Справа № 526/1948/25 Номер провадження 11-сс/814/158/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
17 лютого 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову дізнавача СД Відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області від 29 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2025 року за №12025175560000012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що дізнавачем у ході досудового розслідування було вжито всіх засобів у межах наданих йому повноважень для встановлення дійсних обставин справи, надано їм об'єктивну оцінку та обґрунтовано встановлено підстави для закриття кримінального провадження, передбачені ст.284 КПК України, постанова дізнавача про закриття кримінального провадження є законною, обґрунтованою, належно мотивованою та відповідає вимогам кримінального процесуального закону України.
За змістом апеляційної скарги потерпіла ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову дізнавача СД Відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області від 10 червня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2025 року за №12025175560000012, вважаючи необхідним подальше проведення досудового розслідування. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: дізнавач не вжив усіх можливих заходів для отримання всіх наявних доказів, які стосуються події розслідуваного кримінального правопорушення, та не здійснив усіх необхідних процесуальних дій, належним чином не перевірив її доводи та не проаналізував дані відеозаписів, із яких убачається те, що ОСОБА_7 не перебувала в стані необхідної оборони, саме вона почала чинити активні дії з переходом у відповідний наступ на неї ( ОСОБА_6 ) і нанесла їй цілеспрямований удар кулаком в носа, від чого в неї ( ОСОБА_6 ) розпочалася кровотеча.
Учасникам провадження було належним чином повідомлено про місце, дату, час апеляційного розгляду та в судове засідання вони не з'явились. Водночас прокурор, ОСОБА_6 та її представник - адвокат ОСОБА_8 , заявили клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги без їх участі.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, вивчила матеріали судового й кримінального проваджень, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, як наслідок, підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи з положень п.2 ч.1, ч.4 ст.284 КПК України, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження в разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
За вимогами п.2 ч.5 ст.110 КПК України мотивувальна частина постанови дізнавача повинна містити відомості про : зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови ; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
З аналізу положень КПК України вбачається, що постанова дізнавача про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, відповіді на необхідні для прийняття правильного рішення питання, поставлені нею, та наведено обставини, які виключають провадження у справі та обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Тобто дізнавач повинен перевірити і проаналізувати наведені заявником, потерпілим обставини, зіставити їх із наявними у справі матеріалами й дати на доречні та важливі аргументи заявника, потерпілим відповіді в своєму рішенні (постанові).
На підставі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Згідно з ч.3 ст.40-1 КПК України дізнавач зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі.
За змістом ч.2 ст.9 КПК України дізнавач зобов'язаний усебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують особу, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Таким чином, із метою виконання наведених вище завдань кримінального провадження, прийняттю дізнавачем рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих дій і заходів у порядку, передбаченому КПК України, для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження відповідно до норм Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного й об'єктивного дослідження та оцінки дізнавачем усіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
У свою чергу, слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний ретельно перевірити законність, обґрунтованість і вмотивованість прийнятої слідчим постанови.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що СД ВП №1 Мирогородського РВП ГУНП у Полтавській області здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2025 року за №12025175560000012, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за фактом заподіяння ОСОБА_9 ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, 23 січня 2025 року приблизно о 20 годині в приміщенні магазину «Маркетопт» на площі Соборній у м. Гадяч.
29 вересня 2025 року дізнавачем СД ВП №1 Мирогородського РВП ГУНП у Полтавській області прийнято постанову про закриття вказаного вище кримінального провадження у зв'язку із встановленням відсутності в діяннях ОСОБА_7 складу будь-якого кримінального правопорушення, зокрема, передбаченого ч.2 ст.125 КК України (згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України). Прийняте рішення дізнавач мотивував тим, що в момент, про який у своїх заяві та показаннях вказала ОСОБА_6 , ОСОБА_7 перебувала в стані необхідної оборони та не перевищила її меж і така обставина виключає протиправність діянь ОСОБА_7 згідно зі ст.36 КК України, а, отже, дії ОСОБА_7 не утворюють склад будь-якого кримінального правопорушення.
Однак дізнавач не дотримався наведених вище положень КПК України при винесенні оскаржуваної постанови, а викладені в скарзі ОСОБА_6 обставини щодо безпідставності цього рішення дізнавача належним чином не стали предметом судового контролю слідчого судді.
Так, дізнавач у порушення вимог КПК України належним чином не мотивував постанову про закриття кримінального провадження, оскільки не надав оцінку всім показанням допитаних свідків та письмовим доказам, які стосуються розслідуваних обставин, не виклав їх зміст у постанові та не проаналізував їх у сукупності з даними відеозаписів із камер спостереження.
Зокрема, поза увагою дізнавача в оскаржуваній постанові залишились: протокол слідчого експерименту, проведеного з потерпілою ОСОБА_6 , від 20 лютого 2025 року з додатками (а.к.п.51-52); висновки судово-медичних експертиз №38 від 05 березня 2025 року, №46 від 05 травня 2025 року про те, що відтворені ОСОБА_6 у ході слідчого експерименту обставини відповідають об'єктивним даним судово-медичної експертизи №16 від 05 лютого 2025 року, анатомічній локалізації, взаєморозміщенню, кількості, давності й механізму утворення виявлених у неї тілесних ушкоджень (а.к.п.54-55, 127-131), не відображено дізнавачем показання всіх свідків, які мають значення для правильного встановлення обставин подій.
Також із матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурором було надано органу досудового розслідування письмові вказівки щодо необхідності проведення слідчих дій, зокрема, допитати як свідка судово-медичного експерта ОСОБА_10 , з'ясувати в нього, чи могли утворитися виявлені в ОСОБА_6 тілесні ушкодження від удару ОСОБА_7 , надавши йому для ознайомлення відеозаписи з камер спостереження магазину «Маркетопт» (а.к.п.206).
Однак усупереч викладеному вище органом досудового розслідування не виконано обов'язкових письмових вказівок прокурора щодо проведення допиту судово-медичного експерта ОСОБА_10 із наданням йому для ознайомлення відеозаписів із камер спостереження магазину «Маркетопт» при тому, що ця слідча дія з урахуванням її пов'язаності з наданням для ознайомлення експерту матеріалів відеофіксації, має істотне значення для правильного вирішення справи. Водночас матеріали кримінального провадження не містять і відомостей щодо неможливості здійснення вказаного вище допиту експерта.
Також колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього підстави. Така підстава відповідно до ч.1 ст.36 КК України характеризується двома елементами: вчиненням особою суспільно-небезпечного посягання та необхідністю його негайного відвернення або припинення.
Другий елемент, що характеризує підставу необхідної оборони - це наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного посягання.
Існування підстави для необхідної оборони свідчить про те, що особа знаходиться у стані необхідної оборони, тобто в неї виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Таке право існує в особи лише протягом часу, коли вона знаходиться в стані необхідної оборони. У разі, якщо такий стан закінчився, то право на необхідну оборону припиняється. Якщо не зважаючи на це, особа все ж таки заподіює шкоду особі, яка здійснювала суспільно небезпечне посягання, то вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах.
Для вирішення питання про наявність підстав для висновку про перебування особи в стані необхідної оборони належить врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їхнє співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Але дізнавач належним чином не перевірив наведені вище обставини з урахуванням змісту відеозаписів із камер спостереження, відповідно до яких ОСОБА_6 дійсно першою нанесла удар рукою в обличчя ОСОБА_7 , проходячи вперед, але затим ОСОБА_7 відразу у відповідь заподіяла удар кулаком прицільно в обличчя ОСОБА_6 , попередньо активно зробивши для цього до неї крок значного розміру, коли ОСОБА_6 на певну відстань була віддалена. Тому, за таких обставин, дізнавач, вирішуючи питання про наявність чи відсутність у ОСОБА_7 стану необхідної оборони, мав би ретельно встановити обставини щодо причини конфлікту, мотиви дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , спочатку ретельно перевірити з урахуванням аналізу всієї сукупності доказів, чи не спостерігався в поведінці ОСОБА_7 факт заподіяння нею удару ОСОБА_6 у відповідь в обопільній бійці з бажанням помститись, а не з метою захисту, тобто за відсутності стану необхідної оборони.
Таким чином, оскаржуване рішення про закриття кримінального провадження є передчасним і невмотивованим, дізнавачем не здійснено необхідних дій для належного встановлення всіх обставин провадження, не виконано вимог щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження цих обставин і надання їм відповідної оцінки.
Наведене вище також залишилось поза увагою слідчого судді, який ретельно не перевірив доводів потерпілої.
Усунути допущені під час досудового розслідування істотні порушення приписів КПК України можливо лише шляхом скасування постанови про закриття кримінального провадження та належного виконання дізнавачем вимог щодо проведення повного, всебічного та об'єктивного встановлення й аналізу всіх обставин провадження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Постанову дізнавача СД Відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області від 29 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2025 року за №12025175560000012, скасувати, а кримінальне провадження направити до Відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області для проведення досудового розслідування.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4