Справа № 521/2162/26
Номер провадження № 4-с/521/29/26
24 лютого 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Громіка Д.Д.,
при секретарі судового засідання - Котигорох Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: суб'єкт оскарження - старший державний виконавець Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Н.В., боржник - Акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД», на дії/бездіяльність державного виконавця, -
До Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Племиниченко Г.В., із скаргою на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Н.В. у якій просить:
-визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Наталі Вячеславівни про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80258291 від 16.02.2026 з примусового виконання виконавчого листа №521/9595/25, виданого Хаджибейським районним судом міста Одеси 12.11.2025.
- зобов'язати старшого державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Наталю Вячеславівну поновити та продовжити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80258291 з примусового виконання виконавчого листа 521/9595/25, виданого Хаджибейським районним судом міста Одеси 12.11.2025.
-визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Наталі Вячеславівни про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80260291 від 16.02.2026 з примусового виконання виконавчого листа №521/9595/25, виданого Хаджибейським районним судом міста Одеси 25.11.2025 року.
-зобов'язати старшого державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Наталю Вячеславівну поновити та продовжити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80260291 з примусового виконання виконавчого листа 521/9595/25, виданого Хаджибейським районним судом міста Одеси 25.11.2025 року.
В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на те, що 12.11.2025 року рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси по справі 521/9595/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення заробітної плати були задоволені та стягнуто з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість за заробітною платою за періоди: з 01.07.2023 року по 31.12.2023 року, та у період з 01.01.2025 року по 31.08.2025 року у загальному розмірі 248219 грн. 24 коп.
25.11.2025 року додатковим рішенням було стягнуто з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн. На виконання відповідних рішень суду були видані виконавчі листи.
Постановою старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. від 16.02.2026 відкрито виконавче провадження №80258291 щодо стягнення основної суми заборгованості.
Постановою старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. від 16.02.2026 відкрито виконавче провадження №80260291 щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Постановами старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. від 16.02.2026 було зупинено вчинення виконавчих проваджень №80260291 та №80258291 на підставі п.12 ч. 1, ч.2. ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».
Як зазначає стягувач, вказані постанови є неправомірними з огляду на те, що грошові кошти, що підлягають стягненню з боржника на користь стягувача жодним чином не вплине на приватизацію заводу, яка колись буде відбуватись, у зв'язку з чим просив визнати незаконними та скасувати постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 16.02.2026, а також зобов'язати старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Н.В. поновити вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №80260291 та №80258291.
24.02.2026 до суду надійшли заперечення боржника щодо поданої скарги. Боржник зазначає, що «Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» є суб'єктом господарювання державного сектору економіки та перебуває на завершальній стадії приватизації. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 № 36-р станом на 29.12.2025 є чинним. Старшим державним виконавцем Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В., 16.02.2026р. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80258291 керуючись п. 12 частини першої статті 34, статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження». Вказані дії є абсолютно правомірними і підтверджуються як Висновками Верховного Суду, так і рішеннями Одеського апеляційного суду у аналогічних справах за участі АТ «ОПЗ» та його працівників. Посилався на в п.п. 38, 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 та Постанову Одеського апеляційного суду від 18.12.2025 року у справі 519/1989/24 та просив у задоволенні скарги відмовити.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.02.2026 року скаргу прийнято до свого провадження.
Представник скаржника звернувся до суду із заявою у якій просив розглядати скаргу за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами, скаргу підтримав та просив задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як встановлено судом, 12.11.2025 року рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси по справі 521/9595/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення заробітної плати були задоволені та стягнуто з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість за заробітною платою за періоди: з 01.07.2023 року по 31.12.2023 року, та у період з 01.01.2025 року по 31.08.2025 року у загальному розмірі 248219 грн. 24 коп.
25.11.2025 року додатковим рішенням було стягнуто з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн. На виконання відповідних рішень суду були видані виконавчі листи.
Постановою старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. від 16.02.2026 відкрито виконавче провадження №80258291 щодо стягнення основної суми заборгованості.
Постановою старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. від 16.02.2026 відкрито виконавче провадження №80260291 щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Постановами старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. від 16.02.2026 було зупинено вчинення виконавчих проваджень №80260291 та №80258291 на підставі п.12 ч. 1, ч.2. ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».
АТ "Одеський припортовий завод" є суб'єктом господарювання державного сектору економіки та перебуває на завершальній стадії приватизації, що здійснюється Фондом державного майна України - органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ "Одеський припортовий завод" (державна частка становить 99,5667%).
Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 №36-р прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,5667% статутного капіталу АТ "Одеський припортовий завод". Зазначене Розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» міститься у вільному доступі на офіційному вебсайті за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/36-2019-%D1%80, та станом на 29.12.2025 є чинним.
16.02.2026 старшим державним виконавцем Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №80260291 та №80258291, у зв'язку із включенням єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Отже, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
У силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності.
Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 12 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Статтею 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом частини першої, абзацу 1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.
Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014) визначено три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
У контексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції майном є заробітна плата, а також присуджені судом виплати.
Неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в п. 1 ст. 1 Першого протоколу (рішення у справах «Бурдов проти росії» від 07.05.2002, «Войтенко проти України» від 29.06.2004).
Відповідно до змісту рішення ЄСПЛ від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Ураховуючи, що обов'язком держави є забезпечення виконання остаточного рішення, беручи до уваги тривалу дію зупинення вчинення виконавчих дій, відсутність правової визначеності щодо настання подій, з якими пов'язано відновлення виконавчих дій, а також сумніви щодо існування легітимної мети такого зупинення, колегія суддів доходить висновку, що п. 12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить ст. 8, ч.2 ст. 19, ч.ч.1,2 ст. 55, п. 9 ч.2 ст. 129, ч.ч.1,2 ст.129-1 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цієї норми, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у пп. 5.1 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, та практики ЄСПЛ щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов'язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.
До таких висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 26.06.2024 у справі №335/1961/23.
У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2024 у справі №335/1961/23 про оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчих дій зі стягнення заробітної плати з державного підприємства, яке наказом Фонду державного майна України віднесено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році, якою суд керується при розгляді цієї справи, зазначено, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16, не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
КЦС ВС зазначив, що «суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21). Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки у наведеній справі були встановлені відмінні обставини справи від обставин, встановлених у справі, яка переглядається. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній справі дійшла правових висновків на підставі аналізу конкретних обставин, які склалися у справі № 908/1525/16, та не наводила конкретних правових висновків щодо правильності застосування норм матеріального права, які б можна було врахувати у цій справі.»
У зазначеній справі розглянуто пропорційність обмеження виконання судових рішень, боржником за якими є ЗДП «Кремнійполімер», легітимній меті втручання у право кредитора цього підприємства на мирне володіння майном, при цьому стягувач мав можливість звернути рішення судів до виконання до початку приватизації і не скористався ним. У цій же справі суд вирішує питання пропорційність обмеження виконання судових рішень щодо стягнення заробітної плати з працівника підприємства, яка є винагородою за виконану ним роботу згідно з трудовим договором підчас воєнного стану.
У п.60 ВП ВС постанови від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 зазначає, що необґрунтовані затримки з виконання чинного судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства, яке тривалий час перебуває у процедурі приватизації, внаслідок чого зупинено виконавче провадження, зважаючи на конкретні обставини, можуть бути у певних випадках підставою для задоволення судом скарги на дії виконавця та зобов'язання його поновити виконавче провадження.
Крім того, постанова КЦС ВС від 26.06.2024 у справі №335/1961/23 ухвалена пізніше ніж постанова від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 і відповідно суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у пізнішій постанові Верховного Суду, оскільки вона є останнім роз'ясненням з цього питання.
У постанові по справі N9901/72/19 від 26 жовтня 2020 р. КАС ВС резюмував, що судам різних видів юрисдикції належить застосовувати у їх практичній діяльності наступні класичні для практичної юриспруденції формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogate priori); ««закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogate generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogate priori speciali)» . При цьому КАС особливо наголосив, що у разі незастосування судом цих принципів (формул) за обставин, коли їх застосування є необхідним, принцип верховенства права втрачає свою дієвість.
Суд звертає увагу боржника, що Постанова Одеського апеляційного суду від 18.12.2025 року у справі 519/1989/24 не містить посилань на постанову КЦС ВС від 26.06.2024 у справі №335/1961/23, яка за темпоральним принципом підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.
Згідно ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
За таких обставин, суд відхиляє заперечення боржника щодо задоволення скарги, як необґрунтовані.
Згідно із ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим вона є неправомірною.
Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що постанови старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №80260291 та №80258291 є неправомірними, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а вимоги скарги - задоволенню.
Керуючись ст. 259, 260, 353, 447-453 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: суб'єкт оскарження - старший державний виконавець Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Н.В., боржник - Акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД», на дії/бездіяльність державного виконавця - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Наталі Вячеславівни про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80258291 від 16.02.2026 з примусового виконання виконавчого листа №521/9595/25, виданого Хаджибейського районного суду міста Одеси 12.11.2025.
Зобов'язати старшого державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Наталю Вячеславівну поновити та продовжити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80258291 з примусового виконання виконавчого листа 521/9595/25, виданого Хаджибейським районним судом міста Одеси 12.11.2025.
Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Наталі Вячеславівни про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80260291 від 16.02.2026 з примусового виконання виконавчого листа №521/9595/25, виданого Хаджибейським районним судом міста Одеси 25.11.2025 року.
Зобов'язати старшого державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терещенко Наталю Вячеславівну поновити та продовжити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80260291 з примусового виконання виконавчого листа 521/9595/25, виданого Хаджибейським районним судом міста Одеси 25.11.2025 року.
Копію ухвали направити учасникам справи, в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 24 лютого 2026 року.
Суддя: Громік Д.Д.