ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"24" лютого 2026 р. Справа № 902/1081/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Миханюк М.В.
судді Саврій В.А.
судді Романюк Ю.Г.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" (вх. 730/26 від 12.02.2026) на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 08.01.26р. у справі №902/1081/25
за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" (вул. Шевченка, 34, офіс 397, м. Хмельницький, 29007)
про стягнення 17 940 964,94 грн,
Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.01.2026 у справі №902/1081/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" на користь Вінницької міської ради 12 962 766,94 грн - безпідставно збережених коштів; 3 887 338,05 грн - інфляційних втрат; 1 090 859,95 грн - 3% річних та 269 114,47 грн - витрат на сплату судового збору.
Не погодившись із винесеним рішенням, засобами поштового зв'язку, 09.02.2026 відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №902/1081/25 від 8 січня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОПАРК+» у повному обсязі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що подана апелянтом апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу (ГПК) України з огляду на таке.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок сплати судового збору, повернення і звільнення від сплати, розміри судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011.
Частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.п.6 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами; встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, оскільки вказана скарга подана засобами поштового зв'язку, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.01.2026 у справі №902/1081/25, становить 403 671,71 грн без урахування коефіціенту 0,8 (269 114,47 грн - сума яка підлягала сплаті в суд першої інстанції, з оскарженої суми х150%).
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору.
Разом з тим, скаржником заявлено клопотання про звільнення Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІСОПАРК+» від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 902/1081/25 від 8 січня 2026 року.
Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІСОПАРК+» перебуває у критичному майновому становищі. Станом на дату подання апеляційної скарги Товариство не здійснює господарську діяльність, не має ліквідних активів або майна, придатного для реалізації, позбавлене коштів на банківських рахунках та реальної можливості сплатити судовий збір без припинення існування як суб'єкта господарювання. Розмір судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 902/1081/25 становить непосильний тягар для Товариства. Сплата цієї суми фактично унеможливлює реалізацію права на апеляційне оскарження, гарантованого статтею 55 Конституції України та пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Розглянувши подане апелянтом клопотання про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів не погоджується із такими доводами скаржника з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.
Отже, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Відтак, встановлення державою обов'язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".
Суд зауважує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, скаржником до скарги не додано жодних доказів, що підтверджують відсутність у нього можливості сплатити судовий збір та які дають змогу в повній мірі оцінити його майновий стан.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у зв'язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності грошових коштів для сплати судового збору.
Також, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
У зв'язку з викладеним та зважаючи на те, що у даному випадку відсутні умови, передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для звільнення від сплати судового збору, заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно приписів статті 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 42 ГПК України, встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, судом було встановлено, що апеляційну скаргу з додатками не було направлено Вінницькій міській раді.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень Господарсько процесуального кодексу - апеляційна скарга повинна бути направлена шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи (про що необхідно сформувати і надати до суду квитанцію), а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення, чого скаржником зроблено не було.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне надати можливість апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання належних доказів сплати судового збору в розмірі 403 671,71 грн та докази надіслання апеляційної скарги з додатками Вінницькій міській раді, з урахуванням положень ст.42, 259 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОПАРК+» про звільнення від сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" (вх. 730/26 від 12.02.2026) на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 08.01.26р. у справі №902/1081/25 - залишити без руху.
3. Зобов'язати апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду:
- докази сплати судового збору в розмірі 403 671,71 грн.
- докази надіслання апеляційної скарги з додатками Вінницькій міській раді, з урахуванням положень ст.42, 259 ГПК України;
4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
6. Ухвалу направити апелянту.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Романюк Ю.Г.