Справа № 346/5996/25
Провадження № 22-ц/4808/302/26
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
24 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Максюти І. О., Томин О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Албул Тамари Валентинівни на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Васильковського В. В. в місті Коломиї, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
На підставі рішення суду з відповідача на її користь стягувалися аліменти на утримання сина, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно і до досягнення сином повноліття.
На час звернення до суду син досяг повноліття та є учнем 1TAS класу Технікуму у Тарнобжезі. Він проживає в гуртожитку, який вона оплачує, та перебуває на її утриманні: вона купує йому всі необхідні речі, продукти харчування, оплачує його лікування. Однак, враховуючи, що її заробітна плата є незначною, а інші види доходу у неї відсутні, вона не в змозі самостійно в повній мірі утримувати сина. Водночас відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча має таку можливість, оскільки отримує пенсію та працює, інших дітей не має, аліментів нікому не сплачує.
На підставі наведеного просила суд стягувати з відповідача на її користь на утримання повнолітнього сина аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення сином двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задоволено.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення сином двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання.
Стягнення аліментів ухвалено розпочати з 18 листопада 2025 року і проводити до закінчення навчання ОСОБА_4 , але не пізніше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Стягнення аліментів в розмірі платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування рішення суд зазначив, що сімейним законодавством передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог. Визначаючи розмір аліментів у спірному випадку, суд урахував стан здоров'я дитини та її матеріальне становище, стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього іншої дитини та дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу).
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Албул Т. В. на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що частиною третьою статті 199 СК України визначено коло суб'єктів, які мають право звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання. До таких суб'єктів належать: той із батьків, з ким проживає дитина, а також сама дитина, яка продовжує навчання.
З матеріалів справи встановлено, що позивачка не проживає разом зі своїм повнолітнім сином, оскільки він перебуває за кордоном, та жодним чином не обґрунтувала необхідність стягнення аліментів саме на її користь, а не на користь сина. Отже, рішення суду про стягнення аліментів на користь матері є необґрунтованим і незаконним.
Крім того, представник апелянта зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення проігнорував той факт, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є дитиною з інвалідністю та хворіє на цукровий діабет у тяжкій формі. Апелянт не працює, офіційно є пенсіонером і отримує лише пенсію. Дружина апелянта - ОСОБА_6 наразі теж не працює, офіційного доходу не має, оскільки здійснює догляд за дитиною з інвалідністю. Отже, апелянт є єдиним годувальником у сім'ї, і весь тягар її утримання покладено на нього.
Також представник апелянта вказує на те, що ОСОБА_1 надає матеріальну допомогу позивачці у добровільному порядку, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення аліментів за рішенням суду.
Окрім цього, звертає увагу, що позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовлювали б необхідність платного навчання сина за кордоном за наявності можливості здобуття освіти у державних закладах, не надала доказів вартості такого навчання, а також доказів погодження з апелянтом питання навчання сина за кордоном.
За таких обставин, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Позиція інших учасників справи
Представник ОСОБА_2 - адвокат Саварин С. С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання сина сторін, оскільки позивачка самостійно не може забезпечити належні умови для його проживання у зв'язку з навчанням, тоді як відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу синові.
Наголошує, що син сторін здобуває освіту безкоштовно, а тому й відсутні докази на підтвердження вартості навчання. Відповідачу достеменно відомо про це, як і про бажання сина навчатися саме за кордоном, жодних заперечень щодо навчання сина за кордоном відповідач не висловлював.
Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції того факту, що відповідач є пенсіонером та на його утриманні перебувають інші члени сім'ї, представник позивачки зазначає, що відповідач є військовим пенсіонером, а пенсія, яку він отримує, є достатньою як для утримання сина сторін, так і для забезпечення нової сім'ї відповідача. Крім того, відповідач є особою працездатного віку та має можливість працювати з метою належного забезпечення своїх дітей. Докази того, що дружина відповідача є непрацездатною особою та перебуває на його утриманні, у матеріалах справи відсутні. Утримання дитини ОСОБА_5 від другого шлюбу не звільняє відповідача від обов'язку забезпечувати також і сина.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач добровільно надає матеріальну допомогу своєму синові, то такі представник позивачки уважає безпідставними, оскільки з платіжних інструкцій встановлено, що відповідач переказував кошти синові 09 листопада 2024 року та ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто в день народження сина, а отже, такі кошти не є добровільною участю ОСОБА_1 у матеріальному забезпеченні сина, а одноразовою виплатою в якості подарунка на день народження.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Албул Т. В. подала додаткові пояснення у справі, в яких підтримала доводи апеляційної скарги. Додатково зазначила, що позивачка ніколи не погоджувала з відповідачем навчання сина за кордоном. Відповідач є колишнім військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій, а тому син сторін мав би пільги при вступі в Україні, однак позивачка свідомо не скористалася цими пільгами та відправила його навчатися за кордоном, розуміючи та нехтуючи тим фактом, що це може потягнути додаткові витрати, оплачувати які відповідач не має змоги, так як не працює та на його утриманні перебуває дитина з інвалідністю І групи. Крім того, позивачка проходить військову службу, щомісячно отримує грошове забезпечення та винагороду за виконання особливо важливих завдань, розмір яких перевищує пенсію відповідача, інших дітей не має, аліменти нікому не сплачує, а тому може забезпечувати повнолітнього сина.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 09 червня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 09 червня 2010 року відділом ДРАЦС Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 26 листопада 2021 року Чугуївським відділом ДРАЦС у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Харків) (а.с. 10).
