Справа № 175/20938/25
Провадження № 2/175/4468/25
Іменем України
"25" лютого 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Зубченка Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) через свого представника звернулося до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 19.02.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Лінеура Україна» електронний договір про надання споживчого кредиту № 4399915 та додатковий договір до договору про надання споживчого кредиту № 4399915, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та з урахуванням умов додаткового договору надало кредит у сумі 4 500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач умови укладеного договору не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 30 035 грн. 22 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4 499,99 грн. та суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 25 535,23 грн. 25.10.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №25/10/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 4180777.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання також не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою її проживання. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.02.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
19.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» був укладений електронний договір про надання споживчого кредиту № 4399915, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «42247».
Згідно п. 1.2. Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 1 400 грн.
Пунктом 1.3. Кредитного договору визначений строк кредиту - 360 днів, з 19 лютого 2024 року по 13 лютого 2025 року.
Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
Також, 19.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено додатковий договір до договору про надання споживчого кредиту №4399915.
За умовами вищевказаного додаткового договору до договору про надання споживчого кредиту № 4399915 ОСОБА_1 було додатково надано кредит у розмірі 3 100 грн., підписаного за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «92211».
25.10.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №25/10/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 4399915.
Перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 на суму 3100 грн та 1400 грн. підтверджується листами від 01.11.2024 року за вих. №1034-0111 та №20241101-3599, виданих ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР».
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 25.10.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором №4399915 від 19.02.2024 року складає 30 035 грн. 22 коп. та складається з тіла кредиту у розмірі 4 499 грн. 99 коп. та 25 535 грн. 23 коп. відсотків за користування кредитом.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 628 ЦК України Договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Позивачем надано договір про надання споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту, які підписані електронним підписом ОСОБА_1 , та містять, зокрема, узгоджені відсотки за користування кредитними коштами.
Отже, ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 дійшли згоди щодо всіх істотних умов укладеного договору, який оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , у зв'язку з чим вимога про стягнення заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Щодо витрат на правову допомогу, суд виходив з наступного.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, акт прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, рахунок на оплату №6575/01-2025 від 27 січня 2025 року, з якого вбачається, що вартість послуг за надання правничої (правової) допомоги становить 10 000 грн.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.19, 27, 89, 141, 175, 274-275, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за кредитним договором №4399915 від 19.02.2024 року в розмірі 40 610 грн. (сорок тисяч шiстсот десять гривень) 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривнi 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т. С. Журавель