25 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/22419/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.08.2025 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із наявного страхового стажу роботи, який становить більше 34 років, починаючи з 26.07.2025.
Суддя своєю ухвалою від 25.09.2025 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження та зобов'язала Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 18.12.2025 постановлено залишити позовну заяву без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.08.2025.
До суду 13.01.2026 надійшла нова редакція позову, у якій ОСОБА_1 зазначає два відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області.
Ухвалою суду від 16.01.2026 постановлено залишити позовну заяву без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви та її копії із зазначенням позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та доказів, що підтверджують порушення прав позивача таким відповідачем.
До суду 28.01.2026 надійшла нова редакція позову у якому позивач визначив відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а у прохальній частині позову просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.08.2025 №064050006644 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із наявного страхового стажу роботи, який становить більше 34 років, починаючи з 26.07.2025.
В обґрунтування позову вказує, що факт проживання на території гарантованого добровільного відселення підтверджуються довідками органу місцевого самоврядування. На переконання позивача, наявність посвідчення категорії 3 є доказом того, що позивач з моменту аварії і до 01.01.1993 проживав на території гарантованого добровільного відселення. Звертаючись до суду з позовом позивач вважає, що оскільки станом на 01.01.1993, він проживав на території гарантованого добровільного відселення 3 роки 5 місяців 9 днів, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30.01.2026 постановлено: "Прийняти до розгляду нову редакцію позову (вх. №6493/26 від 28.01.2026). Подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням нової редакції позову. Продовжити розгляд адміністративної справи №240/22419/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії".
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 23.02.2026 (вх. №12868/26 від 25.02.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Управлінням за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви було прийнято рішення № 064050006644 від 06.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796, оскільки не підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років. Відповідач у відзиві зазначає, що при визначенні періодів проживання на забрудненій території до уваги неможливо взяти довідку №436-а від 08.07.2025, оскільки довідки навчальних закладів не передбачені абз.5, 6 підпункту 7 пункту 2.1 Порядку 22-1, щодо визначення факту проживання на забрудненій території. За доданими документами станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.08.1986, з 21.07.1990 по 23.12.1990 та з 08.11.1992 по 31.12.1992 становить 00 років 11 місяців 03 дні, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону №796. Відповідач зазначає, що до періодів постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення (ІІІ зона) не зараховано періоди: період навчання з 01.09.1986 по 25.06.1990 в Житомирському сільськогосподарському технікумі згідно довідки №436-а від 08.07.2025 не відноситься до зон радіоактивного забруднення; період строкової військової служби з 24.12.1990 по 07.11.1992 згідно військового квитка НОМЕР_1 від 24.12.1990, оскільки відсутня інформація, щодо місця дислокації військової частини.
Оскільки наданими особою документами не підтверджено постійне проживання/ роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону № 796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 30.07.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796 (а.с. 85).
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду заяви прийнято рішення №064050006644 від 06.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с. 88).
У рішенні вказано: " Відповідно до статті 55 Закону 796 із врахуванням положень статті 26 Закону 1058 для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку необхідний страховий стаж повинен становити не менше 26 років (32-6).
Страховий стаж становить 34 роки 08 місяців 08 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.
До проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не взято до уваги періоди канікул та проходження виробничої практики відповідно довідки №436-а від 08.07.2025, виданої Житомирським агротехнічним фаховим коледжем, оскільки суперечить вимогам статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Згідно наданих документів дана особа станом на 01.01.1993 прожила 11 місяців 03 дні в зоні гарантованого добровільного відселення. Загальний період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 33 роки 05 місяців 05 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку.
Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.
Не працює.
Таким чином заявник матиме право на пенсійну виплату 27.07.2034.
За таких обставин вирішено:
1.Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення
пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку з не підтвердженням факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 6 років".