Згідно з свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 , виданим 11 серпня 2020 року Відділом ДРАЦС по місту Чугуєву Чугуївському та Печенізькому районах Східного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Харків), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 11 серпня 2020 року змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с. 7).
Відповідно до копії перекладу довідки, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнем 1TAS класу Технікуму у Тарнобжезі в шкільному році 2024/2025. Плановий термін закінчення навчання настане 31 серпня 2029 року (а.с. 12-13).
Згідно з медичною характеристикою, наданою 22 лютого 2024 року КП «Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Чугуївської районної ради Харківської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагностовано: правобічний сколіоз грудо-поперекового відділу хребта І ст., двобічна плоскостопість І ст. Лейкоподібна деформація грудної клітини з незначним порушенням функції зовнішнього дихання (а.с. 15).
Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Коломийської міської ради про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів № 358 від 19 грудня 2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, взято на облік внутрішньо переміщеної особи з м. Чугуєва Харківської області (довідка № 2616-5002149808) і зазнав психологічного насильства та тимчасово проживає у АДРЕСА_1 (а.с. 18).
Згідно із довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 червня 2022 року № 2616-7501043695 та від 20 вересня 2022 року № 2616-5002149808, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне їх місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 11).
Згідно з платіжними інструкціями від 09 листопада 2024 року та 09 листопада 2025 року, ОСОБА_1 перерахував на картковий рахунок ОСОБА_4 , грошові кошти в сумі 1000 грн. (а.с. 39-40).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 08 серпня 2017 року Вінницьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 08 серпня 2017 року зареєстрували шлюб (а.с. 48).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 20 листопада 2018 року Харківським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с. 47).
Згідно з консультаційним висновком спеціалістів Центральної ЛКК з дитячої інвалідності № 146, рекомендовано встановити інвалідність ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 18 років (діагноз: цукровий діабет, тип 1) (а.с. 42).
Відповідно до медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років № 22 від 02 березня 2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дитиною з інвалідністю до 18 років (а.с. 43).
Згідно із пенсійним посвідченням № НОМЕР_6 , ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років довічно, дата видачі посвідчення: 18 червня 2025 року (Міноборони) (а.с. 44).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно з положеннями статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (маються на увазі побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників).
Стягнення аліментів на утримання повнолітніх сина/доньки, які продовжують навчання є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання він/вона не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
За змістом частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Встановивши, що син сторін досяг повноліття, однак навчається у Технікумі у місті Тарнобжезі (Республіка Польща) та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу не спростована, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення сином двадцяти трьох років за умови продовження навчання.
Апеляційний суд уважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є необхідним і достатнім для забезпечення потреб повнолітнього сина сторін, який продовжує навчання, та відповідає принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не вправі була звертатися до суду із цим позовом, не заслуговують на увагу, оскільки вона зареєстрована із сином за однією адресою, тимчасове перебування сина за кордоном у зв'язку з навчанням, зазначений факт не спростовує. Крім того, аліменти у будь-якому випадку відповідно до норм сімейного законодавства є власністю дитини, а їх отримувач зобов'язаний розпоряджатися ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Перебування на утриманні ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_5 судом першої інстанції було враховано під час визначення судом розміру аліментів, що підтверджується змістом оскаржуваного рішення, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу. Водночас твердження про те, що на утриманні відповідача перебуває ще дружина, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилання на те, що позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили необхідність навчання сина за кордоном, апеляційний суд уважає необґрунтованим, так як відсутність такого погодження не звільняє батька від обов'язку щодо утримання дитини та, крім того, син сторін здобуває освіту за кордоном безкоштовно, а тому, позивачка й не може надати докази на підтвердження вартості навчання.
Також колегія суддів уважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відповідач добровільно сплачує аліменти на сина ОСОБА_3 , а тому немає необхідності у зверненні до суду із цим позовом, оскільки на підтвердженння зазначених доводів не надано будь-яких доказів. Перекази грошових коштів на картковий рахунок сина, здійснювані один раз на рік, не свідчать про належне й систематичне виконання обов'язку щодо утримання сина.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Албул Тамари Валентинівни залишити без задоволення.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: І. О. Максюта
О. О. Томин