24 лютого 2026 року
м. Київ
Cправа № 911/2247/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «ВСТ Банк» (вх. № 9376/2025)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025
у справі № 911/2247/21
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)»
про банкрутство,
Перед Верховним Судом постало питання щодо обґрунтованості закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не є учасником справи, на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи
1. 21.03.2023 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал»(Київ)» (далі - ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)», Боржник).
2. 24.04.2023 до місцевого господарського суду, серед інших, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» (далі - ТОВ «Фінспот», Кредитор) про визнання грошових вимог до Боржника в розмірі 37 531 752,84 грн, з яких: 30 760 000,00 грн основного боргу, 1 410 746,30 грн 3% річних, 5 299 948,00 грн інфляційних втрат, а також 28 146,80 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, виданим на виконання додаткового рішення від 24.05.2022 у справі № 910/16913/21, та 32 911,74 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, виданим на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 910/16913/21.
3. Кредитор мотивував заяву невиконанням Боржником своїх зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (далі - ПАТ «Банк Восток», Банк) в частині погашення заборгованості за Кредитним договором № КК2019-0140 від 15.08.2019 (далі - Кредитний договір), право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінспот» як майнового поручителя, а також зобов'язань перед самим Кредитором щодо стягнення коштів за судовими наказами.
4. ТОВ «Фінспот» зазначало, що 15.08.2019 між ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» (Позичальник / Боржник) та ПАТ «Банк Восток» (Банк) укладено Кредитний договір № КК2019-0140 з відповідними додатковими угодами № 1 від 13.09.2019, № 2 від 12.11.2019, № 3 від 10.12.2019, з кінцевим терміном повернення кредиту 28.01.2020.
5. Банк виконав зобов'язання за Кредитним договором та перерахував Боржнику суму кредиту в розмірі 30 300 000,00 грн.
6. На забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» перед Банком, 10.12.2019 між ПАТ «Банк Восток» (Банк) та ТОВ «Фінспот» (надавач покриття) підписано Договір про забезпечення виконання зобов'язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2, відповідно до умов якого ТОВ «Фінспот» несе солідарний обов'язок виконання зобов'язань за Кредитним договором в межах суми грошового покриття, наданої на підставі Договору грошового покриття.
7. Крім того, 10.12.2019 між ПАТ «Банк Восток» (заставодержатель) та ТОВ «Фінспот» (заставодавець) як майновий поручитель за ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» (позичальник) укладено Договір застави № КК2019-0140/З.М.П.2, відповідно до умов якого, Заставодавець передає в заставу Заставодержателю майнові права, вказані у пункті 1.2 цього Договору, для забезпечення вимог Заставодержателя, що випливають з Кредитного договору, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін № 1 від 13.09.2019, Договором про внесення змін № 2 від 12.11.2019, Договором про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії Кредитного договору.
8. 16.12.2019 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ДРОРМ) внесено запис про обтяження майнових прав за Договором грошового покриття.
9. Крім того, 10.12.2019 між ПАТ «Банк Восток» (новий кредитор) підписано з ТОВ «Фінспот» (первісний кредитор) Договір про відступлення права вимоги до Договору застави, відповідно до умов якого первісний кредитор безумовно та в повному обсязі уступає новому кредитору право вимоги грошових коштів від ПАТ «Банк Восток» за Договором про розміщення грошового покриття, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, які можуть бути укладені до Договору про розміщення грошового покриття. У зобов'язанні, право вимоги за яким відступається згідного цього Договору, первісний кредитор є кредитором, а боржником є новий кредитор.
10. Зазначений договір укладено з відкладальною обставиною - право вимоги, яка уступається згідно цього договору, переходить до нового кредитора в день ініціювання новим кредитором звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави. За згодою сторін, ініціювання звернення стягнення на предмет застави є реєстрація звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
11. ТОВ «Фінспот» стверджувало, що зазначені договори у своїй сукупності врегульовують процедуру звернення стягнення на предмет застави у договірному порядку.
12. У зв'язку з тим, що ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» станом на 28.01.2020 не було виконано зобов'язання за Кредитним договором, 29.01.2020 (1 день прострочення виконання зобов'язань), Банк звернув стягнення за Договором застави шляхом реєстрації звернення стягнення в ДРОРМ, у зв'язку з чим Договір про відступлення права вимоги набув чинності.
13. Грошові кошти у сумі 30 760 000,00 грн (сума грошового покриття) були списані Банком в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором (згідно Меморіального ордеру № 248483 від 29.01.2020) та були направлені на погашення заборгованості у наступних сумах: 893 850,00 грн - заборгованість за відсотками; 29 866 150,00 грн - заборгованість за кредитом.
14. Відтак ТОВ «Фінспот» стверджувало, що внаслідок виконання ним як майновим поручителем замість ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» зобов'язання за Кредитним договором перед ПАТ «Банк Восток», до ТОВ «Фінспот» перейшло право вимоги за Кредитним договором у розмірі стягнутого заставного майна (в сумі 30 760 000,00 грн) відповідно до пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України.
15. Крім того, у зв'язку з невиконанням Боржником зобов'язання щодо сплати вказаної заборгованості ТОВ «Фінспот» додатково нарахувало 3% річних та інфляційні втрати.
16. Боржник не заперечував щодо обставин наявності у ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» кредитних правовідносин з ПАТ «Банк Восток». Водночас стверджував про відсутність будь-яких правовідносин ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» з ТОВ «Фінспот».
17. Крім того Боржник зазначав про порушення ПАТ «Банк Восток» процедури звернення стягнення на заставне майно.
18. Зокрема, ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» не було стороною правочинів, на підставі яких відбулося звернення стягнення та перехід до майнового поручителя прав вимоги за Кредитним договором (Договору застави № КК2019-0140/З.М.П.2 та Договору про забезпечення виконання зобов'язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2). Будь-які повідомлення щодо укладення таких правочинів на адресу Боржника не надходили.
19. Кінцевим строком повернення кредитних коштів (Додаткова угода № 3 до Кредитного договору) було 28.01.2020. Звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано 29.01.2020. Повідомлень щодо добровільного виконання боргу ПАТ «Банк Восток» на адресу ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» не надсилало.
20. Однак, лише після спливу 30 днів (як це передбачено статтею 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень") з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та за умови несплати визначеної у повідомленні суми боргу, у Банку виникало право на завершення процедури - звернення стягнення.
21. Боржник наголошував про порушення його права на добровільне виконання боргу та створення умов для його невиконання з метою якнайшвидшого списання коштів грошового покриття.
22. Відтак, з позиції Боржника, процедуру звернення стягнення на заставне майно було проведено з грубим порушенням Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", зокрема списання суми боргу у вигляді грошового покриття відбулось одразу в той самий день, коли було зареєстровано звернення стягнення на предмет застави у ДРОРМ: 29.01.2020, без направлення вимоги про добровільне виконання боргу.
23. Відносно заявлених ТОВ «Фінспот» грошових вимог у сумах: 28 146,80 грн та 32911,74 грн, які підтверджені наказами Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/16913/21, Боржник надав відповідні докази про сплату вказаної заборгованості.
24. 06.02.2024 за результатом попереднього засідання у справі № 911/2247/21 Господарський суд Київської області постановив ухвалу, якою, зокрема, відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Фінспот» про визнання грошових вимог до Боржника, закрив провадження у частині грошових вимог у сумі 61 058,54 грн та відхилив грошові вимоги у частині суми 37 470 694,30 грн.
25. Відмовляючи у частині грошових вимог у сумі 37 470 694,30 грн, суд першої інстанції керувався тим, що ТОВ «Фінспот» не набуло у встановленому законом порядку право вимоги до Боржника за зобов'язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору, у зв'язку з чим заявлена Кредитором сума грошових вимог щодо основного боргу в розмірі 30 760 000,00 грн, а також додатково нарахованих на вказану заборгованість суми 1 410 746,30 грн 3% річних та 5 299 948,00 грн інфляційних втрат є необґрунтованими.
26. Зазначена ухвала була переглянута в апеляційному та касаційному порядках за апеляційною скаргою ТОВ «Фінспот» та залишена без змін відповідними постановами судів вищих інстанцій.
27. Зокрема, залишаючи без змін судові рішення щодо грошових вимог ТОВ «Фінспот», Верховний Суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порушення визначеного законом порядку позасудового звернення стягнення на відповідний предмет застави свідчить про неправомірність переходу від ПАТ «Банк Восток» до ТОВ «Фінспот» права вимоги до ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» за зобов'язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору.
28. 28.01.2025 Господарський суд Київської області постановою, серед іншого, припинив процедуру розпорядження майном Боржника, визнав ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» банкрутом та відкрив відносно нього ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ткачука О. В.
Стислий виклад обставин щодо апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи
29. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ «Фінспот» про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 37 470 694,30 грн у справі № 911/2247/21, ПАТ «Банк Восток» 14.03.2025 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.
30. Право на апеляційне оскарження та поважність причин пропуску строку Банк обґрунтував тим, що він є особою, яка не була залученою до участі у цій справі, однак щодо прав та інтересів якої ухвалена оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 06.02.2024 у відповідній її частині.
31. 07.04.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 911/2247/21 за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Восток» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі №911/2247/21 в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ «Фінспот» про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 37 470 694,30 грн.
32. Суд апеляційної інстанції мотивував ухвалу відсутністю підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), для прийняття до розгляду апеляційної скарги, поданої після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
33. Такі висновки апеляційний господарський суд обґрунтував тим, що ПАТ «Банк Восток» не заявляло жодної вимоги до Боржника та не було залученим учасником у справі про банкрутство, а, крім того, оскаржувана ухвала вже переглянута в апеляційному та касаційному порядках.
34. 23.06.2025 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі № 911/2247/21 скасовано; справу № 911/2247/21 направлено для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду на стадію відкриття провадження у справі.
35. Постанова суду касаційної інстанції мотивована, зокрема, тим що суд апеляційної інстанції не дотримався алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду апеляційної скарги, поданої у порядку статті 272 ГПК України, зокрема належним чином не перевірив поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
36. Водночас Верховний Суд зауважив, що у разі ж визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та відкриття апеляційного провадження, суду апеляційної інстанції у подальшому належатиме перевірити наявність у ПАТ «Банк Восток», який подав апеляційну скаргу у порядку статті 272 ГПК України, правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням (з'ясувати, чи вирішувалось судом питання про право, інтерес та (або) обов'язок Банку), а також дослідити наявність такої умови для розгляду апеляційної скарги у порядку вказаної статті процесуального закону, як наявність відмінних доводів та аргументів апеляційної скарги від тих доводів та аргументів, які розглядалися апеляційним судом під час первісного апеляційного розгляду за апеляційною скаргою ТОВ «Фінспот».
37. 09.07.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалою поновив ПАТ «Банк Восток» строк на подання апеляційної скарги у справі № 911/2247/21 та відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Восток» особи, що не брала участі у справі, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 № 911/2247/21.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
38. 16.09.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ПАТ «Банк Восток» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21.
39. Суд апеляційної інстанції встановив, що в апеляційній скарзі Банк заявив вимогу про визнання кредиторських вимог саме за ТОВ «Фінспот», тобто фактично, Банк стверджував про порушення саме прав та інтересів ТОВ «Фінспот», а не власних прав та інтересів, що, за висновком суду, не є підставою для перегляду оскаржуваної ухвали, а Банк не позбавлений права заявити відповідні вимоги в установленому порядку саме до боржника, або ТОВ «Фінспот» щодо підтвердження факту правомірності або неправомірності переходу до останнього прав вимоги до боржника, а не в межах розгляду кредиторських вимог ТОВ «Фінспот», які Банк просить задовольнити за відсутності у нього повноважень щодо представництва прав та інтересів останнього.
40. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в оскаржуваній Банком ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що саме ТОВ «Фінспот» не набуло у встановленому законом порядку право вимоги до Боржника ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» за вказаними зобов'язаннями, а тому оскаржувана ухвала стосується прав та обов'язків ТОВ «Фінспот» по відношенню до боржника, а не до банку.
41. Також суд встановив, що станом на дату подання апеляційної скарги ПАТ «Банк Восток» не зверталося до суду із заявою про визнання його грошових вимог до боржника, відповідні вимоги судом першої інстанції не розглядались та не визнавались, як наслідок до реєстру вимог кредиторів не включались, а відтак скаржник не набув ні статусу кредитора у цій справі про банкрутство, ні іншого учасника, який заявляє кредиторські вимоги до боржника.
42. Суд апеляційної інстанції врахував, що ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» зверталося до суду з позовом до ТОВ «Фінспот» та Банку (справа № 910/16913/21) про: визнання протиправними дій Банку по зверненню стягнення по договору застави від 10.12.2019 № КК2019-0140/З.М.П.2, яким забезпечувалося виконання боржником зобов'язань за кредитним договором; визнання відсутнім у ТОВ «Фінспот» права вимоги за кредитним договором від 15.08.2019 № КК2019-0140 у частині стягнення з боржника 30 760 000,00 грн. У позові ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» судом було відмовлено.
43. Суд касаційної інстанції, зокрема вказав, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» про визнання протиправними дій Банку по зверненню стягнення за Договором застави не можуть бути задоволені судом в даному судовому провадженні, оскільки, задоволення судом такої вимоги не призведе, ні до відновлення порушених, на думку позивача, прав, ані його законних інтересів.
44. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції виснував що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі та оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено саме ТОВ «Фінспот» про визнання грошових вимог до Боржника, не впливає на права, обов'язки та інтереси банку щодо боржника, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження постановленої у справі ухвали від 06.02.2024 в частині відмови кредитору у задоволенні його кредиторських вимог, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
45. 03.11.2025 Акціонерне товариство «ВСТ Банк» (далі - АТ «ВСТ Банк», попередня назва - ПАТ «Банк Восток») подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 911/2247/21.
46. 19.12.2025 ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «ВСТ Банк» в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21.
47. 14.01.2026 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «ВСТ Банк» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у цій справі.
48. Доводи касаційної скарги у частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 полягають у тому, що, на переконання АТ «ВСТ Банк», апеляційний суд не врахував факту переходу права вимоги від Банку до ТОВ «Фінспот», як до особи, яка виконала зобов'язання Боржника.
49. За доводами Банку, його права були порушені оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою суду першої інстанції в частині визнання неправомірним звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
50. АТ «ВСТ Банк» зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків, керуючись лише доводами ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)», однобічно розглядаючи справу і не залучаючи Банк як безпосереднього учасника правовідносин.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
51. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
52. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
53. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.
54. Верховний Суд зауважує, що принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.
55. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивач і відповідач, частина перша статті 45 ГПК України) та треті особи.
56. Водночас, згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
57. З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
58. В силу особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення (ухвали, постанови) у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.
59. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є: сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
60. Сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність), відповідно до положень статті 1 КУзПБ, є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). Зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство зазначена стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених КУзПБ, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
61. За змістом приписів статей 17, 254 ГПК України процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: (1) учасники справи; (2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
62. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка не брала участь у справі та вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і в зв'язку з цим звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, зобов'язана довести наявність у неї правового зв'язку із сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування такого: судом вирішено питання про її права, інтереси чи обов'язки; відповідний зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
63. Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинне безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у відносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні має міститися судження про права та обов'язки такої особи у спірних правовідносинах.
64. Рішення є таким, що прийнято про права та/або обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та/або обов'язки цієї особи або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та/або обов'язки особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
65. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси (тобто може мати потенційний вплив, зокрема через виникнення в інших осіб прав регресу чи інших вимог до особи), то це не може бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
66. Правовий висновок аналогічного змісту викладений у постанові Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 926/2715/24.
67. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
68. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16.
Щодо розгляду касаційної скарги по суті
69. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у цій справі з грошовими вимогами до боржника звернулося ТОВ «Фінспот», яке стверджувало, що є правонаступником кредитора - АТ «ВСТ Банк» за кредитним договором, укладеним з боржником.
70. Суд першої інстанції розглянув грошові вимоги ТОВ «Фінспот» та дійшов висновку, з яким надалі погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, зокрема, про те, що зазначене товариство не набуло у встановленому законом порядку права вимоги до боржника, що належало АТ «ВСТ Банк», у зв'язку з чим відхилив такі грошові вимоги у відповідній частині.
71. Тож, як правильно зазначив, суд апеляційної інстанції оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою суду першої інстанції вирішено питання саме про право та інтерес ТОВ «Фінспот» щодо заявлених ним же кредиторських вимог до боржника.
72. До того ж, оскарживши в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, Банк просив визнати кредитором боржника саме ТОВ «Фінспот», тобто фактично, банк стверджував про порушення прав та інтересів ТОВ «Фінспот» поза правовідносинами представництва, а не його власних прав та інтересів, що спростовує протилежні доводи скаржника.
73. Як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, в оскарженій в апеляційному порядку ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність саме у ТОВ «Фінспот» набутого у встановленому законом порядку права вимоги до ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» за вказаними зобов'язаннями, отже, така ухвала суду першої інстанції стосується прав та обов'язків ТОВ «Фінспот» по відношенню до боржника, а не до Банку.
74. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Фінспот» та Банку, в якому просило визнати протиправними дії Банку щодо звернення стягнення за договору застави від 10.12.2019 № КК2019-0140/З.М.П.2, яким забезпечувалося виконання боржником зобов'язань за кредитним договором; визнати відсутнім у ТОВ «Фінспот» права вимоги за кредитним договором від 15.08.2019 № КК2019-0140 у частині стягнення з позивача 30 760 000,00 грн.
75. Як вбачається зі змісту судових рішень, у вказаній справі суди відмовили у позові ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» з підстав обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту.
76. АТ «ВСТ Банк» зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків, керуючись лише доводами ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)», однобічно розглядаючи справу і не залучаючи Банк як безпосереднього учасника правовідносин.
77. Що ж стосується доводів про незалучення Банку до розгляду грошових вимог ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» колегія суддів наголошує, що розгляд вимог кредиторів у справі банкрутство має іншу правову природу ніж позовне провадження. На відміну від позовного провадження, в якому суд вирішує спір між сторонами із можливістю залучення третіх осіб, процедура розгляду грошових вимог не передбачає залучення третіх осіб до участі у справі на цій стадії та здійснюється у межах визначеного кола учасників провадження у справі про банкрутство.
78. Верховний Суд неодноразово зазначав, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
79. Оскільки доводи скаржника про прийняття судом першої інстанції рішення про права, інтереси та (або) обов'язки Банку як особи, що не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
80. Отже, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його зміни чи скасування.
81. При цьому суд звертає увагу, що скаржник та інші учасники спірних правовідносин не позбавлені можливості врегулювати свої можливі спори, які ґрунтуються, зокрема, на укладених між ними та/або третіми особами договорах, як в позасудовому, так і судовому порядках, на власний розсуд.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
82. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
83. Враховуючи наведене, касаційна скарга АТ «ВСТ Банк» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
84. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ВСТ Банк» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 911/2247/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере