ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2026Справа № 910/3220/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, м.Київ
до відповідача: Приватного підприємства «ЕММА», м.Київ
про стягнення 515 635,46 грн, -
Без виклику представників сторін
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ЕММА» про стягнення орендної плати за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 262436,26 грн, відшкодування земельного податку за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в розмірі 119049,12 грн, відшкодування вартості електричної енергії за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 11138,78 грн, відшкодування вартості водопостачання і водовідведення за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 7643,10 грн, відшкодування вартості природного газу (для опалення) та розподілу природного газу за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 32836,17 грн, відшкодування витрат на вивезення твердих побутових відходів за період з 10.01.07.2023 по 31.12.2024 в розмірі 1080,00 грн, нарахування 3% річних на суму боргу з 01.07.2023 по 31.12.2024 в розмірі 14274,44 грн, пені, нарахованої на суму боргу з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 19193,49 грн, інфляційних втрат на суму боргу з 01.07.2023 по 31.12.2024 в розмірі 47984,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором оренди №3601 від 11.10.2016.
Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що заборгованість за період щ січня 2021 по червень 2023 була предметом розгляду у справі №910/12271/23. Відповідачем наголошено, що з березня 2020 по вересень 2022 останнього було звільнено від сплати орендної плати на підстави постанови №611 від 15.07.2020 Кабінету міністрів України. У відзиві вказано про відсутність заборгованості з орендної плати за договором №3601 від 11.10.2016 та, навпаки, наявність переплати в сумі 190 618,79 грн. До того ж, на думку відповідача, позивачем безпідставно двічі розраховано інфляційну складову, що збільшує розмір орендної плати. У відповідача відсутня заборгованості з відшкодування вартості електричної енергії за липень 2023- грудень 2024, відшкодування вартості вивозу сміття. Також відповідачем висловлено непогодження із розрахунком заборгованості за водопостачання й водовідведення. Крім того, відповідачем наголошено, що наведений позивачем розрахунок пені перевищує визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України граничний терміни нарахування у шість місяців.
07.04.2025 відповідачем подано заяву про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача надав заперечення. Зокрема вказав, що предметом спору у справі №910/12271/23 була заборгованість за період з 01.01.2021 по 30.06.2023, тоді як у розглядуваному спорі - 01.07.2023 по 31.12.2024.
24.04.2025 відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 20.05.2025 судом постановлено розгляд справи здійснювати з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 04.06.2025.
04.06.2025 судом було відкладено розгляд справи на 25.06.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Князькова В.В. у відпустці, судове засідання 25.06.2025 не відбулось. Ухвалою від 30.07.2025 судом було повідомлено учасників справи про призначення розгляду справи по суті на 16.07.2025.
Ухвалою від 16.07.2025 судом було постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.08.2025.
13.08.2025 підготовче засідання відкладено на 10.09.2025.
10.09.2025 підготовче засідання відкладено на 24.09.2025.
10.09.2025 до суду надійшла заява позивача про збільшення/зменшення позовних вимог.
У вказаній заяві позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення Приватного підприємства «ЕММА» орендної плати за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 262436,26 грн, відшкодування земельного податку за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в розмірі 119049,12 грн, відшкодування вартості електричної енергії за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 11138,78 грн, відшкодування вартості водопостачання і водовідведення за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 7643,10 грн, відшкодування вартості природного газу (для опалення) та розподілу природного газу за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 32836,17 грн, переплати за витрати на вивезення твердих побутових відходів за 2023-2024 в розмірі 2160 грн, нарахування 3% річних на суму боргу з 01.07.2023 по 31.12.2024 в розмірі 14274,44 грн, пені, нарахованої на суму боргу з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 85 763,65 грн, інфляційних втрат на суму боргу з 01.07.2023 по 31.12.2024 в розмірі 53 950,71 грн, інфляційне збільшення боргу за період з 01.01.2025 по 01.09.2025 в сумі 36 569,91 грн, нарахування 3% річних на суму боргу за період з 01.01.2025 по 01.09.2025 в сумі 11 730,70 грн.
Тобто, виходячи з наведеного вбачається, що фактично позивачем збільшено суму позовних вимог з 515 635,46 грн до 637552,84 грн, а не до 633 232,84 грн, як помилково вказано в заяві.
Ухвалою від 23.09.2025 залишено без руху позовну заяву Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури про збільшення/зменшення позовних вимог.
29.05.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків заяви про збільшення/зменшення позовних вимог.
Ухвалою від 06.10.2025 судом було прийнято заяву позивача.
08.10.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розгляд справи по суті неодноразово відкладався.
20.02.2026 до суду надійшла заява Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури про відвід судді Князькова В.В. від розгляду справи.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що 05.02.2026 виготовлено повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №910/12271/23, після виходу з відпустки 19.02.2026 представник позивача ознайомився з текстом даного рішення суду апеляційної інстанції та звернув увагу, що, незважаючи на відсутність у справі №910/12271/23 позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, в тексті постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №910/12271/23 умисно дано розширену правову оцінку саме орендним правовідносинам сторін, зокрема вказано, що: «Судом встановлено, а з рішення суду у справі №910/19813/20 вбачається, що станом на 02.02.2021 відсутня заборгованість з орендної плати за спірним договором.». Позивач вважає, що вищевказана теза з правовим висновком умисно внесена суддею Скрипка І.М. Північного апеляційного господарського суду по корупційному зговору з суддею Князьковим В.В. Господарського суду міста Києва, на прохання представниці відповідача - адвоката Ковалик Марини Федорівни. Юридичний відділ Академії готує відповідну скаргу до Вищої Ради Правосуддя щодо процесуальних порушень та протиправних діянь колегії суддів Північного апеляційного господарського суду при розгляді справи №910/12271/23. Одночасно, внесення колегією суддів Північного апеляційного господарського суду «підозрілого» правового висновку у текст постанови від 31.03.2025 у справі №910/12271/23, опісля телефонного дзвінка судді Князькова В.В. Господарського суду міста Києва дає позивачу законні обґрунтовані підстави засумніватись у його задля висунення підозри у його неупередженості та побічній заінтересованості у кінцевому результаті розгляду справи №910/3220/25 на користь сторони відповідача.
Розглянувши у нарадчій кімнаті подану представником позивача заяву про відвід судді Князькова В.В. від розгляду справи №910/3220/25, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого відводу та наявність підстав для вирішення питання про відвід у відповідності до ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою від
23.02.2026 заяву Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури про відвід судді Князькова В.В. від розгляду справи №910/3220/25 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 заяву передано на розгляд судді Демидову В.О.
Ухвалою від 24.02.2026 відмовлено в задоволенні заяви представнику Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури про відвід судді Князькова В.В. від розгляду справи № 910/3220/25.
Під час підготовки розгляду справи до розгляду, враховуючи висловлені позивачем сумніви щодо неупередженості, безсторонності та об'єктивності судді Князькова В.В. при розгляді справи, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для самовідводу.
У ч.ч.1, 9 ст.39 Господарського процесуального кодексу України вказано, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Судом вказувалось, що за приписами ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Оцінюючи вказані обставини в якості підстав для самовідводу суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982р. Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.
У п. 132 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гарабін проти Словаччини» (Harabin v. Slovakia) від 20 лютого 2013 року зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до забезпечення відсутності упередженості як такої, ці правила спрямовані на усунення будь-яких проявів упередженості і таким чином слугують зміцненню довіри громадськості до суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007р. та від 24.02.1993р. по справі «Фей проти Австрії» судом вказано, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Згідно Європейської Хартії «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення (п.1.2 Бангалорських принципів поведінки суддів).
Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене у сукупності, з метою усунення обставин виникнення у сторін сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду спору у справі №910/3220/25 та упередження порушення Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., з огляду на необхідність забезпечення дотримання засад здійснення правосуддя, приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заява судді Князькова про самовідвід від розгляду справи №910/3220/25 підлягає задоволенню.
Керуючись приписами ст.ст.11, 35, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Задовольнити заяву судді Князькова В.В. про самовідвід від розгляду справи №910/3220/25 за позовом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури до Приватного підприємства «ЕММА» про стягнення грошових коштів.
2. Відвести суддю судді Князькова В.В. від розгляду справи №910/3220/25.
3.Передати справу №910/3220/25 до автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва для визначення складу суду замість відведеного судді.
4.Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.
Повний текст складено та підписано 25.02.2026.
Суддя В.В. Князьков