23 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 766/20391/24
провадження № 61-1697ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Чекменьовим Денисом Миколайовичем, на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини,
29 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визначити йому додатковий строк тривалістю у 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Гола Пристань Херсонської області.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 12 січня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
09 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
На підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження з таких підстав.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 як підставу касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21, від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Разом з тим, зміст оскаржених судових рішень, обґрунтування та доводів касаційної скарги, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, не дозволяють зробити висновок, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
Зокрема, апеляційний суд врахував висновок Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 про те, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню, і касаційна скарга не містить обґрунтування, в чому полягає його неврахування (неправильне врахування), неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального правата як це вплинуло на результат вирішення справи.
Апеляційний суд врахував висновок Верховного Суду у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 про те, що оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. В касаційній скарзі з посиланням на вказаний висновок стверджується, що період після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини не входить до предмету доказування у цій справі про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, проте такого висновку наведена постанова Верховного Суду не містить.
Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21, від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21 ухвалені за спеціальною процедурою оскарження рішень Вищої ради правосуддя згідно з КАС України, а не як судом касаційної інстанції, тому не можуть бути враховані згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Тому відсутні підстави вважати про підтвердження заявником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, які висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, заявникові необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу,а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 січня 2026 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначеного недоліку касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков