірка проведена в приміщенні ГУ ДПС у Житомирській області за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Тютюнника, буд. 7".
Також зазначено, що перевірка проведена з відома ФОП ОСОБА_1 (аркуш 2 Акта перевірки).
При цьому будь-яке погодження з позивачем щодо проведення податкової перевірки за іншим місцезнаходженням, зокрема, у приміщенні податкового органу, в матеріалах цієї справи відсутнє.
Обставини присутності або відсутності підприємця під час перевірки в акті не зазначені.
Тобто, з Акта перевірки слідує, що ГУ ДПС провело перевірку у приміщенні контролюючого органу, що має ознаки документальної невиїзної перевірки (п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України) та без участі позивача, що в подальшому зумовило подання останньою заперечень від 12.05.2025 року на акт.
У листі № 15251/6/06-30-24-07 від 22.05.2025 року про відхилення заперечень на акт податковий орган вказав, що мала місце технічна помилка в частині зазначення місця проведення перевірки, правильним слід вважати адресу: АДРЕСА_2 .
В ході судового розгляду справи відповідач надав лист позивача № 1/п, датований останнім днем перевірки - 28.03.2025 року, з підтвердженням, що особи від контролюючого органу ОСОБА_2 та Ковальчук К.В. дійсно проводили документальну планову виїзну перевірку за адресою: АДРЕСА_2 у період з 17.03.2025 по 28.03.2025 року.
Однак, в судовому засіданні 27.08.2025 року ФОП ОСОБА_1 не підтвердила, що підпис у даному листі - довідці дійсно належить їй.
Крім цього, суд зауважує, що лист - довідка від 28.03.2025 року, на яку відповідач посилається у відзиві на позов як на підтвердження фактичного проведення виїзної перевірки, не згадувався податковим органом під час адміністративного розгляду заперечень позивача на акт від 04.04.2025 року.
Також суд критично оцінює складання цього документа з ініціативи позивача в останній день проведення податкової перевірки, адже на дату підписання цієї довідки акт перевірки, в якому зазначено місце проведення перевірки у приміщенні податкового органу, ще не було складено (04.04.2025), тому будь-яка розбіжність у зазначенні місця проведення перевірки безсумнівно не могла бути відома.
У разі ж якщо перевірка дійсно проводилась за місцем перебування платника податків, обґрунтування правових підстав та доцільності складення окремої довідки з цього питання у матеріалах справи відсутнє.
З огляду на зазначене, а також на те, що складання довідки фактично не підтверджено самою ОСОБА_1 , такий документ має ознаки оформлення постфактум обставин перевірки, які стало відомими лише після складання акта та подання на нього заперечень.
Таким чином, лист № 1/п від 28.03.2025 року не береться судом до уваги в якості допустимого доказу підтвердження дійсності місця проведення перевірки та визнання позивачем такого факту.
Суд також звертає увагу на наявні у наданих відповідачем документах розбіжності щодо місця проведення перевірки. Так, у наказі ГУ ДПС від 12.02.2025 року № 335-п вказано адресу проведення перевірки: АДРЕСА_1 , тоді як у листі на заперечення позивача від 22.05.2025 року податковий орган зазначає, що правильною слід вважати адресу: АДРЕСА_2 . У листі-довідці № 1/п від 28.03.2025 позивач також нібито підтверджує проведення перевірки за адресою АДРЕСА_2 . Ці розбіжності свідчать про непослідовність у відображенні місця проведення перевірки в документах податкового органу і створюють сумніви щодо фактичного місця її проведення.
В ході судового розгляду справи особи, які брали участь у перевірці, засвідчили, що виїжджали до смт. Городок у перший день проведення перевірки, вручивши позивачу направлення від 17.03.2025 року на перевірку, але не змогли надати конкретних відомостей ні щодо обставин вручення направлення, ні щодо часу прибуття на місце перевірки, ні щодо вигляду місця проведення перевірки, ні щодо будь-яких інших обставин, пов'язаних з перевіркою безпосередньо за місцем перебування або місцем господарської діяльності позивача. Суд, зробивши запит до мобільного оператора (ПрАТ "Київстар"), отримав лист - відповідь № 33102/01 від 30.10.2025 року, в якому повідомлено про те, що номери мобільних телефонів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (які належать перевіряючим від ГУ ДПС у Житомирській області, що не заперечувалось ними) в період з 17.03.2025 по 28.03.2025 року не фіксувалися у межах селища міського типу Городок Житомирського (Радомишльського) району Житомирської області.
У доповнення до наведеного суд зазначає, що подані відповідачем звіти щодо виплати добових за період перевірки (хоча наказом ГУ ДПС у Житомирській області про відрядження від 17.03.2025 року № 162-к передбачалося щоденне повернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до міста роботи, що не узгоджується з правовою природою добових як компенсації витрат, пов'язаних із перебуванням працівника поза місцем постійної роботи) достовірно не підтверджують фактичного перебування відряджених осіб у смт. Городок і не свідчать про виїзний характер перевірки.
Усе наведене свідчить про те, що податкова перевірка не мала виїзного характеру, а фактичне перебування працівників податкового органу за адресою платника податків відповідачем не доведено жодними належними доказами.
Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом.
Втім, обставини справи свідчать, що відповідачем в порушення положень податкового законодавства, без належного та вчасного повідомлення платника податків, за ініційованої до проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, фактично, було проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням позивача, та за відсутності останньої, що свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийнятих за його наслідками актів індивідуальної дії.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
У цьому контексті суд дійшов висновку, що допущені відповідачем порушення процедури проведення перевірки беззаперечно вплинули на права позивача, оскільки обмежили можливість підприємця реалізувати свої законні права щодо участі у перевірці та належним чином підготувати необхідні для перевірки документи й організувати їх подання на місці перевірки.
Оцінюючи причинно - наслідковий зв'язок між встановленими процедурними порушеннями та правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає таке.
У п. 2 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 (далі - Порядок № 727) чітко зазначено, що акт документальної перевірки являється носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.
Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а відтак акт документальної перевірки, яким встановлені податкові правопорушення, без дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податків, не може бути належним та допустимим доказом складу таких порушень в розумінні статей 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду від 18.09.2018 року у справі №820/15224/14.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 12.06.2018 року у справі № 821/597/17 зазначив, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, рішення, вимога прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Спосіб встановлення податковим органом правопорушення без перевірки документів є неприйнятним, адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає сукупного дослідження усіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податків, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками фактично непроведеної перевірки. Документальний спосіб дослідження у будь-якому випадку передбачає роботу з документами, як предметом такого дослідження, а висновок податкового органу про податкове правопорушення по факту відсутності документів можливий виключно у випадку їх ненадання податковому органу платником податку під час проведення документальної виїзної перевірки.
В акті перевірки від 04.04.2025 року зазначено про подання ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС від 17.03.2025 № 8403/6/06-30-24-07, № 8402/6/06-30-24-07, від 25.03.2025 № 9231/6/06-30-24-07 певних документів і ненадання інших, про що було складено відповідний акт ненадання документів в повному обсязі від 28.03.2025 року № 209/06-30-24-07/ НОМЕР_1 , проте матеріалами справи не підтверджено наявність ні відповідних запитів щодо подання конкретних документів, ні актів про їх ненадання, а також не визначено, які саме документи позивач мав подавати і з якою метою.
Суд зауважує, що означені вище порушення відповідачем процедури проведення перевірки без надання можливості позивачу належним чином виконати свій обов'язок щодо надання усіх первинних документів, що належать до предмета перевірки або пов'язані з предметом перевірки, могли істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки та на підставі яких прийняті спірні рішення.
На переконання суду, здійснення перевірки безпосередньо за місцем здійснення господарської діяльності позивача та за її участі могло би забезпечити вчасне надання підприємцем витребуваних документів та здійснення контролюючим органом аналізу таких документів. Застосування саме такої процедури призвело до того, що висновки, відображені в акті перевірки, на підставі яких винесено спірні рішення, могли б істотно відрізнятися.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що Акт податкової перевірки від 04.04.2025 року не може вважатися достовірним носієм інформації про виявлені порушення. В силу доктрини «плоди отруйного дерева» та положень статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням встановленого законом порядку, а обставини, що повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть бути доведені іншими засобами. Відповідно, висновки акта щодо порушень не можуть слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень або інших актів індивідуальної дії.
Отже, визнання документальної планової виїзної перевірки відносно позивача такою, що проведена з грубими порушеннями вимог податкового законодавства, є підставою для визнання незаконними її наслідків - податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), прийнятих за результатами такої перевірки.
Зазначене свідчить, що позовні вимоги позивача відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, оспорювані податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату недоїмки є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 15140,00 грн, а тому ці витрати, враховуючи задоволення позову, слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи відсутність доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, питання щодо відшкодування позивачу таких витрат судом не розглядається.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (10003, вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, ЄДРПОУ 44096781) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення - рішення № 0109942407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170 грн.;
- податкове повідомлення - рішення № 0109932407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми "С" № 0109912707 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій та пені в розмірі 358080,82 грн.;
- податкове повідомлення - рішення № 0109902407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2239,75 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми "ПС" № 0109852407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 340 грн.;
податкове повідомлення - рішення № 0109832407 від 26.05.2025, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 1049165,00 грн. (в тому числі за платежем - ПДВ (839332 грн.) та штрафні санкції (209833 грн.));
- податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0109802407 від 26.05.2025 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 16978,27 грн. (в тому числі за платежем - військовий збір (13582,61 грн.) та штрафні санкції (3395,66 грн.));
- податкове повідомлення - рішення форми "ПС" № 0109772407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1020 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0109732407 від 26.05.2025 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 203739,22 грн. (в тому числі за платежем - ПДФО (162991,37 грн.) та штрафні санкції (40747,85 грн.));
- податкове повідомлення - рішення форми "ПС" № 0109712407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 340 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми "ПС" № 0109682407 від 26.05.2025 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1020 грн.
- вимогу про сплату недоїмки № Ф - 0109862407 від 26.05.2025 року на суму 199211,73 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15140,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
25.02.26