24 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 485/655/25
провадження № 61-1579ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Третьяк Гаіни Олександрівни, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості по орендній платі,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (далі - ТОВ «ЮТС-Агропродукт»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» (далі - ТОВ «Перемога-Плюс») про розірвання договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості по орендній платі у загальному розмірі 48 217,58 грн.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки, площею 5,4001 га, кадастровий номер 4825783700:01:000:0051, укладений між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та ОСОБА_1 від 30 жовтня 2012 року
(у редакції додаткової угоди № 3500015 від 28 липня 2017 року до договору
оренди землі від 30 жовтня 2012 року), право оренди за яким перейшло до ТОВ «Перемога-Плюс»на підставі договору № 1704/25-21 від 17 квітня 2025 року. Стягнуто з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2012 року за 2023-2024 роки у сумі 23 076,35 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «ЮТС-Агропродукт» задоволено частково. Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року у частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за 2023, 2024 роки, з урахуванням індексу інфляції та пені, а також судового збору скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині відмовлено. Рішення суду у частині відмови у стягненні заборгованості з орендної плати за 2022 рік та повернення земельної ділянки залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
06 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Третьяк Г. О. подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2026 року скасувати, рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року залишити в силі.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року визнано доречним вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості по орендній платі.
З матеріалів касаційного провадження та судових рішень у справі встановлено, що за умовами договору оренди землі від 30 жовтня 2012 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 14 571,91 грн за рік оренди. Стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 48 217,58 грн.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору оренди - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Ціна позову у цій справі становить 77 361 грн 40 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 х 80= 266 240 грн).
Ця справа не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Отже, судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Третьяк Г. О., зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особа, має виняткове значення та становить значний суспільний для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну, предмет позову, складність справи, встановлені судами обставини і надану оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником доводи не свідчать про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку судового рішення у цій справі.
Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про те, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи.
З огляду на вищевказане, Верховним Судом не встановлено обставин, за наявності яких судове рішення у цій справі підлягає касаційному оскарженню.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судом апеляційної інстанції.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскількипредставник ОСОБА_1 - адвокат
Третьяк Г. О., подала касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, не довело наявності винятків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Третьяк Гаіни Олександрівни на постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості по орендній платі відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник