23 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 447/3204/23
провадження № 51-550 ск 26
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 12 серпня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року,
установила:
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, просить поновити йому строк касаційного оскарження й переглянути в касаційному порядку вирок та ухвалу.
Аргументуючи заявлене клопотання скаржник зазначає, що пропустив процесуальний строк через отримання рішення апеляційного суду не в день його проголошення, а поштою - 12 листопада 2025 року.
Перевіривши матеріали провадження за скаргою та наведені засудженим доводи щодо причин пропуску строку касаційного оскарження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК касаційну скаргу може бути подано впродовж трьох місяців із дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк із дня вручення йому копії ухваленого рішення.
Як убачається з наявних у Верховному Суді матеріалів за скаргою, оспорювану ухвалу проголошено 27 жовтня 2025 року, засуджений, якому за вироком було призначено покарання у виді штрафу, не перебував під вартою, мав захисника і брав участь у суді апеляційної інстанції. Отже, зважаючи на правила статей 115, 426 КПК, строк касаційного оскарження згаданого рішення закінчився 28 січня 2026 року. Однак ізцією скаргою ОСОБА_4 звернувся лише 12 лютого 2026 року, тобто після закінчення встановленого законом строку касаційного оскарження.
Відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
Як раніше неодноразово акцентував у своїх рішеннях суд касаційної інстанції, за змістом процесуальних норм під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, котрі унеможливлювали своєчасне звернення зі скаргою у визначений законом строк; оцінка поважності його пропущення здійснюється індивідуально в кожній справі.
Проте автор клопотання не зазначив переконливих аргументів, які б у розумінні законодавчих приписів свідчили про наявність обставин, що унеможливлювали письмове звернення засудженого до суду касаційної інстанції в строк, визначений у ст. 426 КПК.
Наведені ОСОБА_4 причини безумовно не свідчать про їх поважність, адже закон пов'язує строк подання касаційної скарги засудженим, який не тримається під вартою, із моментом проголошення рішення судом апеляційної інстанції. Крім того, сторона захисту була присутня під час проголошення ухвали, знала про результат апеляційного розгляду та початок перебігу строку касаційного оскарження. Водночас отримання копії оскарженої ухвали через певний час після її проголошення саме собою не створює непереборну обставину з огляду на встановлений законом тривалий строк упродовж якого подається касаційна скарга. Тож ОСОБА_4 мав можливість із додержанням правил ст. 426 КПК підготувати й скерувати скаргу з подальшою, в разі необхідності, зміною її або доповненнями в порядку ст. 432 цього Кодексу. Таке відповідало би принципу процесуальної старанності.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строку касаційного оскарження. Тому в задоволенні клопотання ОСОБА_4 слід відмовити.
Отже, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга засудженого підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 12 серпня 2025 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року відмовити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вказані судові рішення разом із усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3