про відмову у відводі судді
25 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/21807/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій відповідача щодо виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року з порушенням вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року та зобов'язання відповідача виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року.
24 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Приходько О. Г. від розгляду цієї справи мотивовану тим, що 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, проте рішення у справі у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) шістдесятиденний строк не прийнято.
Перевіривши доводи заяви про відвід суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відводу з огляду на таке.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білуха проти України", заява №33949/02, пункт 49; "Fey v. Austria", заява №14396/88, пункти 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява №33958/96, пункти 42-43, "Pullar v. United Kingdom", заява №22399/93, пункт 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Між тим, будь-яких доказів упередженого відношення або необ'єктивності судді Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О. Г. у справі № 240/21807/25 щодо позивача до заяви не додано, як і доказів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності судді, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", а обставин, які б дійсно підтверджували такі доводи, у тексті заяви не наведено.
Не надано заявником й жодних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Приходько О. Г. у результаті розгляду цієї справи, натомість викладені мотиви позивача зводяться до власних висновків, що не може свідчити про упередженість та/або необ'єктивність судді і, за наведеними правилами процесуального закону, не є підставою для відводу судді.
Інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді цієї справи судді Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О. Г. і викликали необхідність її відводу, у заяві відсутні.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О. Г., а отже, у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 40, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Приходько О. Г. у справі № 240/21807/25.
Заяву передати для проведення автоматизованого розподілу для визначення судді для вирішення питання про відвід судді у справі № 240/21807/25 у порядку, визначеному частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Г. Приходько