Єдиний унікальний номер судової справи 462/44/26
Номер провадження 3/462/326/26
23 лютого 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у Львівській області), електронна пошта: lviv@patrol.police.gov.ua, місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відомостей про наявність встановлених законодавством України пільг немає (дані щодо особи зазначено згідно протоколу),
за ознаками вчинення правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
встановив:
І. Рух справи
УПП у Львівській області, 05.01.2026 року (вх. № 123) звернулося у Залізничний районний суд м. Львова із матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М (а.с. 39).
ІІ. Опис обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення
2.1. Щодо протоколу серії ЕПР1 № 548422 від 23.12.2025 року
Згідно вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 03.06.2025 року о 12 год. 03 хв. за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 226А керуючи транспортним засобом «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив обгін ближче ніж за 50 м до пішохідного переходу та на ділянці дороги в умовах з обмеженою оглядовістю (недостатньої видимості), при цьому перетнувши дорожню розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія), внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . У наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди.
2.2. Правова кваліфікація діяння
Так, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 14.6, 14.6г, 34 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.
Права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 роз'яснені при складанні протоколу.
ІІІ. Щодо явки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , будучи належно та завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, шляхом скерування судових повісток на його адресу вказану у протоколі, у судове засідання не з'явився.
Окрім цього, інформація щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розміщувалась на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://zl.lv.court.gov.ua
Враховуючи, що за правилами ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, тому суд на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає можливим розглядати дану справу за відсутності особи щодо якої складено протокол.
Так, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Така позиція суду узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України» (заява № 36665/02), яке набуло статусу остаточного та відповідно до якого у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. ЄСПЛ неодноразово наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ІV. Правова позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
23.01.2026 року (вх. № 1809) від ОСОБА_1 у Залізничний районний суд м. Львова надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі, із змісту якого, зокрема, вбачається, що останній просить суд закрити адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 44-49).
Також, останнім подано клопотання про допит судового експерта, в якому останній просить здійснити допит судового експерта ОСОБА_3 для роз'яснення висновку № СЕ-19/114-25/29486-ІТ від 05.12.2025 року (а.с. 50-52).
Окрім цього, 18.02.2026 року (вх. № 4093) від ОСОБА_1 у Залізничний районний суд м. Львова надійшло письмове клопотання про призначення повторної судової інженерно-транспортної експертизи, із змісту якого, зокрема, вбачається, що останній просить призначити повторну судову інженерно-транспортну експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставити наступні запитання: як в даній дорожній ситуації повинні були діяти водій автомобіля «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 і водій автомобіля «Volksvagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_2 у відповідності до вимог чинних ПДР?; чи мали технічну можливість водій автомобіля «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_1 і водій автомобіля «Volksvagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_2 уникнути настання даної дорожньо-транспортної пригоди, діючи у відповідності до вимог чинних ПДР?; в діях кого із водіїв-учасників даної дорожньо-транспортної пригоди, водія автомобіля «Mazda 6» державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_1 чи водія автомобіля «Volksvagen Tiguan» державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам чинних ПДР, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди?
V. Щодо правової позиції потерпілої сторони
Уповноважений представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Туз Б. М. у судовому засіданні надав усні пояснення щодо обставин справи, просив суд під час розгляду справи прийняти рішення з врахуванням наявних у справі письмових доказів, зокрема висновоку експерта № СЕ-19/114-25/29486-ІТ від 05.12.2025 року. Зазначив, що не заперечує щодо закриття у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
VІ. Позиція суду
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Адміністративне провадження є не формальною процедурою, а дієвим інструментом забезпечення захисту прав, свобод і законності у суспільстві. Закон встановлює його основне призначення - не лише реагування на факти порушень, а й запобігання їхнім наслідкам, формування правової культури і поваги до норм, що регулюють суспільні відносини (ст. 1 КУпАП).
Водночас факт певної події сам по собі не є підставою для визнання правопорушення.
