Справа № 569/2049/26
19 лютого 2026 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП в Рівненській області ДПП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №984673, 15.01.2026 року о 22 год 50 хв в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру (погрожував, ображав), внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої (матері) ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.01.2026 року серії ВАБ № 984674, 15.01.2026 року о 22 год 50 хв в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії фізичного, психологічного характеру, а саме застосовував фізичне насильство до свого брата
ОСОБА_3 , що не спричинило тілесних ушкоджень, погрожував, словесно ображав, штовхав, намагався побити, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілого ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснювалося в його присутності, хоча від підпису про повідомлення відмовився. До суду двічі не з'явився. Клопотань про розгляд справи у його відсутності, чи про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом не надіслав.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
За таких обставин, суддя вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів, що відповідає положенню ст. 268 КУпАП.
Потерпілий ОСОБА_3 під час розгляду справи підтвердив вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно нього. Пояснив, що в день події ОСОБА_1 ображав його нецензурною лайкою, провокував бійку, штовхав, чим спричинив емоційний розлад здоров'я. Вказав, що така поведінка брата носить регулярний характер, брат зловживає алкогольними напоями, чим зумовлює нестерпність життя з ним під одним дахом. З дружиною розлучився, не працює, веде аморальний спосіб життя. Просив притягнути до відповідальності ОСОБА_1 ,
Потерпіла ОСОБА_2 пояснила судді, що вона з сином ОСОБА_1 примирилася, їх конфлікт вичерпаний. Просила відправити його на лікування від алкогольної залежності, оскільки його поведінка зумовлена вживанням алкоголю. Просила не притягувати до відповідальності ОСОБА_1 та закрити провадження у справі.
Заслухавши потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до такого висновку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП виражається у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавленні житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стосовно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №984673 від 15.01.2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.
Пунктом 14 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі що до третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення, вчиненого у формі психологічного насильства, характеризується умисною формою вини, тобто дії особи яка вчиняє домашнє насильство зумовлені бажанням спричинити шкоду психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання, словесні образи, погрози утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи і за умови, що такі дії викликали у потерпілого побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні потерпілому.
При цьому суд наголошує на тому, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних побутових конфліктів, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Тоді як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями, ситуацію, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у якості доказів долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №984673 від 15.01.2026 року, копія заяви брата ОСОБА_3 , форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, де вказано, що поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено високий рівень небезпеки, відеозапис події.
На переконання суду зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою адміністративних правопорушень, виходячи з наступного.
Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Суд критично оцінює фактичні дані, які містяться в письмових поясненнях сина потерпілої ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , оскільки вони не містять відомостей про вчинення відносно потерпілої домашнього насильства, а стверджують про наявність конфлікту між матір'ю та сином. Крім цього, пояснень чи заяви потерпілої ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Разом з тим, інших доказів, які б підтверджували, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на те, щоб викликати у потерпілої побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинити емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди її психічному здоров'ю, суду не надано.
Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
У рішеннях «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, у даній справі відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких у визначеному законом порядку, поза розумним сумнівом можливо встановити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суть якого викладена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №984673, 15.01.2026 року, та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні, а відтак враховуючи пояснення потерпілої
ОСОБА_2 , провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №984674 від 15.01.2026 року, суд зазначає наступне.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, які відповідно до ст. 251КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, зокрема протоколом про адміністративні правопорушення серії ВАБ № 984674 від 15.01.2026 року, заявою ОСОБА_3 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_3 , в якій поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки - високий, відеозаписом події, а також поясненнями потерпілого ОСОБА_3 , наданими під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суддя вважає необхідним відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №984674 від 15.01.2026 року, притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції цієї статті, що відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, та є достатнім і необхідним для виховання особи, запобігання новим проступкам.
Згідно із ч. 4 ст. 283 КУпАП, постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 6 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року, у випадках передбачених законодавством.
У розумінні вказаного вище Закону, ОСОБА_1 є кривдником, а тому з урахуванням викладеного, обставин справи, особи правопорушника, те, що застосування ним домашнього насильства психологічного та фізичного характеру вчинено до близької особи (брата), до нього слід застосувати спеціальний захід протидії домашньому насильству - програму для кривдників на строк 3 місяці.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 173-2, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №984673 від 15.01.2026 року - закрити на підставі
п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Визнати ОСОБА_1 винним в частині вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 984674, 15.01.2026 року та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн 00 коп на реквізити: Отримувач: ГУК у Рівненській області/ Рівненська МТГ/21081100. Код отримувача (ЄДРПОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку: UA108999980313000106000017527. Код класифікації доходів бюджету: 21081100. Найменування коду банку: 899998 Адміністративні штрафи крім правопорушень у сфері забезпечення правил дорожнього руху.
В разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії постанови правопорушнику, сума штрафу відповідно ч. 2 ст. 308 КУпАП буде стягнута в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 в прибуток держави 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп судового збору на реквізити: Отримувач коштів: ГУК у Рівн. Обл./ Рівнен.міс.тг/22030101. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 38012494. Рахунок отримувача: UA458999980313191206000017527. Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вчинив домашнє насильство, на проходження програми, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до Департаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 12 для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 3 місяці.
Департаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради, як суб'єкту, відповідальному за виконання програм для кривдників, організувати та забезпечити проходження ОСОБА_1 програми для кривдників, згідно порядку передбаченого Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Роз'яснити, що у разі неявки для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб'єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.
Притягнення кривдника до відповідальності за не проходження програми для кривдників не звільняє його від обов'язку пройти таку програму.
За умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність ст. 390-1 КК України.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Наталія ГОРДІЙЧУК