25.02.2026 м. Дніпро Справа № 912/2899/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., Соп'яненко О.Ю., Фещенко Ю.В., розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали
апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк»
на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2025 у справі № 912/2899/25 (суддя Кузьміна Б.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» (25006, м. Кропивницький, вул. В.Панченка, 9)
до відповідача 1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК-АГРО» (27540, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Миронівка, вул. Миру, буд. 85В),
до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про солідарне стягнення 519 230, 62 грн, звернення стягнення на предмет застави
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» з такими вимогами до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК-АГРО» і ОСОБА_1 :
« 1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК-АГРО» та з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградського обласного управління AT «Ощадбанк» прострочену заборгованість за договором кредитної лінії № 99_2022 від 09.06.2022, укладеним між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІК-АГРО» та акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» в розмірі 519 230,26 грн, що складається з: простроченої заборгованості за основним боргом (кредитом) - 500 000,00 грн; прострочених процентів за користування кредитом - 19 230,62 грн.
3. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів № 81_2022 від 09.06.2022, а саме: транспортний засіб трактор колісний YTO-X1204, 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , червоного кольору, що належить Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІК-АГРО» на праві власності, в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 99_2022 від 09.06.2022 в розмірі 519 230,62 грн, шляхом продажу на електронних аукціонах (торгах) у межах процедури виконавчого провадження із встановленням початкової ціни продажу на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про заставу».
4. Стягнути у рівних частинах із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК-АГРО» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 15 576,92 грн.»
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІК-АГРО» зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за договором кредитної лінії №99_2022 від 09.06.2022, який забезпечений договором застави транспортних засобів №81_2022 від 09.06.2022, за виконання якого поручився ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2025 зупинено провадження у справі №912/2899/25 на підставі пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до припинення перебування відповідача - ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» та просить скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі № 912/2899/25 від 29.12.2025, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Кіровоградської області.
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження у справі, порушивши принцип розумності строків та завдання господарського судочинства, визначені ст. 2 ГПК України. Сам факт перебування відповідача у складі Збройних Сил України не є автоматичною підставою для зупинення провадження. Обов'язковою умовою є наявність об'єктивної неможливості його участі у справі, що має бути підтверджено належними доказами, яких суд не встановив і не дослідив.
Суд також не перевірив можливість участі відповідача через представника або в режимі відеоконференції. Водночас відповідач є керівником юридичної особи, діяльність якої не припинена, а отже має можливість здійснювати представництво її інтересів.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У межах встановлених судом процесуальних строків відповідачами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2025 позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №912/2899/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.12.2025 о 14:00.
Конверти із вкладенням (ухвала від 24.11.2025 про відкриття провадження у справі), направлені на адреси відповідачів, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, повернуті органом поштового зв'язку із відмітками від 29.11.2025 - «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується також даними трекінгу поштового відправлення з вебсайту АТ «Укрпошта» (а.с. 133-136).
Господарський суд Кіровоградської області ужив заходів з повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі № 912/2899/25 телефонограмами від 03.12.2025, за результатом чого отримав інформацію щодо проходження відповідачем 2 військової служби.
Ухвалою від 08.12.2025 суд першої інстанції витребував в ІНФОРМАЦІЯ_1 ) інформацію про перебування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
24.12.2025 до суду першої інстанції від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла відповідь №1/4326 від 17.12.2025 на ухвалу суду від 08.12.2025, за змістом якої повідомлено, що за обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України від 24.02.2024 №65 «Про загальну мобілізацію» 11.03.2024 призваний на військову службу до Збройних Сил України по мобілізації та станом на 16.12.2025 не звільнявся з військової служби Збройних Сил України.
На підставі письмової інформації ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.12.2025 № 1/4326 суд першої інстанції встановив, що відповідач - 2 станом на 16.12.2025 перебуває на військовій службі за мобілізацією.
Відповідну інформацію суд першої інстанції визнав належним в розумінні ГПК України доказом перебування відповідача 2 на військовій службі, оскільки надана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, який є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, далі - Положення № 154). За пунктом 8 Положення № 154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Заперечень проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника) відповідач 2 у цій справі не висловлював, представника до участі в справі не залучав.
На підставі вищезазначеного, з метою забезпечення реалізації принципу рівності сторін, керуючись імперативними положеннями пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстації дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до припинення перебування другого відповідача - ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, постановлена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України у зв'язку із перебуванням другого відповідача у складі Збройних Сил України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У контексті доводів апеляційної скарги про недоведеність перебування відповідача на службі у військовому формуванні, переведеному на воєнний стан або залучення ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції чи до виконання відповідних завдань в зоні бойових дій, колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22.
Так, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу.
У зв'язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї постанови воєнний стан не скасований.
У пункті 2 Указу Президент України постановив: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, Президент України у пункті 1 Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1).
Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року та станом на момент прийняття цієї постанови в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.
Судова колегія погоджується із скаржником, що із однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства.
Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначена норма права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 зазначає таке.
Як уже зазначалося вище, Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов'язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.
Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон №1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Колегія суддів зауважує, що приписи пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 також зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан». Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність перебування відповідача на службі у військовому формуванні, переведеному на воєнний стан або залучення ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції чи до виконання відповідних завдань в зоні бойових дій, колегія суддів відхиляє, оскільки з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Матеріали справи містять лист ІНФОРМАЦІЯ_3 №1/4326 від 17.12.2025 за змістом якого повідомлено, що за обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України від 24.02.2024 №65 «Про загальну мобілізацію» 11.03.2024 призваний на військову службу до Збройних Сил України по мобілізації та станом на 16.12.2025 не звільнявся з військової служби Збройних Сил України.
Доказів на спростування факту перебування другого відповідача на військовій службі у складі ЗСУ позивачем (скаржником) суду не надано.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що перебування ОСОБА_1 у статусі керівника, засновника та кінцевого бенефіціарного власника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК-АГРО», а також відсутність відомостей про припинення діяльності господарства чи призначення іншої уповноваженої особи, свідчать про можливість його участі у справі та виключають підстави для зупинення провадження.
Зазначені обставини стосуються корпоративного статусу ОСОБА_1 та порядку здійснення ним повноважень як органу юридичної особи. Водночас підставою для застосування пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України є виключно встановлений факт перебування сторони у складі Збройних Сил України або іншого військового формування, переведеного на воєнний стан.
Норма пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України має обов'язковий (імперативний) характер і не залежить від організаційно-правового статусу військовослужбовця, його корпоративних повноважень, можливості делегування повноважень іншим особам або фактичного здійснення юридично значимих дій від імені юридичної особи.
Обов'язок суду зупинити провадження на час перебування на військовій службі особи, яку позивач визначив при поданні позову як другого солідарного відповідача, діє незалежно від того, чи є він засновником, керівником або представником іншого солідарного відповідача - юридичної особи.
Сам по собі факт неприпинення діяльності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК-АГРО» та відсутність інших уповноважених осіб у реєстрі не спростовують встановленого судом факту перебування другого відповідача на військовій службі та не усувають передбаченого законом обов'язку суду зупинити провадження у справі.
У контексті доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що мета законодавця у формулюванні норми, що міститься у пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов'язок, пов'язаний із захистом Батьківщини - військовослужбовців.
Тож норма пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі №912/2899/25 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, на підставі пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
7. Розподіл судових витрат
Відповідно до приписів ст. 129 та пп. «в» п.4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 275, 282 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2025 по справі № 912/2899/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2025 по справі № 912/2899/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги встановлено статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: О.Ю. Соп'яненко
Ю.В. Фещенко