Для настання адміністративної відповідальності необхідне одночасне встановлення трьох складових: протиправної дії або бездіяльності, вини особи - умисної або необережної, а також наявності шкоди або реальної загрози охоронюваним законом інтересам (ст. 9 КУпАП). Лише сукупність цих елементів створює правову основу для притягнення до відповідальності.
Таким чином, суд оцінює не просто фактичні обставини, а їхню правову природу, умови та характер, що впливають на кваліфікацію події. Такий підхід забезпечує збалансоване і справедливе застосування закону, що захищає права громадян і підтримує правопорядок.
VІІ. Застосоване судом законодавство при розгляді справи
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Згідно вимог ст. 124 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Згідно диспозиції ст. 124 КУпАП для того, щоб порушення вважалося завершеним потрібні факти: особа водій повинна експлуатувати автомобіль і заподіяння або спричинення збитку.
Суд звертає увагу, що в межах даного провадження суд перевіряє: чи мала місце дорожньо-транспортна подія, чи порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності правила дорожнього руху, та чи є причинно-наслідковий зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією.
Порядок дорожнього руху на території України згідно Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Відповідно до загальних положень ПДР, правила встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
У справі «Проніна проти України» № 63566/00 від 18.07.2006 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Окрім цього, необхідно приймати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24.03.2005 року) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
VІІІ. Досліджені у судовому засіданні докази
На підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, у судовому засіданні досліджено наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 548422 від 23.12.2025 року (а.с. 1);
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 23.12.2025 року (а.с. 2);
- заяву про вчинення адміністративного правопорушення від 28.11.2025 року (а.с. 3-4);
- постанову Львівського апеляційного суду від 12.11.2025 року (згідно якої апеляційну скаргу представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Туза Б. М. задоволено. Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 02.09.2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП) (а.с. 5-8);
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.06.2025 року (а.с. 21-28);
- схему до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.06.2025 року (а.с. 29);
- фотоматеріали (а.с. 30-33);
- рапорт слідчого (а.с. 36);
- висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС за результатами судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/29486-ІТ від 05.12.2025 року (а.с. 11-20).
Так, окремо суд вважає необхідним зазначити, що зз змісту вказаного висновку судового експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи по справі, встановлено, що:
«1. (Оцінка дій водія автомобіля «Mazda 6» (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації):
В даній дорожній ситуації, при наданих на дослідження вихідних даних, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mazda 6» (номерний знак НОМЕР_1 ) повинен був керуватись вимогами п. 14.6. в), г) та вимогами дорожньої розмітки 1.1. розділу 34. «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху.
2. (Оцінка дій водія автомобіля «Volkswagen Tiguan» (номерний знак НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації):
В даній дорожній ситуації, при наданих на дослідження вихідних даних, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen Tiguan» (номерний знак НОМЕР_4 ) повинна була керуватись вимогами п. 10.1. та 10.2., а також вимогами дорожнього знаку 2.1. розділу 33. «ДОРОЖНІ ЗНАКИ» Правил дорожнього руху.
(Оцінка дій водія автомобіля «Mazda 6» (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації стосовно наявності чи відсутності технічної можливості у вказаного водія уникнути настання дорожньо-транспортної пригоди у відповідності до вимог Правил дорожнього руху):
В даній дорожній ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, при наданих на дослідження вихідних даних, у водія ОСОБА_1 керуючого автомобілем «Mazda 6» (номерний знак НОМЕР_5 ) була технічна можливість попередити настання даної дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення з автомобілем «Volkswagen Tiguan» (номерний знак НОМЕР_4 )). Ця можливість для вказаного водія обумовлювалася дотриманням вимог п. 14.б. в), г) та вимог дорожньої розмітки 1.1. розділу 34. «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, для чого завад технічного характеру у нього не було.
(Оцінка дій водія автомобіля «Volkswagen Tiguan» (номерний знак НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації стосовно наявності чи відсутності технічної можливості у вказаного водія уникнути настання дорожньо-транспортної пригоди у відповідності до вимог Правил дорожнього руху):
В даній дорожній ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, при наданих на дослідження вихідних даних в умовах розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди, коли водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen Tiguan» (номерний знак НОМЕР_4 ), здійснюючи виїзд з місця стоянки транспортних засобів (прилеглої території), зупинившись та переконавшись у безпечності виконання запланового маневру виїзду на головну дорогу, а також відсутності транспортних засобів на головній дорозі праворуч відносно напрямку її руху (тобто на смугу руху на яку вона мала намір виїхати), вказаний водій була позбавлена технічної можливості своїми діями уникнути настання даної дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення з автомобілем «Mazda 6» (номерний знак НОМЕР_6 )).
3. (Оцінка дій водія автомобіля «Mazda 6» (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації стосовно відповідності його дій вимогам Правил дорожнього руху):
В даній дорожній ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, при наданих на дослідження вихідних даних, порівнюючи фактичні дії водія ОСОБА_1 керуючого автомобілем «Mazda 6» (номерний знак НОМЕР_7 ), з необхідними його діями у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, приходимо до висновку, що у діях вказаного водія вбачається суперечність вимогам п. 14.6. в), г) та вимогам дорожньої розмітки 1.1. розділу 34. «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
(Оцінка дій водія автомобіля «Volkswagen Tiguan» (номерний знак НОМЕР_8 ), ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації стосовно відповідності її дій вимогам Правил дорожнього руху):
В даній дорожній ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, при наданих на дослідження вихідних даних, порівнюючи фактичні дії водія ОСОБА_2 керуючої автомобілем «Volkswagen Tiguan» (номерний знак НОМЕР_4 ) з необхідним її діями у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, в умовах розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди, коли вона здійснюючи виїзд з місця стоянки транспортних засобів (прилеглої території), зупинившись та переконавшись у безпечності виконання запланового маневру виїзду на головну дорогу, а також відсутності транспортних засобів на головній дорозі праворуч відносно напрямку її руху (тобто на смугу руху на яку вона мала намір виїхати), тобто вона була позбавлена технічної можливості своїми діями уникнути настання даної дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення з автомобілем «Mazda 6» (номерний знак НОМЕР_9 )), з технічної точки зору у її діях не вбачається невідповідності вимогам п. 10.1. та 10.2., а також вимогам дорожнього знаку 2.1. розділу 33. ДОРОЖНІ ЗНАКИ» Правил дорожнього руху».
8.1. Правова оцінка доказів та вирішення процесуальних питань, пов'язаних з доказуванням
Зазначені докази є допустимими, тобто придатними для використання у адміністративному процесі за формою та змістом, тому є доказами у розумінні вимог ст. 251 КУпАП. Зібрані докази оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні усіх обставин справи, кожен окремо та у їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Суд зазначає, що при дослідженні доказів по справі не встановлено, що ці докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Щодо клопотання ОСОБА_5 про призначення повторної експертизи суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.2.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної експертизи. Повторна експертиза проводиться у разі, якщо висновок первинної експертизи визнано необґрунтованим, суперечливим іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» роз'яснено, що повторна експертиза призначається лише за наявності сумнівів у правильності висновку експерта, недостатньої його обґрунтованості, суперечності іншим доказам або при істотних порушеннях процесуальних норм, що обмежують права учасників процесу.
У даній справі первинна експертиза вже проведена, її висновок міститься у матеріалах справи, а питання, зазначені у клопотанні, були вирішені експертом. Наведені у клопотанні доводи суд вважає необґрунтованими, вони не вказують на необхідність проведення повторної експертизи та не свідчать про недостатність або суперечність доказів.
З урахуванням зібраних доказів, суд дійшов висновку, що матеріали справи надають можливість встановити дійсні обставини події, оцінити їх у співвідношенні з поясненнями сторін та зробити відповідний висновок про наявність або відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Призначення повторної експертизи в цьому випадку не виконує мети, визначеної законодавцем.
Щодо клопотання про виклик та допит у судовому засіданні експерта ОСОБА_3 для роз'яснення висновку № СЕ-19/114-25/29486-ІТ від 05.12.2025 року суд зазначає таке.
Нормами КУпАП не врегульовано порядок допиту судового експерта для роз'яснення його висновку, однак застосовується аналогія закону, зокрема положення ст. 101, 223, 224 та 356 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених ним досліджень та обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або судом. Одним із способів перевірки достовірності висновку є допит експерта, який можливий лише після надання письмового висновку та не повинен виходити за межі проведеного дослідження.
Процесуальний порядок та предмет допиту визначений ст. 356 КПК України. Метою допиту є отримання судом роз'яснень або доповнень до наданого висновку: експерт роз'яснює термінологію, окремі формулювання, методи дослідження, уточнює свою компетенцію, пояснює розбіжності між обсягом поставлених питань і висновками експерта, а також встановлює суперечності між висновком та іншими доказами справи.
За змістом ч. 3 ст. 356 КПК України експерту можуть ставитися питання щодо його спеціальних знань та кваліфікації, використаних методик, достатності відомостей для висновку, наукового обґрунтування та методів, застосовності принципів і методів до фактів справи, а також інших питань, що стосуються достовірності висновку.
Разом з тим висновок експерта Львівського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/114-25/29486-ІТ від 05.12.2025 року відповідає вимогам закону, а клопотання не містить переконливих доводів неповноти, неясності чи необґрунтованості висновку експертизи.
Отже, суд вважає виклик та допит експерта ОСОБА_3 необґрунтованим і у задоволенні клопотання відмовляє.
IX. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП
Так, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені усіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Також суд приймає до уваги, що у процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Так, із досліджених у судовому засіданні належних та допустимих доказів встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 14.6, 14.6г, 34 ПДР, такі дії останнього, у тому числі, стали причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України».
Аналізуючи наведені докази, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Окремо суд вважає необхідним зазначити, що прийнятними і такими, що відповідають матеріалам справи є обставини (які у тому числі ймовірно стали причиною настання дорожньо-транспортної пригоди) встановлені висновком судового експерта № № СЕ-19/114-25/29486-ІТ від 05.12.2025 року за результатами судової інженерно-транспортної експертизи по справі, яким встановлено також і невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам ПДР.
X. Щодо адміністративного провадження
Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Так, суд звертає увагу на назву ст. 38 КУпАП - «строки накладення адміністративного стягнення», що свідчить про те, що стягнення, накладається лише на винну особу. Відповідно і застосування даної норми (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинно відбуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.
З правового аналізу положень ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже, у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, а тому, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 року у справі № 927/623/18.
Окрім цього, слід зазначити, що ст. 280 КУпАП встановлює обов'язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати ряд обставин, в тому числі, чи винна особа в його вчиненні.
Стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесені постанови про закриття справи встановити вину особи.
У свою чергу законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Таким чином, у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
XІ. Щодо накладення адміністративного стягнення
У ч. 2 ст. 38 КУпАП зазначено - якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
У п. 7 ст. 247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП від 23.12.2025 року, щодо події, яка мала місце 03.06.2025 року, справа надійшла до суду (у провадження головуючого судді) 05.01.2026 року.
Отже, на момент скерування справи до суду та розгляду такої по суті, тобто станом на 23.02.2026 року закінчились строки накладення адміністративного стягнення.
Згідно ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.
Так, приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
XІІ. Щодо вирішення питання судових витрат.
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У свою чергу, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи із змісту ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст. 1, 9, 23, 33, 38, 124, 276-285 КУпАП, суд -
ухвалив:
1. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 124 КУпАП - закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
2. Порядок оскарження постанови суду
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко