18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 522/5172/24
провадження № 61-2506св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого
2025 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,
у справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», про визнання недійсним договору дарування,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В. О., що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (далі - ПАТ АБ «Південний»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Восток» (далі - ПАТ «Банк Восток»), в якому просив суд визнати недійсним договір дарування від 05 січня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 нежитлові приміщення (номер-апартаменти з кухнею) № 12 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 120,5 кв. м.
Позовна заява мотивована тим, що 11 лютого 2020 року між
ПАТ АБ «Південний» та ТОВ «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС» укладена генеральна угода про надання банківських послуг № AGS2020-052.76, з максимальним лімітом 3 300 000,00 грн та строком повернення коштів до 29 квітня 2022 року згідно встановлених графіків.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральною угодою між
ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 укладено договір поруки
від 24 листопада 2020 року, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед банком за виконання зобов'язань ТОВ «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС», що виникають за генеральною угодою.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10 квітня 2023 року
у справі № 916/3601/22 позов ПАТ АБ «Південний» задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС» та ОСОБА_1 на користь
ПАТ АБ «Південний» грошові кошти у сумі 3 481 666,67 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 листопада 2020 року
№AL2020-05277 у рамках генеральної угоди від 11 лютого 2020 року
№ AGS2020-05276, грошові кошти у сумі 929 200,01 грн у рахунок погашення заборгованості за договором овердрафту від 24 листопада 2020 року
№ А02020-05278 у рамках генеральної угоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
23 жовтня 2023 року ПАТ АБ «Південний» подано до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В. О. заяву про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом від 16 травня 2023 року
№ 916/3601/22, виданим Господарським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 вказаної заборгованості. Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
При перевірці майнового стану боржника отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно з якою у боржника станом на дату відкриття виконавчого провадження відсутнє нерухоме майно на яке можливо звернути стягнення.
Під час детального вивчення отриманої інформації було встановлено, що у ОСОБА_1 перебувало у власності нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення (номер апартаменти з кухнею) № 12 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 120,5 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17 липня 2013 року
№ НОМЕР_2 .
Разом з тим 05 січня 2022 року ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарував ОСОБА_2 вищевказане нерухоме майно.
Позивач вважав, що метою укладення ОСОБА_1 вказаного правочину є ухилення від виконання зобов'язання перед ПАТ АБ «Південний» шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення, оскільки ОСОБА_1 знав про існування відповідного боргового зобов'язання.
Отже, вказані обставини свідчать про те, що зазначений договір дарування укладено 05 січня 2022 року ОСОБА_1 з метою недопущення звернення стягнення на його майно, як боржника, такі дії останнього не спрямовані на реальне настання обумовлених цим правочином правових наслідків. Боржник діяв недобросовісно та зловживаючи своїми правами завдав шкоду кредитору.
У квітні 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим В. О., що діє в інтересах ПАТ АБ «Південний», подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення (номер-апартаменти з кухнею) № 12 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 120,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 107668251101.
Вказана заява мотивована тим, що ОСОБА_1 як співзасновник та директор товариства з обмеженою відповідальністю «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС» (далі - ТОВ «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС») знав, що у товариства наявна заборгованість перед банком у розмірі 3 800 000,00 грн. У ОСОБА_1 як поручителя за генеральною угодою існує зобов'язання з погашення відповідної заборгованості.
ОСОБА_1 з метою уникнення виконання грошового зобов'язання перед банком подарував на підставі оспорюваного договору дарування від 05 січня 2022 року належне йому нерухоме майно ОСОБА_2 .
Отже, вищевказані обставини свідчать про те, що відповідачі можуть повторно відчужити спірне нерухоме майно на користь третіх осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 травня 2024 року у складі судді Домусчі Л.В. заяву Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В. О., що діє в інтересах ПАТ АБ «Південний», задоволено.
Забезпечено позов шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення (номер-апартаменти з кухнею) № 12 , що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_2 до розгляду справи по суті.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що такий вид забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви приватного виконавця та забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Приморського районного суду
м. Одеси від 06 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В. О., що діє в інтересах ПАТ АБ «Південний».
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що cудом першої інстанції
не було враховано, що 01 лютого 2019 року між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, з урахуванням договору про внесення змін від 05 січня 2022 року до іпотечного договору.
Іпотечний договір укладено на забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 01 лютого 2019 року № ОК 2019-0033. За умовами вказаного іпотечного договору ОСОБА_1 передав ПАТ «Банк Восток»в іпотеку спірне нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного договору дарування.
Кредитне зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Восток» не виконав.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що спірні нежитлові приміщення не можуть бути відчужені їх власником без дозволу іпотекодержателя, оскільки перебувають в іпотеці ПАТ «Банк Восток».
Зазначені обставини свідчать про те, що накладений ухвалою суду першої інстанції арешт безпосередньо впливає на майновий інтерес ПАТ «Банк Восток», який є іпотекодержателем, банк позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна у встановленому законом порядку.
Таким чином, апеляційний суд вказав, що вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, порушать права іпотекодержателя, ПАТ «Банк Восток», який згідно з Законом України «Про іпотеку» може одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Отже, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати й залишити у силі судове рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В. О. на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2026 рокусправу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник вказує на неврахування судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 05 травня
2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від 18 травня 2021 року у справі
№ 914/1570/20, від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що на момент відчуження на підставі оспорюваного правочину спірного нерухомого майна існували невиконані кредитні зобов'язання ОСОБА_1 , як поручителя, також перед ПАТ АБ «Південний», а рішенням Господарського суду Одеської області від 10 квітня 2023 року у справі № 916/3601/22 позов
ПАТ АБ «Південний» задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС» та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Південний», у тому числі грошові кошти в сумі 3 481 666,67 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 листопада 2020 року № AL2020-05277.
Ознаки фраудаторного правочину набуваються з моменту настання відповідних зобов'язань, а не з дати подання кредитором відповідної позовної заяви до суду.
Між сторонами у справі існує спір щодо права власності на об'єкт нерухомого майна, разом з тим відповідач може здійснити відчуження такого майна, що є достатньою правовою підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2025 року ПАТ АБ «Південний» подало відзив, в якому підтримало доводи касаційної скарги.
У травні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської областіЦинєв В. О. подав клопотання про врахування висновків Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої
статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11 лютого 2020 року між ПАТ АБ «Південний» та ТОВ «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС» укладена генеральна угода про надання банківських послуг № AGS2020-052.76, з максимальним лімітом 3 300 000,00 грн та строком повернення коштів
до 29 квітня 2022 року згідно встановлених графіків.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральною угодою між
ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 укладено договір поруки
від 24 листопада 2020 року, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед банком за виконання зобов'язань ТОВ «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС», що виникають за генеральною угодою.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10 квітня 2023 року
у справі № 916/3601/22 позов ПАТ АБ «Південний» задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС» та ОСОБА_1 на користь
ПАТ АБ «Південний» грошові кошти у сумі 3 481 666,67 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 листопада 2020 року
№AL2020-05277 у рамках генеральної угоди від 11 лютого 2020 року
№ AGS2020-05276, грошові кошти у сумі 929 200,01 грн у рахунок погашення заборгованості за договором овердрафту від 24 листопада 2020 року
№ А02020-05278 у рамках генеральної угоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
23 жовтня 2023 року ПАТ АБ «Південний» подано до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В. О. заяву про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом від 16 травня 2023 року
№ 916/3601/22, виданим Господарським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 вказаної заборгованості. Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
23 жовтня 2023 року приватним виконавцем у ВП № НОМЕР_3 винесені постанови про арешт коштів боржника та звернення стягнення на майно боржника.
Також судом установлено, що 01 лютого 2019 року між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 01 лютого 2019 року
№ ОK2019-0033, відповідно до якого позичальнику надано кредит шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 700 000,00 грн на строк по 04 січня 2023 року.
01 лютого 2019 року між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку
ПАТ «Банк Восток» нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) № 12 ,
які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 120,5 кв. м.
У пункті 1.3 іпотечного договору від 01 лютого 2019 року вказано про те, що згідно з висновком субєкта оціночної діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 станом на 21 січня 2019 року ринкова вартість предмета іпотеки становить 3 732 500 грн.
ПАТ «Банк Восток» у поясненнях від 28 червня 2024 року зазначило про те, що розмір заборгованості перед іпотекодержателем станом на 25 червня
2024 року становить 1 076 067,45 грн, з яких заборгованість за кредитом у розмірі 698 897,86 грн; прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 377 169,59 грн.
