25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 289/502/23
провадження № 61-4424св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Коломієць Г. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльська міська рада Житомирської області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області;
розглянув заяви про самовідвід суддів Синельникова Є. В. та Шиповича В. В.
від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай), визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2025 року,
У березні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички» (далі - СТОВ «Осички»), Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Житомирської РДА) про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай), визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що 29 червня 1989 року він був прийнятий в члени колгоспу «Ленінський шлях» с. Осички Радомишльського району Житомирської області та працював до 28 березня 1996 року слюсарем у бригаді № 2.
05 жовтня 1991 року колгосп «Ленінський шлях» було перейменовано на колгосп ім. Несененка, а 28 червня 1992 року створено приватно-колективне сільськогосподарське підприємство на базі колгоспу ім. Несененка (далі - ПКСП ім. Несененка).
Відповідно до рішення звітних зборів уповноважених приватно-колективного сільськогосподарського підприємства 28 березня 1996 року ОСОБА_3 був виведений з членів ПКСП ім. Несененка с. Осички Радомишльського району Житомирської області.
В подальшому, на території Осичківської сільської ради 15 березня 2000 року засновано СТОВ «Осички» на базі ПКСП ім. Несененка.
Осичківською сільською радою народних депутатів Радомишльського району Житомирської області передано ПКСП ім. Несененка с. Осички у колективну власність земельну ділянку встановленим розміром (площею) для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акта на право колективної власності на землю від 17 жовтня 1995 року серія ЖТ 2117001, з метою подальшого її паювання між членами ПКСП ім. Несененка, однак прізвище позивача відсутнє у списку працівників-колгоспників, який є невід'ємним додатком до вказаного державного акту. Крім того, позивачу не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай) та його не повідомили про розпаювання земель ПКСП ім. Несененка (зараз СТОВ «Осички»), не запросили на загальні збори та на засідання земельної комісії, де вирішувалося питання про розпаювання земель, помилково не включили до списку пайовиків, чим позбавили права на отримання належної йому земельної частки (паю).
Позивач не мав належної інформації щодо прав на земельну ділянку, оскільки при звільненні у трудовій книжці помилково зазначено дату його звільнення 01 вересня 1995 року, замість - 28 березня 1996 року, а також після звільнення він здійснював догляд за хворою матір'ю, відновлював покрівлю її будинку, яка згоріла.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив:
- поновити строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав;
- визначити йому додатковий строк для оформлення права на земельну частку (пай), пропущений з поважної причини;
- відновити та включити його до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), як колишнього члена ПКСП ім. Несененка та визнати за ним право на земельну частку (пай) у землі орієнтовним розміром 3,73 умовних кадастрових гектарів, вартістю 65 193,35 грн, за рахунок земель запасу в межах території Осичківської сільської ради Радомишльського району (Осичківського старостинського округу Радомишльської міської ради) Житомирської області, яка перебуває у віданні (власності) Радомишльської міської ради Житомирської області;
- зобов'язати Радомишльську міську раду Житомирської області надати йому дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою (проєкту землеустрою) щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Осичківського старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 17 жовтня 2024 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, а 20 січня 2025 року - заяву, в якій просив поновити строк для подачі до суду апеляційної інстанції заяви про уточнення прохальної частини апеляційної скарги від 17 жовтня 2024 року у зв'язку з воєнним станом в Україні.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2025 року відмовлено ОСОБА_3 у поновленні строку для подачі до суду апеляційної інстанції заяви про уточнення прохальної частини апеляційної скарги від 17 жовтня 2024 року. Заяву ОСОБА_3 про уточнення прохальної частини апеляційної скарги від 17 жовтня 2024 року залишено без розгляду.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішенняРадомишльського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2024 року - без змін.
02 квітня 2025 року ОСОБА_3 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2025 року та постанову цього суду від 12 березня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2025 року справу розподілено судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Радомишльського районного суду Житомирської області.
09 липня 2025 року справа № 289/502/23 надійшла до Верховного Суду.
У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Білоконь О. В., на підставі службової записки судді Осіяна О. М. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 05 лютого 2026 року призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи в частині заміни судді, який не входить до складу постійної колегії суддів.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2026 року визначено суддів, які входять до складу колегії: Осіян О. М. (суддя-доповідач), Сакара Н. Ю., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2026 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 20 лютого 2026 року для розгляду справи визначено склад колегії: Осіян О. М. (суддя-доповідач), Сакара Н. Ю., Синельников Є. В., Ступак О. В., Шипович В. В.
У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Сакари Н. Ю., на підставі службової записки судді Осіяна О. М. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 23 лютого 2026 року призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року визначено суддів, які входять до складу колегії: Осіян О. М. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Синельников Є. В., Ступак О. В., Шипович В. В.
При розгляді касаційної скарги судді Синельников Є. В. та Шипович В. В. заявили про самовідвід від участі у розгляді цієї справи з посиланням на необхідність усунення обставин, які можуть викликати сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів, оскільки вони брали участь у розгляді справи № 289/624/21 (провадження № 61-21014св21) за позовом ОСОБА_3 до СТОВ «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирська РДА, про включення до списку пайовиків, визнання права на земельну частку (пай), зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2021 року та постанову Житомирськогоапеляційного суду від 24 листопада 2021 року.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В., від 01 лютого 2023 року у справі № 289/624/21 (провадження № 61-21014св21) касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року - без змін.
За змістом вказаної постанови колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що право на позов у ОСОБА_3 виникло ще у 1995 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР, минув до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У мотивувальній частині цієї постанови колегія суддів висловила правову позицію щодо правовідносин учасників справи, надала оцінку аргументам, наведеним учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Предметом спору у справі № 289/502/23(провадження № 61-4424св25), що переглядається, є визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай), визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити певні дії, і суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити у зв'язку із пропуском ним позовної давності, про застосування якої заявили представники ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Житомирської РДА у відзивах на позовну заяву.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Частиною другою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (справа «Hauschildt Case» від 24 травня 1989 року, заява № 10486/83, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (справа «Hauschildt Case» від 24 травня 1989 року, заява № 10486/83, § 46).
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З огляду на викладене, взявши до уваги те, що судді Синельников Є. В. та Шипович В. В. вже висловлювали правову позицію щодо правовідносин, які виникли між сторонами в цій справі, з метою усунення будь-яких сумнівів учасників процесу в неупередженості або об'єктивності суддів при перегляді оскаржуваного судового рішення, заяви про самовідвід суддів Синельникова Є. В. та Шиповича В. В. слід задовольнити, а справу № 289/502/23 передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Синельникова Євгена Володимировича та Шиповича Владислава Володимировича задовольнити.
Відвести суддів Синельникова Євгена Володимировича та Шиповича Владислава Володимировича від участі у розгляді справи № 289/502/23 за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай), визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2025 року.
Справу № 289/502/23 передати на повторний автоматизований розподіл.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: Г. В. Коломієць
О. М. Осіян
О. В. Ступак
В. В. Шипович