24 лютого 2026 року м. Харків Справа № 917/319/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тихий П.В.,
розглянувши заяву представниці Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства оптово-роздрібної торгівлі "Квінта" - адвоката Карасенко О.О. про ухвалення додаткового рішення у справі №917/319/24 (вх. №1845 від 13.02.2026),
у межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх. №2788 П/2),
на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.12.2025 (повне рішення складено 09.12.2025) у справі № 917/319/24 (суддя Ківшик О.В.),
за позовом ОСОБА_1 , м. Миргород Полтавської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства оптово-роздрібної торгівлі "Квінта", м. Миргород Полтавської області,
про стягнення 514 367,30 грн,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства оптово-роздрібної торгівлі "Квінта" (далі - ТОВ ПОРТ "Квінта", відповідач) грошових коштів в сумі 514367,30грн вартості частки у статутному капіталі товариства.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.12.2025 у справі №917/319/24 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства оптово-роздрібної торгівлі "Квінта" на користь ОСОБА_1 514367,30грн ринкової вартості частки учасника підприємства, 7715,51 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2025 року у справі №917/319/24 та прийняти нове рішення про задоволення позову з урахуванням додатково поданих доказів на підтвердження реальної ринкової вартості об'єктів оцінки вартості частки учасника.
Також апелянт просив долучити до матеріалів справи звіти про незалежну оцінку об'єктів нерухомості, виконаних експертом-оцінювачем Коваленко А.Г., а саме: нежитлового приміщення торгового комплексу по вул. Усика Якова буд. 7, м. Миргород; нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1 ; комплексу будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тихий П.В..
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 27.12.2025 у справі №917/319/24 залишено без змін.
13.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява (вх. №1845) про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій останній просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ПОРТ "Квінта" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн.
Згідно з витягом із протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.02.2026 для розгляду заяви визначено колегію судді у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тихий П.В.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представництво інтересів відповідача - ТОВ ПОРТ "Квінта" під час розгляду справи №917/319/24 у Східному апеляційному господарському суді здійснювалося адвокатом Карасенко О.О.
У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№1083 від 26.01.2026) представниця відповідача повідомила, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести - це витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення (вх.№1845 від 13.02.2026) представниця заявника надає докази на підтвердження розміру понесених судових витрат (ордер серії ВІ №1348575 від 26.01.2026, договір про надання правової допомоги №2803 від 28.03.2024; акт приймання-передачі наданих послуг №2 до договору про надання правової допомоги №2803; рахунок на оплату послуг №12/02 від 12.02.2026), а також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ПОРТ "Квінта" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн.
Водночас у судовому засіданні апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів представниця відповідача - адвокат Карасенко О.О. просила стягнути судові витрати, а також зазначила, що докази на підтвердження їх понесення будуть надані у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Статтею 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 не вирішувалося питання щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 прийнято до розгляду у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи заяву представниці відповідача - ТОВ ПОРТ "Квінта" - адвоката Карасенко О.О. про ухвалення додаткового рішення у справі №917/319/24.
Встановлено учасникам справи строк для надання письмових пояснень або заперечень з приводу заяви з доказами надсилання їх копії заявнику до 20.02.2026 (кінцева дата для надходження безпосередньо до суду).
19.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача Верещаки О.В. надійшли заперечення (вх.№2040) на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №917/319/24, в яких заявник просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ ПОРТ "Квінта" про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву відповідача ТОВ ПОРТ "Квінта" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №917/319/24 та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з апеляційним переглядом справи №917/319/24, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Як вже зазначалось вище, постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 у справі №917/319/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.12.2025 у справі №917/319/24 залишено без задоволення; а рішення Господарського суду Полтавської області від 27.12.2025 у справі №917/319/24 - залишено без змін.
Із наданих заявником доказів вбачається, що правовідносини між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством оптово-роздрібної торгівлі "Квінта" (далі - Клієнт) та Адвокатом Карасенко Оленою Олександрівною (далі - Адвокат) під час апеляційного перегляду даної справи підтверджуються договором про надання правової допомоги №2803 від 28.03.2024 (далі - Договір).
Зі змісту договору вбачається, що Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу у визначеному договором обсязі та умовах.
Пунктом 1.2. договору визначено, що адвокат зобов'язується надати клієнту послуги з представництва його інтересів у судах будь-якої інстанції в межах справи №917/319/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ПОРТ "Квінта" про стягнення частки у статутному капіталі ТОВ ПОРТ "Квінта", що включає, зокрема, вивчення та аналіз документів та обставин справи; надання правової консультації і роз'яснень щодо виниклих спірних правовідносин; надання Клієнту інформації про рух справи; складання та подання необхідних процесуальних документів; представництво інтересів Клієнта в суді; складання та подання процесуальних документів, представництво інтересів Клієнта в суді в разі апеляційного оскарження судового рішення.
З огляду на матеріали справи, питання терміну, вартості надання послуг та порядку розрахунку передбачено розділом 5 Договору.
За аналізом зазначеного розділу вбачається, що сторони погодили гонорар за надання послуг в межах розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000грн без ПДВ (п. 5.2.2.).
Пунктом 5.3. визначено, що розрахунок за надані послуги здійснюється не пізніше 7 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
12.02.2026 сторонами був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 12.02.2026 (далі - Акт), відповідно до якого сторони домовились, що адвокатом надана правова допомога згідно з умовами Договору, зокрема, правова допомога в межах справи №917/319/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ПОРТ "Квінта" про стягнення частки у статутному капіталі Товариства, що включає складання та подання процесуальних документів, представництво інтересів Клієнта в суді в межах апеляційного розгляду справи.
За надання правової допомоги згідно з договором №2803 від 28.03.2024 та актом №2 від 12.02.2026 адвокатом був наданий рахунок на оплату №12/02 від 12.02.2026 на суму 20000,00грн.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
За змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 цього Закону).
Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Аналогічна правова позиція міститься у п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
При цьому, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Договору про надання правової допомоги №2803 від 28.03.2024, сторонами погоджено виплату фiксованої суми гонорару за надання Адвокатом правової допомоги в судi апеляційної iнстанцii у господарськiй справi №917/319/24 у розмiрi 20000,00грн.
Дослідивши положення Акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 12.02.2026, судом встановлено, що адвокат виконав такі види роботи як складання та подання процесуальних документів, представництво інтересів Клієнта в суді в межах апеляційного розгляду справи.
Тобто, гонорар визначено у фіксованому розмірі, що цілком узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи зазначене питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Як вже зазначалось вище, позивач - ОСОБА_1 скористався своїм правом на подання заяви щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами, та подав свої заперечення на заяву відповідача.
Таким чином, не погоджуючись із сумою витрат, заявлених представником відповідача, позивач вважає їх розмір явно неспівмірним з предметом позову у даній справі та реальними витратами представника позивача свого часу та є завищеним, з огляду на те, що представником було подано лише відзив на апеляційну скаргу, до того ж позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, не потребувала додаткового вивчення матеріалів та формування правової позиції, відмінної від тієї, що була в суді першої інстанції; а також представник відповідача брала участь в єдиному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, позивач просить у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення ТОВ ПОРТ "Квінта" відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Судова колегія звертає увагу на те, що інтереси відповідача в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Карасенко О.О. Безпосередньо адвокат Карасенко О.О. також була представницею відповідача в господарському суді першої інстанції.
Отже, обставини даної справи на момент її розгляду в суді апеляційної інстанції представнику відповідача були достеменно відомі. Її правова позиція та доводи, якими вона її обґрунтовувала протягом всього часу розгляду справи, не змінювались (а саме - визнання позову в розмірі 514367,30 грн).
Так, матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Карасенко О.О. відповідачу у цій справі послуг з підготовки та подання процесуальних документів, а саме - відзиву на апеляційну скаргу від 26.01.2026.
Крім того, адвокатом було заявлено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та, відповідно, сама участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 11.02.2026.
Таким чином, в ході розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції представник відповідача фактично виконав дії, спрямовані на підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні.
Колегія суддів враховує предмет спору в даній справі, а саме - стягнення вартості частки у статутному капіталі товариства у загальній сумі 514367,30грн, а також те, що дана справа не була складною за своїм характером; підготовка до неї не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, як і витрат значного обсягу часу з огляду на сформованість правової позиції відповідача ще під час її розгляду у суді першої інстанції.
Європейський суд з прав людини зробив висновок, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, у додатковій постанові Верховного Суду від 15.11.2022 у справі № 873/29/22 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів акцентує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.
З урахуванням наведеного, проаналізувавши надані відповідачу адвокатом Карасенко О.О. послуги та виконані роботи зі складання та подання відзиву на апеляційну скаргу та участь в одному судовому засіданні у даній справі №917/319/24, беручи до уваги заперечення позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки такі послуги стосуються аналогічних по суті дій в суді першої інстанції (підготовка відзиву на апеляційну скаргу здійснювались з урахуванням вже наявної позиції, яка була сформована під час розгляду справи у суді першої інстанції). Крім того, надані адвокатом Карасенко О.О. послуги у такій категорії спору як стягнення вартості частки в статутному капіталі товариства за складністю справи не вимагали значного обсягу юридичної та технічної роботи по підготовці вищевказаного відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений відповідачем до стягнення розмір вказаних витрат не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а отже, судова колегія вважає, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку має бути зменшений до 5000,00грн.
Судова колегія враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного суду від 19.01.2022 у справі №910/789/21.
За наведених обставин, заява ТОВ ПОРТ "Квінта" про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з покладенням на ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 221, 244, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства оптово-роздрібної торгівлі "Квінта" про ухвалення додаткового рішення у справі №917/319/24 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства оптово-роздрібної торгівлі "Квінта" (37600, м.Миргород, Полтавська область, вул. Свідницького, 2, код ЄДРПОУ 23559158) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з апеляційним переглядом рішення Господарського суду Полтавської області від 27.12.2025 у справі №917/319/24, в сумі 5000,00грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя П.В. Тихий