05 січня 2022 року ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарував ОСОБА_2 нежитлові приміщений (номер апартаменти з кухнею) № 12 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 120,5 кв. м.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 371401574 від 26 березня 2024 року вбачається, що на підставі договору дарування, серія та номер: 16, виданого 05 січня 2022 року, нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) № 12 , розташовані
за адресою: АДРЕСА_1 , подаровані ОСОБА_2
за згодою іпотекодержателя ПАТ «Банк Восток».
05 січня 2022 року між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 01 лютого2019 року
за реєстровим №150, у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань
ПАТ «Банк Восток» направляє ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання якої банк може звернути стягнення на предмет іпотеки.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21, від 21 лютого 2024 року у справі
№ 201/9686/23, від 01 травня 2024 року у справі № 638/6777/23, від 17 червня 2024 року у справі № 644/1482/22.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості, апеляційний суд, дійшов висновку про те, що накладений судом першої інстанції арешт безпосередньо впливає на майновий інтерес ПАТ «Банк Восток», як іпотекодержателя, оскільки банк позбавляється можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.
Верховний Суд не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції.
У статті 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено такі визначення:
пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно; вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна. Конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав (як цивільних, так і публічних) на той же самий предмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб'єктами.
Пріоритет є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву).
Таким чином, накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У випадку забезпечення позову у справі, де іпотекодержатель не є учасником справи, та в якій забезпечується позов щодо майна, переданого в іпотеку, та право іпотекодержателя ця особа набула до забезпечення позову, права та інтереси іпотекодержателя захищені правилами пріоритетності іпотеки, й потреби в оскарженні будь-якого забезпечення позову, з огляду на порушення прав іпотекодержателя, немає.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025року
у справі № 466/2651/23.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначав про порушення судом першої інстанції прав іпотекодержателя - ПАТ «Банк Восток», оскільки спірне нерухоме майно з 01 лютого 2019 року перебуває в іпотеці ПАТ «Банк Восток».
Судом установлено, 24 листопада 2020 року укладено кредитний договір
між ПАТ АБ «Південний» та ТОВ «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС», поручителем по якому виступає ОСОБА_1 .
Таким чином, апеляційний суд, вказуючи про порушення прав іпотекодержателя забезпеченням позову, не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб'єктивних прав відповідача як власника нерухомого майна на вчинення дій з можливого його відчуження.
При цьому суті іпотеки як виду забезпечення такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя, права останнього захищені правилами пріоритетності іпотеки, тому у іпотекодержателя відсутня потреба в оскарженні відповідного забезпечення позову.
Згідно з пунктом 1.3 іпотечного договору від 01 лютого 2019 року, укладеного між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ринкова вартість предмета іпотеки становила 3 732 500 грн.
Разом з тим ПАТ «Банк Восток» зазначало, що розмір заборгованості перед іпотекодержателем станом на 25 червня 2024 року становить 1 076 067,45 грн.
Тобто вартість предмета іпотеки більше ніж в три рази перевищує суму заборгованості перед ПАТ «Банк Восток».
ПАТ АБ «Південний» вказувало на те, що при погашенні заборгованості перед іпотекодержателем - ПАТ «Банк Восток», за рахунок залишку коштів від предмета іпотеки можливо було частково погасити заборгованість перед
ПАТ АБ «Південний».
Крім того, Верховний Суд враховує, що безпосередньо іпотекодержателем не було оскаржено в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції про забезпечення позову, разом з тим відсутні докази на підтвердження того, що іпотекодержатель уповноважив ОСОБА_1 на представництво його інтересів в суді.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, дійшов правильного висновку про те, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні нерухоме майно є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, та відповідає предмету позову
і, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища.
Верховний Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції у межах вимог ЦПК України здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, врахував ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.
Зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає ОСОБА_2 володіти і користуватися вказаним майном, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що є вірогідність того, що спірне майно може бути відчужено на користь третіх осіб. Заборона на відчуження спірного майна є видом забезпечення позову, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобов'язання. Невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унаслідок чого таке майно буде відчужено іншим особам, які не залучені до участі у цій справі. Вказані обставини призведуть до виникнення нових спорів.
Верховний Суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 або пов'язаних із нею інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог заявника. Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Дійсна мета звернення заявника до суду із заявою про забезпечення позову також підтверджується тим, що судом не встановлено, а ОСОБА_1 не доведено, що таке звернення заявника спрямоване на зловживання ним своїми правами.
Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, з залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає
в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В. О., скасування постанови Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року скасувати та залишити в силі ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 травня 2024 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік