18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 760/24593/14
провадження № 51-3456 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року та Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 рокущодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грузина, громадянина України, уродженця Грузії м. Цхакая, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 850 грн; за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 510 грн. На підставі ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК звільнено ОСОБА_8 від призначених покарань за ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
2. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань призначених цим вироком та вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2024 року визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 8 місяців з конфіскацією всього належного майна. Початок відбування покарання ухвалено рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.
3. Зараховано на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону N 838-VIII) строк попереднього ув'язнення з 19 вересня 2014 року по 13 січня 2015 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Також, на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 2046-VIII) відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2024 року ОСОБА_8 зараховано строк попереднього ув'язнення з 14 вересня 2018 року до набрання даним вироком законної сили із розрахунку день за день.
4. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
5. Київський апеляційний суд 04 червня 2025 року вирок суду щодо ОСОБА_8 в частині засудження його за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК скасував. На підставі ст. 49 КК звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Також змінив вирок, визнавши обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. В іншій частині вирок залишив без змін.
6. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_8 приблизно в середині червня місяця 2013 року в денний час доби, перебуваючи в м. Києві, маючи протиправний умисел на пособництво у підробленні паспорта громадянина України, який видається та посвідчується державною установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає право або звільняє від обов'язків, з метою його використання у злочинній діяльності та уникнення кримінальної відповідальності, надав невстановленій слідством особі фотографію з власним зображення, щоб дана особа, використовуючи фотографію ОСОБА_8 підробила для нього паспорт громадянина України. Після чого, приблизно в кінці червня місяця 2013 року, в невстановленому слідством місці, невстановлена слідством особа, шляхом вклеювання фотографії з зображенням ОСОБА_8 , підробила паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий Гребінківським РВ ГУМВС України в Полтавській області 25 травня 2009 року та передала ОСОБА_8 , з метою його подальшого використання.
7. Крім цього, 18 вересня 2014 року, приблизно о 03:30 годині, ОСОБА_8 , перебуваючи в кіоску №24, який знаходиться в підземному пішохідному переході по вул. Урицького, що в Солом'янському районі м. Києва, розпивав спиртні напої з потерпілою ОСОБА_10 . В ході розлиття спиртних напоїв, ОСОБА_8 побачив у ОСОБА_10 золоті вироби та інші матеріальні цінності та в цей момент вирішив заволодіти її майном.
8. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, направлений на скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, з корисливих мотивів, з метою збагатитися за рахунок чужого майна, ОСОБА_8 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи поряд із потерпілою ОСОБА_10 , несподівано для останньої, наніс два удари рукою, стиснутою в кулак, в область обличчя потерпілої, чим заподіяв останній фізичного болю. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 , з метою подолати опір потерпілої, зв'язав останній руки пластиковим хомутом та приставив до її шиї предмет схожий на ніж із загостреним лезом. В подальшому, ОСОБА_8 , залякуючи потерпілу застосуванням леза та погрозою заподіяння тілесних ушкоджень, яка сприймала реальність загрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, подолав волю останньої. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_8 , протиправно відкрито заволодів майном ОСОБА_10 , а саме: двома золотими сережками вагою 6 г, 585 проби, вартістю 4 200 грн, каблучкою з золота «Маркіз», вагою 6 г, 585 проби, вартістю 4 200 грн, каблучкою з золота у формі серця з камінцем синього кольору, вагою 2 г, 585 проби, вартістю 1 500 грн, каблучкою з золота у формі хвилі, вагою 2 г, 585 проби, вартістю 1 500 грн, мобільним телефоном марки «Нокіа Н306», вартістю 900 грн із двома сім-картками операторів мобільного зв'язку «Київстар» а.н. 097-395-19- 45 та «Лайф» а.н. НОМЕР_2 , на рахунках яких грошей не було та сім-картки матеріальної цінності не представляють, а також грошима в сумі 1 636 грн. Заволодівши майном потерпілої, ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд. В результаті злочинних дій, ОСОБА_8 , потерпілій ОСОБА_10 спричинені матеріальні збитки на загальну суму 13 936 грн.
9. Крім цього, 19 вересня 2014 року приблизно о 23:20 годині, ОСОБА_8 , перебував на території вокзального комплексу ст. Київ - Пасажирський, що в Солом'янському районі м. Києва. Під час перевірки працівниками міліції документів, що підтверджують особу, на причетність до скоєння розбійного нападу, яке мало місце 18 вересня 2014 року приблизно о 03:30 годині в кіоску №24, який знаходиться в підземному пішохідному переході по вул. Урицького, що в Солом'янському районі м. Києва, останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності пред'явив о/у ОПС ЛВ на ст. Київ-Пасажирський ОСОБА_11 завідомо підроблений паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий Гребінківським РВ ГУМВС України в Полтавській області 25 травня 2009 року, з вклеєною фотографією з власним зображенням, тим самим використав завідомо підроблений паспорт громадянина України. В подальшому, ОСОБА_8 , о 23:30 годині 19 вересня 2014 року було затримано в порядку ст. 208 КПК по підозрі у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК та проведені слідчі дії, в ході яких останній пред'являв вищезазначений паспорт та називався ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого, ОСОБА_8 , було поміщено до ITT ЛВ на ст. Київ-Пасажирський з паспортом гр. України на ім'я ОСОБА_9 , підроблення якого викрито не було. В ході зібрання анкетних даних на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22 вересня 2014 року було викрито факт використання завідомо підробленого вищевказаного паспорта, громадянином ОСОБА_8 та в присутності понятих в приміщенні ITT ЛВ на ст. Київ- Пасажирський паспорт гр. України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 було вилучено працівниками міліції.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
10. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
11. На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає про порушення місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки застосовуючи спрощений порядок судового розгляду, суд не з'ясував всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, його об'єктивних та суб'єктивних ознак, зокрема, не встановив правильність розуміння обвинуваченим змісту обставин та добровільність його позиції.
12. Також, посилається на невиконання судами вимог ст. 374 КПК щодо змісту вироку в частині не обрання засудженому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
13. Вказує, що при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, судом не в повній мірі враховано пом'якшуючи обставини, а саме тяжкий стан здоров'я обвинуваченого, зокрема не враховано наявність тяжких хвороб (кардіосклероз, атеросклетична хвороба, гіпертонічна хвороба другої стадії ризик високий, хронічний холецистопанкреатит в стадії ремісії, хронічний цистит в стадії ремісії, цистома, функціонуюча цистома, кіста лівої нирки з підозрою на рак, хронічний лівобічний пієлонефрит в стадії ремісії), а тому призначене покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 8 років 8 місяців, фактично завдає фізичних страждань і є катуванням для особи в такому віці.
14. Крім того, сторона захисту стверджує, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі застосували положення ч. 5 ст. 72 КК, та не врахували обвинуваченому строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 18 квітня 2024 року (з моменту вступу в законну силу вироку Ленінського районного суду м. Полтави по справі №525/1561/18) по день набрання законної сили вироком у даній справі.
15. Апеляційний суд допущені порушення місцевим судом не усунув, не надав належної оцінки доводам захисника в частині допущених порушень щодо розгляду справи в порядку ч. З ст. 349 КПК та не перевірив доводи щодо недотримання вимог ст. 374 КПК чим допустив порушення вимог статей 404 та 412 КПК.
16. Вважає, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позиції учасників судового провадження
17. Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
18. Прокурор просила частково задовольнити касаційну скаргу сторони захисту, змінити судові рішення та зарахувати ОСОБА_8 у строк відбутого покарання строк його перебування під вартою з моменту набрання законної сили вироком Ленінського районного суду м. Полтави, а саме з 18 травня 2024 року до набрання законної сили вироком Солом'янського районного суду м. Києва - 04 червня 2025 року з розрахунку день за день.
Мотиви Суду
19. Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.
20. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
21. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
22. Статтею 412 КПК визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
23. Відповідно до ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
24. Доводи сторони захисту про істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. 419 КПК, є обґрунтованими з огляду на таке.
25. Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
26. Відповідно до вимог ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
27. Разом з тим, суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 наведених вимог закону не дотримався та, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, належним чином не перевірив усіх доводів, викладених у ній, відповідей на них не дав, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався апелянт, що суперечить вимогам ст. 419 КПК.
28. Так, не погодившись з вироком місцевого суду, захисник подав апеляційну скаргу, доводи якої аналогічні за змістом доводам касаційної скарги, у якій, зокрема стверджував про порушення місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК. Зазначав, що цей суд під час допиту обвинуваченого по епізоду за ч. 1 ст. 187 КК обмежився лише уточненням у останнього визнання ним вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, що викладені в обвинувальному акті, не з'ясувавши всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, його об'єктивних та суб'єктивних ознак, зокрема, не з'ясував час, місце вчинення злочину, правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин і того, чи немає сумніву у добровільності його позиції, тощо.
29. Разом з тим, вказані доводи сторони захисту апеляційний суд не виклав у своєму рішенні, не проаналізував їх, не дав будь-якої правової оцінки та переконливих мотивів на їх спростування. Зазначене свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК. При цьому, ОСОБА_8 був присутнім під час апеляційного розгляду та суд апеляційної інстанції мав можливість з'ясувати його позицію у цій частині.
30. За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення.
31. Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином проти власності, з метою забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, а також забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 18 квітня 2026 року включно.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3