11 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 752/23595/20
Провадження № 61-4639св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лакусти Олексія Івановича на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року в складі колегії суддів Сушко Л. П., Музичко С. Г., Желепи О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович, про визнання недійсними довіреності й договору купівлі-продажу земельної ділянки та
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 123367 вона була власником земельної ділянки площею 0,1002 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 800000000:82:445:0153, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
У жовтні 2020 року вона дізналася, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 20 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. за реєстровим № 313. Від імені ОСОБА_2 вказаний договір купівлі-продажу підписав ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б. 01 березня 2018 року за реєстровим № 224.
Жодної довіреності на представництво її інтересів, зокрема на вчинення правочинів із належною їй земельною ділянкою, не надавала і не підписувала. З ОСОБА_3 не знайома. У неї не було наміру відчужувати належну їй земельну ділянку будь-якій іншій особі, вибуття майна з володіння відбулося поза її волею, за участю представника, якого вона не уповноважувала на вчинення жодних дій від її імені та щодо її майна.
Просила визнати недійсними:
1) договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 20 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б. за реєстровим № 313, укладений між ОСОБА_2 , від імені якої діяв представник за довіреністю ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ;
2) довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б. 01 березня 2018 року, за реєстровим № 224, від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
25 жовтня 2024 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позов залишено без задоволення.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нею не підписувалася довіреність від 01 березня 2018 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б.
Суд визнав неналежним доказом висновок почеркознавчого дослідження від 22 жовтня 2021 року № 9840, оскільки свідоцтво експерта ОСОБА_4 є недійсним. Крім того, проведення цим експертом дослідження на підставі технічної копії довіреності від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3 від 01 березня 2018 року суперечило Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та судових досліджень.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
04 березня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсною довіреність, посвідчену 01 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О. Б. за реєстровим № 224, видану від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 20 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О. Б. за реєстровим № 313, укладений між ОСОБА_2 , від імені якої діяв представник за довіреністю ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд керувався тим, що третьою особою та ОСОБА_3 не надано оспорюваної довіреності, отже, можна констатувати ухилення від проведення експертизи зі сторони відповідача та третьої особи, що відповідно до статті 109 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України дає суду підстави визнати факт, для з'ясування якого було призначено експертизу, а саме факт непідписання довіреності позивачкою.
Також суд не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що експерт Фраймович Л. В. не мала повноважень на здійснення експертного дослідження та, відповідно, проводити почеркознавчу експертизу. У зв'язку з неможливістю витребування та надання оригіналу оспорюваної довіреності провести дослідження в інший спосіб за електронними фотокопіями експерт не мав змоги.
У зв'язку з цим укладений на підставі недійсної довіреності договір купівлі-продажу також підлягає визнанню недійсним, а позивачка, яка була позбавлена права власності на земельну ділянку, має обрати той спосіб захисту своїх порушених прав, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, який відновить її порушені права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лакуста О. І. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, в якій просить їх скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені в постановахВерховного Суду:
- від 03 грудня 2021 року в справі № 906/1061/20, про те, що окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача;
- від 01 листопада 2023 року в справі № 462/2056/20, від 26 жовтня 2023 року в справі № 757/35570/21-ц, від 29 листопада 2023 року в справі № 522/8965/13-ц, про те, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
- від 28 листопада 2024 року в справі № 917/602/21, про те, що трасологічні експертизи могли бути проведені виключно державною спеціалізованою установою.
Заявник вважає, що позивачка обрала неефективний спосіб захисту своїх прав, а визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки не спрямовано на відновлення її прав.
Належних доказів на підтвердження свої позовних вимог позивачка на надала, недійсність укладених спірних правочинів не довела.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 зазначив, що суд апеляційної інстанції надав обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та зробив мотивований висновок про наявність правових підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, що не входить до повноважень касаційного суду. Вважає обраний позивачкою спосіб захисту права - ефективним та таким, що забезпечить поновлення її порушеного права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б. за реєстровим № 224 посвідчена довіреність від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3 , згідно з якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 продати за ціну та на умовах на свій розсуд належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер 800000000:82:445:0153, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Також уповноважила відкривати банківські рахунки та отримувати готівкові кошти з цих рахунків (т. 1, а. с. 147).
20 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б. за реєстровим № 313 посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1002 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 800000000:82:445:0153, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Від імені ОСОБА_2 вказаний договір купівлі-продажу підписав ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б. 01 березня 2018 року за реєстровим № 224 (т. 1, а. с. 8).
Відповідно до пункту 3 договору продаж зазначеної земельної ділянки вчинено за 1 117 000,00 грн. Продавець своїм підписом під цим договором підтвердив проведення (сплати) зі сторони покупця повного розрахунку за продану земельну ділянку. Відповідно до вимог постанови Національного банку України від 06 червня 2013 року за № 210 щодо форми розрахунків сторони провели безготівковий розрахунок за продану земельну ділянку до підписання цього договору.
Позивачка надала суду висновок експерта № 9840 за результатами проведеної почеркознавчої експертизи від 22 жовтня 2021 року, що за її замовленням проведений Товариством з обмеженою від повільністю «Незалежний інститут судових експертиз» експертом першого класу ОСОБА_4 , яка має повну вищу освіту та кваліфікацію експерта за спеціальністю «1.1. Дослідження почерку та підпису» та досвід експертної роботи з 2000 року. Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу (далі - КК) України (т. 2, а. с. 33-41).
Відповідно до висновку експерта № 9840 за результатами проведеної почеркознавчої експертизи від 22 жовтня 2021 року рукописний запис « ОСОБА_2 », зображення якого міститься у графі «підпис:» у технічній копії довіреності від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3 від 01 березня 2018 року, виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 , зображення якого міститься у графі: «підпис:» у технічній копії довіреності, від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3 від 01 березня 2018 року виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_2
21 листопада 2022 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лозниці О. О. про призначення судової почеркознавчої експертизи в справі задоволено. Призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ), встановлено строк для проведення експертизи в два місяці з дня надходження цивільної справи до експертної установи.
На вирішення експертизи поставити питання:
-чи виконано рукописний текст « ОСОБА_2 » і підпис від імені ОСОБА_2 у довіреності, посвідченій 01 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б. за реєстровим № 224, у графі «підпис» ОСОБА_2 чи іншою особою?
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 . Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
04 квітня 2023 року до суду першої інстанції надійшло клопотання експерта КНДІСЕ про надання необхідних матеріалів, а саме:
- оригіналу досліджуваного документа - довіреності від 01 березня 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б. за реєстровим № 224;
- додатково вільних зразків почерку ОСОБА_2 , які можуть знаходитися в оригіналах документів (заява на видачу паспорта/Форма № 1, розписки, договори, доручення, заяви, листи, посвідчення, квитанції, страхові та нотаріально посвідчені документи, тощо), зокрема наближені за часом виконання до дати складання досліджуваного документа (2016-2020 роки);
-експериментальних зразків почерку ОСОБА_2 у вигляді рукописного запису « ОСОБА_2 », що виконані нею на розлінованих аркушах паперу формату А4 у кількості не менше 5 арк. (т. 2, а. с. 106).
Листом від 24 травня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва на клопотання експерта КДНІСЕ від 04 квітня 2023 року повідомило про наявність аналогічного клопотання в матеріалах справи, що було отримано судом 09 січня 2023 року, на виконання якого було надіслано вільні зразки почерку ОСОБА_2 , а також експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 . Щодо надання оригіналу довіреності від 01 березня 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б., суд повідомив про неможливість витребування цього документа, оскільки відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 січня 2020 року № 161/6 нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюк О. Б. була припинена (т. 2, а. с. 111).
23 січня 2024 року до суду першої інстанції повторно надійшло клопотання експерта КНДІСЕ від 11 січня 2024 року про надання додаткових матеріалів, в якому експерт просив надати оригінал досліджуваного документа - довіреності від 01 березня 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О .Б. за реєстровим № 224 (т. 2, а. с. 132, 133).
Призначена судом судова почеркознавча експертиза не була проведена у зв'язку з тим, що клопотання експерта від 11 січня 2024 року не виконано (т. 2, а. с. 165-169).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У касаційній скарзі заявник посилається на обрання позивачкою неефективного способу захисту порушеного, на її думку, права.
Такі доводи касаційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими.
Згідно із частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки Великої Палати Верховного Суду в постановах від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18), від 06 квітня 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-84гс20)).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21)).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до статей 237, 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
У статті 244 ЦК України закріплено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, частиною першою статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
За частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України, зазначено про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У разі, якщо сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
У статті 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Отже, наслідком непідписання письмового правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, його стороною, за відсутності доказів фактичного вчинення такого правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є його неукладеність.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц.
У постанові від 27 листопада 2024 року в справі № 204/8017/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність. Отже, неукладеність договору у зв'язку з недотриманням встановленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв'язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним на підставі вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.
З огляду на викладене, апеляційний суд не врахував сталу практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, неправильно встановив фактичні обставини справи та зробив передчасний висновок, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу.
Водночас суд першої інстанції правильно відмовив у позові, але з інших мотивів, а тому мотивувальну частину рішення суду першої інстанції належить змінити в частині мотивів відмови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. Водночас суд першої інстанції зробив правильний по суті висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, але допустив помилку під час мотивування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду висновує про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду зміну рішення суду першої інстанції й викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що касаційну скаргу задоволено частково, постанову апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові змінено в частині мотивів такої відмови, то з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 за касаційний перегляд справи судовий збір у розмірі 2 690,56 грн: 2102 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2020 році)*0,4*2(дві вимоги немайнового характеру)*200 %*0,8 (подання процесуальних документів в електронній формі).
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лакусти Олексія Івановича задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києвавід 25 жовтня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 690,56 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська