25 лютого 2026 рокуСправа №160/28966/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року № 27 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.08.2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 було винесено наказ (з основної діяльності), «Про результати службового розслідування» № 27, відповідно до якого, серед іншого, було вирішено наступне: Командиру військової частини НОМЕР_2 вжити заходів та в порядку частини першої статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до матеріальної відповідальності: начальника служби матеріально-технічного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 3, пункту 4 частини першої статті 6, статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» притягнути до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн. Позивач з цим наказом не погоджується, вважає його протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки оскаржуваний наказ не містить посилань на нормативні положення, де було б вказано конкретний обов'язок позивача, порушення якого мало б доводитись відповідачем під час службового розслідування, що і стало б підставою для притягнення його до матеріальної відповідальності,. Зауважив, що з оскаржуваного наказу та акту службового розслідування не зрозуміло яке діяння позивача підпадає під ознаки ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України та у якій формі воно було вчинено, а також не доведено наявності прямого умислу, завідомо спланованих дій, які могли б свідчити про склад правопорушення, тож фактично зазначення того, що дії всіх службових осіб, які ставили підписи на документах, які стосувались бетону наявні ознаки даних правопорушень, є голослівним звинуваченням, яке не спирається на належну доказову базу та є абстрактним. Водночас, з документів службового розслідування випливає, що особою, яка в кінцевому результаті прийняла суміш бетону був командир роти ОСОБА_2 , тож незрозуміло, чому до матеріальної відповідальності через його зникнення притягають всіх осіб, які були хоч якось задіяні в підписанні документів щодо бетону, хоча очевидним є те, що після передачі конкретній особі і виявили те, що він відсутній. Окрім того, позивач зазначає, що у наказі не обґрунтований принцип за яким було пропорційно поділена відповідальність, що у свою чергу робить неправомірним акт індивідуальної дії. Також позивач посилається на те, що у нього не було жодної можливості перевірити місцезнаходження та подальше використання бетонної суміші, у зв'язку з тим, що в його посадові обов'язки не входить перевірка такого використання, а можливості виїхати на місце використання бетону без відповідного розпорядження командира частини розцінювалось би як самовільне залишення частини. В той же час актом розслідування не встановлено розпорядження керівництва позивача щодо покладання на нього обов'язків по контролю використання зниклої бетонної суміші. Окрім того, позивач вважає, що акт службового розслідування, який став підставою для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, складений без дослідження всіх обставин та без ретельного дослідження причинного зв'язку між його діями (які навіть не були визначені) і настанням шкоди. Таким чином, відповідачем не доведено, що позивач своїми діями невиконання чи неналежно виконання службових обов'язків, спричинив втрату або розкрадання військового майна, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Позовна заява не відповідала вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 13.10.2025 року була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 22.10.2025 р. вх.№56178/25, разом із якою надано копію оскаржуваного наказу та від 22.10.2025 р. вх.№56179/25, в якій позивач просив поновити строк звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 р. поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
31.10.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову у справі, в якій він просить постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи судом дії індивідуального акту, в частині, що стосується його.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/28966/25 було відмовлено.
31.10.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, в якому він зазначає про необґрунтованість адміністративного позову та просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 №577 комісією було проведено службове розслідування з метою встановлення неправомірних дій та встановлення розміру матеріальних збитків завданих державі посадовими особами військової частини НОМЕР_2 під час закупівлі та використання будівельних матеріалів за договорами від 14.11.2024 № 28/10-24 та 04.12.2024 № 238 укладеними з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕТОН МАРКЕТ». За результатами службового розслідування комісією встановлено, що товар на загальну суму 564585,00 грн. суміш бетонна готова важка, клас бетону В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше відповідно до договорів з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕТОН МАРКЕТ» від 14.11.2024 № № 28/10-24 та від 04.12.2024 № № 238 на склад служби матеріально-технічного забезпечення фактично не надходив та, в подальшому, на будівництві військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд опорних пунктів згідно поданих заявок не використовувався. Таким чином, розмір матеріальної шкоди, завданий державі незаконними діями службових осіб військової частини становить 564585,00 грн. Оскільки накладні від 20.03.2025 № 20/03-31, від 20.03.2025 № 20/03-32, від 20.03.2025 № 20/03-33, від 20.03.2025 № 20/03-34, від 20.03.2025 № 20/03-39, від 20.03.2025 № 20/03-40, від 20.03.2025 № 20/03- 41 від 20.03.2025 N° 20/03-42, від 20.03.2025 № 20/03-43 від 20.03.2025 № 20/03-44 на видачу зі складу служби матеріально-технічного забезпечення суміші бетонної готової важкої, клас бетону В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше, підписані зокрема лейтенантом ОСОБА_1 , начальником служби матеріально - технічного забезпечення, відповідач дійшов висновку, що такі накладні містять завідомо неправдиві відомості, а дії лейтенанта ОСОБА_1 при оформленні документів щодо приймання на склад та видачу зі складу суміші бетонної готової важкої, клас бетону В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше, нібито поставленої за дослідженими договорами знаходяться у прямому причино-наслідковому зв'язку з завданням матеріальної шкоди державі незаконними діями службових осіб військової частини у сумі 564585,00 грн. Відповідно до довідки - розрахунку від 14.08.2025, складеної помічником командира - начальником фінансово - економічної служби військової частини НОМЕР_1 та долученої до акту службового розслідування, сума матеріальної шкоди, після розподілення між винними посадовими особами, яка підлягає стягненню з позивача складає 107081,25 грн. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що при винесені наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №27 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення лейтенанта ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн. посадові особи військової частини НОМЕР_1 діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії документів, на які відповідач посилався у відзиві та зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
02.01.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову у справі, в якій він просить постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи судом дії індивідуального акту, в частині, що стосується його.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/28966/25 було відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року поновлено провадження у справі №160/28966/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року витребувано від Військової частини НОМЕР_3 чином засвідчену копію бойового розпорядження Голови Адміністрації Держаної спеціальної служби транспорту від 28.09.2024 № 748, на яке посилалася Військова частина НОМЕР_1 у поданому відзиві та зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом пояснень та доказів.
Ухвалою суду від 25.02.2026 року провадження у справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до розпорядження Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 16.07.2025 року №Р-144 "Про проведення службового розслідування за фактом порушення закупівель" та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 №577 "Про призначення службового розслідування у військовій частині НОМЕР_2 " комісією у складі: голова комісії: заступник головного інженера - начальник відділу обліку та утримання полковник ОСОБА_3 ; члени комісії: старший офіцер відділення технічного нагляду підполковник ОСОБА_4 , помічник командира-начальник юридичної служби майор юстиції ОСОБА_5 , офіцер фінансово-економічної служби майор ОСОБА_6 , начальник відділення державних закупівель лейтенант ОСОБА_7 проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що спряли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення та попередження подібних випадків порушень у майбутньому.
Відповідно до інформації зазначеній в розпорядженні Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 16.07.2025 року №Р-144 комісія перевірила договори на закупівлю товарів, а саме сумішей бетонних готових важких, клас В15 (М 200), крупність заповнення 10 мм і менше, укладених між військовою частиною НОМЕР_2 та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕТОН МАРКЕТ» від 14.11.2024 № 28/10-24 та 04.12.2024 №238.
За результатами службового розслідування комісією складено Акт службового розслідування від 15.08.2025 № 1497/21-162, в розділі 3 якого зазначено, що на підставі досліджених документів, пояснень посадових осіб військової частини НОМЕР_2 встановлено:
протоколи комісії з розгляду комерційних / цінових пропозицій щодо вивчення товарів оборонного призначення від 29.10.2024 № 83 та від 21.11.2024 № 143 (підписані головою комісії полковником ОСОБА_8 , секретарем старшим лейтенантом ОСОБА_9 ) щодо закупівлі сумішей бетонних готових важких, клас В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше складено без фактичного дослідження цінових пропозицій, поза як комерційні пропозиції фактично отримано після його складання;
товар на загальну суму 564585,00 грн. суміш бетонна готова важка, клас бетону В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше відповідно до договорів з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕТОН МАРКЕТ» від 14.11.2024 № № 28/10-24 та від 04.12.2024 № № 238 за накладними від 15.11.2024 № Б-001969, від 15.11.2024 № Б-001970, від 15.11.2024 № Б-001971, від 15.11.2024 № Б-001972, від 06.12.2024 № Б-002122 , від 06.12.2024 № Б-002123, від 06.12.2024 № Б-002124, від 06.12.2024 № Б-002126, від 06.12.2024 № Б-002125 на склад служби матеріально-технічного забезпечення фактично не надходив;
товар на загальну суму 564585,00 грн. суміш бетонна готова важка, клас бетону В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше за накладними від 20.03.2025 № 20/03-31, від 20.03.2025 №20/03-32, від 20.03.2025 №20/03-33, від 20.03.2025 №20/03-34, від 20.03.2025 № 20/03-39, від 20.03.2025 № 20/03- 40, від 20.03.2025 № 20/03-41 від 20.03.2025 №20/03-42, від 20.03.2025 №20/03-43 від 20.03.2025 №20/03-44 зі складу служби матеріально-технічного забезпечення фактично не видавався, на будівництві військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд опорних пунктів згідно поданих заявок не використовувався.
У розділі 4. "Відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування" Акту службового розслідування, серед інших, зазначений позивач - лейтенант ОСОБА_1 , начальник служби матеріально-технічного забезпечення тилу логістики, призначений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2024 №18/ДСК.
У розділі 5. "Неправомірні дії військовослужбовців та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та порушенням, що трапилось" Акту службового розслідування зазначено, що в діях службових (посадових) осіб військової частини НОМЕР_2 (командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_10 , заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_11 , начальника служби матеріально-технічного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 , уповноваженої особи за закупівлі товарів, робіт і послуг у військовій частині НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_12 , командира 2 роти інженерної підтримки молодшого лейтенанта ОСОБА_13 , командира 1 роти інженерної підтримки старшого лейтенанта ОСОБА_14 , начальника складу служби МТЗ тилу логістики військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_15 вбачаються ознаки складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 КК України за ознаками привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинених за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах в умовах воєнного стану, ч. 2 ст. 366 КК України за ознаками внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.
Виходячи із вищевикладеного, комісією запропоновано матеріали службового розслідування направити до Державного бюро розслідувань для вирішення питань щодо притягнення посадових осіб військової частини НОМЕР_2 до кримінальної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
16.08.2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) було прийнято наказ №27 "Про результати службового розслідування", в якому зазначено наступне.
В діях службових (посадових) осіб військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_10 (займав посаду командира військової частини НОМЕР_2 ), полковника ОСОБА_11 (займав посаду заступника командира військової частини НОМЕР_2 ), начальника відділення державних закупівель військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_12 , начальника служби матеріально-технічного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 , командира 2 роти інженерної підтримки молодшого лейтенанта ОСОБА_13 , командира 1 роти інженерної підтримки старшого лейтенанта ОСОБА_14 , начальника складу служби матеріально-технічного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_15 встановлено порушення статей 11, 16, 58, 66, 71, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 11 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 1.3 Інструкції з організації договірної роботи в Державній спеціальній службі транспорту.
Вина вищезазначених службових осіб полягає в недбалому ставленні до виконання службових обов'язків полковника ОСОБА_10 ,, старшого лейтенанта ОСОБА_14 , молодшого лейтенанта ОСОБА_13 , та прямому умислі на внесення завідома неправдивих даних в офіційні документи та заволодіння майном частини полковником ОСОБА_11 , старшим лейтенантом ОСОБА_12 , лейтенантом ОСОБА_1 , старшим сержантом ОСОБА_15 .
Таким чином, розмір матеріальної шкоди, завданий державі незаконними діями посадових осіб військової частини становить 564 585,00 грн.
Також, в діях посадових осіб вбачаються ознаки складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 КК України за ознаками привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинених за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах в умовах воєнного стану, ч.2 ст.366 КК України за ознаками внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.
З огляду на вищевикладене, пунктом 2 наказу №27 від 16.08.2025 року наказано командиру військової частини НОМЕР_2 вжити заходів та в порядку частини першої статті 13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" притягнути до матеріальної відповідальності, зокрема: начальника служби матеріально-технічного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 на підставі частини першої 3, пункту 4 частини першої статті 6, статті 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" притягнути до матеріальної відповідальності в сумі 107 081, 25 грн.
Вважаючи протиправними наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року № 27 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Приписами частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 2019 року № 548-XIV (далі - Статут № 548-XIV).
Згідно з статтею 11 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю ввести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту № 548-XIV кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно із статтями 26, 27 Статуту № 548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту).
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності (ч.2 ст.45 Дисциплінарного статуту).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно з статтею 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку №608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку №608).
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.2 Розділу VIІІ Порядку №608).
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
З системного аналізу вищезазначених норм суд доходить висновку, що притягненню військовослужбовця до матеріальної відповідальності повинно передувати саме службове розслідування, призначене на підставі відповідного наказу, у ході якого встановлюються обставини причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 року №160-IX (далі - Закон № 160-IX).
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.
Матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
За приписами частини 4 статті 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Частиною 1 статті 5 Закону №160-IX передбачено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
За правилами частини 1 статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Абзацом 1 частини 2 статті 8 Закону №160-IX встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Частиною 3 статті 8 Закону №160-IX передбачено, що розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Частинами 6 - 8 статті 8 Закону №160-IX встановлено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Приписами статті 9 Закону №160-IX передбачено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Абзацом 1 частини 1 статті 10 Закону №160-IX передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №160-IX якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Положеннями частини 1 статті 14 Закону №160-IX встановлено, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
Отже, згідно з положеннями Закону №160-IX, матеріальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає у випадку заподіяння військовослужбовцями та деякими іншими особами прямої дійсної шкоди під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Такий вид шкоди Закон визначає як збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу, внаслідок знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання чи незаконного використання військового або іншого майна, погіршення чи зниження його цінності, а також витрати на відновлення або придбання нового майна замість втраченого чи зіпсованого.
Таким чином, до складу прямої дійсної шкоди також належить сплата за товар, який не було отримано.
Як вбачається з Акту службового розслідування, на підставі досліджених документів, пояснень посадових осіб військової частини НОМЕР_2 встановлено:
протоколи комісії з розгляду комерційних / цінових пропозицій щодо вивчення товарів оборонного призначення від 29.10.2024 № 83 та від 21.11.2024 № 143 (підписані головою комісії полковником ОСОБА_8 , секретарем старшим лейтенантом ОСОБА_9 ) щодо закупівлі сумішей бетонних готових важких, клас В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше складено без фактичного дослідження цінових пропозицій, поза як комерційні пропозиції фактично отримано після його складання;
товар на загальну суму 564585,00 грн. суміш бетонна готова важка, клас бетону В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше відповідно до договорів з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕТОН МАРКЕТ» від 14.11.2024 № № 28/10-24 та від 04.12.2024 № № 238 за накладними від 15.11.2024 № Б-001969, від 15.11.2024 № Б-001970, від 15.11.2024 № Б-001971, від 15.11.2024 № Б-001972, від 06.12.2024 № Б-002122 , від 06.12.2024 № Б-002123, від 06.12.2024 № Б-002124, від 06.12.2024 № Б-002126, від 06.12.2024 № Б-002125 на склад служби матеріально-технічного забезпечення фактично не надходив;
товар на загальну суму 564585,00 грн. суміш бетонна готова важка, клас бетону В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше за накладними від 20.03.2025 № 20/03-31, від 20.03.2025 №20/03-32, від 20.03.2025 №20/03-33, від 20.03.2025 №20/03-34, від 20.03.2025 № 20/03-39, від 20.03.2025 № 20/03- 40, від 20.03.2025 № 20/03-41 від 20.03.2025 №20/03-42, від 20.03.2025 №20/03-43 від 20.03.2025 №20/03-44 зі складу служби матеріально-технічного забезпечення фактично не видавався, на будівництві військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд опорних пунктів згідно поданих заявок не використовувався.
Отже, під час службового розслідування було встановлено розмір матеріальної шкоди, завданий державі незаконними діями службових осіб військової частини у розмірі 564585,00 грн.
Водночас, для правильного вирішення цього спору, суд має першочергово з'ясувати питання, чи дійсно діями позивача було завдано умисне заподіяння прямої дійсної шкоди державі під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків та чи є він суб'єктом, на якого може бути покладено повну матеріальну відповідальність, у розмірі, визначеному в оскаржуваному наказі.
Як встановлено з наказу "Про результати службового розслідування" від 16.08.2025 року №27 за результатами службового розслідування, в діях службових (посадових) осіб військової частини НОМЕР_2 , зокрема, начальника служби матеріально-технічного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 , відповідачем встановлено порушення статей 11, 16, 58, 66, 71, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 11 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 1.3 Інструкції з організації договірної роботи в Державній спеціальній службі транспорту.
Вина позивача, відповідно до вищенаведеного наказу, полягає в прямому умислі на внесення завідома неправдивих даних в офіційні документи та заволодіння майном частини лейтенантом ОСОБА_1 .
Водночас, з Акту службового розслідування вбачається, що до наведених висновків відповідач дійшов з огляду на наявність на накладних від 20.03.2025 № 20/03-31, від 20.03.2025 № 20/03-32, від 20.03.2025 № 20/03-33, від 20.03.2025 № 20/03-34, від 20.03.2025 № 20/03-39, від 20.03.2025 № 20/03- 40, від 20.03.2025 № 20/03-41 від 20.03.2025 № 20/03-42, від 20.03.2025 № 20/03-43 від 20.03.2025 № 20/03-44, за якими була видана суміш бетонна готова важка, клас бетону В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше загальним об'ємом - 133 м3, засвідчувального підпису позивача - ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що з наказі "Про результати службового розслідування" від 16.08.2025 року №27 зазначено про порушення посадовими особами, у тому числі позивачем, вимог статей 11, 16, 58, 66, 71, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 11 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 1.3 Інструкції з організації договірної роботи в Державній спеціальній службі транспорту, проте в Акті службового розслідування про встановлення таких порушень жодним чином не зазначено.
Окрім того, ані з Акту службового розслідування, ані з наказу "Про результати службового розслідування" від 16.08.2025 року №27 не вбачається, які саме дії чи бездіяльність позивача кваліфіковано відповідачем, як порушення вимог статей 11, 16, 58, 66, 71, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 11 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 1.3 Інструкції з організації договірної роботи в Державній спеціальній службі транспорту.
Отже, оскаржуваний наказ та Акт службового розслідування не містять посилань на нормативні положення, де було б вказано конкретний обов'язок позивача, порушення якого стало підставою для притягнення його до матеріальної відповідальності.
Окрім того, з оскаржуваного наказу та акту службового розслідування не зрозуміло яке діяння позивача підпадає під ознаки ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст.366 КК України та у якій формі воно було вчинено, а також відповідачем жодним чином не доведено наявності прямого умислу позивача, завідомо спланованих дій, які могли б свідчити про склад правопорушення, тож фактично зазначення того, що дії позивача, який ставив підпис на документах, які стосувались бетону наявні ознаки даних правопорушень, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Судом встановлено, що акт службового розслідування та оскаржуваний наказ не містять викладення обставин та обґрунтувань, які б давали змогу дійти беззаперечного висновку про те, що позивач діяв умисно з метою заподіяння шкоди інтересам держави.
Водночас, наявність на накладних за якими була видана суміш бетонна готова важка, клас бетону В15 (М 200), крупність заповнення 10мм і менше загальним об'ємом - 133 м3, засвідчувального підпису позивача - ОСОБА_1 , на переконання суду, не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом прямого умислу позивача на внесення завідома неправдивих даних в офіційні документи та заволодіння майном.
Суд наголошує, що форма вини є визначальною обставиною для визначення меж матеріальної відповідальності військовослужбовця чи відповідної особи відповідно до Закону України №160-ІХ.
У разі, якщо шкода завдана з необережності, відповідальність особи обмежується межами, передбаченими частиною першою статті 5 Закону України №160-ІХ, а саме не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, якщо інше не передбачено законом.
Враховуючи не доведення відповідачем належними доказами наявність у діях позивача прямого умислу позивача на внесення завідома неправдивих даних в офіційні документи та заволодіння майном, суд вважає необґрунтованим та безпідставним також розрахунок суми завданих збитків, які було покладено на позивача.
З довідки-розрахунку від 14.08.2025 року встановлено, що сума завданих збитків, що визначено стягнути з позивача складає 107 081, 25 грн., та була розрахована наступним чином: загальна сума завданих збитків - 564 585,00 грн.; 136260,00 грн. сума стягнення з інших військових в порядку ч.2 ст.5 Закону №160-IX, з застосуванням 15 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року; 428 325,00 грн. - сума залишку розділена на 4 військовозобов'язаних.
З огляду на те, що у цій справі не доведено наявності умислу в діях позивача, відомості про те, що відповідно до посадових обов'язків позивач несе повну матеріальну відповідальність або з ним укладено угоду про повну матеріальну відповідальність у справі відсутні, а встановлені судом обставини не доводять прямого умислу позивача, суд вважає, що до позивача неправомірно застосовано повну матеріальну відповідальність, а розмір визначеної шкоди 107 081, 25 грн. не відповідає вимогам закону та не враховує встановлене законодавче обмеження.
Вирішуючи даний спір суд також вважає за необхідне зазначити, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З огляду встановлені обставини справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року № 27 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі-КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 і ч. 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у справі не доведено правомірність оскаржуваних наказів, тоді як позивачем належним чином та в повному обсязі доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
За наведених обставин та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з цим адміністративним позовом та ним не були понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору чи інші витрати, які підлягали б розподілу.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року № 27 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2026 року.
Суддя О.М. Неклеса