Ухвала
23 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 522/13707/22
провадження № 61-2229ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про стягнення безпідставно збережених коштів,
У жовтні 2022 року Одеська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 94 322 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року, позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про стягнення безпідставно збережених коштів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 94 322 грн. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132356102) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року.
20 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункт 3 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки є ухвала Верховного Суду від 05 грудня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132356102) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року.
Норми процесуального закону визначають імперативний обов'язок суду касаційної інстанції відмовити у відкритті касаційного провадження за наявності постановленої у відповідній цивільній справі ухвали суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на теж саме судове рішення. Законодавець, передбачивши такі процесуальні правила, обмежив можливість касаційного суду повертатись до вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, за касаційною скаргою якої вже відмовлено у відкритті касаційного провадження на теж саме судове рішення. Ці правила є зрозумілими, а процесуальне законодавство не містить виключень щодо їх застосування (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року в справі №640/20732/22 (адміністративне провадження № К/990/13344/24), ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року в справі № 367/6682/21 (провадження № 61-14701ск24)).
Касаційний суд звертає увагу, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про стягнення безпідставно збережених коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков