9 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 165/3761/23
провадження № 61-14479ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваницький Андрій Миронович, на ухвалу Волинського апеляційного суду
від 20 жовтня 2025 року, постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваницький Андрій Миронович, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2023 року Акціонерне товариство (далі - АТ) «Сенс Банк» звернулося
з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 січня 2020 року № 631337487 у розмірі 36 110,96 грн, а також просило вирішити питання щодо стягнення судового збору.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 23 червня 2025 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість
за кредитним договором від 13 січня 2020 року № 631337487 у розмірі 34 576,27 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір
у розмірі 2 400 грн.
Постановою Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваницький А. М., задоволено частково.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 червня 2025 року в оскаржуваній частині щодо часткового задоволення позову АТ «Сенс Банк» змінено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 13 січня 2020 року № 631337487 у розмірі 18 986 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір
у розмірі 45,55 грн.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваницький А. М., звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, які, на її думку, не були розподілені судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Іваницький А. М., про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, Волинський апеляційний суд виходив з того, що в апеляційній скарзі відповідач повідомляла про очікувані витрати
на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн і подання суду доказів
в порядку частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України.Проте у судовому засіданні до закінчення судових дебатів і у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення заявник не зазначила про існування будь-яких поважних причин, що унеможливили подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу разом з апеляційною скаргою чи до закінчення судових дебатів у справі.
Апеляційний суд визнав заяву про ухвалення додаткового рішення такою, що не містить обґрунтувань поважності причин неподання відповідних доказів до закінчення судових дебатів, не встановив таких поважних причин і суд та дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.
18 листопада 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваницький А. М., у підсистемі «Електронний суд» сформувала касаційну скаргу, зареєстровану Верховним Судом 19 листопада 2025 року, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що частина восьма статті 141 ЦПК України жодних вимог щодо обґрунтування поважності причин неподання відповідних доказів до завершення судових дебатів не містить.
Апеляційним судом не було враховано правових висновків Великої
Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 лютого 2020 року
у справі № 755/9215/15, Верховного Суду, викладених в ухвалі від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, у постановах від 15 вересня 2021 року
у справі № 161/7163/20, від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22,
від 27 червня 2024 року у справі № 295/2123/18, у додатковій постанові від 16 січня 2024 року у справі № 759/18056/20.
Зазначає, що в межах апеляційної скарги ОСОБА_1 виклала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат і зазначила, що відповідні докази подасть до суду протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення. 24 вересня 2025 року апеляційний суд задовольнив частково її апеляційну скаргу, проте розподіл судових витрат здійснив не у повному обсязі, у зв'язку з чим 29 вересня 2025 року на виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України заявник подала до суду докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема копію витягу з договору про надання правничої допомоги від 8 липня
2025 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 08072025 від 8 липня 2025 року і заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат
на професійну правничу допомогу.
Зазначені в оскаржуваній ухвалі висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 та від 22 квітня 2024 року
у справі № 346/2744/21, викладені у справах, обставини у яких не є подібними
до обставин цієї справи у частині розподілу судових витрат на стадії апеляційного провадження.
Також у касаційній скарзі заявник ставить питання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права
і формування єдиної правозастосовчої практики.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2, 3 частини першої статті 389ЦПК України, в касаційній скарзі має бути викладено обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Підставою касаційного оскарження заявник визначає порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме частини восьмої статті 141 ЦПК України, а також застосування норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, в ухвалі Верховного Суду від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20, від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22, від 27 червня 2024 року у справі № 295/2123/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16 січня 2024 року
у справі № 759/18056/20.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та необґрунтованості зазначеного судового рішення.
Згідно з частинами першою, третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою, другою-третьою, четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції встановив, що в апеляційній скарзі відповідач повідомляла про очікуваний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн і подання доказів суду в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.Проте
у судовому засіданні до закінчення судових дебатів і у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення заявник не зазначила про існування будь-яких поважних причин неможливості подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із апеляційною скаргою, чи до закінчення судових дебатів у справі.
Апеляційний суд дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтувань поважності причин неподання відповідних доказів до закінчення судових дебатів, не встановив таких поважних причин і суд апеляційної інстанції.
Оскільки заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваницький А. М., не містить обґрунтування поважності причин неподання відповідних доказів
до закінчення судових дебатів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Посилання заявника у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема частини восьмої статті 141 ЦПК України, не дають підстав для висновку про незаконність оскарженого судового рішення, оскільки питання ухвалення рішення про судові витрати окремо врегульовано
статтею 246 ЦПК України.
За змістом цієї норми у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє
в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Доводи заявника про те, що Волинським апеляційним судомне було враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, Верховного Суду, викладених
в ухвалі від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, у постановах від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20, від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22,
від 27 червня 2024 року у справі № 295/2123/18, у додатковій постанові від 16 січня 2024 року у справі № 759/18056/20, необґрунтовані, оскільки не свідчать про те, що суд застосував норми права без урахування цих висновків.
Також не знайшли свого підтвердженні і доводи заявника про те, що зазначені
в оскаржуваній ухвалі висновки Верховного Суду, викладені у постановах
від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 та від 22 квітня 2024 року
у справі № 346/2744/21, викладені у справах, обставини у яких не є подібними до обставин цієї справи у частині розподілу судових витрат на стадії апеляційного провадження.
Інші доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали. Правильність застосування апеляційним судом вказаних норм процесуального права не викликає розумних сумнівів.
Оскільки оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм процесуального права й підстави для його скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваницький А. М., на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року, суд відмовляє.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі № 165/3761/23 не підлягає окремому розгляду питання щодо передачу її на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваницький Андрій Миронович, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 жовтня
2025 року, постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваницький Андрій Миронович, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська