Єдиний унікальний номер справи 531/2880/25
Номер провадження 1-кп/531/12/26
24 лютого 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора- ОСОБА_3 ,
потерпілого- ОСОБА_4 ,
представника потерпілого- ОСОБА_5 ,
обвинуваченого- ОСОБА_6 ,
захисника- ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка кримінальне провадження № 12025170450000424 від 07.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисиче Чутівського району Полтавської області, мешканця та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні 1 малолітню дитину, раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України України,-
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
06.08.2025 року близько 19:40 год. в світлий час доби по сухому чистому асфальтобетонному покриттю, по вулиці Коцюбинського в м. Карлівка, Полтавського району, Полтавської області, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, зі сторони с. Максимівка, Полтавського району, Полтавської області в напрямку вулиці Полтавський шлях, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21013, бежевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався водій ОСОБА_6 .
У цей же час по вулиці Коцюбинського в м. Карлівка, Полтавського району, Полтавської області, в попутному напрямку, попереду автомобіля марки «ВАЗ 21013, бежевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , керуючи велосипедом марки «Discovery Frame» чорного кольору, рухався ОСОБА_4 .
Під час руху у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці наближаючись до повороту на вулицю Горького по вулиці Коцюбинського в м. Карлівка, Полтавського району, Полтавської області, водій ОСОБА_6 , в умовах прямої видимості перешкоди у виді велосипедиста ОСОБА_4 , який рухався з ним в попутному напрямку, порушуючи вимоги п.12.3 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. N 1094, де відповідно вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», не зменшив швидкість керованого ним автомобіля аж до зупинки та допустив зіткнення передньою лівою боковою частиною автомобіля марки «ВАЗ 21013, бежевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 із правою частиною велосипеда марки «Discovery Frame» чорного кольору, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у виді закритого перелому верхньої третини правої малогомілкової кістки, забито-рваної рани верхньої третини правої гомілки, забитих ран лівого ліктя та правої стопи (по одній), поверхневих саден в тім'яній ділянці голови праворуч та в ділянці обох колінних суглобів, які утворилися від дії тупих (тупих) предмета (предметів) та ударі об такі, та кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки «ВАЗ 21013, бежевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
В умовах даної події водій автомобіля марки «ВАЗ 21013, бежевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_6 , мав технічну можливість попередити зіткнення з велосипедом, що рухався попереду в попутному напрямку, шляхом застосування своєчасних мір гальмування з метою зниження швидкості свого руху до швидкості руху велосипедиста при вибраній ним швидкості 50 км/год, або безпечного об'їзду перешкоди.
Окрім того, ОСОБА_6 , який 06.08.2025 року близько 19:40 год. допустив зіткнення передньою лівою боковою частиною автомобіля марки «ВАЗ 21013, бежевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 із правою частиною велосипеда марки «Discovery Frame» чорного кольору, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто 06.08.2025, близько 19.40 год., перебуваючи на вулиці Коцюбинського в м. Карлівка, Полтавського району, Полтавської області, усвідомлюючи, що він скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , тим самим поставивши його в небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив його у небезпеці, зникнувши з місця дорожньо-транспортної пригоди, тим самим порушивши і вимоги п.п. г, ґ п. 2.10 Правил дорожнього руху України.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_6 повністю доведена, тому просив визнати його винним у пред'явленому обвинуваченні та призначити покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки, за ч.1 ст. 135 КК України у виді 1 року обмеження волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від основного покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, просив суворо не карати та призначити міру покарання запропоновану прокурором, цивільний позов визнав частково в межах 40000 гривень, просив врахувати наявність на його утриманні малолітньої дитини.
Захисник ОСОБА_7 при призначенні покарання просив врахувати, що обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, повністю відшкодував потерпілому матеріальну шкоду та частково моральну, цивільний позов просив задовольнити частково.
Представник потерпілого ОСОБА_5 наполягав на покаранні у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортним засобом в максимальному розмірі, вказав, що обвинувачений з моменту ДТП до часу розгляду справи в суді, не вживав заходи щодо примирення з потерпілим та відшкодування шкоди та частково відшкодував шкоду вже під час розгляду справи. Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди просив залишити без розгляду, а в частині стягнення моральної шкоди задовольнити з урахуванням сплачених обвинуваченим 10000 гривень, а також стягти з обвинуваченого, понесені потерпілим витрати на правничу допомогу.
Потерпілий ОСОБА_4 підтримав міру покарання запропоновану його представником та свій цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, вказав, що отримав від обвинуваченого 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що частково втратив здоров'я та не мав змоги працювати на власній пасіці, що забезпечити зимівлю бджіл, у зв'язку з чим втратив чотири бджолосім'ї. Також просив стягнути витрати на правову допомогу.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнавав повністю. Показав суду, що 06.08.2025 він керував автомобілем ВАЗ 21013 та рухався в м. Карлівка зі сторони с. Максимівка зі швидкістю приблизно 50-60 км за годину, в автомобілі грала музику. Помітивши велосипедиста, який їхав по зустрічній смузі в попутному напрямку, подав звуковий сигнал, але велосипедист не реагував та допустив зіткнення з велосипедом передньою частиною автомобіля. Після зіткнення не зупинився, а поїхав далі, де був велосипедист він не бачив. Приїхавши додому, залишив автомобіль на подвір'ї та пішов додому. Приблизно о 22 годині до нього приїхали працівники поліції та провели огляд автомобіля.
Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 06.08.2025 він повертався додому на велосипеді. Виїхавши на асфальтовану дорогу він під'їхав до перехрестя та виставив руку вліво та почав зміщуватись до умовної осьової, щоб виконати лівий поворот. Зміщуючись, почув звук і удар автомобіля, які були одночасно. Звукових сигналів автомобіль не подавав. Після цього він впав і відчув, що права нога заніміла. Деякий час він лежав на дорозі. Він має поганий зір, однак його окуляри впали. Потім він побачив, що зі сторони Максимівки наче б то рухався автомобіль та злякався, що він може на нього наїхати. Спершись на руки почав сповзати на обочину, коли сповз, знайшов свій телефон та зателефонував на 103. В цей час до нього підбігли люди, які були свідками ДТП та повідомили, що бачили автомобіль ВАЗ бежевого кольору. Потім приїхала швидка допомога та забрали його в лікарню.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, показів потерпілого винуватість ОСОБА_6 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень у повному обсязі підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та документами, а саме:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що відомості про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення внесено 07.08.2025 за №12025170450000424 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 286 КК України ( а.с.63);
-рапортом від 06.08.2025, згідно якого 06.08.2025 о 19 годині 47 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: Полтавськи район м. Карлівка, вул. Коцюбинського, 46, поруч школи № 4 авто збило велосипедиста, водій покинув місце події. Розшукують автомобіль ВАЗ білого або бежевого кольору з характерними ознаками ДТП (а.с. 64);
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.08.2025 зі схемою та фото-таблицею до нього, відповідно до якого було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди по вул. Коцюбинського в м. Карлівка Полтавського району та вилучено ліве дзеркало заднього виду від автомобіля, велосипед марки «Discovery Frame» чорного кольору (а.с.68-76);
- протоколом огляду автомобіля від 07.08.2025 та фототаблицею до нього, в ході якого в присутності понятих встановлено легковий автомобіль марки ВАЗ 21013, бежевого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився неподалік гаражного кооперативу по АДРЕСА_2. На момент огляду в автомобілі виявлені пошкодження в передній частині лівого переднього крила деформована передня частина металу, в лівій частині розбите лобове скло, Відсутнє ліве дзеркало заднього виду (а.с.90-97);
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ-21013, бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.101);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркототичного чи іншого сп'яніння від 12.08.2025, згідно якого в ОСОБА_6 ознак сп'яніння не виявлено (а.с. 102).
- протоколом огляду автомобіля (додатковий) від 07.08.2025 та фототаблицею до нього (с.90-97);
- висновком експерта №166 від 05.09.2025, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження: закритий перелом верхньої третини правої малогомілкової кістки, забито-рвана рана верхньої третини правої гомілки, забиті рани лівого ліктя та правої стопи, поверхнева садна в тім'яній ділянці голови праворуч та в ділянці обох колінних суглобів, які утворитись від дії тупого (тупих) предмета (предметів) та ударі об такі, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди в час та при обставинах вказаних в постанові та на які посилається підекспертний і згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я (п.2.2.1 в/, 2.2.2 Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95р.) (а.с.124-125);
-рапортом від 06.08.2025, згідно якого при в'їзді в м. Карлівка сталося ДТП з потерпілим, авто збило чоловіка на велосипеді гр. ОСОБА_4 , діагноз: рвана рана правої нижньої кінцівки в ділянці верхньої третини гомілки, рвана рана першого пальця правої нижньої кінцівки (а.с. 126);
- висновком експерта №СЕ-19/117-23/18141-ІТ від 08.10.2025, згідно якого автомобіль марки ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 контактував передньою лівою боковою частиною із правою частиною велосипеда марки «Discovery Frame» (а.с.128-132);
- висновками експерта№ 428, №430, № 429 від 13.09.2025 (а.с.133-138);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.10.2025 за участі ОСОБА_6 та схемою до нього ( а.с.139-142);
- висновком експерта №СЕ-19/117-25/22898-ІТ від 23.10.2025, згідно якого: 1. В умовах заданої події водій автомобіля ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав технічну можливість попередити зіткнення з велосипедистом , що рухався попереду в попутному напрямку, шляхом застосування своєчасних мір гальмування з метою зниження швидкості свого руху до швидкості руху велосипедиста при вибраній ним швидкістю 50 км/год; 2. В заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди; 3. Технічна можливість попередити дану подію не залежала від односторонніх дій велосипедиста марки «Discovery Frame» ОСОБА_9 , а цілком визначалась діями водія ОСОБА_6 ; 4. В заданій дорожній обстановці в діях велосипедиста марки «Discovery Frame» ОСОБА_9 , будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди не вбачається (а.с. 144-149);
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що відомості про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення внесено 24.10.2025 за №12025170450000567 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 135 КК України ( а.с.150);
-постановою від 27.11.2025 про об'єднання матеріалів досудових розслідувань (158-161);
- висновком експерта №СЕ-19/117-25/18140-ІТ від 03.11.2025 (168-172)
Вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними.
Мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які, згідно ст. 12 КК України, відносяться до нетяжких злочинів.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід призначити покарання в межах санкцій ч.1 ст. 135, ч. 1 ст. 286 КК України із застосуванням ст.75 та ст.76 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Згідно роз'яснень, зазначених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слідує, що при призначені обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання не допускається.
При призначенні обвинуваченому додаткового покарання, судом враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до скоєного та грубе порушення ним положень Правил дорожнього руху України, що свідчить про небезпечність останнього як водія під час керування транспортним засобом.
Враховуючи, викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення додаткового покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Вирішення цивільного позову
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1177 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
При цьому, суд зобов'язаний всебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених кримінальним правопорушенням, встановити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Застосування положень цього Закону у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями15, 16 ЦК України.
Потерпілим ОСОБА_4 подано цивільний позов у якому останній просив стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 2932,88 гривень та моральну шкоду у розмірі 115000,00 гривень. В ході розгляду справи, представник потерпілого ОСОБА_5 заявив клопотання про залишення позову в частині стягнення матеріальної шкоди без розгляду та надано розписку про те, що обвинуваченим ОСОБА_6 відшкодовано потерпілому ОСОБА_4 10000 гривень в рахунок моральної шкоди.
За вказаних обставин, цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди слід залишити без розгляду.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини справи, характер, глибину моральних і фізичних страждань та переживань потерпілого, наслідки травми, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілому в розмірі 80000,00 гривень. Саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілого за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілого і не призведе до його безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.
Суд також враховує, що потерпілим було сплачено в ході розгляду справи 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 гривень, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги та акт наданих послуг.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, відповідність правової винагороди за надані юридичні послуги та вважає, що з обвинуваченого на користь потерпілого підлягають стягненню заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 гривень.
Мотиви інших рішень
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався і, зважаючи на характер призначеного покарання, його обрання є недоцільним.
Керуючись статтями 100, 124, 174, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки;
- за ч.1 ст. 135 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строком 1 рік 6 місяців.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
До набрання вироком суду законної сили ОСОБА_6 запобіжний захід не обирати.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 7131,20 (сім тисяч сто тридцять одну гривню 20 коп) гривень витрат на залучення експертів.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 70000,00 (сімдесят тисяч гривень 00 коп) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 12000 (дванадцять тисяч гривень 00 коп) гривень витрат на правову допомогу.
Цивільний позов ОСОБА_4 в частині стягнення ОСОБА_6 матеріальної шкоди- залишити без розгляду.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а саме: електровелосипед марки «Discovery Frame», чорного кольору повернути власнику ОСОБА_4 ; ліве дзеркало заднього виду від автомобіля марки ВАЗ-21013, автомобіль марки «ВАЗ-21013», державний номерний знак НОМЕР_1 , бежевого кольору повернути фактичному користувачу ОСОБА_6 ; змив із внутрішньої ручки водійських дверцят, змив із керма, змив із коробки перемикання автомобіля марки «ВАЗ-21013», державний номерний знак НОМЕР_1 - знищити.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 13.08.2025 -скасувати.
Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1