судді ОСОБА_1 в кримінальному провадженні №12022262020001171 по обвинуваченню ОСОБА_2
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 332 ч.3 КК України
24 лютого 2025 року м. Чернівці
Вважаю, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.3 ст.332 КК України є правильною і в справі є достатньо доказів для визнання останнього винуватим. Також вважаю, що суд першої інстанції правильно обґрунтовував винуватість ОСОБА_2 , в тому числі показаннями свідка ОСОБА_3 , даними ним на досудовому слідстві 29.04.2022 року в період введеного в Україні воєнного стану, оскільки хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації (ч.11 ст.615 КПК України). Той факт, що здійснення допиту свідка здійснювалось до введення в дію ч.11 ст.615 КПК України, не є перешкодою для суду використати отримані на досудовому слідстві показання в якості доказу.
Крім того, і суді апеляційної інстанції за письмовим клопотанням ОСОБА_3 , яке надійшло на електронну пошту апеляційного суду, який також повідомив, що в даний час перебуває в США разом з сім'єю, останнього було допитано в режимі відеоконференції. Особу Вінника було встановлено на підставі пред'явленого ним паспорта гр. України НОМЕР_1 , виданого 30.09.2008року Мелітопольським МВГУ УМВС в Запорізькій області. Свідку було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.66 КПК України, він був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України та приведений до присяги, з'ясовано його відносини з обвинуваченим. У зв'язку з віддаленим місцезнаходженням свідка на руки вручити йому пам'ятку про його права і обов'язки не представилось можливим. Надані в апеляційній інстанції покази свідка ОСОБА_3 повністю і в деталях співпали з показаннями, які він давав під час досудового слідства в якості свідка, коли хід і результати його допиту фіксувались за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації та під час проведення з ним слідчого експерименту, де проведення цієї слідчої дії також фіксувалось за допомогою засобів відеофіксації.
Той факт, що допит свідка ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції здійснювався не за допомогою програми ВКЗ, на що наголошував захисник в судовому засіданні і через це заперечував проти допиту свідка, а за допомогою застосунку «Telegram» і хід та результати цього допиту було зафіксовано за допомогою технічних засобів відеозапису, не може свідчити про недопустимість цієї процесуальної дії - допиту свідка.
Вина ОСОБА_2 в пред'явленому йому обвинуваченні також підтверджується частково його показаннями, показаннями його дружини - свідка ОСОБА_4 , а також іншими наведеними у вироку суду доказами. Заперечення обвинуваченим того, що він отримав від ОСОБА_3 в якості плати за організацію його переправлення через кордон поза пунктами пропуску не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що ОСОБА_3 є жителем м. Мелітополь і самостійно організувати своє переправлення через державний кордон не міг. В справі відсутні об'єктивні дані про те, що зі свідком ОСОБА_5 про допомогу Віннику незаконно перетнути державний кордон домовлялась інша особа. Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_5 , який був засуджений на підставі укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, і визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншою особою, а в послідуючому в суді першої інстанції заперечив участь ОСОБА_2 у вчиненні злочину.
Вирок районного суду є законним та обґрунтованим належними і допустимими доказами і підстав для його скасування і направлення справи на новий судовий розгляд не має.
Суддя ОСОБА_1