справа № 208/3957/23
провадження № 6/208/88/26
23 лютого 2026 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду міста Кам'янського, Дніпропетровської області, Кузнєцова А.С., дослідивши матеріали подання державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярмолицької Наталії Володимирівни, боржник: ОСОБА_1 , стягувач - КНП КМР «Міська лікарня №9», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -
На розгляд суду пред'явлено вказане подання, в якому державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань, покладених на боржника виконавчим листом № 208/3825/23, виданого 25.09.2023 року Заводським районним судом м.Дніпродзержинська щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Міська лікарня №9» витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , в сумі 17 777,32 грн.
В обґрунтування даного подання зазначено наступне. На виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 77126733 з виконання виконавчого листа № 208/3825/23, виданого 25.09.2023 року Заводським районним судом м.Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Міська лікарня №9» витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , в сумі 17 777,32 грн.
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити, майно, належне боржнику на праві власності, відсутнє.
Виконавцем 03.07.2025р., 08.01.2026р. на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України 08.01.2026 р. повідомлено про те, що дані щодо перетину державного кордону ОСОБА_1 відсутні.
Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
Державний виконавець вважає, що останнім дієвим заходом є обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань. Це обмеження є дієвим заходом з тієї причини, що боржник зареєстрований на тимчасово окупованій території і дане обмеження буде розповсюджуватись і на перетин лінії розмежування з окупованими територіями України. У зв'язку з зазначеним державний виконавець звернулась з даним поданням до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Державний виконавець. надала заяву про розгляд справи за її відсутності, подання підтримує у повному обсязі.
У зв'язку з неявкою осіб, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подання та дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
На виконанні у державного виконавця у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярмолицької Н.В. перебуває виконавче провадження № 77126733 з виконання виконавчого листа № 208/3825/23, виданого 25.09.2023 року Заводським районним судом м.Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Міська лікарня №9» витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , в сумі 17 777,32 грн. (а.с.7 на звороті).
08.01.2026 р. на адресу боржника було скеровано виклик державного виконавця на 15.01.2026 р. (а.с.12). Проте, ОСОБА_1 на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця.
Державним виконавцем було здійснено виходи за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте, двері ніхто не відчинив, про що свідчать акти державного виконавця віж 09.04.2025р., 26.05.2025р., 29.08.2025р., 12.11.2025 р. (а.с. 8-11).
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Згідно п.5 ч.1 ст.6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
На підставі визначених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов'язок не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Таким чином, основною і єдиною підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов'язань.
Так, з матеріалів подання державного виконавця вбачається, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні жодні підтвердження про отримання керівником Сальниковим С.С. постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 77126733.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На переконання суду, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є пропорційним втручанням у його право на свободу пересування, лише у випадку наявності достатніх та переконливих доказів про обізнаність боржника за виконавчим документом про відкрите виконавче провадження відносно нього.
При вирішенні подання суд виходить з того, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише після того, як державним (або приватним) виконавцем були застосовані усі передбачені Законом заходи процесуального примусу для виконання рішення суду.
Тобто, звернення приватного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України повинно бути підтверджене відповідними документами, що підтверджують підстави та наявність невиконаного виконавчого провадження з вини боржника.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: "Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною". При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
З огляду вказаного можна дійти висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов'язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане.
Згідно ч. 2 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у поданні докази, оцінивши їх достатність, з'ясувавши усі обставини справи, приходить до висновку, що у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись 76-81, 260,353,441 ЦПК України, суддя, -
У задоволені заяви державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярмолицької Наталії Володимирівни, боржник: ОСОБА_1 , стягувач - КНП КМР «Міська лікарня №9», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.
В розумінні ч. 2 ст. 261 ЦПК України, ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А. С. Кузнєцова