Дата документу 18.02.2026Справа № 554/14919/25
Провадження № 2/554/808/2026
18 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді - Савченко Л.І.
за участю секретаря судового засідання-Титаренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 8603339 від 16.10.2022 року у розмірі 28175 грн., а також 2 422 грн.40 коп. судового збору та 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову вказав, що 16.10.2022 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 8603339, згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 8603339 від 16.10.2022 р.), повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не було внесено. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору, кошти не повернув. Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п. 3.2.6. Кредитного договору № 8603339 від 16.10.2022 року - Позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника. Пункт 7.1 Кредитного договору № 8603339 від 16.10.2022 року визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника.
Відповідно до умов кредитного договору, між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023 р. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № № 8603339 від 16.10.2022 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 28175 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023 р., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 20475 грн., прострочена заборгованість за комісією -700 грн. Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості за вих. № 2284748/189 від 12.08.2025 р., проте вказану заборгованість відповідачем так і не погашено. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 21 жовтня 2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
06 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі. У відзиві відповідач зазначила, що матеріали справи не містять її повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, тому вимоги пред'явленого позову вважає недоведеними. Відповідач вважає, що позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за договором № 8603339 від 16.10.2022 у сумі 20475 грн., а саме щодо нарахування заборгованості за відсотками та штрафами. Відповідач стверджує, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і доданому самим же позивачем розрахунку, а тому не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався матеріалами справи та умовами договору , позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування. Відповідач вважає, що належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватись в сукупності з іншими доказами. ОСОБА_1 зазначає, що позивачем на підтвердження перерахування коштів за кредитним договором не надано належних доказів розрахункового документу (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку. У договорах, укладених з первісним кредитором, відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватись на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Відповідач вважає, що відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом. Відповідач звертає увагу суду, що наданий позичальником Витяг з Реєстру боржників, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, не містять підпису сторін, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача, як боржника за вказаними кредитними договорами. Безпосередньо реєстр боржників до вище вказаних договорів факторингу , з якого вбачалося б право вимоги за спірним кредитним договором позивачем суду надано не було. Відповідач вважає, що ТОВ «ФК «Кредит-капітал» у встановленому законом порядку не довело факту перерахування кредитних коштів за договором, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками відсутні. Крім того, відповідач у відзиві вказує, що позивачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредитором за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останніх (а.с.66-69).
06 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2500 грн. (а.с.75-76).
Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без участі представника позивача (а.с.8 ).
Від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника (а.с.77-78).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 16.10.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 860339, згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Строк надання кредиту 105 днів, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1575 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 18900 грн., які нараховуються за стандартною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 700 грн., які нараховуються за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використання картки НОМЕР_1 (а.с.10-15).
Відповідач ознайомилась з умовами кредитного договору підписавши Паспорт споживчого кредиту № 8603339 (а.с.16)
З довідки ТОВ «Мілоан» вбачається, що ОСОБА_1 кредитний договір підписаний із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L49188 (а.с.17).
Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується Платіжним дорученням 84889056 від 16.10.2022 року на суму 7000 грн. (а.с.18 зворот).
Пункт 7.1. Кредитного договору визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Укладаючи Кредитний договір № 8603339 від 16.10.2022 відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором .
З огляду на викладене, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Підтвердженням добровільного укладення Відповідачем даного Договору підтверджує Анкета-заява на кредит № 8603339 Позичальника від 16.10.2022 року, що заповнена Відповідачем (а.с.17 зворот).
Відповідно до п. 3.2.6. Кредитного договору № 8603339 від 16.10.2022 - Позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
30.01.2023 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №89-МЛ (а.с.20-24).
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 8603339 від 16.10.2022 р., що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023 р. (а.с.29).
Сума заборгованості відповідача становить 28175 грн., яка складається з 7000 грн. -прострочене тіло кредиту, 20475 грн. - прострочені відсотки, 700 грн. - заборгованість за комісіями, що слідує з Виписки з особового рахунку за кредитним договором № 8603339 від 16.10.2022 р. (а.с.20).
Позивачем відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22284748/189 від 12.08.2025 р., проте вказану заборгованість відповідачем так і не погашено (а.с.31 зворот).
Щодо заперечень відповідача щодо недоведення відступлення права вимоги за кредитним договором.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12 тощо).
30.01.2023 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №89-МЛ. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 8603339 від 16.10.2022 р., що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023 р. (а.с.29).
Твердження відповідача про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредитором за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останнього спростовується наданої позивачем копією Платіжної інструкції № 69902 від 30.01.2023 р. на суму 715316,82 грн., з якої вбачається, що призначенням платежу є плата за відступлення права вимоги за договором відступлення права вимоги № 89-МЛ від 30.01.2023 р. (а.с. 28 зворот).
ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" є новим кредитором за вказаним кредитним договором.
За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Оскільки договори укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариств, доступ до яких забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток та ОСОБА_1 підписала їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредити вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач підписала договір електронним підписом, що свідчить про її згоду з умовами договору з якого вбачається, що відповідно до кредитного договору № 8603339 передбачено нарахування відсотків за користування кредитом 1,50 % (1575 грн.) в пільговий період, 3 % (18900 грн.) протягом поточного періоду, встановлено комісію за надання кредиту в сумі 700 грн.
Крім того п. 2.1. кредитного договору встановлено, що кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням кредитної картки НОМЕР_1 , з копії Платіжного доручення № 84889056 від 16.10.2022 р. вбачається, що ТОВ «Мілоан» на кредитний рахунок № НОМЕР_1 перераховано 7 000 грн., що спростовує твердження відповідача про недоведеність позивачем перерахування відповідачу кредитних коштів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Щодо твердження представника відповідача про те, що надані позивачем виписки з рахунку не є первинним бухгалтерськими документами та не доводять суму заборгованості.
Так, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписка з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Належність банківської виписки клієнта до первинних документів визначено також Переліком типових документів, затверджених наказом МЮ України № 578/5 від 12.04.2012 року.
Саме до такого висновку прийшов і Верховний Суд при розгляді справи № 554/4300/16-ц із аналогічних правовідносин, зазначивши у постанові від 25 травня 2021 року про те, що згідно із зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року N 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банкуУкраїни від04.07.2018року N75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Крім того, банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Згідно із бухгалтерським обліком якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов'язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас у вказаному розділі наводяться дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.
Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.
Таким чином, розрахунок заборгованості відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Щодо заперечень представника відповідача про розмір заборгованості та нарахованих відсотків.
З доданих до позовної заяви кредитного договору укладеного ОСОБА_1 вбачається, що остання, підписавши його, погодилася з умовами викладеним у договорі та з встановленими позикодавцем процентами за користування кредитними коштами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року , №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.
Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 8603339 від 16.10.2022 р. у розмірі 28175 грн., яка складається з 7000 грн. -прострочене тіло кредиту, 20475 грн. - прострочені відсотки, 700 грн. - заборгованість за комісіями.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.
За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 р., Акт № Д/3671 надання послуг від 20.08.2025 р., детальний опис надання послуг до Акту № Д/3671 від 20.08.2025 р. за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 (а.с.32-34).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).
Враховуючи вищевикладене, складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, заперечення відповідача про розмір стягнення з неї витрат на правову допомогу, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 4000 грн., що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, та підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 2422,40 грн., що була сплачена позивачем при подачі позовної заяви.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 860339 від 16.10.2022 року у розмірі 28175 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя Л.І.Савченко