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, а свої права - порушеними, позивач звернувся до суду.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
Абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа отримує право на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII у випадку дотримання таких умов:
- наявності у такої особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;
- наявності у такої особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 3 років.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абзацу дев'ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 та для підтвердження наявності у нього права, як у особи, яка проживала/працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, позивач до заяви про призначення йому пенсії додав, зокрема, наступні документи:
- посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 , видане 01.04.1993 (а.с. 89);
- довідку Юрівського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області №428 від 02.07.2025, у якій зазначено, що ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 01.09.1986, з 21.07.1990 по даний час зареєстрований та постійно проживає в с.Юрове, Коростенський (Овруцький) район, Житомирська область (а.с. 97);
- довідку Житомирського агротехнічного фахового коледжу №436-а від 08.07.2025 (а.с. 98) у якій вказано, що ОСОБА_1 навчався на денній формі навчання з 01.09.1986 по 28.06.1990, із 22.06.1989 по 10.08.1989 та із 01.09.1989 по 05.10.1989 проходив технологічну практику в сільськогосподарському підприємстві, а із 23.03.1990 по 03.05.1990- переддипломну практику в радгоспі "Поліський" (а.с. 98);
- довідку №443 від 21.07.2025 у якій вказано, що радгосп "Поліський" розташовувався в с. Юрове, Олевського (Коростенського) району Житомирської області (а.с. 99);
- архівний витяг від 29.07.2025 №708 із наказу по хмелезаводу "Поліський" від 25.06.1989 у якому вказано: закріпити відповідальним за проходження виробничої практики майстра наладчика ОСОБА_2 за ОСОБА_1 (а.с. 100);
- довідку №514 від 22.08.2025 у якій зазначено, що у період навчання в Житомирському сільськогосподарському технікумі, на вихідні, святкові та літні канікули, а також при проходженні виробничої практики та переддипломної практики, ОСОБА_1 проживав з батьками в с. Юрово Олевського району Житомирської області, про що підтверджено свідками (а.с. 96);
- акт обстеження фактичного місця проживання від 22.08.2025, затверджений старостою Юріївського старостинського округу (а.с. 101);
- військовий квиток НОМЕР_1 , у якому вказано, що ОСОБА_1 проходив військову службу із 24.12.1990 по 07.11.1992.
Щодо посвідчення.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
У відповідності до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.
За змістом абзацу 6 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а та від 30.09.2020 №572/1921/17 та від 30.08.2022 №357/6372/17.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наявне у неї посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), є достатнім доказом наявності у нього необхідного для призначення пенсії строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3-х років.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції, що була чинна станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:
- особи, які постійно проживали на території зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території цієї зони не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій (п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ);
- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років (п.3 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ).
В свою чергу, пунктом 5 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, який пов'язаний саме із зоною гарантованого добровільного відселення, надався наступним категоріям осіб:
1) особам, які постійно проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії (тобто на 26.04.1986);
2) особам, які прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особам, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони прожили у цій зоні не менше трьох років.
4) особам, які постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.
Зміст правової норми пункту 5 Порядку № 501 свідчить, що нею визначено декілька підстав для видачі особі посвідчення потерпілого категорії 3 серії Б, серед яких не тільки проживання/робота особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, а ще й постійне проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення станом на день аварії, тобто станом на 26.04.1986.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, не є документом, який беззаперечно підтверджує факт проживання її проживання/роботи на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, оскільки таке посвідчення могло бути видане їй на підставі постійного проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на день аварії (на 26.04.1986).
Судом установлено, що звертаючись до пенсійного органу із відповідною заявою про призначення пенсії позивачем, серед іншого, надано:
- довідку Юрівського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області №428 від 02.07.2025, у якій зазначено, що ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 01.09.1986, з 21.07.1990 по даний час зареєстрований та постійно проживає в с.Юрове, Коростенський (Овруцький) район, Житомирська область (а.с. 97);
- довідку Житомирського агротехнічного фахового коледжу №436-а від 08.07.2025 (а.с. 98) у якій вказано, що ОСОБА_1 навчався на денній формі навчання з 01.09.1986 по 28.06.1990, із 22.06.1989 по 10.08.1989 та із 01.09.1989 по 05.10.1989 проходив технологічну практику в сільськогосподарському підприємстві, а із 23.03.1990 по 03.05.1990- переддипломну практику в радгоспі "Поліський" (а.с. 98);
- наказ №135/у від 1989 року по Житомирському сільськогосподарському технікуму про періоди проходження виробничої практики;
- довідку №443 від 21.07.2025 у якій вказано, що радгосп "Поліський" розташовувався в с. Юрове, Олевського (Коростенського) району Житомирської області (а.с. 99);
- архівний витяг від 29.07.2025 №708 із наказу по хмелезаводу "Поліський" від 25.06.1989 у якому вказано: закріпити відповідальним за проходження виробничої практики майстра наладчика ОСОБА_2 за ОСОБА_1 (а.с. 100);
- довідку №514 від 22.08.2025 у якій зазначено, що у період навчання в Житомирському сільськогосподарському технікумі, на вихідні, святкові та літні канікули, а також при проходженні виробничої практики та переддипломної практики, ОСОБА_1 проживав з батьками в с. Юрово Олевського району Житомирської області, про що підтверджено свідками (а.с. 96);
- акт обстеження фактичного місця проживання від 22.08.2025, затверджений старостою Юріївського старостинського округу (а.с. 101);
- військовий квиток НОМЕР_1 , у якому вказано, що ОСОБА_1 проходив військову службу із 24.12.1990 по 07.11.1992.
Суд зауважує, що важливим при визначенні наявності чи відсутності у позивача права на застосування пільги, встановленої статтею 55 Закону №796, є період з 28.06.1986 по 01.01.1993, оскільки приписами вказаної встановлено, що право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, мають особи, які постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 зазначив, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Так відповідно до довідки Житомирського агротехнічного фахового коледжу №436-а від 08.07.2025 (а.с. 98) ОСОБА_1 , який навчався на денній формі навчання з 01.09.1986 по 28.06.1990, проходив технологічну практику в сільськогосподарському підприємстві із 22.06.1989 по 10.08.1989 та із 01.09.1989 по 05.10.1989, а також переддипломну практику в радгоспі "Поліський" із 23.03.1990 по 03.05.1990 (а.с. 98).
У архівному витяг від 29.07.2025 №708 із наказу по хмелезаводу "Поліський" від 25.06.1989 у якому вказано: закріпити відповідальним за проходження виробничої практики майстра наладчика ОСОБА_2 за ОСОБА_1 .
У довідці Юрівського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області №443 від 21.07.2025 вказано, що радгосп "Поліський" розташовувався в с. Юрове, Олевського (Коростенського) району Житомирської області.
Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 село Юрове Коростенського (Олевського) району Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, період проходження особою практики на підприємстві, яке розташоване в населеному пункті, що відноситься до радіаційно забрудненої території (в даному випадку - до зони гарантованого добровільного відселення) є періодом під час якого, така особа фізично перебувала у забрудненій зоні та відповідно зазнавала впливу радіації, а тому такий період прирівнюється до періоду постійного проживанням чи роботи в такій місцевості, та відповідно підлягає зарахуванню до строку проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення при вирішенні питання щодо наявності права на призначення пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що період проходження ОСОБА_1 виробничої/технологічної ( із 25.06.1989 по 10.08.1989 та із 01.09.1989 по 05.10.1989) та переддипломної (із 23.03.1990 по 03.05.1990) практики в радгоспі "Поліський", всього 4 місяці 23 дні, який розташовувався в с. Юрове, Олевського (Коростенського) району Житомирської області, підлягає врахуванню як період перебування позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.
Отже, є протиправним неврахування вказаного періоду до періоду перебування позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.
У довідці Житомирського агротехнічного фахового коледжу №436-а від 08.07.2025 (а.с. 98) та у довідці Юрівського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області від 22.08.2025 №514 (а.с. 96) вказано, що під час навчання в Житомирському сільськогосподарському технікумі надавались канікули з 12.01.1987 по 25.01.1987, з 12.01.1988 по 25.01.1988, із 15.06.1989 по 21.06.1986 та з 11.08.1989 по 31.08.1989, під час яких ОСОБА_1 знаходився по місцю проживання в с. Юрово Олевського району.
Отже, вказані довідки підтверджують, що позивач під час канікул проживав в зоні гарантованого добровільного відселення 01 місяць 26 днів.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 24.12.1990 по 07.11.1992 проходив службу в армії.
Згідно вимог діючого станом на 24.12.1990 (початок військової служби) Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" служба в Армії вважалась загальним обов'язком та військовою повинністю через примусовий призов чоловіків, які досягли повноліття без зняття з реєстрації (прописки) за місцем проживання.
Разом з тим, доказів, що позивач у період із 24.12.1990 по 07.11.1992 проходив військову службу на території радіоактивного забруднення, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, матеріали адміністративної справи не містять. Таких доказів не було надано позивачем і до заяви про призначення пенсії за віком.
Отже, відмова відповідача зарахувати до періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення строк проходження ОСОБА_1 військової служби із 24.12.1990 по 07.11.1992 ,- є правомірною.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача в частині незарахування ОСОБА_1 до проживання в зоні гарантованого добровільного відселення періодів:
- проходження виробничої/технологічної ( із 25.06.1989 по 10.08.1989 та із 01.09.1989 по 05.10.1989) та переддипломної (із 23.03.1990 по 03.05.1990) практики в радгоспі "Поліський", всього 4 місяці 23 дні;
- канікули з 12.01.1987 по 25.01.1987, з 12.01.1988 по 25.01.1988, із 15.06.1989 по 21.06.1986 та з 11.08.1989 по 31.08.1989, всього 1 місяць 26 днів.
Всього 6 місяців 19 днів.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було зараховано до періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення періоди:
- з 26.04.1986 по 31.08.1986;
- з 21.07.1990 по 23.12.1990;
- з 08.11.1992 по 31.12.1992.
Всього 11 місяців 03 дні.
Отже, належними доказами підтверджується, що період проживання ОСОБА_1 на території радіоактивного забруднення становить 1 рік 6 місяців 22 дні, що є недостатнім для виникнення у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 1003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
25.02.26