24.02.2026 року м. Дніпро Справа № 904/3422/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Кучеренко О.І., Верхогляд Т.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 (повне рішення складено 08.09.2025, суддя Дупляк С.А.) у справі № 904/3422/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення грошових коштів,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 26.06.2025 за вих. №б/н до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 11.401,91 грн, з яких: 2.762,92 грн трьох процентів річних, 8.638,99 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. РУДНА, будинок 47; ідентифікаційний код 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) 24,44 грн (двадцять чотири грн 44 к.) трьох процентів річних, 4,84 грн (чотири грн 84 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 2.738,48 грн трьох процентів річних та 8.638,99 грн інфляційних втрат) відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 08.09.2025 в частині відмови від задоволення позовних вимог; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання платником певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. Враховуючи встановлений законодавством порядок оплати спірних послуг у вигляді автоматичного списання з рахунку Відповідача, оплата за надані Позивачем послуги має бути здійснена негайно в день підписання (оформлення) відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки. При цьому, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки.
Отже, на думку скаржника, у Відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг, які в силу положень п. 1.4 Договору зафіксовано відповідними документами (відомостями плати за користування вагонами, накопичувальними картками).
За твердженням скаржника, рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі №904/5961/23 лише підтверджено, що обов'язок сплатити послуги виникає за результатами їх надання/ споживання. Незгода Відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/споживання безпосередньо в спірний період. Рішеннями у справі №904/5961/23 фактично підтверджено правомірність та обґрунтованість нарахування спірної плати за користування вагонами, збір за зберігання вантажів та встановлено порушення Відповідача у вигляді несплати належних залізниці платежів. Оскільки рішення суду не породжує зобов'язання грошового характеру, захист порушеного права Позивача жодним чином не залежить від дати винесення рішення суду та набрання ним законної сили, а права та обов'язки Позивача та Відповідача виникають з умов укладеного між сторонами Договору.
Як зазначено скаржником, виходячи з положень чинного законодавства, Договору та інших доказів, у Відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати, накопичувальних картках). Рішеннями суду першої інстанції у справі № 904/5961/23 лише підтверджено, що обов'язок сплатити послуги виникає за результатами їх надання/споживання.
Незгода відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/споживання безпосередньо в спірний період. Таким чином, не рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 по справі № 904/5961/23 є підставою для виникнення зобов'язання Відповідача по сплаті Позивачу сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів, а навпаки, порушення Відповідачем свого зобов'язання по сплаті зазначених сум та звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права призвело до ухвалення Господарським судом рішення від 12.01.2024 по справі № 904/5961/23.
Скаржник наголошує, що зазначеним вище рішенням, суд фактично підтвердив правомірність нарахування Позивачем відповідної плати за період, що був предметом розгляду, та відповідно встановив неправомірну бездіяльність у вигляді несплати таких коштів з боку Відповідача. Тобто захист порушеного права Позивача жодним чином не залежить від дати винесення рішення суду та набрання ним чинності, оскільки як було зазначено вище права та обов'язки Позивача та Відповідача, в тому числі і по сплаті відповідної плати, виникають з умов укладеного між сторонами договору, а рішення суду не може породжувати зобов'язання грошового характеру, лише підтверджує факт певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов'язання. І саме з цих підстав є абсолютно помилковим висновок суду, про те що обов'язок з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі № 904/5961/23. Набрання законної сили зазначеним рішенням суду є підставою для примусового виконання такого рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження», але жодним чином не може бути початком перебігу строку з виконання грошового зобов'язання, неправомірно не виконаного Відповідачем у добровільному порядку.
З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про визначення початку періоду прострочення Відповідачем грошового зобов'язання з дня набрання чинності рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 по справі № 904/5961/23, відповідно позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на викладене, скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 по справі № 904/3422/25 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних в частині відмови від задоволення позовних вимог і ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/3422/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/3422/25.
01.10.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № 904/3422/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору (доплати), на належні реквізити та докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами відповідачу, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
27.10.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, якою долучено до матеріалів скарги докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 726.72 грн, відповідно до платіжного доручення від 24.10.2025 та докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами відповідачу, зокрема, опис вкладення до цінного листа на ім'я Інгулецький ГЗК від 24.10.2025 та накладну Укрпошти № 50023 00800107; фіскальний чек на суму 40, 00 грн від 24.10.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № 904/3422/25. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
На підставі розпорядження керівника апарату суду №128/26 від 23.02.2026, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 для розгляду даної справи визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кучеренко О.І., Верхогляд Т.А.
12.11.2025 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказує, що позивач помилково ототожнює строк підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами (два робочі дні від дня надання послуг) із строком здійснення оплати, змішуючи при цьому строк оплати та строк списання коштів з особового рахунку Відповідача.
Як зазначено відповідачем, договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг, у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг. Також Правила розрахунків за перевезення вантажів не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
На думку відповідача, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 по справі № 904/5961/23, яке набрало законної сили 26.03.2025 (аналогічна правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 904/256/24, від 01.08.2025 у справі № 904/1561/25 та від 29.09.2025 у справі № 904/1290/25 ). Враховуючи викладене, ПРАТ «ІНГЗК» вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 року у справі № 904/3422/25 законним та обґрунтованим і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі №904/5961/23 встановлені такі обставини.
20.03.2020 між Регіональною філією «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та Приватним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» було укладено договір № ПР/М-20240/НЮдч «Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець ДП "Придніпровська залізниця" стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2.
Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.
Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено на продовженні колії № 3 біля вхідного сигналу "НІ", на продовженні колії № 2 біля вхідного сигналу "НІІ".
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 50624,66 погонних метрів (п. 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (п. 4 договору).
Відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець за телефоном прийомоздавальнику зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2.
Згідно з п. 6 договору вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій № 1, 2, 3, IV, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець за вказівкою чергового по станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до відправлення з під'їзної колії прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" повідомляє за телефоном прийомоздавальника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з подальшим наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.
Середньодобова переробна спроможності за основними вантажними фронтами наведена у додатку 1 до договору. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 10 договору).
За умовами п. 11 договору для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 12,0 год.
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору).
Відповідно до п. 14 договору, власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД".
Пунктом 15 договору передбачено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.
Згідно з пунктом 19 договору одностороння відмова від виконання договору і одностороння зміна його умов не допускаються. Розірвання договору або зміна умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі недосягнення згоди - за рішенням господарського суду.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01.04.2020 по 31.03.2025 включно (пункт 21 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 4 від 20.09.2021).
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
У травні 2023 року за накладними на адресу відповідача прийнято до перевезення порожні власні вагони зі станцією призначення - Інгулець, а саме: № 001236, 013048, 013053, 013055, 013056, 013057, 20692, 20826, 37030, 37031, 37032, 40229, 40232, 40234, 40239, 40249, 40386, 294918, 41020892, 41108135, 41108143, 40611, 4061140614, 40615, 40616, 40620, 40622, 40623, 40627, 40672, 40673. 40674, 40675, 40676, 40677, 40678, 40679, 40680, 40682, 40684, 40685, 40686, 40687, 40688. 40689, 40690, 40691, 40692, 40693, 40694, 46800512, 40612, 40613, 40617, 40618. 40624, 40626, 40681, 40683. 013047, 013065, 013066. 013067, 013105, 40055, 40056, 40059, 40631, 40632, 40633, 40763, 40764. 40768, 40769, 40770, 40771. 40772, 40773, 40774. 40782, 40775, 40781, 40783, 40786, 40057, 40058, 40630, 40765. 40766, 40767, 40776, 40777, 40778, 40780, 40784, 40785, 013058, 40621 (арк. 49-148 том 1).
Як вбачається з актів ф. ГУ-23 станції Інгулець №233, №242, №256, №257, №258, №259 (арк. 38-43, том 1), відповідачем несвоєчасно забиралися вагони з колій станції Інгулець, що призвело до їх зайнятості та скупчення.
Зазначені акти складені після закінчення затримки вагонів, в них, відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери, акти засвідчені підписами представників як залізниці так і вантажоотримувача, при цьому, вантажоотримувачем вказані акти підписані з застереженнями, а саме:
- акт №233 містить застереження щодо непогодження у зв'язку з тим, що вагони пред'явлені з порушенням договору, згідно п. 7 якого вагони здаються на під'їдні колії відповідача в тій кількості, яв якій прибули. Прибуло 54 пв, пред'явлено 22 пв.;
- акт №242 містить застереження про те, що у відповідача немає можливості приймати на під'їзну колію відповідача через забезпечення порожніми вагонами понад переборну спроможність під'їзних колій відповідача; відповідно до листа ЦМ-13/693 від 05.04.2022 до часу користування вагонами не повинен включатись час дії комендантської години;
- акт №256 містить застереження щодо непогодження у зв'язку з тим, що о 03:05 вагони були переформовані на 4 колію, на якій на той час проводились маневрові роботи. Огородження з 4 колії знято о 06:55;
- акт №257 містить застереження щодо непогодження у зв'язку з тим, що вагони пред'явлені з порушенням договору, згідно п.7 якого вагони здаються на під'їдні колії відповідача в тій кількості, в якій прибули. Прибуло 53 пв, пред'явлено 25 пв.;
- акт №258 містить застереження щодо непогодження у зв'язку з тим, що у відповідача немає можливості забрати 1 пв., тому що він виставлений на зайняту колію і прикріплений 33 пв, які вже були актовані раніше;
- акт №259 містить застереження щодо непогодження у зв'язку з тим, що у відповідача немає можливості забрати 12 пв., тому що вони виставлені на зайняту колію і прикриті 34 пв, які вже були актовані раніше.
У книзі повідомлень форми ДУ-47 ст. Інгулець наявні усі записи, як про запланований час подачі вагонів, так і про представників відповідача, що прийняли повідомлення (арк.44-48, том 1).
На підставі актів станцією Інгулець заведені накопичувальні картки ф. ФДУ-92 №21059004, № 21059002, № 21059003, (арк. 31-33 том 1), в яких відображено збір за зберігання вантажу на загальну суму 2.437,68 грн (з без ПДВ).
Станцією призначення Інгулець розраховано плату за користування вагонами за відомостями плати ф. ГУ-46 № 15059033, № 16059034, № 21059035 (арк. 24-30, том 1) на загальну суму 47.114,52 грн (з ПДВ).
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та були предметом спору у справі №904/5961/23.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі №904/5961/23 позов задоволено. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 47.114,52 грн плати за користування вагонами, 2.437,68 грн збору за зберігання вантажу, 2.684,00 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі № 904/5961/23 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі № 904/5961/23 залишено без змін.
18.04.2025 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025, які набрали законної сили 26.03.2025, видано наказ.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як було зазначено Позивачем, відповідач сплатив борг у добровільному порядку платіжним дорученням №4500008748 від 02.04.2025 у розмірі 49.552,20 грн, який складається з плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» переліком №2558012 від 02.04.2025 відобразила в особовому рахунку відповідача кошти, що надійшли, як оплату спірних сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач нарахував на заборгованість, яка встановлена судовим рішенням у справі № 904/5961/23, три проценти річних у розмірі 2762,92 грн, інфляційні втрат 8637,99 грн, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення господарський суд зазначив, що оскільки обов'язок з оплати спірних сум за цими документами виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 року у справі №904/5961/23, обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат і 3% річних, з урахуванням меж позовних вимог, є період з 27.03.2025 по 01.04.2025 та з березня по квітень 2025 року відповідно.
Оскільки прострочення існувало всього 6 днів (з 27.03.2025 до 01.04.2024) інфляційні втрати за березень - квітень 2025 року нарахуванню не підлягають.
Відтак, в частині вимог про стягнення 8.638,99 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, суд встановив, що розмір трьох процентів річних за ним складає 24,44 грн.
Відтак, в частині вимог про стягнення 2.738,48 грн трьох процентів річних слід відмовити.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.
Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 5 ст. 307 ГК України (що діяв на час виникнення спірних відносин), умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, за якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Беручи до уваги факти, встановлені у справі № 904/5961/23, рішення, яке набрало законної сили, відповідач підписав вищевказані відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 із зауваженням. Вказане унеможливило списання залізницею плати за користування вагонами за відомістю плати за користування вагонами.
Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. При цьому, в силу пункту 1.4 Договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які з боку відповідача повинні підписуватись не пізніше двох робочих днів від дня їх складення.
Підсумовуючи, ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений Договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами). Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.
Таким чином, посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на відсутність строку для оплати наданих послуг спростовується умовами укладеного між сторонами договору.
Оскільки оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення накопичувальної картки.
Так, за порушення строків внесення плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Припис ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отже, обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних втрат за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, Позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та обставин справи, зокрема, з огляду на підтвердження факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання (зі сплати за користування вагонами та зберігання вантажу) та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, у позивача виникло право для нарахування сум, у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат, які обґрунтовані нормою ст. 625 ЦК України, що підлягає застосуванню у разі порушення грошового зобов'язання, підлягають задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №904/3422/25 необхідно скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №904/3422/25 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №904/3422/25 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47; ідентифікаційний код 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) 8638,99 грн. інфляційних втрат, 2762,92 грн. 3% річних, 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, про що видати наказ.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн., про що видати наказ.
Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя О.І. Кучеренко
Суддя Т.А. Верхогляд