Справа №701/208/23
Провадження №2/701/5/26
24 лютого 2026 рокуМаньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого-судді -Калієвського І. Д.
за участю секретаря - Байдужої Г. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Черкаської обласної військової адміністрації та Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки,
Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача та третьої особи про витребування земельної ділянки.
19.01.2026 року на електронну адресу суду надійшла заява представника заявника Карманчук Л.В., про зупинення провадження в справі. Клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні Маньківського районного суду перебуває справа №701/208/23 за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.
Предметом спірних правовідносин є земельна ділянка за кадастровим номером 7123155100:03:001:0517, площею 1,9334 га., яка належить до об'єктів обмежених у цивільному обороті та можуть перебувати виключно в державній власності, оскільки в межах цієї земельної ділянки знаходиться пам'ятка археології місцевого значення - поселення IX-VII ст. до н. е., реєстраційний №3107, що взята на облік згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 26.06.1990 року №116. Підставою позову є незаконність вибуття земельної ділянки історико культурного призначення з державної у приватну власність як земель сільськогосподарського призначення, оскільки з огляду на ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» право державної власності на пам'ятки археології гарантовано. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам'ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам'ятками археології, у зв'язку з невіддільністю пам'ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.
Разом з цим, представник позивача вважає, що розгляд вказаної справи на даний час підлягає до зупинення на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України з огляду на наступне.
Верховний Суд в ухвалі від 29.04.2025 у справі №922/264/24 не погодився з висновком про те, що зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, та в цьому разі належним способом захисту є негаторний позов, викладеними у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №557/303/21 та від 17.05.2023 у справі №748/1335/20.
Так, Велика Палата Верховного Суду стабільно та послідовно вказала, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387, 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 28.01.2020 у справі №50/311-б, у постанові від 16.06.2020 у справі №372/266/15).
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14, від 25.10.2022 у справі №910/6567/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2609/21. Суд зазначив, у разі коли публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне володіння (інша особа зареєструвала на своє ім'я право в державному реєстрі прав на нерухомість), для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов, тому задоволення вимоги про витребування земель історико культурного значення, на яких розташовані пам'ятки археології, з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду, речово - правовому характеру віндикаційного позову, та призводить до ефективного захисту прав власника, адже гарантуватиме особі повне відновлення порушеного права, відновить володіння позивачем його майном. У зв'язку з цим колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №557/303/21, від 17.05.2023 у справі №748/1335/20 про те, що ефективним способом захисту права держави на земельну ділянку історико культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології, є негаторний позов. Враховуючи викладене, Верховний Суд ухвалою від 29.04.2025 справу №922/264/24 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою остаточного вирішення питання щодо вірного способу захисту у справах, які стосуються розпорядження земельними ділянками історико - культурного призначення. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2025 зазначену справу прийнято до розгляду. Представник заявника вважає, що обставини справи №922/264/24 є релевантними до даної справи, а тому існують об'єктивні підстави для зупинення розгляду у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/264/24. Застосовуючи такий підхід до даної справи, судом встановлено, що між справами №760/17390/22 та №703/400/25, існує тісний матеріально-правовий зв'язок, вони стосуються спору, що виник з одних правовідносин між тими ж сторонами, а встановлені під час розгляду справи №760/17390/22 фактичні обставини можуть набути преюдиційного значення для даної справи.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, але згідно письмової заяви клопотання про зупинення підтримує та просить його розгляд проводити у його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Прудивус М.А. в судове засідання не з"явився, але згідно письмової заяви просить розгляд клопотання про зупинення проводити у його відсутності.
Інші учасники процесу будучи повідомленими про час та місце розгляду даної справи належним чином в судове засідання не з"явилися, але їх неявка не перешкоджає розгляду даного клопотання по суті у їх відсутність.
Дослідивши наявні матеріали справи в межах, необхідних для вирішення заявленого клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року в справі №761/33089/20 (провадження №61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов'язаність справ пов'язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що наявні передбачені п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження, подане представником позивача клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 223, 258-260 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника позивача: Карманчук Людмили Володимирівни - задовольнити.
Провадження по цивільній справі №701/208/23 (провадження 2/701/5/26) за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Черкаської обласної військової адміністрації та Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки - провадженням зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/264/24.
Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі зобов'язати сторони повідомити про це суд невідкладно.
Копії цієї ухвали суду надіслати сторонам у справі для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в 15 (п'ятнадцяти) денний строк з дня її проголошення - апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.
СуддяІ. Д. Калієвський