Справа № 175/17727/24
Провадження № 2/0203/541/2025
27 лютого 2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в місті Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Шестерні Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи заяву позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від 10.02.2025 року та питання прийняття її до розгляду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про поновлення виплати середнього заробітку,
29.11.2024 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 року про передачу справи для розгляду за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи №175/17727/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про поновлення виплати середнього заробітку, в якому позивач просить суд:
- поновити виплати середнього заробітку, починаючи з 19.07.2022 року по час закінчення військової служби;
- виплатити середній заробіток з 19.07.2022 року по час подання позовної заяви у розмірі 274716,09 грн.
За змістом позовної заяви в редакції від 19.11.2024 року позивач, зокрема, вказав, що починаючи з 19.07.2022 року за працівниками, які призвані на військову службу, зберігається місце роботи і посада, проте не зберігається середній заробіток. Водночас відповідач відхиляє твердження позивача стосовно дії в часі норми права, а саме незастосування ч. 3 ст. 119 КЗпП України до трудових відносин, які виникли до внесення змін до цієї статті, тобто до 19 липня 2022 року. Також позивач повідомив, що він має скрутне матеріальне становище, а саме 02.09.2022 року була прооперована його матір - ОСОБА_1 , яка мешкає одна, та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_2 . Позивач виконував бойові завдання на лінії зіткнення з ворогом, але грошової допомоги не отримав, а з липня 2023 року йому не нараховують грошову винагороду у розмірі 30000,00 грн. Також у період з 29.08.2023 року по 02.10.2023 року він знаходився на стаціонарному лікуванні.
Тому позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати середнього заробітку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 року, цивільну справу №175/17727/24, провадження №2/0203/2443/2024, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду - 09.12.2024 року.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року було задоволено повністю клопотання позивача - ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про поновлення виплати середнього заробітку, та поновлено позивачу - ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про поновлення виплати середнього заробітку, вказано, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про поновлення виплати середнього заробітку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відкрито провадження в цивільній справі №175/17727/24, призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
У чергове судове засідання, призначене на 27.02.2025 року, з'явились всі учасники справи.
До початку чергового судового засідання 10.02.2025 року позивач подав до суду письмову заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій він просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду;
- стягнути з ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» відшкодування за матеріальну та моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 500000,00 грн;
- провести виплату компенсації втрати частини грошових доходів.
За змістом зміненої редакції позовної заяви, відповідно до заяви від 10.02.2025 року, позивач вказав, зокрема, що його моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав. Також позивач посилається на те, що він має скрутне матеріальне становище, бо 02.09.2022 року була прооперована його матір - ОСОБА_1 , яка мешкає одна. При цьому ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_2 . Позивач вказав, що в березні 2023 року він був на виконанні бойових завдань на лінії зіткнення з ворогом. За досягнення високих показників на службі та бойовій підготовці, особисту мужність, сміливі і самовіддані дії, виявлені під час виконання службового або військового обов'язку позивач був нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою - нагрудним знаком «За доблесну службу», але грошової допомоги не отримав. З липня 2023 року позивачу не нараховують грошову винагороду у розмірі 30000,00 грн. Як учасник бойових дій позивач отримує 1000,00 грн, а у період з 29.08.2023 року по 02.10.2023 року він перебував на стаціонарному лікуванні. Позивач зазнав моральних та матеріальних проблем, в яких опинились він та його сім'я, а 13.09.2023 року було ухвалене рішення Харківського районного суду Харківської області про розірвання шлюбу. Матеріальне становище позивача змусило його звернутися до банку за кредитом. На думку позивача, відповідач зобов'язаний був відшкодувати йому моральну шкоду, бо до цього призвели протиправні дії відповідача.
13.02.2025 року в системі «Електронний суд» представник відповідача подала до суду свій відзив на заяву позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від 10.02.2025 року, зазначивши, що для можливості стягнення відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди, перш за все, необхідно встановити наявність такої шкоди. Проте позивачем не надано жодних доказів на підтвердження моральних страждань, не зазначено, з чого він виходив при визначенні вимог про відшкодування моральної шкоди. На думку представника відповідача, позивач не підтвердив належними доказами викладені в позовній заяві обставини.
Під час судового засідання 27.02.2025 року позивач повідомив суд про те, що він не відправив на адресу відповідача примірник заяви та просив суд прийняти її до розгляду як доповнення до первісних позовних вимог.
Представник відповідача заперечувала проти прийняття до розгляду заяви про відшкодування шкоди, з підстав, викладених у відзиві на заяву, а також, з огляду на порушення позивачем процесуальних норм щодо звернення до суду з такою заявою.
Суд, заслухавши думки та пояснення учасників справи, вивчивши доводи позивача, викладені в заяві, матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є , зокрема, верховенство права , повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін , диспозитивність , пропорційність.
Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
Відповідно до частин 1-4 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі .
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Відповідно до частин 5, 6, 7 ст. 43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до положень ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до частин 1-3 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Аналіз викладеного вище вказує, що нормами ЦПК України визначено право позивача на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, зміну предмета або підстави позову шляхом подання письмової заяви, зокрема, до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому у разі подання до суду заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, про зміну предмета або підстави позову шляхом подання письмової заяви, така заява повинна відповідати вимогам як ст. 175 ЦПК України, так і ст. ст. 43, 49 ЦПК України. До такої заяви, зокрема, додаються докази її надіслання іншим учасникам справи, а останні, у свою чергу, на підставі ст. 174 ЦПК України мають право подати до суду заяви по суті спору, відповідно. Водночас подання до суду заяви чи клопотання про доповнення позовних вимог додатковими позовними вимогами чинним ЦПК України не передбачено.
Вказана правова позиція відображена у постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року, справа №405/3360/17 (провадження №61-9545сво21) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 квітня 2019 року у справі №369/11526/16-ц (провадження №61-44511св18), за якими процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
При поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також суд зазначає, що згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у справі №922/404/19 від 09.07.2020 року, позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстави і предмета позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.07.2021 року, справа №910/18389/20, Верховний Суд зазначив, що необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
З системного аналізу вищевикладеного виходить, що у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, проаналізувавши надану позивачем заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від 10.02.2025 року дійшов висновку, що така заява є заявою про одночасну зміну підстав позову та предмета позову. Оскільки в обґрунтування подання позивачем нових позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виплату компенсації втрати частини грошових доходів, ним викладені інші обставини та підстави, якими він їх обґрунтовує, з викладом нових підстав позову, що виникли зі спливом часу.
Тобто позовні вимоги, викладені позивачами у первісному позові та заяві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди мають різну правову природу та не можуть вважатися заявою про збільшення позовних вимог або заявою про зміну підстав або предмета позову, бо становлять фактично нові позовні вимоги до відповідача з одночасною зміною підстав та предмета позову, мають різні предмети доказування. Це, своєю чергою, суперечить положенням ст. 49 ЦПК України. При цьому такі позовні вимоги є новими та мають бути оформлені письмовою заявою відповідно до вимог ЦПК України, з одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №345/1520/17.
Крім того, позивач не виконав вимоги ст. 49 ЦПК України щодо надіслання (направлення, надання) чи вручення копії заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від 10.02.2025 року на адресу відповідача та (або) його представника.
З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті до розгляду заяви позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від 10.02.2025 року в цивільній справі та повернути її позивачу.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
У прийнятті до розгляду заяви позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від 10.02.2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про поновлення виплати середнього заробітку - відмовити та повернути її позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складений 06.03.2025 року.
Суддя Ф.М. Ханієва