пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
16 лютого 2026 року Справа № 903/905/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Комунального підприємства “Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради, м. Нововолинськ, Волинська обл.
до відповідача: фізичної особи-підприємця Козел Любові Степанівни, смт. Благодатне, Волинська обл.
про стягнення 295 823,72 грн,
В засіданні приймали участь:
від позивача: н/з
від відповідача: Козел Л.С., Герасимчук Л.Р.
11.09.2025 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради до фізичної особи-підприємця Козел Любові Степанівни про стягнення 295 823,72 грн, з яких: 229 200,08 грн основного боргу, 54 725,76 грн інфляційних втрат, 11 897,88 грн 3% річних. Розгляд справи просив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.09.2025 позовну заяву Комунального підприємства “Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради до фізичної особи-підприємця Козел Любові Степанівни про стягнення 295 823,72 грн залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду впродовж 10-ти календарних днів з дня одержання цієї ухвали доказів надіслання позовної заяви з додатками відповідачці (опис вкладення у цінний лист, квитанція/фіскальний чек).
Ухвалою суду від 26.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачка ухвалу суду отримала 02.10.2025.
Строк для подання відзиву - по 17.10.2025.
20.10.2025 надійшов відзив відповідача (надісланий поштовим зв'язком 16.10.2025), згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження споживання відповідачем наведеного у позовній заяві обсягу теплової енергії. Позивачем не вказано, яку саме методику він використовує для обрахунку заборгованості. Через відсутність належного розрахунку заборгованості неможливо визначити його правильність. Розрахунок обсягу теплової енергії може розраховуватись за п. 8 Методики у розмірі 25% частки від загального обліку споживання теплової енергії на опалення будинку у разі відсутності у виконавця розподілу даних площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних трубопроводів внутрішньо-будинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах. В той же час, позивач володіє такою інформацією, що підтверджується договором №203 з індивідуальним споживачем. Вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення основного боргу так і штрафних санкцій.
Позивач відзив відповідача отримав 17.10.2025.
Строк для подання відповіді на відзив - по 22.10.2025.
Враховуючи вищевикладене, у заяві від 20.10.2025 (надіслана поштовим зв'язком 16.10.2025) відповідач просить розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.10.2025 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05 листопада 2025 року о 11:30 год.
23.10.2025 надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, згідно якої зазначає, що наявність у приміщенні індивідуального лічильника теплової енергії, який фіксує нульове споживання, не звільняє споживача від участі у розподілі теплової енергії, спожитої будинком в цілому, а тому не є підставою для відсутності нарахувань. Донарахування мінімальної частки споживання теплової енергії навіть при нульових показах вузла розподілу є законним та обґрунтованим з урахуванням положень Методики №315.
Відповідач відповідь на відзив отримав 25.10.2025.
Строк для подання заперечень - по 30.10.2025.
04.11.2025 надійшло клопотання представниці відповідачки про відкладення розгляду справи у зв'язку з її участю в інших судових справах.
У судовому засіданні представник позивача відкладення розгляду справи не заперечив.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 05.11.2025 задовольнив клопотання відповідача та підготовче засідання відклав на 18.11.2025 о 14:30 год.
18.11.2025 надійшло клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи, проведення якої просить доручити Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
Враховуючи, що справа розглядається в загальному позовному провадженні (не є малозначною), станом на 18.11.2025 у суду відсутні докази на підтвердження повноважень Жук Вікторії Миколаївни діяти від імені позивача без додаткового уповноваження (в порядку самопредставництва) та статусу адвоката, остання, не має права здійснювати представлення інтересів Комунального підприємства “Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради в суді в межах самопредставництва юридичної особи.
Враховуючи вищевикладене, надходження клопотання відповідача про призначення експертизи безпосередньо перед судовим засіданням, з метою надання позивач можливості ознайомитись з ним та подати відповідні пояснення, з метою виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 18.11.2025 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 04.12.2025 о 14:00 год.
03.12.2025 на адресу суду надійшли клопотання позивача про відкладення судового засідання у зв'язку із внесенням змін до установчих документів позивача, які будуть розглядатися на черговій сесії Нововолинської міської ради 10.12.2025 щодо представництва інтересів підприємства в судах. Клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи заперечує, оскільки даний спір має правовий характер, а не технічний і стосується застосування Методики розподілу обсягів спожитої і розподіленої комунальної послуги та виконання умов договору. В матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження розрахунку суми боргу.
Враховуючи клопотання позивача, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 17.12.2025 о 10:45 год.
На адресу суду від позивача надійшли заява від 02.12.2025 про долучення до матеріалів справи розрахунків спожитої та розподіленої теплової енергії, наказу №112 від 27.09.2022 “Про затвердження алгоритму дій в перехідний період застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг»; клопотання від 17.12.2025 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перенесенням розгляду звернення до виконавчого комітету Нововолинської міської ради щодо внесення змін до Статуту позивача.
У судовому засіданні представник відповідача заявила про необхідність ознайомлення з додатковими доказами, поданими позивачем 02.12.2025.
Враховуючи вищевикладене, надання відповідачці можливості скористатися своїм правом на ознайомлення з долученими до заяви від 02.12.2025 доказами та подання відповідних пояснень по їх суті, суд протокольною ухвалою від 17.12.2025 підготовче засідання відклав на 22.12.2025 о 11:00 год.
У клопотанні від 18.11.2025 відповідач просив призначити у справі судову економічну експертизи, проведення якої просить доручити Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення експертів просить поставити таке питання: Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості за отриману теплову енергію ФОП Козел Любов Степанівною перед КП “Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради станом на 01.08 2025 р, наданий до позовної заяви про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.
Проведення судової економічної експертизи, на вирішення якої відповідач просить поставити питання чи підтверджується документально розрахунок заборгованості за отриману теплову енергію ФОП Козел Любов Степанівною перед КП “Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради станом на 01.08.2025, наданий до позовної заяви про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії є недоцільним та необґрунтованим, оскільки для з'ясування обставин зазначених відповідачем у вказаному питанні, не потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, у зв'язку з чим суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.
Відповідач у запереченнях від 22.12.2025 просить не долучати поданий позивачем розрахунок до матеріалів справи у зв'язку з пропуском строку для подання доказів.
З метою повного та всебічного розгляду справи, встановлення остаточної ціни позову та її складових, що є метою підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 22.12.2025 долучив поданий позивачем розрахунок ціни боргу до матеріалів справи, надав відповідачу дозвіл на подання додаткових пояснень по суті поданого розрахунку, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 14.01.2026 о 15:30 год.
14.01.2026 на електронну адресу суду надійшло клопотання представниці відповідачки про перенесення розгляду справи.
Господарським судом Волинської області складений акт від 14.01.2026 про те, що клопотання представниці відповідачки надіслане без накладення кваліфікованого електронного підпису.
Заслухавши пояснення представниці позивача, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 14.01.2026 розгляд справи по суті відклав на 28.01.2026 о 14:00 год.
28.01.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про перенесення розгляду справи.
У судовому засіданні, враховуючи відсутність заперечень позивача, надання судом дозволу відповідачу на подання письмових пояснень, суд протокольною ухвалою від 28.01.2026 долучив подані представником відповідача пояснення у справі про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та з метою ознайомлення позивача із поданими поясненнями, які надійшли до суду перед судовим засіданням, відклав розгляд справи по суті на 05.02.2026 на 12:00 год.
04.02.2026 надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника.
У додаткових поясненнях від 05.02.2026 позивач позовні вимоги підтримує. Зазначає, що відповідно до підпункту 15 пункту 35 Договору №203 Споживач зобов'язується дотримуватись розділу VI Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №315 від 22.11.2018.
У судовому засіданні відповідачка позовні вимоги заперечила.
Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
На підставі вищевикладеного, ухвалою від 05.02.2026 суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 16.02.2026 о 14:30 год.
16.02.2026 від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності його представника, також позивач повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судове засідання 16.02.2026 відповідачка, її представник не з'явилися, хоча належним чином були повідомлений про дату та час судового засідання.
16.02.2026 судом ухвалено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
01 жовтня 2021 року між КП «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради (Виконавець) та підприємцем Козел Л.С. (Споживач) укладений договір № 203 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (Договір).
Згідно пункту 1 Договору Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, Споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої Споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначена та розподілена згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення Споживача; обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Інформація про Споживача: адреса - 45490, смт. Благодатне, вулиця Миру, будинок №9, опалювальна площа будівлі - 1519,3 кв.м, опалювальна площа приміщення - 197,7 кв.м. Будинок обладнано вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії Sensus «PolluStat ЕХ», заводський номер № 93060140. (пункти 3, 6 Договору).
Згідно пункту 13 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку. Одиниця виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається за нормою споживання, встановленого органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (п. 15 Договору).
Ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п.25 Договору).
Тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги Виконавцю становить один календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку плати за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (пункт 26 Договору).
Виконавець формує та не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носіії або в електронному вигляді. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу (п.27 Договору).
Пунктом 28 Договору передбачено, що Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно пункту 35 Договору Споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановлених відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування, у строки, встановлені Договором; дотримуватись вимоги розділу VI Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №315 від 22.11.2018.
При наявності заборгованості у Споживача Виконавець має право зараховувати кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, поставлену у минулому році (п.36 Договору).
Договір підписаний сторонами та завірений печатками без зауважень.
Звернувшись з позовом до суду позивач зазначає, що за період листопад 2021 року - липень 2025 року КП «Нововолинськтеплокомуненерго» надавало ФОП Козел Л.С. послуги з постачання теплової енергії, водночас відповідач належним чином отримані послуги не оплачував.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі й до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У постанові від 06 листопада 2018 року у справі №904/7024/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Пунктом 2 ч. 5 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ст.1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Нарахування плати за теплову енергію проводиться відповідно до встановлених тарифів та вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315.
Позивач зазначає, що за період листопад 2021 року - липень 2025 року Споживач на підставі Договору отримував послуги з постачання теплової енергії, наданої КП «Нововолинськтеплокомуненерго». Проте свої зобов'язання з оплати наданих послуг відповідач належним чином не виконував. Станом на 01.08.2025 за ФОП Козел Любов Степанівною рахується заборгованість перед КП «Нововолинськтеплокомуненерго» у розмірі 229200,08 грн.
До матеріалів справи позивачем надано суду: рішення Виконавчого комітету Нововолинської міської ради про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і гарячої води, акти надання послуг за період з жовтня 2021 по липень 2025 року, акти фіксування показників лічильника обліку теплової енергії за адресою: вул. Миру, 9, смт. Благодатне (підприємець Козел Л.С.), підписані сторонами, акт експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії №12 від 15.01.2025, підписаний КП «Нововолинськтеплокомуненерго» та Споживачем, довідка КП «Нововолинськтеплокомуненерго» №143 від 29.08.2025, розрахунки заборгованості, заяви відповідача від 09.05.2025 та від 14.05.2025 про повернення актів надання послуг та рахунків-фактур без підписання та відповіді на них.
Відповідач та його представник заперечують проти позову у повному обсязі та вказують, що позивачем визначався довільний обсяг споживання теплової енергії, без урахування показань вузла комерційного обліку. Через невиконання позивачем вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» ним безпідставно здійснюється нарахування обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку відповідно до середніх розрахункових показників, зокрема, як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі / будинку. Для 1-5 поверхової будівні вищезазначена частка становить 25%. Згідно з довідкою, виданою головою ОСББ, у під'їздах будинку за адресою: сел. Благодатне, вул. Миру, буд. 9, відсутні стояки теплової мережі та теплопостачання. Відтак у позивача відсутні будь-які витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби.
Відповідач вважає, що позивачем не виконано обов'язку щодо обладнання будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, вузлом комерційного обліку теплової енергії, а тому ним безпідставно здійснюється нарахування коштів за послуги, які не надаються відповідачу. Враховуючи наявність у відповідача вузла обліку теплової енергії, розрахунок повинен здійснюватися виключно за показниками вузла комерційного обліку. У зазначених відносинах не повинна застосовуватись Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 січня 2022 р. за № 93/37429, оскільки вона суперечить вимогам Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
З актів наданих послуг за період з жовтня 2021 року по липень 2025 року вбачається, що до складу нарахувань для оплати відповідачем включено: теплова енергія, абонентське обслуговування опалення.
Акти наданих послуг містять нарахування плати згідно договору №203 від 01.10.2021, укладеного із ФОП Козел Л.С.. Також акти містять інформацію щодо здійсненого нарахування: найменування послуги, тариф (ціна), споживання у гігокалоріях, сума до оплати.
Акти надання послуг за жовтень 2021 року та жовтень 2022 року підписані Споживачем, інші акти надання послуг підписані лише позивачем. Водночас відповідач не заперечував отримання таких актів від позивача.
Як вбачається із заяв відповідача від 09.05.2025 та від 14.05.2025 про повернення актів надання послуг та рахунків-фактур без підписання, останній не погоджувався із методикою здійснення нарахувань послуг.
Суд зазначає, що непідписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт), які за умовами договору (без внесення до них відповідних змін) є необхідною умовою для розрахунку із замовником, не можуть бути єдиною безумовною підставою для звільнення останнього від оплати фактично наданих послуг (виконаних робіт) (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №910/5352/21).
Водночас відповідач не заперечує щодо обсягу теплової енергії та періоду нарахування боргу.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (Методика), встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
З лютого 2022 року відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 28.12.2021 №358 “Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» замість понять “загальногобудинкові потреби на функціонування системи» та “витрати тепла на загальнобудинкові потреби» введено поняття “загальнобудинкові потреби опалення», розрахунок яких проводиться відповідно до п.8 розділу IV Методики у редакції 2022 року.
Багатоквартирний будинок в цілому є об'єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Враховуючи наведені приписи законодавства, кожен власник зобов'язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії.
Згідно з абзацами першим, третім, четвертим пункту 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Пунктом 2 частини другої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Згідно з положеннями пункту 12 розділу ІV Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
З огляду на вищезазначені положення законодавства, на споживача покладено обов'язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі займаного приміщення.
Згідно пункту 8 розділу І Методики, у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до цієї Методики. За рішенням співвласників будівлі/будинку визначення обсягу спожитої послуги у такому приміщенні може здійснюватися лише на підставі показань вузла обліку відповідної комунальної послуги, яким воно оснащене, та не враховуватись при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку і не приймати участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку.
Пунктом 2 розділу II Методики передбачено, що загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (Уi Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до вказаної формули.
Згідно п.1 розділу VI Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 oC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії (qопmin) дорівнює 50 % від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.
Пунктом 8 розділу IV Методики передбачено, що у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд):
для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;
для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %;
для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %;
для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Судом встановлено, що будинок за адресою Волинська об., смт.Благодатне (Жовтневе), вул..Миру, 9 є багатоповерховим будинком.
Будинок №9 по вул.Миру в смт.Благодатне не обладнано загальнобудинковим лічильником обліку теплової енергії, тому відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до встановлення вузла комерційного обліку обсяг споживання теплової енергії у будинку визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування.
Згідно п.1 ч.2 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.
Згідно поданих розрахунків позивач проводив нарахування розподілу теплової енергії відповідно до Методики, а саме: пункту 8 розділу IV “Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення».
Відповідно до п.9 розділу IV Методики вказано, що визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку. Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою (25): Qз.б.поп = zвідкл * Qз.б.поп.проект, де Qз.б.поп.проект -визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал; zвідкл - коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку та розраховується за формулою (26): zвідкл = 1 + Sвідкл/ Sоп.буд.; де Sвідкл - опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку, м2; Sоп.буд - загальна опалювальна площа будівлі/будинку, м2.
Отже, визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, визначається за формулами, при обчисленні яких застосовуються вихідні дані, залежно від обставин.
Суд зазначає, що об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.
У ч. 1 ст. 9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Позивач, враховуючи обсяг споживання теплоенергії будинками в цілому, враховуючи обсяг споживання на загальнобудинкові потреби в цілому та на 1 кв.м., враховуючи встановлені органом місцевого самоврядування тарифи на теплову енергію, пропорційно до належної відповідачу площі, обчислив плату за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби за період жовтень 2021 року - липень 2025 року, яка здійснена позивачем відповідно до вимог законодавства, на підставі показників вузла комерційного обліку, прийнятого на комерційний облік у встановленому законом порядку, нарахування проведено відповідно до встановлених тарифів та згідно з приписами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 за №1502/32954.
Обчислюючи плату за теплову енергію, позивач використав площу нежитлового приміщення (197,7 кв.м), яка зазначена у договорі №203 від 01.10.2021, який укладено із відповідачкою.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Аналогічна норма міститься у ч.2 ст. 4 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі - Закон №417), згідно з якою власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 ст. 5 Закону №417 встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.12 Закону №417 витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.
Верховний Суд у постанові від 27 березня 2023 року по справі №920/1343/21 висловив правову позицію, згідно з якою те, що нежитлове приміщення не належить до категорії допоміжних приміщень (не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців), є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, не виключає наявність у відповідача статусу співвласника багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов'язків стосовно утримання спільного майна.
У постанові від 22 грудня 2020 року по справі №311/3489/18 Верховний Суд зазначив, що співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Споживач, приміщення якого обладнано індивідуальною системою опалення має оплатити надані послуги на забезпечення фукціонування внутрішньобудинкової системи індивідуального (автономного) централізованого опалення виконавцю послуг.
Як вбачається з листа-відповіді Департаменту комунальних послуг та комунального обслуговування Міністерства розвитку громад та територій України №7/11.1/12065-22 від 11.11.2022, наданого на звернення позивача, саме на виконання положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 була затверджена «Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», у відповідності до якої розподіл всіх обсягів спожитих у багатоквартирному будинку комунальних послуг здійснюється між всіма споживачами.
Отже, твердження відповідачки про безпідставне застосування КП «Нововолинськтеплокомуненерго» зазначеної Методики є необґрунтованим.
Таким чином у відповідачки, як власника нежитлового приміщення у будинку за адресою м. Волинська обл., смт. Благодатне, вул. Миру, 9 існують права та обов'язки щодо утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та щодо плати за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення будинку.
Згідно зі ст.24 Закону України “Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
За змістом ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач послуг зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг визначено Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (надалі- Правила) та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 ( надалі - Методика).
Абзацом 4 п.24 Правил встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Абзацом 6 п.14 Правил встановлено, що відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, втраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.
Таким чином, у відповідача, як власника нежитлового приміщення за адресою Волинська обл., смт. Благодатне, вул. Миру, 9 у період з листопада 2021 року - липень 2025 року виникло зобов'язання оплатити надані послуги теплопостачання, які обчислені позивачем відповідно до вимог Методики.
Відповідач, не погоджуючись із проведеним позивачем розрахунком, не надав суду контрозрахунку заборгованості за відпущену теплову енергію.
Крім того, відповідачем не заперечуються обсяги поставленої теплової енергії та періоди її нарахування.
Судом враховано, що згідно з пунктом 38 Правил №830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Відповідач зобов'язаний брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній плащі приміщення незважаючи на відсутність системи централізованого опалення у його нежитловому приміщенні.
Поряд із цим, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору.
Щодо доводів відповідача про те, що ФОП Козел Л.С. є власником лише частини (1/2) приміщення, оскільки у відповідності до договору дарування частини вбудованого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в минулому - Жовтневе) від 29 липня 2013 року інша частина приміщення належить Мазурку Олександру Федоровичу, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2013, суд зазначає таке.
Умовами укладеного 01.10.2021 Договору (п.3 Договору) сторонами було погоджено, що опалювальна площа приміщення Споживача становить 197,7 м.кв. Договір відповідачкою підписано без зауважень та заперечень. Таким чином відповідачкою погоджено площу, на яку нараховується споживання теплової енергії.
Крім того, як вбачається з листа голови ОСББ «Миру 9 - Жовтневе НВ» від 14.03.2024, у будинку №9 по вулиці Миру селища Благодатне загальна площа місць загального користування та допоміжних приміщень (незалежно від наявності опалювальних приладів) у будинку, окрім підвалів, техпідпіль та горищ становить 209,7 кв.м; загальна опалювальна площа будинку окрім підвалів, техпідпіль та горищ становить 1973,5 кв.м; довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідвалах та горищах становит 386 м. Ізоляція наявна.
Дана інформація враховувалася позивачем при визначенні загальнобудинкових витрат розрахунковим методом.
На день розгляду спору, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 229200,08 грн не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачкою у процесі судового розгляду. Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Водночас, у зв'язку із порушенням відповідачкою строків оплати за теплову енергію позивач нарахував та просив стягнути з ФОП Козел Л.С. 54725,76 грн інфляційних втрат за період грудень 2021 року - липень 2025 року та 11897,88 грн - 3% річних за період з 01.12.2021 по 31.07.2025.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз змісту частини другої статті 625 ЦК України свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне
виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат дійшов висновку, що нарахована сума інфляційних втрат, розрахована позивачем невірно. Позивачем при нарахуванні суми інфляційних втрат на розмір заборгованості у розрахунок були включені періоди, що становлять менше одного місяця, а при нарахуванні інфляції за місяць, в якому мала місце дефляція (від'ємний показник), сума нарахування становила нуль.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі N 905/600/18.
Таким чином суд, здійснивши власний розрахунок суми інфляційних втрат, дійшов висновку, що за період з грудня 2021 року по липень 2025 року розмір нарахованих інфляційних втрат становить 43711,84 грн.
Крім того при нарахуванні позивачем 3% річних, останнім було невірно розраховано суму річних за 2024 рік, у зв'язку із чим підставною та обгрунтованою є сума 3% річних у розмірі 11 885,82 грн
Отже, у позові у в частині стягнення 11 013,92 грн інфляційних втрат та 12,06 грн - 3% річних слід відмовити.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач звернувся з позовною заявою у жовтні 2025 року, а тому розрахунок заборгованості за період з жовтня 2021 року по жовтень 2022 року є безпідставним через пропуск позивачем строку позовної давності.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно штемпелю господарського суду позивач звернувся з позовом до суду 11.09.2025 (надіслано поштою 09.09.2025).
Відповідно до п. 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
4 вересня 2025 року набув чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 N 4434-IX, яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
Отже, з урахуванням положень статей 256, 257, пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, дати звернення позивача із цим позовом до суду, позовна давність позивачем не пропущена.
Таким чином, доводи відповідача щодо спливу позовної давності в частині нарахування заборгованості за жовтень 2021 року - жовтень 2022 року є безпідставними.
З огляду на зазначене позов підлягає до задоволення частково на суму 284797,74 грн, з яких: 229200,08 грн основного боргу, 43711,84 грн інфляційних втрат, 11 885,82 грн 3% річних. У позові в частині стягнення 11 013,92 грн інфляційних втрат та 12,06 грн -3% річних суд відмовляє.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74,76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Козел Любові Степанівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства “Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради (вул. Святого Володимира, буд.3, м. Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 00185382) 284797,74 грн, з яких: 229200,08 грн основного боргу, 43711,84 грн інфляційних втрат, 11 885,82 грн 3% річних, а також 4271,97 грн витрат по сплаті судового збору, а всього 289069,71 грн (двісті вісімдесят дев'ять тисяч шістдесят дев'ять грн 71 коп).
3. Відмовити у позові в частині стягнення 11 013,92 грн інфляційних втрат та 12,06 грн -3% річних.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.02.2026.
Суддя С. В. Бідюк