18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 210/7015/19
провадження № 61-15522св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Департамент патрульної поліції,
третя особа - інспектор ППП у м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Карачун Сергій Леонідович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 12 червня 2025 року у складі судді Попова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
Короткий зміст вимог позовної заяви
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - ГУ ДКС України у Київській області), Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор ППП в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Карачун С. Л., про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями інспектора ППП Карачуна С. Л.
2. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 01 січня 2019 року о 23 год 55 хв він повертався додому, біля будинку АДРЕСА_1 підійшов до таксиста та запитав вартість проїзду до свого дому, на що таксист назвав йому нереально велику суму, після чого він викликав поліцію, щоб встановити дані водія та повідомити про нього службу таксі. Однак поліцейські, прибувши за його викликом, поводилися упереджено, провокували конфлікт, принижували його честь та гідність, наділи на нього кайданки та позбавили його волі, після чого сфальшували протокол про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП.
3. Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2019 року у справі № 210/39/19 його виправдано за відсутністю складу правопорушення. Протиправна поведінка поліцейських призвела до порушення його громадянських прав, оскільки замість його захисту, поліцейські у незаконний спосіб позбавили його волі, піддали його тортурам, принижуючи як людину. Крім того, він зазнав приниження честі, гідності, престижу та ділової репутації у зв'язку з фальшуванням проти нього адміністративної справи, він зазнав моральних переживань у зв'язку з відвідуванням численних судових засідань, порушенням нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та відриву від звичайних професійних занять.
4. Враховуючи викладене, просив стягнути на його користь завдану йому моральну шкоду у розмірі 2 253 420,00 грн, майнову шкоду у розмірі 804,16 грн, яку він розраховує як компенсацію держави за кожну явку до суду, в якому розглядалася справа щодо адміністративного протоколу.
Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням від 12 червня 2025 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не є доказом завданої позивачу моральної шкоди. Ні матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 185 КУпАП, ні постанова про закриття провадження у справі, постановлена за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, не містять доказів про невідповідність, суперечність дій працівників патрульної поліції вимогам законодавства та, як наслідок, завдання такими діями позивачу моральної шкоди. Зі змісту постанови судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2019 року (справа № 210/39/19) встановлено недоведеність саме матеріалами провадження об'єктивної сторони інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення. Тобто відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі, що не доводить очевидної протиправності дій працівника патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Рішенням у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії патрульного поліцейського були протиправними.
7. Позивач просить відшкодувати йому шкоду, завдану незаконними діями інспектора ППП Карачуна С. Л., посилаючись також на необґрунтованість його затримання, проте протокол про адміністративне затримання щодо позивача складено інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Бойченком О. О., у зв'язку з вчиненням позивачем правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, для припинення правопорушення, встановлення особи, складання адміністративних матеріалів, будь-яка правова оцінка якого при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 185 КУпАП надана не була. Крім того, позивач не просить суд визнати дії інспектора ППП Бойченка О. О. щодо його затримання неправомірними та такими, що суперечать вимогам законодавства.
8. Переглянутий у судовому засіданні відеозапис із носія відеоінформації, долученого інспектором ППП в м. Кривому Розі УПП в Дніпропетровській області Карачуном С. Л. до матеріалів справи, також спростовує твердження позивача щодо протиправної поведінки поліцейських щодо нього, порушення його громадянських прав та того, що його піддавали тортурам, принижуючи як людину, а, навпаки, відображає таку поведінку позивача, яку можна розцінити як провокаційну та таку, що спрямована на виклик негативної реакції працівників поліції.
9. Постановою від 11 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року - без змін.
10. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
Стислий виклад доводів і вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
11. 09 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 12 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
12. Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 послався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Так заявник наголосив, що судом апеляційної інстанції не застосовано висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц.
13. Також ОСОБА_1 послався на підставу, коли судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, а саме на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України (справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою).
14. 26 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДКС України у Київській області подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.
15. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.
16. 04 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
17. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ
18. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 210/7015/19 задоволено.
Призначено справу до розгляду в апеляційному суді у приміщенні Дніпровського апеляційного суду (вул. Харківська, 13, м. Дніпро) в режимі відеоконференції. ОСОБА_1 (електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.: НОМЕР_1 ) надано можливість брати участь у судових засіданнях дистанційно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою захищеного відеоконференцзв'язку з судом «ВКЗ» (https://vkz.court.gov.ua).
Зобов'язано учасника, який бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, зайти та авторизуватися в Системі за 10 хвилин до початку судового засідання, завчасно активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камера) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою Системи.
Розяснено, що відеоконференція буде проведена за вебпосиланням: https://vkz.court.gov.ua; для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції необхідно використовувати комп'ютерну техніку або смартфони з доступом до мережі Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення.
Зобов'язано сторону подати скановані копії документів, що посвідчують особу учасника або його представника для встановлення повноважень, письмових заяв і клопотань, письмових доказів засвідчених електронним цифровим підписом за один робочий день до проведення судового засідання.
Попереджено, що відповідно до частини п'ятої статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
19. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кшижевської К. О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково. Постановлено здійснювати розгляд справи за позовом ОСОБА_1 із перебуванням адвоката Кшижевської К. О. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 ), поза межами приміщення суду та з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
20. Розгляд справи призначено на 11 листопада 2025 року о 12 год 20 хв.
21. 11 листопада 2025 року відбулося судове засідання у суді апеляційної інстанції, яке розпочалося о 13 год 22 хв. Згідно з протоколом судового засідання в режимі конференції № 5425108 Дніпровський апеляційний суд запрошував учасника Кшижевську К. О. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до участі у розгляді справи в режимі відеоконференції, проте учасник був офлайн.
22. Запрошення учасника справи ОСОБА_1 (електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) взагалі не здійснювалося, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 5425108 (Т. 3, а. с. 206-207).
Межі та підстави перегляду справи
23. Відповідно до пункту частини другої статті 389 ЦПК України, на який є посилання у касаційній скарзі, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
24. Також у касаційні скарзі як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України (справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою).
25. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Право, застосоване судом, та оцінка доводів касаційної скарги
26. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ЦПК України).
27. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
28. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
29. Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
30. Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України.
31. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (стаття 366 ЦПК України).
32. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).
33. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частини шоста, восьма, дев'ята статті 212 ЦПК України).
34. При призначенні усного слухання справи суд зобов'язаний забезпечити право учасників справи брати участь в судових засіданнях, що є елементом гласності і відкритості судового процесу як однією із основних засад судочинства. Складовою забезпечення цього права є участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є правом учасників справи, у задоволенні відповідної заяви учасника справи суд може відмовити лише за відсутності у суді відповідної технічної можливості, таке право учасника справи є безумовним, у тому числі з використанням власних технічних засобів (див. постанову Верховного Суду від 09 серпня 2023 року в справі № 161/10117/21).
35. Згідно з частиною першою статті 58 ЦК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
36. 11 листопада 2025 року апеляційний суд всупереч постановлених ухвал від 28 жовтня та 10 листопада 2025 року про задоволення клопотань позивача та його представниці - адвокатки Кшижевської К. О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його представниці.
37. Суд, у порушення частини третьої статті 223 ЦПК України, не врахував, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
38. Заявник у своїй касаційній скарзі стверджує, що він був позбавлений брати участь у судовому засіданні у Дніпровському апеляційному суді, що призначене на 11 грудня 2025 року. ОСОБА_1 зазначає, що 27 жовтня 2025 року він звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. 11 грудня 2025 року, як наголошує ОСОБА_1 , він за 30 хв до початку судового засідання зайшов у підсистему «Електронний суд», виконав «тестовий дзвінок» і залишився чекати запрошення на судове засідання. До 13 год 20 хв заявника так і не було запрошено.
39. Заявник намагався зателефонувати до канцелярії суду апеляційної інстанції, однак на його дзвінок ніхто не відповідав. 13 грудня 2025 року ОСОБА_1 відкрив у підсистемі «Електронний суд» документ «протокол судового засідання» та довідався, що 11 грудня 2025 року судове засідання відбулося без його участі, що суд апеляційної інстанції не надсилав йому запрошення на відеоконференцію.
40. Також заявник наголосив, що з протоколу судового засідання він довідався про те, що час початку судового засідання було змінено, про що ОСОБА_1 не повідомляли.
41. За наявними у справі матеріалами, згідно з протоколом судового засідання в режимі конференції від 11 листопада 2025 року № 5425108, підтверджується те, що ОСОБА_1 не запрошували до участі у розгляді справи у режимі відеоконференції.
42. Так, судове засідання розпочалося із запізненням не о 12 год 20 хв, а
о 13 год 22 хв.
43. Дніпровський апеляційний суд о 13 год 24 хв 11 сек та о 13 год 24 хв 19 сек запрошував представницю ОСОБА_1 - адвокатку Кшижевську К. О., яка на час проведення засідання була офлайн.
44. Заявника ОСОБА_1 так і не було запрошено до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до протоколу судового засідання в режимі конференції від 11 листопада 2025 року № 5425108.
45. У зв'язку з наведеним оскаржуване судове рішення апеляційного суду не можна вважати законним й обґрунтованим.
46. Апеляційний суд не забезпечив стороні позивача можливість взяти участь у судовому засіданні в справі, що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане порушення суду створило перешкоди заявнику належним чином користуватися процесуальними правами, передбаченими нормами ЦПК України, і призвело до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
47. Суд апеляційної інстанції не дотримався мінімальних гарантій права ОСОБА_1 на доступ до суду, заявник був позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення у справі тощо. Такі порушення позбавили позивача можливості реалізувати свої права представляти власні інтереси як учасника справи в суді у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, що, в свою чергу, перешкодило стороні належно використати передбачені статтею 43 ЦПК України процесуальні права.
48. Таким чином, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, знайшла своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.
49. Зважаючи на те, що встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, то інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не аналізує.
Щодо судових витрат
50. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
51. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
52. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович