Справа № 521/4717/25
Провадження № 2/521/450/26
24 лютого 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м.Одеси у складі :
судді Маркарової С.В.
за участю секретаря судового засідання Вінжановської К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
позивач : ОСОБА_1
відповідач : ОСОБА_2
третя особа : Орган опіки та піклування Хаджибейської РА ОМР
предмет позову : позбавлення батьківських прав,-
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що сторони є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач стверджував, що відповідач, створивши нову родину на території Німеччини, від виконання батьківських обов'язків свідомо ухиляється, діти постійно проживають з батьком, знаходяться на його утриманні.
Позивач в процесі розгляду справи позов підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала заяву про визнання позову вх. еп -1093.
Третя особа Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської Ради вважав можливим вирішити спір на розсуд суду за наявними доказами, надавши висновок № 0509/01-20 від 09.02.2026 про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Питання про заслуховування думки дітей з урахуванням наявних по справі доказів судом не порушувалось.
Діти за віком вочевидь не розуміють наслідки позбавлення одного з батьків батьківських прав, мали бесіду про стосунки із матір'ю із органом опіки.
Розгляд справи завершений 10.02.2026 року.
Проголошення рішення призначено судом на 24.02.2026 року.
Дослідивши матеріали справи, доводи позивача, наявні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принципами судового доказування є обов'язковість доказування (оскільки всі обставини справи підлягають доказуванню; належність, допустимість, достовірність, достатність, доказів (Глава 5 Розділу І ЦПК України).
Так, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Сторони в цивільному процесі мають широкий спектр засобів доказування, що включає подання документів, свідчень, речових доказів, експертних висновків, електронних доказів, тощо.
Суд не входить до складу суб'єктів доказування.
При цьому сторони користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Здійснюючи правосуддя, суд ухвалює судове рішення у справі лише на підставі юридичних фактів.
Кінцевою метою судового доказування сторін є переконання суду в правильності своєї правової позиції, а функція суду в доказуванні полягає у створені умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
Суб'єкти доказування наділяються певними правами та обов'язками, що дозволяють їм брати активну участь у процесі доказування.
Учасники справи, надаючи докази, аналізують докази протилежної сторони, здійснюють порівняння власної позиції з позицією протилежної сторони.
Обов'язок доказування це необхідність здійснення комплексу дій з доказування, що визначається не вільним розсудом суб'єкта доказування, а загрозою настання несприятливих наслідків у разі їх невиконання.
Сторона, надаючи докази, реалізує своє право на доказування та одночасно виконує обов'язок доказування, оскільки саме сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За ч.2 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
При вирішенні спору суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька й матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і тільки за наявності вини в діях батьків (постанову КЦС ВС від 20.03.2024, справа № 204/2097/22).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача ( постанова КЦС ВС від 29.05.2020, справа № 739/2159/18).
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази (постанова КЦС ВС від 2.11.2020, справа № 552/2947/19).
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказане підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2
Сімейні стосунки сторін не склались, шлюб розірваний за рішенням Малиновського районного суду м.Одеса, справа 521/13832/21.
На час вирішення спору відповідач проживає в Німеччині, офіційно в шлюбі не перебуває.
За її поясненнями на засіданні органу опіки та піклування остання народила дитину ОСОБА_5 .
Малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 проживають із батьком, що підтверджується рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 30.03.2023, справа №521/13582/22 про визначення місця проживання ОСОБА_6 із батьком, довідками про реєстрацію місця проживання.
Висновок органу опіки Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської Ради № 0509/01-20 від 09.02.2026 про доцільність позбавлення відповідача батьківських не містить доказів свідомого, умисного ухилення матері від виконання батьківських обов'язків, окрім її пояснень.
Нотаріальні заява відповідача, якою остання відмовилась від батьківських прав на синів реєстрові номери 2221, 2222 є неправозгідними, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідають інтересам дітей.
Так, відповідно до частин 2, 3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Сталою практикою судів України з урахуванням норм сімейного законодавства є висновок про неможливість батьків відмовитися від дитини (постанова КЦС ВС від 10.11.2023, справі № 401/1944/22).
Жодних інших доказів на підтвердження свідомого нехтування відповідачем своїми обов'язками по вихованню синів (винна поведінка), коли мати не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх підготовку до самостійного життя, не виявляє до синів інтересу, що передбачає застосування такого крайнього заходу впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, як позбавлення батьківських прав, позивачем суду не надано.
Визнання відповідачем позову за своїм змістом не є чітким, безумовним та усвідомленим, порушує інтереси дітей та з цих підстав не може бути прийнято судом.
Жодних негативних характеристик матері позивач в судовому засіданні не навів, як і не надав доказів її негативного впливу на дітей, системна поведінка відповідача по ухиленню від виконання обов'язків по вихованню дітей, яка не може бути змінена, позивачем не доведена, засоби комунікації наявні.
При вирішенні спору суд враховує, що мати відіграє фундаментальну роль в житті дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини (ст. 166 СК).
Сам по собі факт проживання одного з колишнього подружжя за межами України не є безумовною підставою позбавлення матері батьківських прав, не свідчить про її винну поведінку.
Телефонний зв'язок відповідача з дітьми, хоча і в недостатній мірі, нетривалий час окремого проживання останніх свідчить про те, що нові стосунки матері не витіснили дітей з життя відповідача, системна негативна поведінка відповідача відсутня.
Жодні заходи попередження та впливу до відповідача по спірних правовідносинах не застосовувались.
Окрім юридичних зручностей для самого позивача останній в судовому засіданні не зміг пояснити суду та, відповідно, не довів яка реальна мета має бути досягнута позбавлення матері батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію, в якій сторони не зберегли сім'ю, та як це сприятиме захисту інтересів дітей.
Вищевикладене виключає задоволення позову із застосуванням до матері такого крайнього заходу впливу на батьків як позбавлення батьківських прав.
Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України, -
В позові відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Одеської області.
Суддя: Світлана МАРКАРОВА
Повний текст рішення виготовлений 24.02.2026